Постанова

від 20.03.2013 по справі 2а-17564/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 березня 2013 року № 2а-17564/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши позовну заяву в письмовому провадженні

за позовом Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної

податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2012 р. №0005242220,

скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2012 р. №0005252220

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот», звернувся до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2012 року №0005242220 Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, частково, в розмірі 6 900 270,66 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2012 року №0005252220 Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби повністю.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства та винесені вироки по посадовим особам контрагента позивача, наявні пояснення посадових осіб щодо фіктивності підприємств.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р.

За результатами перевірки складено Акт від 09.11.2012 року №537/22-205/00017733 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, пп. 14.1.27, пп.14.1.36, п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.3 п. 138.4, п. 138.5, п. 138.6, п. 138.8 - п.138.10, ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за перше півріччя 2012 року на загальну суму 8 248 156,00 грн., в т. ч. по періодах окремим підсумком: 2009 рік 207591 грн., 2010 рік 490952 грн., 1 кв. 2011 року 266843 грн., 2-4 кв. 2011 року 5882509 грн., півріччя 2012 року 1400261 грн.; п. 6.5 ст. 6, пп7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2., п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п. 186.3, ст. 186, пп. 196.1.14, пп. 192.1.1, п. 192.1, ст. 192, п. 196.1 ст. 196, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 408 712 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2012 р. №0005242220, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток у сумі 8 248 156,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 16.11.2012 р. №0005252220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 720 532,00 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Філією Позивача (Покупець), з одного боку, та ПНВКП «Атон» (Продавець), з іншого боку, було укладено Договір №08 від 07.01.2011 р. (надалі по тексту Договір №08).

У відповідності до п. 1.1 Договору №08, Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити запасні частини, названі в подальшому «Товар» у відповідності з попередніми замовленнями (замовлення) Покупцем.

Згідно п. 1.2, п. 1.3 вищезазначеного Договору, асортимент, кількість, ціна товару зазначається у первинній документації (рахунках та накладних), на відвантаження товару. Відвантаження товару здійснюється Продавцем зі складу в м. Херсон.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Покупець здійснює розрахунок за поставлену продукцію шляхом переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті України відповідно наданими рахунками або накладними на відвантаження товару. Вартість на поставлений товар визначається на момент відвантаження.

Пунктом 5.1 Даного Договору передбачено, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011 р. В разі якщо не одна із сторін за десять днів до закінчення терміну договору не повідомить протилежну сторону письмово про закінчення дії Договору, термін даного Договору автоматично продовжується на наступний календарний термін.

Між Позивачем (Покупець), з одного боку, та ПНВКП «Атон» (Продавець), з іншого боку, було укладено Договір №011 від 16.03.2012 р. (надалі по тексту Договір №011).

У відповідності до п. 1.1 Договору №011, Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити запасні частини, названі в подальшому «Товар» у відповідності з попередніми замовленнями замовлення Покупцем.

Згідно п. 1.2, п. 1.3 вищезазначеного Договору, асортимент, кількість, ціна товару зазначається у первинній документації (рахунках та накладних), на відвантаження товару. Відвантаження товару здійснюється Продавцем зі складу в м. Херсон.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Покупець здійснює розрахунок за поставлену продукцію шляхом переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті України відповідно наданими рахунками або накладними на відвантаження товару. Вартість на поставлений товар визначається на момент відвантаження.

Пунктом 5.1 Даного Договору передбачено, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 р. В разі якщо не одна із сторін за десять днів до закінчення терміну договору не повідомить протилежну сторону письмово про закінчення дії Договору, термін даного Договору автоматично продовжується на наступний календарний термін.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується накладними, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними доручення, наказами про призначення осіб, які здійснювали фактичне приймання матеріалів, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, якими здійснювалося перевезення, поясненнями водія, плани-звіти по ремонту суден та вимоги про видачу матеріалів зі складу для ремонту (оригінали були дослідженні в судовому засіданні та копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Крім того, між АСК «Укррічфлот» та ТОВ «НВФ «Волз» було укладено договір від 27.10.2008 року № 1/111/2461, предметом якого є надання інформаційно-комутаційних послуг: передача голосових даних телефонною мережею загального користування, ведення статистики, опрацювання інформації і надання її Абоненту в друкарському вигляді». Зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями (оригінали були дослідженні в судовому засіданні та копії даних документів залучені до матеріалів справи).

У відповідності до ст. 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Між Філією Позивача (Замовник), з одного боку, та ТОВ «Плутон ЛТД» (Виконавець), з іншого боку, було укладено усну угоду на отримання товару.

Зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, платіжними дорученнями, поясненнями водія, поясненнями керівника контрагента (оригінали були дослідженні в судовому засіданні та копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Також, між Філією Позивача (Замовник), з одного боку, та ПП «НПКФ «Діод Плюс» (Виконавець), з іншого боку, було укладено усну угоду на поставку товару.

Судом встановлено, що зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, платіжними доручення, поясненнями керівника контрагента (оригінали були дослідженні в судовому засіданні та копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Крім того, між Філією Позивача (Замовник), з одного боку, та ПП «Профтранс» (Виконавець), з іншого боку, було укладено усну угоду на поставку товару.

Зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, платіжними дорученнями (оригінали були дослідженні в судовому засіданні та копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Між Філією Позивача (Замовник), з одного боку, та ПП «Стальсервіс» (Виконавець), з іншого боку, було укладено усну угоду на поставку товару.

Судом встановлено, що зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, поясненнями водія, платіжними дорученнями (оригінали були дослідженні в судовому засіданні та копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Також, між Філією Позивача (Замовник), з одного боку, та ПП «Праймпостачсервіс» (Виконавець), з іншого боку, було укладено усну угоду на отримання товару.

Зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактури, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, платіжними дорученнями, бухгалтерськими довідками, доказами використання придбаних матеріалів для ремонту плавзасобу (оригінали були дослідженні в судовому засіданні та копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Між Філією Позивача (Замовник), з одного боку, та ТОВ «БК «Акрополь СВ», з іншого боку, було укладено усну угоду на поставку товару.

Судом встановлено, що зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями (оригінали були дослідженні в судовому засіданні та копії даних документів залучені до матеріалів справи). Також Позивачем надано суду докази в подальшому використання отриманого товару, а саме: видатковими накладними, Документами «Акт установки запасных частей», бухгалтерськими довідками №3.

Також, між Філією Позивача (Замовник), з одного боку, та ПП «ВТФ «Магістр Плюс» (Виконавець), з іншого боку, було укладено усну угоду на поставку товару.

Зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, «Требования на получение топлива, смазочного масла и смазки» про витребування 99 408 літрів паливно-мастильних матеріалів (надалі по тексту ПММ), Журнал виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, Свідоцтва про право власності на судно, Накази про призначення на посаду відповідальних осіб, які здійснювали приймання ПММ, Довідку про перебування на балансі суден, які використали ПММ (оригінали були дослідженні в судовому засіданні та копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Крім того, між Філією Позивача (Замовник), з одного боку, та ПП «Агробуд Сервіс» (Виконавець), з іншого боку, було укладено усну угоду на поставку товару.

Зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунок-фактуру, платіжними дорученнями (оригінали були дослідженні в судовому засіданні та копії даних документів залучені до матеріалів справи). Також Позивачем надано суду докази в подальшому використання отриманого товару.

Також, між Позивача (Замовник), з одного боку, та ТОВ «Бімар» (Виконавець), з іншого боку, було укладено усну угоду на поставку товару.

Зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується рахунком-фактури, видатковою накладною, податковою накладною, платіжним дорученням (оригінали були дослідженні в судовому засіданні та копії даних документів залучені до матеріалів справи). Також Позивачем надано суду докази в подальшому використання отриманого товару.

Судом встановлено, що між Дочірнім підприємством «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот» та ПП «Сан Ойл» було укладено Договір від 30.04.2010 року № 28. На виконання даного договору Позивачем надано суду наступні документи: Специфікації товару, Акти приймання передачі товару, податкові накладні, рахунки - фактури, видаткові накладні.

Також, між Дочірнім підприємством «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот» та ПП «Сан Ойл» було укладено Договір комісії №К-3004/10 від 30.04.2010 та було укладено Додаткове погодження №7 к Договір комісії №К-3004/10 от 30.04.2010».

Зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується «Отчет комиссионера №2 по Договору комиссии №К-3004/10 от 30.04.2010»; ВМД №508000009/2011/012639) складає 863639,50 грн., ВМД (№508000009/2011/012637) складає 228174,41 грн., ВМД №508000009/2011/012637) складає 479358,00 грн., ВМД №508000009/2011/012641; «Отчет комиссионера №3 по Договору комиссии №К-3004/10 от 30.04.2010»; ВМД №508000009/2011/012752) складає 228185,83 грн., ВМД №508000009/2011/012773) складає 863829,59 грн.; Санітарні сертифікати №№75/22-017/ВА-166410, 75/22-017/ВА-166411, 75/22-017/ВА-166412, 75/22-005/ВА-163868, 75/22-005/ВА-163871; Платіжне доручення; Акт прийому-передачі товару на поставку; Податкові накладні; Рахунки-фактури; Специфікації; Видаткові накладні.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться докази того, що Позивачем отриманий товар в подальшому був реалізований.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентами, відповідачем в акті перевірки та відзиві на позов не зазначено жодних посилань щодо несплати Товариствами податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідач в запереченнях на позовну заяву зазначає, що відносно взаємовідносин з ПП «НПКФ «Діод Плюс» (код ЄДР - 35788778) зазначено, що дане підприємство має стан платника « 10» - відсутній за місцезнаходженням, а тому, угоди вважаються нікчемними. Відносно взаємовідносин з ПП «Профтранс» (код ЄДР - 36580362) зазначено, що первинна документація втрачена та станом на 14.09.2011 не відновлено, а тому, угоди вважаються нікчемними. Відносно взаємовідносин з ПП «Стальсервіс» (код ЄДР - 35468520) директором даного Товариства надано пояснення, що господарської діяльністю не займався. Відносно взаємовідносин з ПП «ВТФ «Магістр Плюс» (код ЄДР - 33824075), по ланцюгу не можливо встановити господарські взаємовідносини з ТОВ «ТД «ПАЛАДІУМ» - ТОВ «Будтех інтеграл компані» - ТОВ «СП «Агромрія» на підставі чого зроблено висновки про нікчемність угод. Відносно взаємовідносин з ПНВКП «Атон» (код ЄДР - 30667437) зазначено, що первинна документація відсутня, а тому, угоди вважаються нікчемними. Відносно взаємовідносин з ПП «Агробуд Сервіс» (код ЄДР - 32508502) зазначено, що неможливо провести позапланову перевірку, а тому, угоди вважаються нікчемними. Відносно взаємовідносин з ПП «Сан-Ойл» (код ЄДР - 32600222), встановлено, що по ланцюгу взаємовідносини виникли між ПП «Сан-Ойл» з ТОВ «Фінансово-інвестиційний холдінг «Віойл» та з ПП «Планета Послуг» встановлено наступне: відносно ПП «Планета Послуг» наявний вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці №1-349/11 у відношенні гр. ОСОБА_1 директора ПП «Планета послуг», що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 27 ч. 2 205 ч. 1 КК України. Відносно ТОВ «Фінансово-інвестиційний холдінг «Віойл» наявна Постанова Вінницького міськрайонного суду Вінницької області від 17.12.2012 р. у справі №232/2935/12, якою ОСОБА_2 визнано винною в фіктивному підприємництві створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що спричинило державі велику матеріальну шкоду за ч. 2 ст. 205 КК України та встановлено, що саме ОСОБА_2 діючи від імені керівника ТОВ «ФІХ «Віойл» ОСОБА_3 не здійснюючи реальної фінансово-господарської діяльності. Відносно взаємовідносин з ПП «Праймпостачсервіс» (код ЄДР - 35568742) зазначено, що первинну документацію не надано, а тому, угоди вважаються нікчемними. Відносно взаємовідносин з ТОВ «БК «Акрополь СВ» (код ЄДР - 36129658) зазначено, що дане підприємство має стан платника « 8» - відсутній за місцезнаходженням та неможливість проведення перевірки, а тому, угоди вважаються нікчемними. Відносно взаємовідносин з ТОВ «Бімар» (код ЄДР 37715371), по ланцюгу не можливо встановити господарські взаємовідносини з ТОВ «Торгбудкомплект ЛТД» - ТОВ «ДОМЕС» на підставі чого зроблено висновки про нікчемність угод.

Таким чином, Відповідачем зроблено висновок, що господарські зобов'язання за договорами, укладеними між Позивачем та його контрагентами не спрямовані на реальне настання правових насліднік, що обумовлені договорами.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директорів Товариств на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагенти Позивача були ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даних підприємств під час укладання та виконання договорів.

Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Судом залучено до матеріалів справи: договори, видатковими накладними, рахунками-фактури, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, платіжними дорученнями, іншими документами.

Згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст.7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи, позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу відсутні.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржений договір сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пункт 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно п.п.5.2.1, п.5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Крім того, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладені з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Крім того, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться докази того, що отримана продукція Позивачем була використувана в господарській діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2012 року №0005242220 в розмірі 6 900 270,66 грн. та податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2012 року №0005252220 підлягає задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в Постанові ВАСУ від 19 грудня 2012 р. К/9991/64526/12; Постанові ВАСУ від 05 вересня 2012 року К/9991/42479/12; Постанова ВАСУ 14.11.2012 р. № К/9991/50772/12, Ухвалах ВАСУ від 07 листопада 2012 К/9991/48571/12; від 22 жовтня 2012 р. К/9991/52018/12; від 01 жовтня 2012 р. К/9991/42373/12.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2012 року №0005242220 Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, частково, в розмірі 6 900 270,66 грн.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2012 року №0005252220 Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук