Ухвала

від 03.12.2013 по справі 2а-6651/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року м. Київ К/800/18423/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2012 року Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 року у справі№ 2а-6651/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофест-Україна» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2012 року у справі № 2а-6651/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби № 0009232303та № 9250002303 від 22.12.2011 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби планової виїзної перевірки ТОВ «Агрофест-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.05.2009 року по 31.03.2011 року, складено акт від 17.12.2011 року № 2511/23-03/36470951, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 58 125,00 грн.; пп. 7.4.5. п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 950 887,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.12.2011 року № 0009232303, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 72 656,00 грн. (з них 58 125,00 грн. за основним платежем, 14 531,00 грн. за штрафними санкціями) та № 9250002303, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1188609,00 грн., (з них 950 887,00 грн. за основним платежем, 237 722,00 грн. за штрафними санкціями).

За наслідками адміністративного оскарження вказані повідомлення-рішення залишені без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з відсутності з боку платника порушень, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Підставою визначення позивачу суми податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 58 125,00 грн. та 14 531,00 грн. за штрафними санкціями стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення ТОВ позивачем коштів, сплачених за договором поставки ячменю, укладеного з ПП «Протосс» на суму 232 500,00 грн. до складу валових витрат товариства за 2009 рік.

Згідно із п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено що реальність господарських операцій по виконанню договору № 09/12-054АФУ від 09.12.2009 року, укладеного позивачем та ПП «Протосс» щодо продажу сільськогосподарської продукції підтверджується матеріалами справи.

Складською квитанцією на зерно № 2474 від 09.12.2009 року АТ №996581 підтверджується, що зерновий склад ВАТ «Маловисківске ХПП» прийняв на зберігання 300,00 тонн ячменю 3 кл. від ТОВ «Агрофест-Україна», переоформленого з ПП «Протосс».

Факт розрахунків за договором № 09/12-054АФУ підтверджується самим відповідачем, згідно висновків акта перевірки.

Використання товару в господарській діяльності позивачем підтверджується копіями видаткових накладних, актів прийому-передачі, рахунків, що складались в процесі реалізації ячменю 3 кл. за договором поставки, укладеним між позивачем та ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив».

Посилання податкового органу на припинення діяльності юридичної особи ПП «Протосс» за наслідками постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року, обґрунтовано відхилено судами, оскільки відносини поставки склались в період до прийняття відповідного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем правомірно віднесено суми, сплачені за договором № 09/12-054АФУ від 09.12.2009 року до складу валових витрат товариства, а податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток № 0009232303 від 22.12.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Підставою донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість стало встановлення контролюючим органом взаємовідносин позивача з ПП «Протосс» та ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд» за договорами поставки, що містять ознаки нікчемності, визначені ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

За правилами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а)порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи вказані положення, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ХК «Агротрейдтех», ґрунтуються на висновках ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ДПС, викладених в акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання «ТОВ ХК «Агротехтрейд» від 20.04.2011 року, згідно з яким у цього контрагента відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, в результаті чого, контролюючим органом визнано нікчемними правочини, укладені цим товариством з контрагентами за період серпень - вересень 2010 року.

Крім того, відповідачем зазначено про порушення кримінальної справи за фактом підроблення невстановленими особами документів ТОВ «Елфра Дисплей» та ТОВ «Е-Восток Україна», перше з яких є основним постачальником ТОВ «ХК «Агротехтрейд», що свідчить про спрямованість діяльності останнього на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору купівлі-продажу зерна № 27/07-006АФУ від 27.07.2010 року, укладеного позивачем та ТОВ «ХК «Агротехтрейд», підтверджується наявним у справі доказами.

Підтвердженням достовірності постачання товару є товарно-транспортні накладні.

Розрахунок позивача за поставлені ТОВ «ХК «Агротехтрейд» товари підтверджується банківськими виписками.

Про реальність економічної мети, зацікавленості позивача у дійсному отриманні товарів від ТОВ «ХК «Агротехтрейд» свідчить наявна в матеріалах справи документацією, що супроводжує господарську діяльність позивача: видаткові накладні, акти прийому-передачі, рахунки, що складались в процесі реалізації ячменю 3 кл. за договором поставки, укладеним між позивачем та ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив».

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних ТОВ «ХК "Агротехтрейд» чи ПП «Протосс» не були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

Право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обґрунтовано з урахуванням ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України відхилено судами посилання відповідача на висновки слідчого, викладені у матеріалах досудового слідства по кримінальній справі як на підставу нікчемності угод, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «ХК «Агротехтрейд» та ПП «Протосс».

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2011 року № 9250002303 у зв'язку з правомірністю формування позивачем податкового кредиту по вказаним контрагентам.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено висновки акта перевірки щодо неправомірного формування платником валових витрат та податного кредиту за спірний період, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції. .

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 року у справі № 2а-6651/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак