Рішення

від 05.03.2013 по справі 5006/11/225/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.03.13 р. Справа № 5006/11/225/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі Макогон Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілком», м.Київ, ЄДРПОУ 31723226

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод», с.Новолуганське Артемівський район Донецької області, ЄДРПОУ 00952806

про стягнення 108899,61грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Пефті О.К. - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілком», м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Публічного акціонерного товариства «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод» с.Новолуганське Артемівський район Донецької області про стягнення 108899,61грн., у тому числі 94700,00грн. суми основного боргу, 11748,73грн. пені, 2356,18грн. 3% річних та 94,70грн. інфляційних витрат.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки товару №14 від 26.01.2012р. у частині оплати вартості прийнятого ним товару, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляційних витрат, 3% річних та пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог з урахуванням індексу інфляції, розрахунок суми процентів, розрахунок пені, копії: договору №14 від 26.01.2012р. з специфікацією №1 до нього, рахунку-фактури №СФ-0000054 від 21 березня 2012р., видаткової накладної №РН-0000043 від 21.03.2012р., банківських виписок.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 14, 22, 509, 525, 526, 530, 549, 610,611 Цивільного кодексу України, ст.193, п.2 ст.218, ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст.1,3,12,13,15,54-57 Господарського процесуального кодексу України.

16.01.2013р. представником Відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній позовні вимоги не визнає у повному обсязі за наступними підставами: відсутні належні докази виконання Позивачем умов спірного правочину в частині поставки товару, з огляду на ненадання ним пакету документів, які б підтверджували факт поставки ПАТ «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод» товару на вказану в позові суму, товарно-транспортні документи, довіреності на отримання товару, податкові накладні; загальна вартість товару і сума платежу становить 177700,00грн., рахунок-фактура №СФ-0000054 від 21.03.2012р., виписаний ТОВ «Мілком», на суму 179700,00грн., тоді як видаткова накладна №РН-0000043 від 21.03.2012р. на суму 177700,00грн; кількість товару у рахунку-фактурі та у видатковій накладній однакова, а сума не співпадає; у рахунку-фактурі №СФ-0000054, видатковій накладній №РН-0000043 відсутнє посилання на документ на основі якого вони сформовані. Одночасно, відповідач зазначає, що відстрочення обчислюється з 22.03.2012р. до 10.04.2012р., отже першим днем прострочення виконання зобов'язання буде 11.04.2012р., а не 14.05.2012р.

15.01.2013р. представником Позивача суду представлені пояснення по суті спору, акт звірки взаємних розрахунків за 01.01.2012р.- 01.01.2013, податкова накладна №15 від 21.03.2012р., розрахунок №8 від 12.04.2012р., розрахунок №9 від 23.04.2012р., письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж самими сторонами про той же предмет і з тих же підстав.

16.01.2013р. Відповідачем заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 календарних днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України, яке задоволено судом, про що винесено відповідний процесуальний документ.

Позивачем 05.03.2013р. до матеріалів справи додатково долучено пояснення по суті спору, копії наступних документів: товарно-транспортна накладна серія МІ №9 від 21.03.2012р. та акт надання послуг №255 від 22.03.2012р.

Представник Позивача в судовому засіданні 05.03.2013р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пояснив, що рахунок-фактуру №СФ-0000054 від 21.03.2012р. за узгоджений сторонами товар було помилково виставлено на суму 179700,00грн. та виписано податкову накладну №15 від 21.03.2012р. також на суму 179700,00грн., надалі позивачем було зроблено коригування зазначеної податкової накладної шляхом зменшення на 2000,00грн. та переведення її до суми вказаної в специфікації та видатковій накладній - 177700,00грн.

У судове засідання 05.03.2013р. представник Відповідача не з'явився, через канцелярію суду надіслав електронне повідомлення №10 від 05.03.2013р. про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з не можливістю присутності представника.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив :

26.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілком», м.Київ та Публічним акціонерним товариством «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод», с.Новолуганське Артемівський район укладено договір поставки №14 від 26.01.2012р.

У силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору Позивач (Постачальник) зобов'язується поставити, а Відповідач (Покупець) прийняти та оплатити продукцію, зазначену у відповідних специфікаціях до даного договору. Продукція постачається на умовах, викладених у цієї угоді чи (або) у специфікаціях до неї.

Пунктом 1.1. договору встановлено, що в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити монокальційфосфат кормовий (товар).

За змістом п.2.1. договору кількість товару, який поставляється відповідно до Договору, визначається сторонами у додатку до Договору, в якому зазначені кількісні і якісні характеристики Товару (далі - Специфікація), які повинні укладатися Сторонами на кожну партію Товару та є невід'ємною частиною від дати їх підписання Сторонами.

Якість Товару, що постачається за Договором, повинна відповідати та підтверджуватися сертифікатом якості виробника на монокальційфосфат кормовий згідно ДСТУ 23999-80.

Як зазначено у п.3.1. договору поставка здійснюється на умовах «DDP» правил Інкотермс-2010, а саме Постачальник зобов'язаний замовити і оплатити поставку Товару до Покупця згідно умов Договору.

Згідно п.3.2. договору строк поставки кожної окремої партії Товару погоджується Сторонами в Специфікаціях.

Відпуск товару здійснюється за видатковими накладними (п.3.4 договору).

Відповідно до п.3.6. договору датою поставки Товару вважається дата підписання Покупцем видаткової накладної Постачальника на поставку Товару, що проводиться після розвантаження в місці призначення, а саме: склад Покупця за адресою: 84573, Україна, Донецька обл., Артемівський р-н, с.Новолуганське, вул.Побєди, 23.

За приписами п.3.8. договору здача-приймання Товару здійснюється Сторонами по кількості - відповідно до видаткових накладних на Товар (виходячи з ваги поставленого Товару та відомостей Специфікації), по якості - відповідно до вимог, зазначених у Договорі.

Згідно п.4.1. договору ціна за одиницю Товару, загальна вартість Товару, що поставляється, строки поставки, кількість поставки зазначається Сторонами у Специфікаціях до Договору.

Пунктом 4.2. договору зазначено, що розрахунки за поставлений згідно Договору Товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Постачальника не пізніше 14 (чотирнадцяти) банківських днів після розвантаження Товару.

За змістом п.6.4. договору у випадку прострочення оплати або не повної оплати Товару в строки, зазначені у Договорі, Покупець зобов'язується на вимогу Постачальника сплатити останньому пеню в розмірі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого Товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми прострочення грошового зобов'язання.

Згідно п.6.8. договору за невиконання грошових зобов'язань крім визначених умовами Договору Сторона що прострочила сплачує іншій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період прострочення за кожен день такого прострочення.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2012р.

Договір №14 від 26.01.2012р. підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Специфікацією №1 від 21.03.2012р. до договору поставки №14 від 26.01.2012р. сторони узгодили найменування товару, кількість, ціну, загальну вартість та дату поставки товару: а саме: товар - монокальційфосфат кормовий, дата поставки - 22.03.2012р., кількість - 20тн., ціна - 7404,167грн. за 1 т. без ПДВ., всього з ПДВ 177700,00грн.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

В підтвердження здійснення господарської операції, а саме поставки товару позивачем надано видаткову накладну № РН-0000043 від 21.03.2012р., відповідно до якої Позивач передав товар, обумовлений специфікацією Відповідачу на загальну суму 177700,00грн. Останнім її прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи Відповідача на видатковій накладній, скріпленій печаткою підприємства.

Для здійснення оплати поставленого товару позивачем було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000054 від 21.03.2012р. на загальну суму 179700,00грн.

Факт здійснення господарської операції також підтверджується податковою накладною №15 від 21.03.2012р. на суму 179700,00грн., відносно якої було здійснено корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на суму 2000,00грн.

Найменування продукції, вказаної у специфікації №1 від 21.03.2012р. до договору №14 від 26.01.2012р. її вартість за одиницю ідентичні найменуванню та ціні продукції, поставка якої здійснена за наявною у матеріалах справи видатковою накладною.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень, на момент фактичної його передачі, суду не представлено. Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття або оплати продукції Відповідачем Позивачу не надавались.

Відповідач у своєму відзиві №9 від 15.01.2013р. зазначив, що згідно специфікації №1 від 21.03.2012р. до Договору №14 від 26.01.2012р. кількість поставки товару становить 20т., загальна вартість товару і сума платежу становить 177700,00грн., рахунок-фактура №СФ-0000054 від 21.03.2012р., виписаний ТОВ «Мілком» на суму 179700,00грн., а видаткова накладна №РФ -0000043 від 21.03.2012р. на суму 177700,00грн. Кількість товару у рахунку-фактурі та у видатковій накладній однакова, але сума не співпадає. Одночасно, повідомляє, що у рахунку-фактурі №СФ-0000054 від 21.03.2012р. та видатковій накладній №РФ-0000043 від 21.03.2012р. відсутнє посилання на документ на основі якого вони сформовані.

Дослідивши матеріали справи та надані письмові пояснення позивача суд встановив, що рахунок-фактура №СФ-0000054 від 21.03.2012р. за узгоджений сторонами товар було помилково виставлено на суму 179700,00грн. та виписано податкову накладну №15 від 21.03.2012р. також на суму 179700,00грн., оскільки позивачем було зроблено коригування зазначеної податкової накладної шляхом зменшення суми на 2000,00грн. та переведення її до суми вказаної в специфікації та видатковій накладній, а саме: 177700,00грн.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення 21.03.2012р. передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного правочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором поставки №14 від 26.01.2012р.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що ціна за одиницю Товару зазначається Сторонами у Специфікаціях до договору.

Розрахунки за поставлений згідно договору Товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Постачальника не пізніше 14 (чотирнадцяти) банківських днів після розвантаження Товару.

Приймаючи до уваги дату поставки товару (21.03.2012р.) та викладені умови оплати, відповідач лише частково виконав взяті на себе за Договором зобов'язання щодо сплати вартості Товару. Так Відповідачем було сплачено грошову суму у розмірі 83000,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відтак за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 94700,00грн.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником у сумі 94700,00грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

За таких обставин, враховуючи те, що факт заборгованості в сумі 94700,00грн. підтверджений матеріалами справи, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки повної оплати поставленого товару з моменту спливу строку належного виконання грошового зобов'язання за договором №14 від 26.01.2012р. станом на дату подання позовної заяви не здійснено, Відповідачем визначене грошове зобов'язання не виконане, тобто є тривалим період прострочення.

Отже, враховуючи встановлений судом по справі №5006/11/225/2012 факт прострочення виконання зобов'язання щодо оплати поставленої продукції, а також приймаючи до уваги відсутність повної оплати по 11.12.2012р. (кінцева дата періоду прострочення, визначеного Позивачем для встановлення розміру відповідальності, передбаченого ст.625 Цивільного кодексу України), вбачається прострочення виконання грошового зобов'язання Публічним акціонерним товариством «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод», за договором №14 від 26.01.2012р. у період, визначений Позивачем, а саме з 14.05.2012р. по 11.12.2012р., на суму основного боргу 94700,00грн.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок за вимогою кредитора сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, Позивачем за період з 14.05.2012р. по 11.12.2012р. нараховані 2356,18грн. 3% річних та за період з серпня 2012р. по грудень 2012р. інфляційні витрати у сумі 94,70грн.

Перевіривши даний арифметичний розрахунок за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" та період і порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення 3% річних у сумі 2349,73грн. та інфляційних витрат у розмірі визначеному Позивачем - 94,70грн.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами п.6.4. договору у випадку прострочення оплати або неповної оплати Товару в строки, зазначені у Договорі, Покупець зобов'язується на вимогу Постачальника сплатити останньому пеню в розмірі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого Товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, за розрахунком суду здійсненим на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня сума пені становить 11748,73грн.

З огляду на вищевикладене, вимоги щодо стягнення пені за договором №14 від 26.01.2012р. підлягають задоволенню повністю у розмірі 11748,73грн.

Заперечення відповідача щодо невірного визначення позивачем початку строку обчислення штрафних санкцій, а саме не з 14.05.2012р., а з 11.04.2012р. судом не приймаються, оскільки зменшення періоду нарахування штрафних санкцій не суперечить діючому законодавству, заяви щодо збільшення періоду прострочки позивачем надано не було, самостійно збільшувати період та виходити за межі позовних вимог у суду відсутні підстави.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілком», м.Київ, до Відповідача, Публічного акціонерного товариства «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод», с.Новолуганське Артемівський район Донецької області про стягнення 108899,61грн., у тому числі 94700,00грн. суми основного боргу, 11748,73грн. пені, 2356,18грн. 3% річних та 94,70грн. інфляційних витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод», с.Новолуганське Артемівський район Донецької області (84573, Донецька обл., Артемівський район, с.Новолуганське, вул.Побєди,23, ЄДРПОУ 00952806, п/р 260010601413 в ТОВ КБ «Фінансова Ініціатива» МФО 380054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілком» (02660, м.Київ, вул.Колекторна, 30, ЄДРПОУ 31723226) грошову суму у розмірі 94700,00грн., 11748,73грн. пені, 2349,73грн. 3% річних та 94,70грн. інфляційних витрат., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 2177,99грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В судовому засіданні 05.03.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

6. Повний текст рішення підписано 11.03.2013р.

Суддя Соболєва С.М.