Рішення

від 14.03.2013 по справі 5011-8/17968-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/17968-2012 14.03.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джаліта-2000"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні

інвестиції"

про припинення договору іпотеки

третя особа,

яка не заявляє

самостійних вимог

на предмет спору

на стороні

відповідача Спільне Українсько-Італійське підприємство "Прогрессо-Італія"

третя особа,

яка не заявляє

самостійних вимог

на предмет спору

на стороні

позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Герміона-плюс"

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Марчук А.М (дов. б/н від 07.11.2012),

від третьої особи 1: не з'явився,

від третьої особи 2: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Джаліта-2000" звернулось до Господарського суду Автономної Ресубліки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про визнання договору іпотеки припиненим за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спільного Українсько-Італійського підприємства "Прогрессо-Італія".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір іпотеки від 26.12.2007 підлягає визнанню припиненим, оскільки забезпечена іпотекою заборгованість позичальника перед кредитором у повному обсязі погашена, внаслідок укладання Договору про задоволення вимог заставодержателя шляхом відступлення частки у статутному фонді дочірнього підприємства, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» та Спільним Українсько-Італійським підприємством "Прогрессо-Італія". До того ж, позивач, як майновий поручитель, посилаючись на положення статті 559 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), вважає що його зобов'язання за договором іпотеки вважається припиненим.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2012 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Джаліта-2000" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про визнання договору іпотеки припиненим направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва у порядку ст.ст.15,17 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2012 порушено провадження у справі, залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Спільне Українське-Італійське підприємство "Прогрессо-Італія" та призначено справу до розгляду на 24.01.2013 року.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 24.01.2013 справу № 5011-8/17968-2012 для вчинення процесуальних дій передано судді Шкурдовій Л.М. у зв'язку із перебуванням суддя Полякової у відпустці.

Ухвалою суду від 24.01.2013 справу № 5011-8/17968-2012 прийнято до провадження суддею Шкурдовою Л.М. та розгляд справи призначено на 07.02.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду від 25.01.2013 справу № 5011-8/17968-2012 передано для розгляду судді Поляковій К.В.

25.01.2013 справу № 5011-8/17968-2012 прийнято суддею Поляковою К.В. до свого провадження та призначено до розгляду на 07.02.2013 року, про що винесено відповідну ухвалу суду.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи, з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

До судового засідання 07.02.2013 позивач не направив свого представника, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача у призначеному судовому засіданні надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву. Крім того, представник відповідача наголосив на залученні до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Герміона-плюс", про що ним 24.01.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подано відповідне клопотання.

Третя особа 1 - Спільне Українсько-Італійське підприємство "Прогрессо-Італія" - не забезпечила явку свого представника для участі у судовому засіданні 07.02.2013, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи, право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки оскаржуваного договору, належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Герміона-плюс".

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Герміона-плюс".

За наслідками судового розгляду, судом винесено ухвалу, якою залучено до у часті у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Герміона-плюс" та відкладено розгляд справи на 14.03.2013 року.

Позивач до судового засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 14.03.2013 представник відповідача надав усні пояснення, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа 1 та третя особа 2 до судового засідання не зебезпечили явку своїх представників для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили та проігнорували вимоги ухвали.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

03.12 2007 між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» (Банк) та Спільним Українсько-Італійським підприємством «Прогрессо-Італія» (Позичальник) укладено Кредитний договір № 81.

Відповідно до п.1 вказаного договору банк зобов'язується надати у власність Позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії.

Пунктом 2.1. Кредитного договору № 81 визначені умови, на яких Банк видає кредит, а Позичальник приймає його, а саме: розмір кредиту та валюта кредиту - еквівалент 3500000,00 дол. США; призначення кредиту та процента ставка за кредитом.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» (Банк) та Спільним Українсько-Італійським підприємством «Прогрессо-Італія» склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

26.12.2007 в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №81, між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джаліта-2000» (Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки.

Пунктом 1.1. вказаного Договору іпотеки визначено, що цей договір іпотеки забезпечує виконання зобов'язань Спільного Українсько-Італійського підприємства «Прогресо-Італія» та вимог Іпотекодержателя за Кредитним договором № 81 від 03.12.2007, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій неустойок і штрафів у повному обсязі.

Предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлова нерухомість, а саме ресторан, що знаходиться за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вулиця Садова, будинок № 05, якій належить Іпотекодавцю на праві власності, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 30.03.2004 на підставі рішення комітету Ялтинскої міської ради від 25.03.2004 № 364, зареєстрованого Комунальним підприємством Ялтинське бюро технічної інвентаризації 30.03.2004, номер запису 758 в книзі 16-д, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 5273909 (п. 1.3. Договору іпотеки від 26.12.2007 року).

26.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» (Заставодержатель) та Спільним Українсько-Італійським підприємством «Прогрессо-Італія» (Заставодавець) укладено Договір про задоволення вимог заставодержателя шляхом відступлення частки в статутному фонді дочірнього підприємства.

Відповідно до п. 1 вказаного вище договору, Заставодавець на виконання зобов'язань взятих на себе Договором застави корпоративних прав від 26.12.2007, передає у власність Заставодержателя, а Заставодержатель приймає частку в статутному капіталі Дочірнього підприємства «Будівельна компанія «БудІнвестХолдінг» в розмірі 50% статутного капіталу цього підприємства. Проте суд зауважує, що ані самого Договору про заставу корпоративних прав від 26.12.2007 року, ані доказів послідуючих дій, спрямованих на виконання умов зазначеного договору позивачем не надано, тому судом не може бути надана належна юридична оцінка цим доказам.

Разом з тим, позивачем до позовної заяви додано Протокол № 13 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Джаліта-2000» від 05.07.2011 року. Як вбачається зі змісту протоколу, на загальних зборах засновників вирішено припинити товариство з обмеженою відповідальністю «Джаліта-2000» шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Герміона плюс». Всі права та обов'язки (в тому числі права та обов'язки, пов'язані з правом власності на нерухоме майно) товариства з обмеженою відповідальністю «Джаліта-2000» передати товариству з обмеженою відповідальністю «Герміона плюс» з моменту прийняття рішення.

16.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» - правонаступник Відкритого акціонерного товариства «Кредобанк» (Первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Приватні інвестиції» (Новий іпотекодержатель) - відповідач у справі - укладено Договір про відступлення прав за договорами іпотеки.

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору про відступлення прав за договорами іпотеки, Первісний іпотекодержатель відступає, а Новий іпотекодержатель набуває права Первісного іпотекодержателя за іпотечними договорами перелік яких наведений у Додатку № 1 до даного договору.

Із Витягу з Додатку № 1 до Договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 16.12.2011, вбачається, що права, за оспорюваним в межах даної справи Договору іпотеки від 26.12.2007, перейшли до ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», яке визначено у якості відповідача у справі.

Заперечуючи проти позову зазначив відповідач, що по-перше, Товариство з обмеженою відповідальністю «Джаліта-2000» не є належним позивачем у даній справі, оскільки право власності на нерухоме майно, переданого відповідачеві у іпотеку, належить іншій юридичній особі, а саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Герміона-плюс", на підтвердження вказаного факту до суду надано відповідні висновки, листи та рішення Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації». По-друге, відповідач зазначає, що відповідно до п. 7 Договору про задоволення вимог, який позивачем не надано до суду, останній вступає в силу з моменту невиконання Позичальником своїх зобов'язань перед ПАТ «Кредобанк», що виникають з Кредитного договору № 81 від 03.12.2007 року. У пункті 3 Договору про задоволення вимог передбачено,що Позичальник зобов'язаний протягом трьох днів з моменту набрання цим договором чинності передати ПАТ «Кредобанк» оригінал статуту Дочірнього підприємства в новій редакції, довідку про повне внесення Позичальником вкладу до статутного капіталу Дочірнього Підприємства та всі інші документи, необхідні для переходу до ПАТ «Кредобанк» частки в статутному капіталі Дочірнього підприємства, яка є предметом цього договору, проте позичальником не виконано вищезазначених вимог. До того ж, відповідач зазначає,що посилання позивача на норми статті 559 ЦК України щодо припинення зобов'язання за Договром іпотеки є хибними, оскільки вказані норми регулюють такий вид забезпечення як порука, що є окремим самостійним різновидом забезпечення зобов'язання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Окремі види застави визначені положеннями статті 575 ЦК України. Так відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, і правила про яку встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно статті 5 зазначеного закону, предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Положеннями статті 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме Протоколу № 13 загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Джаліта-2000», в процесі реорганізації шляхом приєднання до товариства з обмеженою відповідальністю «Герміона плюс», до останнього перейшли права та обов'язки, в тому числі пов'язані з правом власності на нерухоме майно.

Разом з тим, у матеріалах справи містяться докази, якими підтверджується факт набуття Товариством з обмеженою відповідальності «Торгівельно-виробниче підприємство «Герміона-плюс» права власності на нерухоме майно - ресторан, що знаходиться за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вулиця Садова, будинок № 05, а саме: висновок Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» № 989 від 08.09.2011 (а. с. 46) та Рішення № 989 від 08.09.2011 Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» (а. с. 47), якими визначені підстави та порядок набуття ТОВ «ТВП «Герміона плюс» права власності на нерухоме майно.

Крім того, у листах Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» № 1100 від 11.07.2012, № 1167 від 19.07.2012, № 1021 від26.06.2012, № 1987 від 20.09.2012 (а.с. 48-51) міститься інформація щодо факту реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки спірного Договору іпотеки від 26.12.2007, за Товариством з обмеженою відповідальності «Торгівельно-виробниче підприємство «Герміона-плюс» на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Ялтинською міською радою 12.09.2011 року.

З системного аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Джаліта-2000» вибула із спірного правовідношення у той самий час, коли Товариство з обмеженою відповідальності «Торгівельно-виробниче підприємство «Герміона-плюс» набуло статусу Іпотекодавця за Договором іпотеки від 26.12.2007, тобто з 12.09.2011 - з дати видачі Свідоцтва про право власності та його реєстрації у відповідних органах.

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) визначено чіткий перелік осіб, що мають право звернення до господарського суду, а саме: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Положення статті 25 ГПК України трактують підстави здійснення процесуального правонаступництва, а саме - у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Законодавцем визначено, що заміна сторони її правонаступником у порядку процесуального правонаступництва можлива у випадку, коли сторона вибула із спірного правовідношення після порушення провадження у справі. Якщо ж у процесі розгляду справи суд зясовує, що позов подано особою, яка вибула з спірного правовідношення до подання позову і порушення провадження у справі, суд не має права замінити такого позивача його правонаступником, а такій особі слід у позові відмовити.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Джаліта-2000» звернулось із позовом до суду 30.11.2012, про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції відділу діловодства та документообігу Господарського суду Автономної Республіки Крим, тобто у значно пізніший термін, ніж термін встановленого факту його вибуття із спірного правовідношення.

Таким чином, під час розгляду даної справи з'ясовано та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Джаліта-2000» вибуло з спірного правовідношення до подання позову до суду та порушення провадженя у справі, тому суд не має права замінити такого позивача його правонаступником.

Одночасно, із приписів статті 24 ГПК України слідує, що нормами Господарського процесуального кодексу України не допускається заміна позивача, так, якщо при розгляді справи встановлено, що позов подано неналежним позивачем, суд повинен винести рішення про відмову у позові.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Джаліта-2000» не є належним позивачем у даній справі, а правонаступництво позивача, враховуючи встановлені судом обставини справи, нормами Господарського процесуального кодексу України не допускається, тому позов задоволенню не підлягає.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 14.03.2013 року.

Повний текст рішення складено - 19.03.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова