Ухвала

від 01.10.2015 по справі 2а-3924/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/19309/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фолгат ФТК»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року

у справі № 2а-3924/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фолгат ФТК»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фолгат ФТК» (далі - ТОВ «Фолгат ФТК»; позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0004262308 від 11 жовтня 2011 року та № 0004272308 від 11 жовтня 2011 року. Судові витрати в розмірі 2 146,00 грн. присуджено на користь ТОВ «Фолгат ФТК» за рахунок Державного бюджету України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2012 року скасовано та прийнято нову - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2012 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - в силі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Фолгат ФТК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт № 01232/23-08/30114318 від 27 вересня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004262308 від 11 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 876 373,00 грн. (3 101 098,00 грн. - основний платіж, 775 275,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0004272308 від 11 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 853 860,00 грн. (3 083 088,00 грн. - основний платіж, 770 772,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, названі акти індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при здійсненні господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «БМС ТЕХНО», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-тех», Товариством з обмеженою відповідальністю «Електростальконструкція».

Обґрунтовуючи свою правову позицію контролюючий орган посилався на акти перевірок ТОВ «Інтер-тех» та ТОВ «Електростальконструкція», в яких зазначено про відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування товариств за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, незвітування названими суб'єктами господарювання до органів державної податкової служби за місцем реєстрації, а також викладено думки про те, що укладені зазначеними юридичними особами з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Крім того, відповідач вказував про те, що контрагент ТОВ «БМС ТЕХНО» у ланцюгу постачання - Товариство з обмеженою відповідальністю «Системотехніка» має ознаки фіктивності, що, на переконання ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, обумовлює безтоварність господарських операцій, проведених між позивачем та ТОВ «БМС-ТЕХНО».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність товариством реального характеру розглядуваних господарських операцій.

Колегія суддів із вказаними доводами погодитись не може, виходячи з таких підстав.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судом першої інстанції, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (комп'ютерного обладнання, меблів, навчально-лабораторного обладнання) в ТОВ «БМС ТЕХНО» та ТОВ «Інтер-тех», а також робіт із сервісного обслуговування обладнання в ТОВ «Електростальконструкція» підтверджується належним чином оформленими специфікаціями, кошторисами, переліками, видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі матеріальних цінностей, банківськими виписками, доказами оприбуткування придбаного в постачальників товару та його використання ТОВ «Фолгат ФТК» у власній господарській діяльності, показаннями директорів ТОВ «БМС ТЕХНО», ТОВ «Інтер-тех», ТОВ «Електростальконструкція», допитаних Окружним адміністративним судом м. Києва як свідків.

Відповідачем, в свою чергу, не заперечується, що розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

При цьому слід враховувати, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків від інших осіб, зокрема, від дотримання контрагентами податкової дисципліни. А відтак, платник не може відповідати за порушення допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні таких осіб.

Втім, будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували узгодженість дій позивача з ТОВ «БМС ТЕХНО», ТОВ «Інтер-тех», ТОВ «Електростальконструкція» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, в матеріалах справи відсутні.

А відтак, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фолгат ФТК» задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.