Рішення

від 19.03.2013 по справі 901/111/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.2013 Справа № 901/111/13-г За позовом Гурзуфської селищної ради, м. Ялта, смт. Гурзуф

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Ком Україна», м. Ялта

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної податкової інспекції у м. Ялті, м. Ялта

про стягнення 624358,24 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

Представники:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Гурзуфська селищна рада звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Ком Україна» суми заборгованості з орендної плати у розмірі 566401,43 грн, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору оренди земельної ділянки №648 від 02.03.2007р. в частині сплати орендної плати за земельну ділянку, у зв'язку з чим за ним за період з листопада 2011 року по 24 вересня 2012 року утворилась заборгованість у сумі 566401,43 грн, яка підлягає стягненню.

У ході розгляду справи позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було збільшено суму позовних вимог відповідною заявою, яка прийнята судом до розгляду та в якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-КОМ Україна» на користь Гурзуфської селищної ради заборгованість з орендної платні у сумі 624394,72 грн.

У подальшому представником позивача надавалась суду заява, в якій зазначалось, що у раніше поданій заяві про збільшення позовних вимог було помилково вказана сума боргу 624394,72 грн, просить вважати вірною суму боргу у розмірі 624358,24 грн. Вказана заява прийнята судом до уваги.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2013р. до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Державну податкову інспекцію у м. Ялта.

Від третьої особи 11.03.2013р. до суду надійшло клопотання (вх. №901/14712/13) про розгляд справи у відсутність представника Державної податкової інспекції у м. Ялті за наявними у справі матеріалами. Також у клопотанні зазначено, що Державна податкова інспекція у м. Ялті позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач явку представника у жодне судове засідання не забезпечив, відзиву або заперечень на позов суду не надав, вимог ухвал Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.01.2013р., 15.01.2013р., 31.01.2013р., 19.02.2013р., 26.02.2013р. та 12.03.2013р. не виконав, про причини невиконання суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною у позовній заяві. Факт отримання відповідачем судової кореспонденції підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 44).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2013р. строк розгляду спору продовжено до 19.03.2013р.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.02.2007р. рішенням №37 (а. с. 21-22) 11-ї сесії 5-го скликання Гурзуфської селищної ради «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Вест-Ком Україна» в оренду земельної ділянки за адресою: смт Краснокаменка, пров. Фрунзе, 35 (колишній кар'єр)» вирішено затвердити проект землеустрою ділянки ТОВ «Вест-Ком Україна» для будівництва рекреаційного комплексу за адресою: смт Краснокаменка, пров. Фрунзе, 35 (колишній кар'єр). Товариству з обмеженою відповідальністю «Вест-Ком Україна» передано в оренду строком на 49 років земельну ділянку, кадастровий номер 0111946800:05:001:0243 за адресою: смт Краснокаменка, пров. Фрунзе, 35 (колишній кар'єр) площею 14,7950 га з земель, які не передані у власність та не надані у постійне користування у межах населених пунктів (строка 12.3, шифр 96 форми 6-зем), у тому числі за угіддями: «Забудовані землі», «Землі змішаного використання» (графи 34, 44 форми 6-зем) для будівництва рекреаційного комплексу (код УКЦИЗ-1.17).

Вказаним рішенням також зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Ком Україна» у місячний термін укласти договір оренди земельної ділянки.

02.03.2007р. між Гурзуфською селищною радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест-Ком Україна» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (а. с. 7-15).

Відповідно до п. 1.1 даного договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку кадастровий номер 0111946800:05:001:0243 площею 14,7950 га з земель, які не передані у власність та не надані у постійне користування у межах населених пунктів (строка 12.3, шифр 96 форми 6-зем), у тому числі за угіддями: «Забудовані землі», «Землі змішаного використання» (графи 34, 44 форми 6-зем), за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, смт Краснокаменка, пров. Фрунзе, 35 (колишній кар'єр).

На вказаній земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна: нежитлові будівлі, які належать Орендарю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15.02.2007р. приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим Сотниковим В.П. за реєстровим №77, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 15.02.2007р., номер правочину 1917198, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів за номером 3572745 від 15.02.2007р.

Відповідно до п. 2 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва рекреаційного комплексу (код УКЦИЗ-1.17) за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, смт Краснокаменка, пров. Фрунзе, 35 (колишній кар'єр).

Згідно земельно-кадастрової інформації, виданої Ялтинським міським управлінням земельних ресурсів АР Крим цільовим призначенням земельної ділянки є рекреаційне призначення, код 1.17.

Пунктом 2.2 договору визначено, що договір укладено на 49 років.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що сума орендної плати у рік визначається Орендарю у грошовій формі та встановлюється Орендодавцем у розмірі 361878,30 грн у рік та вноситься Орендарем протягом 30 календарних днів, що слідують за останнім днем звітного місяця до місцевого бюджету смт Гурзуф, починаючи з моменту державної реєстрації договору

Договір посвідчений 02.03.2007р. приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Єпіфановим Ю.А. за номером в реєстрі №648 та зареєстрований в Ялтинському відділі Кримської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі зроблено запис від 02.06.2008р. за №040800700014.

Розділом 3 договору оренди визначені права та обов'язки сторін, серед яких, зокрема, визначено, що Орендодавець зобов'язан передати Орендарю за актом прийому-передачі у відповідності з договором земельну ділянку у належному стані та у встановлених межах. Орендар, у свою чергу, зобов'язан приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди та використовувати її у відповідності з визначеним договором цільовим призначенням.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 02.03.2007р. (а. с. 29) Орендодавець передав, а Орендар прийняв земельну ділянку за адресою: смт Краснокаменка, пров. Фрунзе, 35 (колишній кар'єр) площею 14,7950 га в оренду строком на 49 років.

Рішенням Гурзуфської селищної ради 36-ї сесії 6-го скликання №10 від 17.07.2012р. (а. с. 17) «Про розірвання договору оренди земельної ділянки у зв'язку з несплатою орендної плати за землю» вирішено припинити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вест-Ком Україна» право користування земельною ділянкою площею 14,7950 га для будівництва рекреаційного комплексу за адресою: смт Краснокаменка, пров. Фрунзе, 35 (колишній кар'єр), а також за взаємною згодою сторін розірвано договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок від 02.06.2008р. за №40800700014.

10.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест-Ком Україна» та Гурзуфською селищною радою укладено договір за реєстровим №1163 про розірвання договору оренди земельної ділянки, згідно п. 1 якого договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0111946800:05:001:0243 площею 14,7950 га, яка розташована: Україна, АР Крим, м. Ялта, смт Краснокаменка, пров. Фрунзе, 35 (колишній кар'єр), посвідчений 02.03.2007р. приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Єпіфановим Ю.О. за реєстровим №648, є розірваним.

Згідно наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі земельної ділянки від 24.09.2012р. (а. с. 16), підписаного обома сторонами, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Ком Україна» передало, а Гурзуфська селищна рада прийняла земельну ділянку за адресою: смт Краснокаменка, пров. Фрунзе, 35 (колишній кар'єр), кадастровий номер 0111946800:05:001:0243 площею 14,7950 га. У вказаному акті приймання-передачі зазначено, що земельна ділянка передається у тому ж стані, в якому знаходилась на момент укладення договору оренди, без будь-яких претензій до його стану. Заборгованість з орендної плати за дану земельну ділянку станом на 24.09.2012р. складає 566401,43 грн.

Звернувшись до Господарського суду Автономної Республіки Крим за захистом своїх майнових прав позивач зазначає, що відповідач своїх обов'язків за договором оренди земельної ділянки в частині оплати орендних платежів у період з листопада 2011 року по 24 вересня 2012 року не виконував, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в розмірі 624358,24 грн, яку він до теперішнього часу не погасив, у зв'язку з чим вона підлягає стягненню в судовому порядку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 вказаного кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Дослідивши відносини, що склалися між сторонами у даному спорі суд встановив, що вони походять з земельних правовідносин, які стосуються оренди земельних ділянок.

Згідно ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначено, що виключно компетенцією сільських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Так, позивачем у даній справі є Гурзуфська селищна рада, яка на підставі ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду смт Гурзуф і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 21 вказаного закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

З системного зв'язку статей 1 та 13 Закону України «Про оренду землі», вбачається, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Аналогічна умова міститься у п. 3.1 договору оренди земельної ділянки №648 від 02.03.2007р.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено строк (термін) виконання зобов'язання - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже відповідач, уклавши договір оренди земельної ділянки, прийняв на себе певні зобов'язання щодо виконання його умов.

Зокрема, пунктом 3.1 договору визначено обов'язок Орендаря своєчасно вносити орендну плату у відповідності з умовами договору.

Однак, відповідачем у порушення умов договору в період з листопада 2011 року по 24 вересня 2012 року орендні платежі не сплачувались, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 566401,43 грн.

Вказана сума боргу з орендних платежів визнана відповідачем на момент повернення земельної ділянки Орендодавцю, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі земельної ділянки від 24.09.2012р. (а. с. 16), підписаним обома сторонами.

Крім того вказана сума заборгованості підтверджується наявними у матеріалах справи довідками Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби за вих. №3157/9/15-03 від 04.09.2012р. (а. с. 18) та за вих. №650/9/15.3 від 12.02.2013р. (а. с. 60).

На час розгляду справи відповідач не представив суду доказів повної або часткової сплати вказаної суми заборгованості, доводів позивача також не спростував.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 566401,43 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 57956,81 грн суд відмовляє у зв'язку з тим, що вказана сума боргу позивачем не доведена документально.

Представник позивача у заяві про збільшення розміру позовних вимог зазначив, що при поданні позовної заяви було допущено помилку в розрахунках заборгованості, причиною чого стало не включення до розрахунку вартості плати за один місяць оренди.

В обґрунтування своїх збільшених вимог позивачем надано суду довідку Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби за вих. №650/9/15.3 від 12.02.2013р. (а. с. 60), в якій інспекцією надано інформацію по оплаті за землю та згідно якої борг з орендної плати за ТОВ «Вест-Ком Україна» станом на 01.02.2013р. складає 624358,24 грн.

Судом не приймається вказана довідка Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби як належний доказ, що підтверджує наявність у відповідача заборгованості за договором оренди земельної ділянки за реєстровим номером №648 від 02.03.2007р. у розмірі 624358,24 грн, оскільки з неї не вбачається за яким договором оренди та оренди якої земельної ділянки нарахована вказана сума заборгованості.

З метою отримання відомостей для встановлення фактично існуючого боргу відповідача по сплаті орендної плати за договором №648 від 02.03.2007р. Господарським судом Автономної Республіки Крим ухвалою від 26.02.2013р. залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну податкову інспекцію у м. Ялта, яку зобов'язано надати письмові пояснення з документальним відображенням суми заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за договором за реєстровим №648 від 02.03.2007р.

Однак від третьої особи до дня судового засідання, яке відбулося 12.03.2013р., до суду факсограмою надійшло лише клопотання про розгляд справи у відсутність представника Державної податкової інспекції у м. Ялті за наявними у справі матеріалами. Також у клопотанні зазначено, що Державна податкова інспекція у м. Ялті позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проте в якому обсязі - у заявленому чи збільшеному - не зазначено.

В якості додатків до клопотання були вказані копія довідки від 06.03.2013р. та копія довіреності на представника, однак фактично вказані документи до суду не надходили.

Відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок доказування поширюється не лише на сторони, а й на всіх осіб, які беруть участь у справі: третіх осіб, прокурора. Але слід мати на увазі, що треті особи без самостійних вимог на предмет спору не мають самостійного матеріально-правового інтересу щодо предмета спору. Тому їхній обов'язок доказування поширюється лише на ті обставини, які стосуються впливу рішення суду на їхні права чи обов'язки щодо однієї зі сторін. Отже, такі треті особи не повинні доводити обставини, які покладені в основу вимог позивача чи заперечень відповідача.

Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 Господарського процесуального кодексу України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Як вже зазначалось, у матеріалах справи міститься акт приймання-передачі земельної ділянки від 24.09.2012р. (а. с. 16), підписаний обома сторонами, яким встановлено, що заборгованість з орендної плати за дану земельну ділянку станом на 24.09.2012р. складає 566401,43 грн.

Суд ставить під сумнів правомірність та обґрунтованість нарахування позивачем суми боргу у розмірі 57956,81 грн, оскільки вищезазначеним актом підтверджується існування заборгованості станом на 24.09.2012р.у розмірі 566401,43 грн, а позивачем не доведено суду наявність підстав для нарахування орендної плати Орендарю після повернення ним земельної ділянки.

З урахуванням викладеного суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 57956,81 грн з тих підстав, що позивачем не надано суду певних доказів, що підтверджують вказану суму боргу.

Відповідно до ч. 7 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.-п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується виходячи з 2-х відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у справі при зверненні до суду із позовною заявою про стягнення 566401,43 грн було сплачено судовий збір у встановлених порядку та розмірі - 11328,03 грн платіжним доручення №4600 від 06.12.2012р.

Однак, до заяви про збільшення розміру позовних вимог з 566401,43 грн до 624358,24 грн Гурзуфською селищною радою не надано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі відповідно до суми збільшення, тоді як сума судового збору за вимогою про стягнення 624358,24 грн повинна складати 12487,16 грн.

Таким чином різниця між сумою судового збору, яка підлягає сплаті за вимогою про стягнення 624358,24 грн, та сумою, що фактично сплачена позивачем при зверненні до суду із позовом складає 1159,13 грн.

Оскільки позовні вимоги Гурзуфської селищної ради задоволено частково, судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу судовий збір за рахунок відповідача у розмірі 11328,03 грн, а з позивача стягнути у дохід Державного бюджету суму судового збору з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог у розмірі 1159,13 грн.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 19.03.2013р.

Повне рішення складено 22.03.2013р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Ком Україна» (98603, АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 85, кв. 1, код ЄДРПОУ 33137055) на користь Гурзуфської селищної ради (98640, АР Крим, м. Ялта, смт Гурзуф, вул. Подвойського, 9, код ЄДРПОУ 35236364) заборгованість з орендної плати у розмірі 566401,43 грн.

3. В частині позовних вимог про стягнення суми заборгованості з орендної плати у розмірі 57956,81 грн відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Ком Україна» (98603, АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 85, кв. 1, код ЄДРПОУ 33137055) на користь Гурзуфської селищної ради (98640, АР Крим, м. Ялта, смт Гурзуф, вул. Подвойського, 9, код ЄДРПОУ 35236364) судовий збір у розмірі 11328,03 грн.

5. Стягнути з Гурзуфської селищної ради (98640, АР Крим, м. Ялта, смт Гурзуф, вул. Подвойського, 9, код ЄДРПОУ 35236364) у дохід Державного бюджету (УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим код ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026 рахунок №31211206783002, відкритий в ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, за кодом класифікації доходів бюджету 22030001.) судовий збір у розмірі 1159,13 грн.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М. Лагутіна