Постанова

від 14.03.2013 по справі 2а-3924/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3924/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фолгат ФТК» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фолгат ФТК» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.10.2011 року № 0004262308, №0004272308.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2012 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні вимог позивача.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Задовольняючи вимоги позивача, суд виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фолгат ФТК» за результатами якої складено 27.09.2011 року акт №01232/23-08/30114318 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2011 року.

Актом перевірки встановлено порушення п. 5.1, ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: занижено податок на прибуток у сумі 3 101 098 грн., у тому числі за 2010 рік в сумі 3 101 098 грн. та п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 083 088 грн., у тому числі по періодах: травень 2010 року в сумі 9 825 грн., жовтень 2010 року в сумі 73 497 грн., листопад 2010 року в сумі 338 324 грн., грудень 2010 року в сумі 2 661 442 грн..

На підставі встановлених порушень відповідачем 11.10.2011 року винесені податкові повідомлення-рішення №0004262308, яким за порушення п. 5.1, ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток всього на суму 3 876 373 грн., в тому числі - основний платіж 3 101 098 грн. та штрафні санкції - 775 275грн. та №0004272308, яким за порушення п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 853 860 грн., у тому числі - основний платіж на суму 3 083 088 грн. та штрафні санкції на суму 770 772 грн..

В порядку адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем віднесено до валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «БМС-ТЕХНО» витрат на придбання комп'ютерного обладнання, меблів та навчально-лабораторного обладнання, тощо на суму 12 404 391 грн., а саме в 4 кварталі 2010 року в сумі 12 404 391 грн..

Відповідно до запиту податкового органу №25967/10/23-08 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження з питань взаємовідносин із ТОВ «Фолгат ФТК» контрагентом надані підтверджуючі документи, відповідно до яких постачальником, комп'ютерного обладнання, меблів та навчально-лабораторного обладнання, тощо ТОВ «БМС-ТЕХНО» був ТОВ «МАЙКРОСЕЛ», та в подальшому продано відповідне обладнання ТОВ «Фолгат ФТК».

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙКРОСЕЛ» за результатами якої складено акт №836/23-04/31032823 від 15.04.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Системотехніка» за період 01.12.2010 року по 31.01.2011 року.

Основним постачальником за грудень 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙКРОСЕЛ» був Товариство з обмеженою відповідальністю «Системотехніка».

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, податковим органом встановлено, що декларація з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2010 рік не надавалась, а основні засоби у ТОВ «Системотехніка» відсутні.

Позивачем не доведено, що у ТОВ «Системотехніка» наявні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання.

В перевіряємому періоді позивач мав відносини з ТОВ «Інтер-тех», ТОВ «Електростальконструкція» та ТОВ «БМС-ТЕХНО», в результаті чого задекларував податковий кредит на суму 3 083 087, 61 грн..

Податковим органом встановлено, що згідно даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість» встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованого ТОВ «Фолгат ФТК» та податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, задекларованими контрагентами ТОВ «Інтер-тех», ТОВ «Електросталь конструкція» на загальну суму 602 209,5 грн..

Між позивачем та ТОВ «Інтер-тех» укладені договори на поставку партії товару, та згідно податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит.

Відповідачем встановлено, що ТОВ «Інтер-тех» не декларовані податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ «Фолгат ФТК» за квітень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та грудень 2010 року.

Між позивачем та ТОВ «Електростальконструкція» укладено договір №010-3 від 11 жовтня 2010 року на виконання повного сервісного обслуговування обладнання XEROX - 668 000 копій.

Позивачем сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Електростальконструкція» згідно податкових накладних.

Відповідачем встановлено, що ТОВ «Електростальконструкція» не задекларовані податкові зобов'язання по взаємовідносинах ТОВ «Фолгат ФТК» за листопад 2010 року та грудень 2010 року.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено перевірку ТОВ «Електростальконструкція» за результатами якої складено Акт №169/23-3/33401663 від 19.04.2011 року з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року, відповідно до якого встановлено, що за юридичною адресою підприємства відсутні первині та бухгалтерські документи: договори, накладні, товаротранспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь - які інших первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Операції Товариства з обмеженою відповідальністю «Електростальконструкція» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи Товариства не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

В ході проведення перевірки податковою інспекцією не встановлено факту передачі товарів (послуг), у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом першої інстанції не досліджено правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару (послуг).

Докази, на які послався суд першої інстанції є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань, а податковий орган, приймаючи податкові повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходив з того, що позивач не сплачував податок на додану вартість в оплату вартості робіт (послуг), оскільки відсутня товарність вказаних господарських операцій.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в оглядовому листі від 06.07.2009 року № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства щодо товарності господарських операцій позивача із контрагентами, колегія суддів вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено реальності господарських операцій, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит за звітній період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Судом першої інстанції не досліджено виконання зобов'язань за договорами укладеними між позивачем та контрагентами.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.10.2011 року № 0004262308, №0004272308.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянтом доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2012 року та постановлення нової про відмову в задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2012 року - скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фолгат ФТК» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.10.2011 року № 0004262308, №0004272308 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено 20.03.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.