cpg1251
донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
29.04.2013 р. справа №5006/11/225/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників: від позивача: Пефті О.К. за довіреністю №1/12-12 від 20.12.2012р. від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупублічного акціонерного товариства «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод», с. Новолуганське Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 05.03.2013р. по справі№5006/11/225/2012 (Соболєва С.М.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Мілком», м. Київ до публічного акціонерного товариства «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод», с. Новолуганське Донецької області простягнення 108899,61грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілком», м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод», с. Новолуганське Донецької області про стягнення 108899,61грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.03.2013р. та додатковим рішенням від 19.04.2013р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод", с.Новолуганське Артемівський район Донецької області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мілком" грошову суму у розмірі 94700,00грн., 11748,73грн. пені, 2349,73грн. 3% річних та 94,70грн. інфляційних витрат., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 2177,99грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 05.03.2013р. не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що документи первинного бухгалтерського обліку, на які господарський суд посилається в оскаржуваному рішенні як на підтвердження поставки товару є неналежними доказами в розумінні статей 32, 34 та 36 Господарського процесуального кодексу України. Також, скаржник зазначає, що постачальник в супереч умов договору не надав покупцю весь необхідний перелік документів. На думку відповідача, відсутність у матеріалах справи товарно-транспортних накладних та довіреностей не дає можливість прослідкувати чи дійсно відбулося прийняття та відвантаження товару.
Представник відповідача у судове засідання не прибув.
Представник позивача у судове засідання прибув, надав відзив на апеляційну скаргу, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод», с. Новолуганське Донецької області залишити без задоволення, проти розгляду справи за відсутністю представника відповідача не заперечував.
Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження від 29.03.2013р. сторін повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
26.01.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Мілком", м.Київ та публічним акціонерним товариством "Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод", с.Новолуганське Артемівський район укладено договір поставки №14 від 26.01.2012р.
Пунктом 1.1. договору встановлено, що в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити монокальційфосфат кормовий (товар).
Пунктом 2.1. договору визначено, що кількість товару, який поставляється відповідно до договору, визначається сторонами у додатку до договору, в якому зазначені кількісні і якісні характеристики товару (далі - специфікація), які повинні укладатися сторонами на кожну партію товару та є невід'ємною частиною від дати їх підписання сторонами.
Якість товару, що постачається за договором, повинна відповідати та підтверджуватися сертифікатом якості виробника на монокальційфосфат кормовий згідно ДСТУ 23999-80.
Як зазначено у пункті 3.1. договору поставка здійснюється на умовах "DDP" правил Інкотермс-2010, а саме постачальник зобов'язаний замовити і оплатити поставку товару до покупця згідно умов договору.
Згідно з пунктом 3.2. договору строк поставки кожної окремої партії товару погоджується сторонами в специфікаціях.
Відпуск товару здійснюється за видатковими накладними (пункт 3.4 договору).
Пунктом 3.8. договору визначено, що здача-приймання товару здійснюється сторонами по кількості - відповідно до видаткових накладних на товар (виходячи з ваги поставленого товару та відомостей специфікації), по якості - відповідно до вимог, зазначених у Договорі.
Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, що поставляється, строки поставки, кількість поставки зазначається сторонами у специфікаціях до договору.
Відповідно до пункту 4.2. договору розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 14 (чотирнадцяти) банківських днів після розвантаження товару.
За змістом пункту 6.4. договору у випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми прострочення грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 6.8. договору за невиконання грошових зобов'язань крім визначених умовами договору сторона, що прострочила сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період прострочення за кожен день такого прострочення.
Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2012р.
З матеріалів справи вбачається, що договір №14 від 26.01.2012р. підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.
Специфікацією №1 від 21.03.2012р. до договору поставки №14 від 26.01.2012р. сторони узгодили найменування товару, кількість, ціну, загальну вартість та дату поставки товару: а саме: товар - монокальційфосфат кормовий, дата поставки - 22.03.2012р., кількість - 20тн., ціна - 7404,167грн. за 1 т. без ПДВ., всього з ПДВ 177700,00грн.
Посилання апелянта стосовно того, що видаткова накладна, наявна у матеріалах справи не є доказом поставки товару відповідачу, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Відповідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону визначено перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, зазначена норма вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно статті 1 Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
В підтвердження здійснення господарської операції, а саме поставки товару позивачем надано видаткову накладну № РН-0000043 від 21.03.2012р., відповідно до якої позивач передав товар, обумовлений специфікацією відповідачу на загальну суму 177700,00грн. Останнім її прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на видатковій накладній, скріпленій печаткою підприємства.
В матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від отримання продукції, що поставлена за видатковою накладною №РН-0000043 від 21.03.2012р. та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання.
Для здійснення оплати поставленого товару позивачем було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000054 від 21.03.2012р. на загальну суму 179700,00грн.
Отже, в даному випадку, видаткова накладна, на яку посилається апелянт у скарзі, є первинними обліковими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підписання покупцем накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Крім того, матеріали справи містять і інший доказ отримання товару відповідачем, - товарно-транспортну накладну від 21.03.2012р.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статей 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.
В силу положень статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений іншій момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до пункту 3.6. договору датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження в місці призначення, а саме: склад покупця за адресою: 84573, Україна, Донецька обл., Артемівський р-н, с.Новолуганське, вул.Побєди, 23.
Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
В свою чергу, частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).
Відповідно до пункту 4.2 договору розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 14 банківських днів після розвантаження товару.
Приймаючи до уваги дату поставки товару (21.03.2012р.) та викладені умови оплати, відповідач лише частково виконав взяті на себе за договором зобов'язання щодо сплати вартості товару.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач лише частково оплатив вартість отриманого товару, перерахувавши на рахунок позивача 22.08.2012р. суму в розмірі 41500,00грн., 28.08.2012р. - 41500,00грн., всього відповідачем була сплачена сума в розмірі 83000,00грн., внаслідок чого виникла заборгованість на суму 94700,00грн.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, проте відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 94700,00грн.
Стосовно доводів апелянта про відсутність доказів виконання пункту 3.7 договору поставки №14 від 26.01.2012р. щодо вручення публічному акціонерному товариству «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод», с. Новолуганське Донецької області відповідного повного пакету документів колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 3.7 договору визначено, що постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали документів на товар: специфікацію, рахунок, товарно-транспортну накладну, посвідчення про якість, завірене мокрою печаткою на кожну транспортну одиницю, копію експертного висновку, завіреного печаткою постачальника та підписом копія вірна, видаткову накладну на партію товару, податкову накладну, ветеринарне свідоцтво.
Відповідно до пункту 6.5 договору в разі, якщо при передачі товару постачальник не надав супровідні документи на товар згідно пункту 3.7 договору, покупець має право не прийняти такий товар та/або зарахувати таку поставку як прострочену до надання всіх супровідних документів.
Статтею 666 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Проте, відповідач не надав доказів скоєння дій, передбачених зазначеною нормою права або умовами договору.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що всі документи, визначені договором, були надані позивачем.
Відповідач ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів.
З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 94700,00грн.
Щодо стягнення з відповідача пені у сумі 11748,73грн., інфляційних витрат у розмірі 94,70грн., 3 % річних у розмірі 2356,18грн. колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань за договором, господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних за період з 14.05.2012р. по 11.12.2012р. у розмірі 2349,73грн.
Перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду стосовно стягнення розміру інфляційних втрат за період з серпня 2012р. по грудень 2012р у сумі 94,70грн.
За змістом пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.4. договору визначено, що у випадку прострочення оплати або неповної оплати Товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми прострочення грошового зобов'язання.
Колегія суддів погоджує розрахунок пені, здійснений господарським судом з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та вважає правильним визначену суму пені у розмірі 11748,73грн.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 05.03.2013р. у справі 5006/11/225/2012 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись статтями 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод», с. Новолуганське Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 05.03.2013р. у справі 5006/11/225/2012 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 05.03.2013р. у справі 5006/11/225/2012 - залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді: Н.М. Принцевська
О.А. Скакун
Надруковано 5 прим.:
1. Позивачу;
2. Відповідачу;
3. У справу,
4. ДАГС,
5. ГСДО
Суд | Донецький апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 29.04.2013 |
Оприлюднено | 29.04.2013 |
Номер документу | 30966470 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Донецький апеляційний господарський суд
Ломовцева Н.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні