Постанова

від 04.03.2013 по справі 2а-17470/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 березня 2013 року 15:33 № 2а-17470/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі Паньків В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіооптичні системи України" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення №0002732250 від 20.08.2012р. за участю представників сторін:

від позивача: Булгакова І.В.

від відповідача: Литвиненко Л.В

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04.03.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Публічного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Радіооптичні системи України", звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002732250 Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 20 серпня 2012 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що висновки в акті перевірки ґрунтуються на положеннях податкового законодавства, є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підстав для скасування спірного рішення немає.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Радіооптичні системи України" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «БК Арміс», ТОВ «Міріс», ТОВ «БКК Інтермарр», ТОВ «КГ «СВ», ТОВ «Томкет груп», ТОВ «Технолоджи груп», ПП «Сіті Будком» («Неттелко Буддім-СГ»), ТОВ «Добробут 05», ТОВ «УА «Реалті» за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. За результатами якої складено акт перевірки від 06.08.2012р. №249/22-50/35635242.

В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: п.п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п.201.4, п.201.6. п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Радіооптичні системи України» занижено податок на додану вартість на загальну суму 495529грн., в тому числі за лютий 2011 на суму 341862грн. та березень 2011 на суму 153667грн.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2012 р. №0002732250, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 495 530 грн. (495 529 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням Позивачем було подано скарги до ДПС у м. Києві та до ДПС України, за результатом розгляду скарги ДПС у м. Києві було прийнято рішення від 19.10.2012 р. №6828/10/12-114, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення та рішенням ДПС України 19.12.2012 р. №5501/0/61-12/102115 було залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу без змін.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовником), з одного боку, та ТОВ «Арміс» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір №1/6/10 на проведення робіт по вхідному контролю кабельної продукції від 01.06.2010 року (надалі по тексту Договір №1/6/10).

В п. 1.1 Договору №1/6/10 зазначено наступне: «Исполнытель обязуется выполнить работы по проведенню входного контроля кабельно-фидерной продукции на различных частотных диапазонах включая частотные полосы для 900 МГц и 1800Мгц, в зависимости от используемого стандарта приемо-передающего и провести работы по тестированию волоконно-оптического кабеля и его аксессуаров (входной контроль ВОК), а Заказчик, в своюочередь, обязуется принять и оплатить данные работы в соответствии с условиями данного Договора.».

Пунктом 2.1 вищезазначеного Договору передбачено наступне: «Заказчик оплачивает вьшолненные Исполнителем работы по проведенню входного контроля как кабельно-фидерной Продукции так и волоконно-оптического кабеля по ценам, указанным в соответствующих Приложениях к Договору.».

В п. 4.3 Договору №1/6/10, передбачено наступне: «Прием-передача выполненных Работ по даному Договору и Приложениям к нему осуществляется Сторонами в течение 5 (пяти) рабочих дней со дня получения Заказчиком уведомление о завершении Работ Исполнителем и оформляется составлением Акта приема-передачи выполненных работ в двух оригинальных экземплярах.».

Між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ «Міріс» (Постачальник), з іншого боку, було укладено Договір поставки товару №2/2/11 від 02.02.2011 р. (надалі по тексту Договір №2/2/11).

У відповідності до п. 1.1 Договору №2/2/11, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати Покупцеві у власність, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити наступний товар: матеріали (надалі іменується "товар").

Згідно п.1.3 та п. 1.4 Договору №2/2/11, Постачальник підтверджує, що укладення та виконання ним цього Договору не суперечить нормам чинного законодавства України та відповідає його вимогам (зокрема, щодо отримання усіх необхідних дозволів та погоджень), а також підтверджує те, що укладання та виконання ним цього Договору не суперечить цілям діяльності Постачальника, положенням його установчих документів чи інших локальних актів. Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються Сторонами у Специфікації, що є додатком до цього Договору.

Відповідно до пп. 2.1.1 п. 2.1 даного Договору, Обов'язки Постачальника: Товар вважається переданим Покупцеві з моменту його надання у розпорядження Покупця у повному обсязі) місці поставки (надалі іменується "дата поставки"). У разі передання Покупцеві товару, якість якого не відповідає вимогам, що визначені у цьому Договорі (надалі іменується "товар неналежної якості"), Постачальник зобов'язується за письмовою вимогою Покупця у розумний строк, але не пізніше ніж через 30 календарних днів з моменту отримання названої вимоги, безоплатно усунути відповідні недоліки товару, а якщо порушення вимог щодо якості товару носить істотний характер, то Постачальник зобов'язується за письмовою вимогою Покупця у розумний строк, але не пізніше ніж через 30 календарних днів з моменту отримання названої вимоги, замінити відповідний товар.

Позивач в позовній заяві зазначає, що зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі та надано наступні документи: видаткові накладні, Акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Суд звертає увагу, що в Договорах та Актах виконаних робіт відсутні дані про поставку продукції та для яких цілей ця продукція була замовлена та де дана продукція використовувалася.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Позивачем не надано суду документів, які б засвідчували факт придбання товару, доказів транспортування товару (отримання послуг), доказів використання отриманої продукції в своїй діяльності, відсутні Дозвільна документація на здійснення будівельних робіт та доказів виконання сторонами умов договорів.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Відповідач в запереченнях та додаткових поясненнях на позовну заяву зазначає наступне: «Заниження зобов'язання з ПДВ відбулося в результаті укладення фіктивних угод між ТОВ «Радіооптичні системи України» та ТОВ «Будівельна Компанія «Арміс» код ЄДРПОУ 34356397, ТОВ «Міріс» код ЄДРПОУ 34620298 протягом 01.01.2009- 31.03.2012р.

«Будівельна Компанія «Арміс» (34356397) станом на дату складання акту, має стан « 7» - ДО ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Свідоцтво платника ПДВ від 16.06.2006 № 39120736 неактуальне. Дата анулювання свідоцтва 03.07.2008. Свідоцтво платника ПДВ від 03.07.2008 № 100125771 не актуальне. Дата анулювання свідоцтва 14.03.2009. Свідоцтво платника ПДВ від 14.03.2009 № 100208491 не актуальне. Дата анулювання свідоцтва 17.03.2011. Свідоцтво платника ПДВ від 17.03.2011 № 100328924 не актуальне. Дата анулювання свідоцтва 13.09.2011.

ТОВ «Міріс» (34620298) станом на дату складання акту, має стан « 7» - ДО ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Свідоцтво платника ПДВ від 13.10.2006 № 39131216 неактуальне. Дата анулювання свідоцтва 17.03.2011. Свідоцтво платника ПДВ від 17.03.2011 № 100328927 не актуальне. Дата анулювання свідоцтва 22.07.2011р.

В провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області перебуває кримінальна справа №13-8373, порушена відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за фактом фіктивного підприємництва, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ «Міріс» з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого ОСОБА_3 та ОСОБА_4. як організаторами, за попередньою змовою групою осіб, тобто за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.205 КК України, відносно генерального директора ТОВ «БК «Арміс» ОСОБА_4 та комерційного директора ТОВ «БК «Арміс» ОСОБА_3 за фактом ухилення від сплати податку на додану вартість в сумі 6 309 708грн., за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.3 ст.212 КК України, за фактом підроблення невстановленими особами постанов Києво-Святошинського районного суду про скасування арешту на рахунки ТОВ «БК «Арміє» та ТОВ "Міріс" вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а також використання завідомо підроблених документів, за ознаками злочину, передбаченого ч.2., ч. 3 ст. 358 КК України та за фактом розтрати службовими особами ПАТ «БК «Даніель» чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, відносно ОСОБА_5 за фактом розтрати чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах за ознаками складу злочину , передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.5 ст. 191 КК України, відносно ОСОБА_6 за фактом фіктивного підприємництва, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Міріс» з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого ОСОБА_6 як організатором за попередньою змовою групою осіб, тобто за ознаками складу злочину передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.205 КК України відносно ОСОБА_7 за фактом розтрати чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, відносно директора ТОВ «Укрплюсбуд» ОСОБА_8 за фактом ухилення від сплати ПДВ за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, відносно ОСОБА_9 за фактом ухилення від сплати податку на додану вартість ТОВ «БК «Арміс» в сумі 6 309 708грн. вчиненого ОСОБА_9 як організатором, за попередньою змовою групою осіб, тобто за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.3 ст.212 КК України та відносно ОСОБА_11 за фактом пособництва у вчинені умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за фактор пособництва у вчинені умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. За попередньою змовою групою осіб, за ознаками складу злочину, передбаченого. ч.3 ст.27 ч.3 ст.212 КК України.

Проведеним у справі досудовим слідством встановлено, що група осіб. До складу якої входить ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11, перебуваючи у злочинній змові між собою, використовували ряд підприємств в тому числі ТОВ «БК «Арміс» та ТОВ «Міріс». ТОВ «Іптермарр», ТОВ «КГ СВ», ТОВ «Томкет Груп», ТОВ «Технолоджі Груп», ПП «Сіті Будком», ("Неттелко Буддім-СТ", ТОВ "Добробут 05", ТОВ "УА "Реалті" з метою ухилення від сплати податків та особистого збагачення за рахунок незаконного конвертування безготівкових коштів у готівку.

Суть злочинної схеми полягала в наступному: реально діючі підприємства, які залучались до даної схеми ОСОБА_9 перераховували грошові кошти за начебто проведені роботи, надані послуги чи поставлені товари па рахунки підприємств - транзитерів, таких як ТОВ «БК «Арміс», ТОВ «Міріс», ТОВ «Іптермарр», ПП «Сіті Будком» ("Негтелко Буддім-СТ", ТОВ "Добробут 05", ТОВ "УА "Реалті", ТОВ «КГ СВ», ТОВ «Томкет Груп» з яких такі кошти перераховувались на рахунки фізичних осіб, зокрема на рахунки ОСОБА_5, ОСОБА_11, які обготівковували (конвертували) грошові кошти у готівку та передавали такі кошти ОСОБА_7, який в свою чергу повертав кошти, за вирахуванням певного відсотку, реально діючим підприємствам. При цьому ніякі роботи не виконувались, послуги на надавались а товари не поставлялись, а лише створювалась видимість проведення господарських операцій, шляхом використання документів суб'єктів фіктивного підприємництва, таких як ГОВ «Міріс». "ГОВ «БК «Арміс», ТОВ «Технолоджі Груп», ПП «Сіті Будком», ("Неттелко Буддім-СТ") та інших, з метою незаконного формування податкового кредиту у реально діючих підприємств, зокрема ТОВ «Радіооптичні системи України» (код 35635242)».

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, такої ж правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 12.11.2012 року по справі К-24446/10-С, Ухвалі 17.10.2012 р. по справі К-1095/10Ухвалі від 25.10.10 р. по справі К-45472/09, Ухвалі від 15.07.10 р. по справі К-24085/07, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення прийнято з урахуванням всіх обставин.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук