Постанова

від 19.03.2013 по справі 11/159/2011/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 р. Справа № 11/159/2011/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: прокурораРоманов Р.О. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Рівненської області на постанову від 24.12.2012 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 11/159/2011/5003 господарського суду Вінницької області за позовомХмільницького міжрайонного прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Хмільницької міської ради до Приватного підприємства "Іванов" проповернення земельної ділянки В С Т А Н О В И В :

У грудні 2011 року Хмільницький міжрайонний прокурор Вінницької області в інтересах держави в особі Хмільницької міської ради звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до ПП "Іванов" про зобов'язання відповідача повернути Хмільницькій міській раді тимчасово зайняту земельну ділянку площею 8459,0 кв.м., що розташована у м. Хмільнику Вінницької області по вул. Пушкіна, 74, з посиланням, зокрема, на приписи статей 123, 124, 152, 212 Земельного кодексу України, норми Закону України "Про оренду землі" та Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.05.2009 р. закінчився строк укладеного між Хмільницькою міською радою та ПП "Іванов" договору оренди землі, зареєстрованого 11.10.2005 р., а 25.03.2010 р. міською радою було прийнято рішення № 675 "Про вилучення земельної ділянки в ПП "Іванов" площею 8459,0 кв.м. по вул. Пушекіна, 74", відмовлено ПП "Іванов" в поновленні договору оренди земельної ділянки і про необхідність її повернення повідомлено відповідача листом від 01.11.2011 р. № 02-12/1314.

Згідно акта обстеження земельної ділянки від 05.12.2011 р. на момент проведення перевірки, після припинення дії договору оренди ПП "Іванов" земельну ділянку не повернув та продовжує нею користуватися за відсутності правовстановлюючих документів, що є порушенням приписів статей 116, 125, 126 Земельного кодексу України.

Хмільницька міська рада просила позовні вимоги задовольнити з підстав користування відповідачем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди за відсутності відповідного рішення ради та цивільно - правової угоди щодо земельної ділянки.

ПП "Іванов" у запереченнях на позовну заяву просив відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що виконання вимог прокурор та ради щодо повернення земельної ділянки є неможливим з огляду на наявність на спірній земельній ділянці нерухомого майна, належного відповідачу на праві власності, зареєстрованого 06.07.2006 року, а силу приписів земельного законодавства, зокрема, статті 120 Земельного кодексу України, а також вимог Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р., набувши за правочином право власності на нерухомість, ПП "Іванов" набув і право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно, а нерухомість і земельна ділянка, на якій воно розміщено, є нерозривно пов'язаними.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.03.2012 р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 р., позовні вимоги задоволені, зобов'язано ПП "Іванов" повернути Хмільницькій міській раді земельну ділянку площею 8459,0 кв.м., розташовану у м. Хмільнику Вінницької області по вул. Пушкіна, 74.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2012 р. рішення та постанова скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, рішенням господарського суду Вінницької області від 23.10.2012 р. (суддя Маслій І.В.) в позові відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на спірній земельній ділянці, а відсутність в особи переоформлених правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.

За апеляційною скаргою Хмільницького міжрайонного прокурора Вінницької області Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Петухов М.Г., Гулова А.Г., Маціщук А.В.) переглянувши рішення господарського суду Вінницької області від 23.10.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 24.12.2012 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Перший заступник прокурора Рівненської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а також неповним з'ясуванням судами всіх обставин справи.

Прокурор вважає, що судами не досліджено питання дійсної площі земельної ділянки, необхідної відповідачу для обслуговування споруди автостоянки, а також не встановлено та не досліджено той факт, що на спірну земельну ділянку вже видано державний акт на право постійного користування землею у 1995 році іншій юридичній особі - МП "Вотум", яка була попереднім власником автостоянки до продажу її ТОВ "Оптімум", а в подальшому ПП "Іванов", при цьому, рішення органом місцевого самоврядування щодо припинення права користування чи вилучення земельної ділянки не приймалось.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 14.04.2005 року між Хмільницькою міською радою (орендодавець) та ПП "Іванов" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки на 5 років строком до 01.11.2009 року, починаючи з дати його державної реєстрації, яка проведена 11.10.2005 р., і відповідно до умов якого на підставі рішення 19 сесії Хмільницької міської ради 24 скликання від 21.10.2004 року орендодавець передає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки, площею 8559,0 кв.м. з земель запасу міста, що знаходиться на території Хмільницької міської ради Вінницької області, по вул. Пушкіна, 74, для організації автостоянки.

У розділі 5 договору сторони передбачили, що підставою для припинення договору є закінчення його строку.

19.10.2005 року між сторонами договору складено акт передачі та прийому земельної ділянки в натурі, що надана в оренду ПП "Іванов".

Судами також встановлено, що рішенням 63 сесії Хмільницької міської ради Вінницької області 5 скликання № 675 від 25.03.2010 року вирішено не поновлювати з ПП "Іванов" договір оренди земельної ділянки, площею 8459,0 кв.м., розташованої, на території Хмільницької міської ради Вінницької області, по вул. Пушкіна, 74, наданої для розташування автостоянки від 14.04.2005 року, вилучити вказану ділянку у відповідача та зарахувати її до земель запасу міста, в тому числі зобов'язати повернути її міській раді у стані не гіршому у порівнянні з тим, в якому він її одержав.

Під час проведення перевірки комісією у складі першого заступника Хмільницького міського голови, головного архітектора м. Хмільник, завідуючого сектором з питань регулювання земельних відносин, за результатами якої складено акт обстеження земельної ділянки від 05.12.2011 року встановлено, що земельна ділянка не повернута та продовжує використовуватися ПП "Іванов" після припинення дії договору оренди земельної ділянки від 14.04.2005 року без правовстановлюючих документів, що є порушенням норм статей 116, 125, 126 Земельного кодексу України, статті 34 Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та самовільним зайняттям земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Хмільницького міжрайонного прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Хмільницької міської ради про зобов'язання ПП "Іванов" повернути Хмільницькій міській раді тимчасово зайняту земельну ділянку площею 8459,0 кв.м., що розташована у м. Хмільнику Вінницької області по вул. Пушкіна, 74, з посиланням, зокрема, на приписи статей 123, 124, 152, 212 Земельного кодексу України, приписи Закону України "Про оренду землі" та статтю 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" з огляду на закінчення строку дії укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки та прийняття радою рішення № 675 про відмову ПП "Іванов" в поновленні договору оренди земельної ділянки і про необхідність її повернення.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що наявним в матеріалах справи договором купівлі - продажу споруди автостоянки від 14.06.2000 року, укладеного між ТОВ "Оптімум" та ПП "Іванов", підтверджується той факт, що відповідач придбав споруду автостоянки для збереження автомобілів індивідуальних власників, що розташована за адресою: м. Хмільник Вінницької області, вул. Пушкіна, 74 на земельній ділянці площею 0,8739 га, а згідно пункту 1.2 цього договору автостоянка належить продавцю на підставі договору купівлі - продажу від 02.10.1996 року (земельна ділянка у вказаних розмірах виділена виконкомом Хмільницької міської ради на право постійного користування згідно державного акта ВН № 0072) (том 1, а.с. 111).

Згідно реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 06.07.2006 р. КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" посвідчено, що будівля автостоянки для збереження автомобілів індивідуальних власників, яка розташована в м. Хмільнику по вул. Пушкіна за № 74 зареєстрована за ПП "Іванов" на праві приватної власності (том 1, а.с. 50).

За ПП "Іванов", на підставі матеріалів інвентаризаційної (реєстраційної) справи № 7869 за адресою: м. Хмільник вул. Пушкінська 74, 06.07.2006 р. зареєстровано право власності на підставі Рішення Третейського суду при Вінницькій товарній універсальній біржі від 24.05.2006 р. на будівлі та споруди. Факт наявності у ПП "Іванов" на праві приватної власності вказаного нерухомого майна підтверджується Довідкою КП ВОО БТІ № 2431/2/01-5/12 від 28.09.2012 р.

Здійснюючи судовий розгляд справи, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ПП "Іванов" правомірно набув право власності на нерухомість, що знаходиться на спірній земельній ділянці, але після припинення дії договору оренди землі не переоформив в установленому порядку право користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтями 116, 125, 126 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

До відносин користування власником житлового будинку (будівлі, споруди) земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок (будівля, споруда) як до правовідносин, що тривають, застосовується законодавство, що діє протягом періоду користування земельною ділянкою. Норми законодавства, якими змінено правовий режим та умови користування такими земельними ділянками, повинні застосовуватися також і до умов користування земельною ділянкою, які існували до відповідних змін.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент видачі відповідачу реєстраційного посвідчення на майно - 06.07.2006р.) визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

За приписами статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент видачі реєстраційного посвідчення на майно - 06.07.2006 р.) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

З 20.06.2007 набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" від 27.04.2007 № 997-V, яким було змінено редакцію частин першої та другої статті 120 Земельного кодексу України, зокрема, вказана норма в редакції від 27.04.2007 р. не містила положення про договір оренди як про єдину підставу права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда. Отже, з дати набрання чинності названим Законом передбачене статтею 120 Земельного кодексу України право власника нерухомого майна користуватися земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, може ґрунтуватися й на інших підставах, ніж договір оренди земельної ділянки.

Власник житлового будинку (крім багатоквартирного), будівлі, споруди на підставі статей 120, 102 1 Земельного кодексу України та статей 377, 413 Цивільного кодексу України вправі вимагати від власника земельної ділянки (в тому числі й шляхом подання відповідного позову) оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване відповідне нерухоме майно, та ділянкою, необхідною для його обслуговування, шляхом укладення договору суперфіцію.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що право власника нерухомого майна користуватися земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, може ґрунтуватися й на інших підставах, окрім договору оренди земельної ділянки. При цьому право користування земельною ділянкою поширюється на ту її частину, яка необхідна для обслуговування нерухомого майна.

При цьому положеннями діючого законодавства визначена процедура оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість, яка розташована на ній та встановлено, що юридичній особі надано право на одержання земельної ділянки у користування на підставі відповідного рішення повноважного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, прийнятого в строки, встановлені законом.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПП "Іванов" листами № 24 від 11.11.2011 р. та № 24 від 10.12.2011 р. інформував міську раду про наявність нерухомого майна відповідача, розташованого на спірній земельній ділянці та висловив свою пропозицію про оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на які позивач жодним чином не відреагував.

У вересні 2012 р. ПП "Іванов" звернувся до міської ради з листом про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку.

При цьому, судами встановлено, що згідно платіжних доручень ПП "Іванов" протягом 2009 - 2012 років сплачував орендну плату за спірну земельну ділянку.

Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі або землекористувачу, без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону, у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 Земельного кодексу України застосуванню не підлягають.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи було встановлено, що ПП "Іванов" правомірно набув право власності на нерухомість, що знаходиться на спірній земельній ділянці, а також намагався врегулювати питання стосовно одержання земельної ділянки у користування, тоді як міською радою у встановленому законом порядку вказане питання не вирішено.

Враховуючи приписи законодавства, встановлені судами першої та апеляційної інстанції виходячи з приписів, зокрема, статей 43, 111 12 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, обставини справи, колегія суддів вважає правомірним висновок судів про відмову у задоволенні позовних вимог, а судові рішення вважає такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені підстави та порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.2003 р. № 312 передбачено порядок проведення перевірок та оформлення встановлених фактів, зокрема, встановлено, що за результатами перевірки складається акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, в якому повинна наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів), із зазначенням загальної площі земельної ділянки та площі, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо) (пункт 5.6). Проте, наданий прокурором на підтвердження позовних вимог акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства ПП "Іванов" від 05.12.2011 р. не відповідає вказаним нормам, а також не містить посад осіб, якими вказаний акт складено (том 1 а.с. 87).

Доводи заявника касаційної скарги стосовно не дослідження судами факту видачі на спірну земельну ділянку державного акта на право постійного користування землею у 1995 році іншій юридичній особі та припинення права користування цією особою спірною земельною ділянкою, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки вказане питання судами було досліджено та встановлено правомірність використання відповідачем земельної ділянки, на якій розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно, а також з огляду на те, що вказане питання стосовно припинення права постійного користування земельною ділянкою за державним актом, виданим у 1995 році іншій юридичній особі та припинення цього права не було предметом спору у даній справі.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 р. у справі № 11/159/2011/5003 та рішення господарського суду Вінницької області від 23.10.2012р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач