Ухвала

від 12.03.2013 по справі 2а-6651/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6651/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Прищепчуку А.В.,

за участю:

представника відповідача - Калашникової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофест-Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському району м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському району м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Агрофест-Україна» звернулося у суд з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0009232303 та №9250002303 від 22.12.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на недоведеність безтоварності операції по поставці ячменю, проведеної між позивачем та ПП «Протосс» і ТОВ «ХК «Агротехтрейд», а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених за договороми із ТОВ «Протосс».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Агрофест-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.05.2009 року по 31.03.2011 року, за підсумками якої складено акт від 17.12.2011 року № 2511/23-03/36470951 та виявлені порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачем зменшено податок на прибуток підприємств на загальну суму 58 125,00 грн.; п.п. 7.4.5. п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 950 887,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2011 року № 0009232303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 72 656,00 грн., з них 58 125,00 грн. - за основним платежем, 14 531,00 грн. - за штрафними санкціями.

Також, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2011 року № 9250002303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 188 609,00 грн., в тому числі 950 887,00 грн. - за основним платежем, 237 722,00 грн. - за штрафними санкціями.

Позивачем було застосовано заходи адміністративного оскарження таких податкових-повідомлень рішень до ДПС у м. Києві та ДПС України, проте останні були залишені без змін.

Обговорюючи правомірність прийняття ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС податкового повідомлення-рішення № 0009232303 від 22.12.2011 року, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою визначення позивачу суми податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 58 125,00 грн. та 14 531,00 грн. за штрафними санкціями стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення ТОВ «Агрофест-Україна» коштів, отриманих за договором поставки ячменю, укладеного з ПП «Протосс» на суму 232 500,00 грн. до складу валових витрат товариства за 2009 рік.

Висновки про безпідставність віднесення зазначених сум до складу валових витрат ґрунтуються на матеріалах провадження по кримінальній справі № 57-481 по обвинуваченню ОСОБА_3, який за даними Кіровоградської ОДПІ є бухгалтером ПП «Протосс», у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 205, ч. 2, 212, ч. 3 Кримінального кодексу України.

Окрім того, відповідач в акті звертає увагу на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року по справі № 1170/2а-238/11, якою визнано недійсним статут ПП «Протосс» з моменту перереєстрації його на громадянина ОСОБА_4. (30.03.2009 року) та одночасно припинено юридичну особу підприємства.

Враховуючи наведені обставини, податковий орган вказує на нікчемність правочинів, укладених ПП «Протос» з ТОВ «Агрофест-Україна», з огляду на те, що первинні бухгалтерські документи, виписані чи видані останнім позивачу, не відповідають вимогам, встановлених законом, і операції за такими правочинами не опосередковують реальний рух товару, а вчинені з метою отримання податкової вигоди.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

У відповідності до положень п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Враховуючи приведені правові норми, колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення справи, необхідним є встановлення відповідності взаємовідносин, які виникли між позивачем та ПП «Протосс» ознакам господарської діяльності, а саме - спрямованості укладених угод на реальне настання господарських наслідків, а для цілей оподаткування - встановлення правосуб'єктності учасників угоди.

Як убачається із матеріалів справи, між позивачем та ПП «Протосс» укладено договір № 09/12-054АФУ від 09.12.2009 року, згідно якого, продавець (ПП «Протос») зобов'язується передати, а покупець (позивач) - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, номенклатурі, ціні, строкам та умовам поставки, визначеним умовами даного договору та додатків до нього, які є його невід'ємною частиною.

Згідно додатку № 1 до названого договору, предметом поставки є ячмінь, 3 класу, згідно ДСТУ-3769:98 в кількості 300,00 тонн, загальною вартістю 279 000,00 грн., з них - 46 500,00 грн. ПДВ.

Відповідно до умов поставки за п. 6 договору № 09/12-054АФУ, поставка здійснюється на умовах, передбачених в додатках до договору, а датою поставки є дата складання складської квитанції по переоформленню зерна на покупця на складі зберігання. Згідно додатку 1 поставка проводиться на умовах ІНКОТЕРМС-2000 - «ЕХW, ВАТ «Маловисківске ХПП».

На підтвердження факту поставки товару за вищеназваним договором та додатком №1 позивачем надано накладну № 28, виписану ПП «Протос» та відповідну податкову накладну № 1021 від 09.12.2012 року.

Складською квитанцією на зерно № 2474 від 09.12.2009 року АТ №996581 підтверджується, що зерновий склад ВАТ «Маловисківске ХПП» прийняв на зберігання 300,00 тонн ячменю 3 кл. від ТОВ «Агрофест-Україна», переоформленого з ПП «Протосс».

На підтвердження зв'язку між фактом придбання товарів та їх застосуванням у господарській діяльності позивачем надано копії видаткових накладних, актів прийому-передачі, рахунків, що складались в процесі реалізації ячменю 3 кл. за договором поставки, укладеним між позивачем та ПрАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив».

Факт розрахунків за договором № 09/12-054АФУ підтверджується самим відповідачем, згідно висновків акту перевірки.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач чи ПП «Протосс» на момент укладення договору поставки ячменю від 09.12.2009 року не мали статусу юридичної особи, і не могли здійснювати відповідні господарські операції.

Окрім того, колегія суддів не приймає покликання відповідача стосовно припинення діяльності юридичної особи ПП «Протосс» за наслідками постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року, оскільки відносини поставки склались в період до такого припинення.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно віднесено суми, сплачені за договором № 09/12-054АФУ від 09.12.2009 року до складу валових витрат товариства, а податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток № 0009232303 від 22.12.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 22.12.2011 року № 9250002303, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із акту перевірки, причиною донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість стало встановлення контролюючим органом взаємовідносин позивача з ПП «Протосс» та ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд» за договороами поставки, що містять ознаки нікчемності, визначені ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Згідно акту перевірки, до складу суми визначеного податкового зобов'язання (без урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість входить 46 500,00 грн. - необхідного до сплати податку на додану вартість за розрахунками по договору від 09.12.2009 року, укладеного між позивачем та ПП «Протосс» та 904 387,00 грн. податку на додану вартість, необхідного до сплати до державного бюджету за угодою з ТОВ «ХК «Агротехтрейд» в період за серпень 2010 року.

Колегія суддів погоджується із вимогами позивача в частині скасування податкового повідомлення рішення від 22.12.2011 року № 9250002303 на суму 46 500,00 грн. з підстав необґрунтованості такого рішення, з огляду на вищевстановлену колегією суддів реальність господарських операцій за договором № 09/12-054АФУ від 09.12.2009 року. Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню в іншій частині, колегія суддів зважає на наступне.

Висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ХК «Агротрейдтех» ґрунтуються на висновках ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ДПС, викладених в акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання «ТОВ ХК «Агротехтрейд» від 20.04.2011 року, згідно якого у цього контрагента відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, в результаті чого, контролюючим органом визнано нікчемними правочини, укладені цим товариством з контрагентами за період серпень - вересень 2010 року.

Окрім того, як убачається із акту перевірки, нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «ХК «Агротехтрейд» та позивачем випливає із того, що СВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва порушено кримінальну справу за фактом підроблення невстановленими особами документів ТОВ «Елфра Дисплей» та ТОВ «Е-Восток Україна», перше з яких є основним постачальником ТОВ «ХК «Агротехтрейд», що свідчить про спрямованість діяльності останнього на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексу - Закон № 168/97-ВР) встановлено, що об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3).

Відповідно до абз. 1 п. 1.4 ст. 1 названого закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Як убачається із матеріалів справи, 27.07.2010 року між позивачем та ТОВ «ХК «Агротехтрейд» було укладено договір № 27/07-006АФУ, за яким продавець (ТОВ «ХК «Агротехтрейд») зобов'язується передати, а покупець (ТОВ «Агрофест-Україна») - прийняти і оплатити зерно в кількості, номенклатурі, ціні, строкам та умовам поставки, визначеним умовами даного договору та додатків до нього, які є його невід'ємною частиною. В порядку виконання умов зазначеного договору, між позивачем та контрагентом укладено тринадцять додатків.

Податковий орган у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні ставить під сумнів реальність господарських операцій, проведених за вищевказаним договором в період - серпень 2010 року.

Колегією суддів установлено, що в серпні 2010 року, ТОВ «ХК «Агротехтрейд» виписано позивачу податкові накладні №317 від 05.08.2010 року, № 327 від 05.08.2010 року, № 328 від 08.08.2010 року, № 336 від 06.08.2010 року, №337 від 07.08.2010 року, №338 від 09.08.2010 року, № 339 від 09.08.2010 року, №362 від 10.08.2010 року, №369 від 11.08.2010 року, № 376 від 12.08.2010 року, №377 від 13.08.2010 року, № 391 від 13.08.2010 року, №392 від 14.08.2010 року, №408 від 19.08.2010 року, №409 від 20.08.2010 року.

На підтвердження факту поставки товару за вказаним договором, позивачем надано видаткові накладні та рахунки-фактури.

Окрім того, факт дійсної поставки товару за вищевказаним договором підтверджується листом ТОВ «ТІС-Зерно» від 20.01.2012 року №2001/02. Зазначене товариство підтверджує, що в період з 27.07.2010 року по 10.09.2010 року відбулась поставка автомобільним транспортом ячменю 3 класу ДСТУ 3769-98 у кількості 4134,847 тонни, а поставщиком партії було ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд». Додатком до листа є реєстр постачання.

Також, підтвердженням достовірності постачання товару є товарно-транспортні накладні.

Реальність економічної мети, зацікавленості позивача у дійсному отриманні товарів від ТОВ «ХК «Агротехтрейд» підтверджується наявною в матеріалах справи робочою документацією, що супроводжує господарську діяльність позивача: видатковими накладними, актами прийому-передачі, рахунками, що складались в процесі реалізації ячменю 3 кл. за договором поставки, укладеним між позивачем та ПрАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив».

Розрахунок позивача за поставлені ТОВ «ХК «Агротехтрейд» товари підтверджується банківськими виписками.

Надаючи правову оцінку правомірності формування позивачем податкового кредиту за дослідженими колегією суддів угодами та господарськими операціями, колегія суддів враховує наступне.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із Законом № 168/97-ВР (п. 1.7 ст. 1).

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до п.п. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних ТОВ «ХК «Агротехтрейд» чи ПП «Протосс» не були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також судова колегія вважає помилковим висновки податкового органу щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з тих підстав, що контрагент позивача не виконав свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на висновки слідчого, викладені у матеріалах досудового слідства по кримінальній справі як на підставу нікчемності угод, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «ХК «Агротехтрейд» та ПП «Протосс».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 КАС України).

Частиною першою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 названої процесуальної норми докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

З огляду на викладене слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Зважаючи на наведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 206, 212, 254, КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському району м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2012 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 18 березня 2013 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М