Постанова

від 21.03.2013 по справі 5009/2637/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.03.2013 р. справа №5009/2637/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Азарової З. П., Ломовцевої Н. В. при секретарі судового засідання Максименко Г. П. за участю представників сторін: від позивача:не з`явився від відповідача-1: від відповідача-2: від відповідача-3: від третіх осіб:Боганова О. В. - за довір. не з`явився не з`явився не з`явились розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю дитячий оздоровчий комплекс «Салют», м. Приморськ Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2012р. у справі№ 5009/2637/12 (суддя: Азізбекян Т. А.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю дитячий оздоровчий комплекс «Салют», м. Приморськ Запорізької області до відповідачів: За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Об'єднання сільськогосподарських товаровиробників «Рада сільськогосподарських підприємств Приморського району», м. Приморськ Запорізької області; 2. Виконавчого комітету Приморської міської ради Запорізької області, м. Приморськ Запорізької області; 3. Приморської міської ради Запорізької області, м. Приморськ Запорізької області 1. Державного реєстратора Приморської районної державної адміністрації, м. Приморськ Запорізької області; 2. Приморської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Приморськ Запорізької області провизнання недійсним рішення та скасування Свідоцтв про право власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.11.2012 р. у справі № 5009/2637/12 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю дитячий оздоровчий комплекс «Салют», м. Приморськ Запорізької області до Об'єднання сільськогосподарських товаровиробників «Рада сільськогосподарських підприємств Приморського району», м. Приморськ Запорізької області, Виконавчого комітету Приморської міської ради Запорізької області, м. Приморськ Запорізької області, Приморської міської ради Запорізької області, м. Приморськ Запорізької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного реєстратора Приморської районної державної адміністрації, м. Приморськ Запорізької області, Приморської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Приморськ Запорізької області про визнання недійсним рішення № 49 від 21.02.2003 р. виконкому Приморської міської ради Запорізької області та скасування Свідоцтв про право власності на нерухоме майно ДОЗ «Салют» від 18.04.2003р. та від 30.04.2010 р.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. Зокрема, позивач посилається на те, що суд першої інстанції в порушення ст. 4, ст. 4-2, ст. 4-4, п. 4 ч. 1 ст. 81-1, ст. 87 ГПК України не забезпечив рівність та змагальність сторін, яке полягало у не надісланні ухвал суду на адресу представника та наявності суперечливих даних щодо явки та участі представника позивача в засіданні суду - 15.11.2012 р., що на думку апелянта, унеможливило участь у судовому засіданні його представника та самого позивача. Крім того, позивач вказує на те, що суд першої інстанції в порушення ст. 43 ГПК України не дав оцінки тим обставинам, що згідно Статутів позивача та довідки відповідача-1 від 15.02.2010 р. № 14, у зв`язку з повною відсутністю з 1983 року і до теперішнього часу господарської діяльності відповідача-1 (як правонаступника Міжколгоспної ради Приморського району) майно було передано відповідачем-1 до статутного фонду, у власність Піонерському табору «Салют» (правонаступником якого є позивач - згідно Статутів) і до цього часу знаходиться у позивача на балансі. Також, позивач вказує на неправильне застосування судом першої інстанції ст. 35 ГПК України в частині посилання судом на рішення у справах № 30/5009/6101/11, № 2а-0870/8815/11, оскільки зазначені рішення прийняті без участі позивача. Одночасно суд не застосовує вказану норму та не бере до уваги те, що свідоцтво від 30.04.2010 р. про право власності відповідача-1 підлягає скасуванню, оскільки рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 16/208/10, яке залишено в силі апеляційною та касаційною інстанціями визнано недійсним підставу видачі вказаного Свідоцтва - рішення виконавчого комітету Приморської міської ради № 86 від 14.04.2010 р. Крім того, позивач вказує на те, що суд першої інстанції обмежившись наявністю технічної помилки в рішенні виконкому Приморської міської ради не дослідив обставини, які передували начебто прийняттю Рішення № 49 від 21.02.2003 р., а саме те, що прокурорською перевіркою було встановлено, що не існує підстави видачі відповідачу-1 Свідоцтва про право власності від 18.04.2003 р. Серії САА за № 487041, а саме відсутнє Рішення № 49 від 21.02.2003 р. Крім того, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції вийшов за межі предмету спору і досліджував «земельне питання» в правовідносинах сторін, що не було предметом спору.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 24 січня 2013 року № 04-08/549/13 на підставі автоматичного розподілу справи між суддями, пункту 3.1.6 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, пункту 5 рішення загальних зборів суддів Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2010року для розгляду вказаної апеляційної скарги, було сформовано колегію суддів у наступному складі: суддя Малашкевич С. А. (головуючий (суддя-доповідач)), суддя Азарова З.П. (член колегії), суддя Радіонова О. О. (член колегії).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2013 р. за вказаної апеляційної скаргою порушене апеляційне провадження, розгляд справи був призначений на 20.02.2013 р.

Об'єднання сільськогосподарських товаровиробників «Рада сільськогосподарських підприємств Приморського району» у відзиві на апеляційну скаргу від 15.02.2013 р. № 15/02-01 доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, заперечило, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. При цьому, зазначило, що із змісту апеляційної скарги не вбачається які саме нормативно-правові акти позивач вважає помилково застосованими судом першої інстанції при вирішенні справи по суті та які норми, що регулюють спірні правовідносини всупереч закону не були застосовані судом. Відповідач-1 висновок суду щодо наявності технічної помилки в нумерації рішення Приморської міської ради від 21.03.2003 р. вважає такими, що ґрунтуються на всебічному та повному дослідженні матеріалів справи, а наявність такої помилки не свідчить про недійсність рішення та не може бути підставою для його скасування, а також позбавлення права на володіння нерухомим майном.

Приморська районна державна адміністрація Запорізької області у відзиві на апеляційну скаргу від 12.03.2013 р. № 158/15/8-017 також доводи апеляційної скарги заперечила, при цьому зазначила по перше, що численними судовими рішеннями за позовами ТОВ ДОК «Салют» до Об`єднання сільгосптоваровиробників «Рада сільськогосподарських підприємств Приморського району» підтверджена законність права власності Об`єднання, як замовника будівництва, на дитячий оздоровчий заклад «Салют», тому вважає, що у позивача були відсутні законні підстави звертатися до суду з даним позовом про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих Об`єднанню, оскільки вказані питання не зачіпають права та законні інтереси позивача. По-друге, Приморська районна державна адміністрація Запорізької області погоджується з висновком суду першої інстанції, що технічна помилка, допущена апаратом виконкому Приморської міської ради в нумерації рішення (замість № 19 в свідоцтві про право власності було проставлено № 49) не є підставою для визнання його недійсним, вважає, що питання щодо обліку та реєстрації об`єктів нерухомого майна було розглянуто виконкомом Приморської міської ради з дотриманням встановленої компетенції, а тому вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 21.02.2003 р. і виданого на його підставі Свідоцтва про право власності від 18.04.2003 р.

В судове засідання 20.02.2013 р. з`явився лише представник відповідача-1.

У зв`язку з тим, що на адресу Донецького апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло електронне повідомлення № 51, в якому останній просив відкласти розгляд справи, у зв`язку з захворюванням та відводом судді Малашкевича С. А. та необхідністю надання нових доказів, колегія суддів ухвалою від 20.02.2013 р. розгляд апеляційної скарги відклала на 13.03.2013 р.

Від позивача надійшла письмова заява від 13.02.2013 р. про відвід головуючого судді Малашкевича С. А. від розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2012 р. у справі № 5009/2637/12 в порядку ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р. № 04-08/1611/13, у зв`язку з відпусткою судді Радіонової О. О., для розгляду апеляційної скарги ТОВ ДЗК «Салют» була змінена колегія суддів та сформована у наступному складі: головуючий суддя Малашкевич С. А., судді: Азарова З. П. та Ломовцева Н. В.

В судове засідання 13.03.2013 р. прибув лише представник відповідача-1, який доводи апеляційної скарги заперечив, з мотивів викладених ним у відзиві на апеляційну скаргу від 15.02.2013 р. № 15/02-01. Крім того, надав письмові заперечення від 13.03.2013р. № 01/13-03 на заяву позивача про відвід головуючого у справі - Малашкевича С. А., в яких вказав на відсутність, встановлених ст. 20 ГПК України підстав для відводу головуючого судді у даній справі.

Інші представники сторін в судове засідання не прибули, про день, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Враховуючи, що явка представників сторін апеляційним господарським судом не визнавалась обов`язковою та приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників зазначених сторін.

Заява позивача про відвід головуючого судді - Малашкевича С. А. була розглянута колегією суддів у нарадчій кімнаті, після виходу з якої було оголошено ухвалу від 13.03.2013 р., якою заяву позивача про відвід головуючого судді залишено без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм материального та процессуального права, судова колегія встановила.

Актом державної приймальної комісії № 0002 від 01.06.1983р., який затверджено рішенням виконавчого комітету Приморської районної ради народних депутатів від 10.06.1983р. №175, в експлуатацію було прийнято закінчений будівництвом об'єкт -піонерський табір на 360 місць, розташований за поштовою адресою: м. Приморськ, піонерський табір "Салют", загальною площею 4678,5 кв.м. із оцінкою "добре". Замовником будівництва, згідно з актом, є Міжколгоспна Рада по будівництву піонерського табору, правонаступником якої є Об'єднання сільськогосподарських товаровиробників «Рада сільськогосподарських підприємств Приморського району», м. Приморськ Запорізької області (відповідач-1 у справі).

Відповідно до Статуту Ради колективних сільськогосподарських підприємств Приморського району, затвердженого протоколом №1 від 21.11.1997р. конференції представників колективних сільськогосподарських підприємств Приморського району та зареєстрованого у грудні 1997р., Рада є правонаступником Приморської районної Ради колгоспів Запорізької області УРСР (Приморської міжколгоспної Ради по будівництву піонерського табору).

Згідно з протоколом конференції представників сільськогосподарських підприємств № 1 від 21.02.2001р. було затверджено Статут Об'єднання сільгосптоваровиробників "Рада сільськогосподарських підприємств Приморського району", відповідно до п.1.3 якого об'єднання є правонаступником реорганізованого колективного підприємства Рада колективних сільськогосподарських підприємств Приморського району. Нову редакцію Статуту відповідача зареєстровано 04.04.2012р.

10.12.2001р. Раді сільськогосподарських підприємств Приморського району було видано Акт ІІ-ЗП №002379 на право постійного користування землею площею 4,5 га для розміщення дитячої оздоровчої установи.

Об'єднання сільгосптоваровиробників "Рада сільськогосподарських підприємств Приморського району" (відповідач-1) звернулося 11.02.2003р. до виконавчого комітету Приморської міської ради із заявою про реєстрацію за ним дитячого оздоровчого закладу "Салют" на праві власності.

18.04.2003р. Приморською міською радою на підставі рішення виконкому Приморської міської ради №49 від 21.02.2003р. видано відповідачу-1 Свідоцтво САА №487041 про право власності на нерухоме майно -дитячий оздоровчий заклад "Салют" за адресою Запорізька область, Приморський район, м.Приморськ, вул.Курортна, буд.17.

Як вважає позивач, всупереч діючому на той час п. 6.7 Статуту позивача від 2002 року за заявою від 11.02.2003 р. керівника відповідача-1 про відчуження майна, який прийняв це рішення одноособово, без згоди загальних зборів, виконкомом Приморської міської ради Запорізької області незаконно було прийнято рішення № 49 від 21.02.2003 р. (яке оскаржується) про реєстрацію спірного майна за відповідачем-1.

З отриманої, на запит позивача, відповіді Архівного відділу Приморської районної державної адміністрації від 07.09.2011 р. № 05-04/49 слідує, що рішення виконкомом Приморської міськради Запорізької області № 49 від 21.02.2003 р. не приймалося, оскільки як зазначено в цьому ж листі інших документів стосовно видачі Свідоцтва про оформлення права власності окрім рішення виконкому Приморської міськради № 19 від 21.02.2003 р. в документах міськради немає.

Таким чином, позивач вважає, що у зв`язку з тим, що рішення № 49 від 21.02.2003р. виконкомом Приморської міськради Запорізької області ніколи не приймалось, то таке рішення слід визнати недійсним, а видане на його підставі Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 18.04.2003р. Серії САА за № 487041 скасувати, як незаконне, оскільки неіснуюче рішення не може бути підставою для його видачі.

Крім того, позивач просить скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно ДОЗ «Салют» від 30.04.2010р., яке також видане Об'єднанню сільськогосподарських товаровиробників «Рада сільськогосподарських підприємств Приморського району», з підстав того, що рішення виконкому Приморської міської ради Запорізької області від 14.04.2010 р. № 86, яке вказано підставою видачі Свідоцтва від 30.04.2010 р., визнано недійсним господарським судом Запорізької області у справі № 16/208/10 та яке залишено без змін Донецьким апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом.

Позивач стверджує, що саме він є єдиним власником спірного майна з 1983 року і до теперішнього часу, оскільки відкрито та безперервно володіє, користується і розпоряджається спірним майном, несе тягар по утриманню майна на протязі 30-ти років, у зв`язку з чим вважає дії відповідача-1 по заволодінню майна незаконними та такими, що порушують його права, у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами , але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки .

Згідно приписів статтей 15-16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства .

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу .

Відповідно до пункту 5, 6 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів , пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»№ 02-5/35 від 26.01.2000 р. господарські суди повинні враховувати, що відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Тому, у випадках коли чинним законодавством України передбачено право суб'єкта підприємницької діяльності чи іншої юридичної особи оскаржити акт державного чи іншого органу, їх посадових осіб за підпорядкованістю, підприємство, установа, організація вправі на власний розсуд вирішувати питання про оскарження актів таких органів за підпорядкованістю чи про звернення до господарського суду з заявою про визнання акта недійсним. Згідно зі статтею 12 ГПК господарським судам підвідомчі спори про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Предметом даного спору є визнання недійсним рішення виконкому Приморської міської ради Запорізької області № 49 від 21.02.2003 р., скасування виданого на його підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно ДОЗ «Салют» від 18.04.2003р., яке видане Об'єднанню сільськогосподарських товаровиробників «Рада сільськогосподарських підприємств Приморського району», м. Приморськ Запорізької області та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно ДОЗ «Салют» від 30.04.2010р., яке також видане Об'єднанню сільськогосподарських товаровиробників «Рада сільськогосподарських підприємств Приморського району».

Відносно вимог позивача про визнання недійсним рішення виконкому Приморської міської ради Запорізької області № 49 від 21.02.2003 р., колегія суддів зазначає наступне.

Правовими підставами для визнання рішення виконкому Приморської міської ради Запорізької області № 49 від 21.02.2003 р. недійсним, позивач вказує ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до приписів статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі . Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним .

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою , п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Відповідно до пункту 1, 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів , пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»№ 02-5/35 від 26.01.2000 р. акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

В обґрунтування позовних вимог щодо визнання рішення виконкому Приморської міськради № 49 від 21.02.2003 р. недійсним, позивач посилається на те, що всупереч Закону України «Про місцеве самоврядування» рішення за таким номером (№ 49) взагалі не приймалося.

З матеріалів справи, зокрема з листа прокуратури Приморського району Запорізької області від 19.05.2005 р. № 24/846 вих.-05 (а.с. 3 т. № 2 справи) та листа Приморської районної державної адміністрації Запорізької області від 07.09.2011 р. № 05-04/49 (а.с. 63 т. № 1 справи) дійсно вбачається, що рішення виконкомом Приморської міської ради Запорізької області від 21.02.2003 р. за № 49 з приводу оформлення права власності на оздоровчий заклад, розташований в м. Приморську по вул. Курортній, 17 не приймалось, але з цих же листів слідує, що з цього питання виконкомом Приморської міської ради Запорізької області приймалось рішення від цієї ж дати, але за № 19.

Суд першої інстанції своїми ухвалами неодноразово витребував від виконавчого комітету Приморської міської ради Запорізької області належним чином засвідчені копії Розпоряджень, рішень стосовно ТОВ дитячий оздоровчий комплекс «Салют» з моменту його створення, рішення № 19 від 21 лютого 2003 р. та рішення № 49 від 21.02.2003 р. , Свідоцтва про право власності на нерухоме майно ДОЗ «Салют»від 18.04.2003 р. та від 30.04.2010 р., проте такі вимоги суду не були виконані, такі документи не були надані і в апеляційній інстанції.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться документи Архівного відділу Приморської районної Державної адміністрації Запорізької області, Приморської міської ради, які надавалися відповідачем-1, а саме: протокол № 2 засідання виконавчого комітету Приморської міської ради від 21 лютого 2003 р., черги денної засідання № 2 виконавчого комітету, рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 21 лютого 2003 р. № 19 «Про оформлення права власності» та додатків до нього, що стосуються пункту 2 цього рішення, які належним чином засвідчені Архівним відділом Приморської районної державної адміністрації Запорізької області та з яких слідує, що на підставі заяви Об'єднання сільськогосподарських товаровиробників «Рада сільськогосподарських підприємств Приморського району» від 11 лютого 2003 р., надісланої на адресу виконавчого комітету Приморської міської ради, питання реєстрації дитячого оздоровчого закладу «Салют» власністю «Ради сільськогосподарських підприємств Приморського району» було включено до порядку денного засідання № 2 виконавчого комітету Приморської міської ради від 21.02.2003 р. під № 3. Після розгляду якого, виконавчим комітетом Приморської міської ради було прийнято рішення № 19 про оформлення права власності на оздоровчий заклад, розташований в місті Приморськ, вулиця Курортна, 17 за Об'єднанням сільськогосподарських товаровиробників «Рада сільськогосподарських підприємств Приморського району», що підтверджується самим рішенням № 19 , а також протоколом засідання № 2 від 21.02.2003 р. виконавчого комітету Приморської міської ради.

Таким чином, питання оформлення права власності на ДОК «Салют» за Об'єднанням сільськогосподарських товаровиробників було включено до порядку денного, проголосоване всіма членами виконкому та оформлене рішенням № 19 від 21.02.2003 р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що в даному випадку мала місце технічна помилка, яка допущена в результаті зазначення від руки номеру рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 21.02.2003 р. - «№ 49», замість «№ 19». Проте, така помилка не спричинила прийняття неправильного рішення, акт в цілому відповідає вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав вказане рішення.

Виходячи зі змісту позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, позивач інших підстав незаконності цього рішення, окрім тих, що стосуються номеру рішення виконкому від 21.02.2003 р., не зазначав.

Крім того, виходячи з матеріалів справи, рішення з таким номером, який вказує позивач в позові, взагалі не приймалося Приморською міськрадою Запорізької області, що унеможливлює визнання його недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що позивач в силу ст. ст. 33, 34 ГПК України не довів незаконність рішення виконкому Приморської міської ради від 21.02.2003 р. «Про оформлення права власності» на підставі якого відповідачу було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно ДОЗ «Салют» від 18.04.2003 р.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність заявленої вимоги в частині визнання недійсним такого рішення виконкому Приморської міської ради.

Щодо скасування Свідоцтв про право власності на нерухоме майно ДОЗ «Салют» за адресою: 72100 Запорізька область м. Приморськ, вулиця Курортна, 17, які видані Об'єднанню сільськогосподарських товаровиробників «Рада сільськогосподарських підприємств Приморського району» 18.04.2003 р. та 30.04.2010 р., то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Обгрунтовуючі заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що спірні свідоцтва були видані відповідачу-1 незаконно, оскільки Свідоцтво про право власності на нерухоме майно ДОЗ «Салют» від 18.04.2003 р. прийнято на підставі неіснуючого рішення виконавчого комітету Приморської міської ради Запорізької області, а Свідоцтво про право власності від 30.04.2010 р. прийнято на підставі рішення виконавчого комітету Приморської міської ради № 86 від 14.04.2010 р. яке в судовому порядку визнано недійсним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В силу ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом № 7/5 від 07.02.2002р.(з послідуючими змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування, є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, а тому воно є похідним від рішення про визнання права власності та виданим на виконання такого рішення.

З огляду на викладене, свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, тобто не є а ні правочином на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється, а ні актом державного чи іншого органу в розумінні господарського та господарсько-процесуального законодавства (згідно інформаційного листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/98 від 31.01.2001 р. «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов`язані із здійсненням права власності та його захистом»), а тому позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права, з огляду на що правомірно відмовлено у позові.

Щодо доводів апелянта стосовно того, що судом першої інстанції в порушення ст. 43 ГПК України не було надано оцінки тим обставинам, що згідно Статутів позивача та довідки відповідача-1 від 15.02.2010 р. № 14, у зв`язку з повною відсутністю з 1983 року і до теперішнього часу господарської діяльності відповідача-1 (як правонаступника Міжколгоспної ради Приморського району) майно було передано відповідачем-1 в статутний фонд у власність Піонерському табору «Салют» (правонаступником якого є позивач - згідно Статутів) і до цього часу знаходиться у позивача на його балансі.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду Запорізької області від 01.08.2012 р. у справі № 5009/1837/12, в якому брали участь тіж самі сторони, що і у справі № 5009/2637/12 та яке за результатами оскарження в апеляційному та касаційному порядку залишено без змін, встановлено, що всі надані позивачем Статути не містять конкретного переліку майна, в тому числі спірного, яке було внесено засновником (засновниками) до статутного фонду. Акт приймання-передачі нерухомого майна від 19.10.2009р., на який посилається позивач, також не може бути доказом передачі спірного майна до статутного фонду ТОВ Дитячий оздоровчий комплекс "Салют", оскільки на момент його складання відповідач згідно зі статутом позивача не був його засновником, акт не містить індивідуальних ознак майна, його місцерозташування. Внаслідок чого, судом зроблено висновок про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту внесення спірного майна до статутного фонду.

Стосовно того факту, що спірне майно перебуває на балансі у позивача, необхідно зазначити, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) не є безспірною ознакою його права власності на це майно. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату, баланс також, не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (п. 7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 № 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності").

Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції принципу змагальності та рівності сторін у справі, яке полягало начебто у не надісланні ухвал суду позивачу, спростовуються матеріалами справи, а саме повідомленнями про вручення поштового відправлення та протоколами судових засідань, в яких брав участь представник позивача. Щодо посилань позивача на наявність суперечливих даних, які містяться в протоколі судового засідання та ухвали господарського суду Запорізької області від 15.07.2012 р. відносно участі його представника в судовому засіданні 15.07.2012 р., то колегія суддів дійшла до висновку, що в даному випадку в ухвалі про відкладення від 15.07.2012 р. мала місце описка, однак така описка ніяким чином не вплинула на його участь у розгляді справи, оскільки подане ним клопотання про відкладення справи судом було задоволено, розгляд справи був відкладений, а тому посилання апелянта на те, що його будь-яким чином обмежували у процесуальних правах є безпідставними.

Відносно посилань апелянта на неправомірні, на його думку, дії керівника Об`єднання сільгосптоваровиробників Вдовиченко М. К., то оцінка таким діям не входить в компетенцію господарського суду.

Не знайшли також свого підтвердження доводи апелянта стосовно виходу судом першої інстанції за межі предмету спору в частині дослідження судом першої інстанції будь-якого земельного спору між сторонами.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на заявника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю дитячий оздоровчий комплекс «Салют», м. Приморськ Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2012р. у справі № 15009/2637/12 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду запорізької області від 23.11.2012р. у справі № 15009/2637/12 - залиши без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 18.03.2013 р.

Головуючий суддя С. А. Малашкевич

Судді: З. П. Азарова

Н. В. Ломовцева