Постанова

від 21.05.2013 по справі 901/111/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року Справа № 901/111/13-г Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Борисової Ю.В.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, Гурзуфська селищна рада;

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Вест-Ком Україна";

третьої особи: не з'явився, Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лагутіна Н.М.) від 19 березня 2013 року у справі №901/111/13-г

за позовом Гурзуфської селищної ради (вул. Подвойського, 9, смт.Гурзуф, 98640)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Ком Україна" (вул. Свердлова, 85, кв.1, Ялта, 98603)

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16, Ялта, 98600)

про стягнення 624358,24 грн.

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Гурзуфська селищна рада, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Вест-Ком Україна" про стягнення суми заборгованості з орендної плати у розмірі 566 401,43 грн., а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору оренди земельної ділянки №648 від 02 березня 2007 року в частині сплати орендної плати за земельну ділянку, у зв'язку з чим за ним за період з листопада 2011 року по 24 вересня 2012 року утворилась заборгованість у сумі 566 401,43 грн., яка підлягає стягненню.

У ході розгляду справи позивачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України було збільшено суму позовних вимог відповідною заявою, яка прийнята судом першої інстанції до розгляду та в якій позивач просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Вест-Ком Україна" на користь Гурзуфської селищної ради заборгованість з орендної платні у сумі 624 394,72 грн.

У подальшому представником позивача надавалась суду першої інстанції заява, в якій зазначалось, що у раніше поданій заяві про збільшення позовних вимог було помилково вказана сума боргу 624 394,72 грн., просив вважати вірною суму боргу у розмірі 624 358,24 грн. Вказана заява прийнята судом до уваги.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2013 року у справі №901/111/13-г (суддя Лагутіна Н.М.) позов Гурзуфської селищної ради задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Ком Україна" на користь Гурзуфської селищної ради заборгованість з орендної плати у розмірі 566 401,43 грн.

В частині позовних вимог про стягнення суми заборгованості з орендної плати у розмірі 57 956,81 грн. відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим, Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також не повним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

У судове засідання, призначене на 21 травня 2013 року, представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

02 лютого 2007 року рішенням №37 (а.с. 21-22) 11-ї сесії 5-го скликання Гурзуфської селищної ради „Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Вест-Ком Україна" в оренду земельної ділянки за адресою: смт Краснокаменка, пров. Фрунзе, 35 (колишній кар'єр)" вирішено затвердити проект землеустрою ділянки товариства з обмеженою відповідальністю „Вест-Ком Україна" для будівництва рекреаційного комплексу за адресою: смт Краснокаменка, пров. Фрунзе, 35 (колишній кар'єр). Товариству з обмеженою відповідальністю „Вест-Ком Україна" передано в оренду строком на 49 років земельну ділянку, кадастровий номер 0111946800:05:001:0243 за адресою: смт Краснокаменка, пров. Фрунзе, 35 (колишній кар'єр) площею 14,7950 га з земель, які не передані у власність та не надані у постійне користування у межах населених пунктів (строка 12.3, шифр 96 форми 6-зем), у тому числі за угіддями: "Забудовані землі", "Землі змішаного використання" (графи 34, 44 форми 6-зем) для будівництва рекреаційного комплексу (код УКЦИЗ-1.17).

Вказаним рішенням також зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Вест-Ком Україна" у місячний термін укласти договір оренди земельної ділянки.

02 березня 2007 року між Гурзуфською селищною радою (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Вест-Ком Україна" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 7-15).

Відповідно до пункту 1.1 даного договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку кадастровий номер 0111946800:05:001:0243 площею 14,7950 га з земель, які не передані у власність та не надані у постійне користування у межах населених пунктів (строка 12.3, шифр 96 форми 6-зем), у тому числі за угіддями: "Забудовані землі", "Землі змішаного використання" (графи 34, 44 форми 6-зем), за адресою: Україна, Автономної Республіки Крим, місто Ялта, смт Краснокаменка, пров. Фрунзе, 35 (колишній кар'єр).

На вказаній земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна: нежитлові будівлі, які належать Орендарю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15 лютого 2007 року приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Сотниковим В.П. за реєстровим №77, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 15 лютого 2007 року, номер правочину 1917198, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів за номером 3572745 від 15 лютого 2007 року.

Відповідно до пункту 2 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва рекреаційного комплексу (код УКЦИЗ-1.17) за адресою: Україна, Автономної Республіки Крим, місто Ялта, смт Краснокаменка, пров. Фрунзе, 35 (колишній кар'єр).

Згідно земельно-кадастрової інформації, виданої Ялтинським міським управлінням земельних ресурсів Автономної Республіки Крим цільовим призначенням земельної ділянки є рекреаційне призначення, код 1.17.

Пунктом 2.2 договору визначено, що договір укладено на 49 років.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що сума орендної плати у рік визначається Орендарю у грошовій формі та встановлюється Орендодавцем у розмірі 361 878,30 грн. у рік та вноситься Орендарем протягом 30 календарних днів, що слідують за останнім днем звітного місяця до місцевого бюджету смт Гурзуф, починаючи з моменту державної реєстрації договору.

Договір посвідчений 02 березня 2007 року приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Єпіфановим Ю.А. за номером в реєстрі №648 та зареєстрований в Ялтинському відділі Кримської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі зроблено запис від 02 червня 2008 року за №040800700014.

Розділом 3 договору оренди визначені права та обов'язки сторін, серед яких, зокрема, визначено, що Орендодавець зобов'язаний передати Орендарю за актом прийому-передачі у відповідності з договором земельну ділянку у належному стані та у встановлених межах. Орендар, у свою чергу, зобов'язаний приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди та використовувати її у відповідності з визначеним договором цільовим призначенням.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 02 березня 2007 року (а.с. 29) Орендодавець передав, а Орендар прийняв земельну ділянку за адресою: смт Краснокаменка, пров. Фрунзе, 35 (колишній кар'єр) площею 14,7950 га в оренду строком на 49 років.

Рішенням Гурзуфської селищної ради 36-ї сесії 6-го скликання №10 від 17 липня 2012 року (а.с. 17) „Про розірвання договору оренди земельної ділянки у зв'язку з несплатою орендної плати за землю" вирішено припинити товариству з обмеженою відповідальністю "Вест-Ком Україна" право користування земельною ділянкою площею 14,7950 га для будівництва рекреаційного комплексу за адресою: смт Краснокаменка, пров. Фрунзе, 35 (колишній кар'єр), а також за взаємною згодою сторін розірвано договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок від 02 червня 2008 року за №40800700014.

10 серпня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Вест-Ком Україна" та Гурзуфською селищною радою укладено договір за реєстровим №1163 про розірвання договору оренди земельної ділянки, згідно пункту 1 якого договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0111946800:05:001:0243 площею 14,7950 га, яка розташована: Україна, Автономної Республіки Крим, місто Ялта, смт Краснокаменка, пров. Фрунзе, 35 (колишній кар'єр), посвідчений 02 березня 2007 року приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Єпіфановим Ю.О. за реєстровим №648, є розірваним.

Згідно наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі земельної ділянки від 24 вересня 2012 року (а.с. 16), підписаного обома сторонами, товариство з обмеженою відповідальністю "Вест-Ком Україна" передало, а Гурзуфська селищна рада прийняла земельну ділянку за адресою: смт Краснокаменка, пров. Фрунзе, 35 (колишній кар'єр), кадастровий номер 0111946800:05:001:0243 площею 14,7950 га. У вказаному акті приймання-передачі зазначено, що земельна ділянка передається у тому ж стані, в якому знаходилась на момент укладення договору оренди, без будь-яких претензій до його стану. Заборгованість з орендної плати за дану земельну ділянку станом на 24 вересня 2012 року складає 566 401,43 грн.

Звернувшись до господарського суду Автономної Республіки Крим за захистом своїх майнових прав позивач зазначає, що відповідач своїх обов'язків за договором оренди земельної ділянки в частині оплати орендних платежів у період з листопада 2011 року по 24 вересня 2012 року не виконував, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в розмірі 624 358,24 грн., яку він до теперішнього часу не погасив, у зв'язку з чим вона підлягає стягненню в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Дослідивши відносини, що склалися між сторонами у даному спорі суд встановив, що вони походять з земельних правовідносин, які стосуються оренди земельних ділянок.

Згідно статті 2 Закону України „Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Пунктом 34 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", визначено, що виключно компетенцією сільських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Так, позивачем у даній справі є Гурзуфська селищна рада, яка на підставі статті 10 Закону України „Про місцеве самоврядування" є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду смт Гурзуф і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією і законами України.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Відповідно до частини 1 статті 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України „Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно частини 1 статті 21 вказаного закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

З системного зв'язку статей 1 та 13 Закону України „Про оренду землі", вбачається, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України „Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Аналогічна умова міститься у пункті 3.1 договору оренди земельної ділянки №648 від 02 березня 2007 року.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже відповідач, уклавши договір оренди земельної ділянки, прийняв на себе певні зобов'язання щодо виконання його умов.

Зокрема, пунктом 3.1 договору визначено обов'язок Орендаря своєчасно вносити орендну плату у відповідності з умовами договору.

Однак, відповідачем у порушення умов договору в період з листопада 2011 року по 24 вересня 2012 року орендні платежі не сплачувались, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 566 401,43 грн.

Вказана сума боргу з орендних платежів визнана відповідачем на момент повернення земельної ділянки Орендодавцю, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі земельної ділянки від 24 вересня 2012 року (а.с. 16), підписаним обома сторонами.

Крім того вказана сума заборгованості підтверджується наявними у матеріалах справи довідками Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби за вих. №3157/9/15-03 від 04 вересня 2012 року (а.с. 18) та за вих. №650/9/15.3 від 12 лютого 2013 року (а. с. 60).

На час розгляду справи відповідач ані суду першої, ані апеляційної інстанції не представив суду доказів повної або часткової сплати вказаної суми заборгованості, доводів позивача також не спростував.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 566 401,43 грн.

Також, суд першої інстанції цілком обґрунтовано у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 57 956,81 грн. відмовив у зв'язку з тим, що вказана сума боргу позивачем не доведена документально.

Представник позивача у заяві про збільшення розміру позовних вимог зазначив, що при поданні позовної заяви було допущено помилку в розрахунках заборгованості, причиною чого стало не включення до розрахунку вартості плати за один місяць оренди.

В обґрунтування своїх збільшених вимог позивачем надано суду довідку Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби за вих. №650/9/15.3 від 12 лютого 2013 року (а.с. 60), в якій інспекцією надано інформацію по оплаті за землю та згідно якої борг з орендної плати за товариством з обмеженою „Вест-Ком Україна" станом на 01 лютого 2013 року складає 624 358,24 грн.

Судом не приймається вказана довідка Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби як належний доказ, що підтверджує наявність у відповідача заборгованості за договором оренди земельної ділянки за реєстровим номером №648 від 02 березня 2007 року у розмірі 624 358,24 грн., оскільки з неї не вбачається за яким договором оренди та оренди якої земельної ділянки нарахована вказана сума заборгованості.

З метою отримання відомостей для встановлення фактично існуючого боргу відповідача по сплаті орендної плати за договором №648 від 02 березня 2007 року господарським судом Автономної Республіки Крим ухвалою від 26 лютого 2013 року залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну податкову інспекцію у місті Ялта, яку зобов'язано надати письмові пояснення з документальним відображенням суми заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за договором за реєстровим №648 від 02 березня 2007 року.

Однак від третьої особи до дня судового засідання, яке відбулося 12 березня 2013 року, до суду факсограмою надійшло лише клопотання про розгляд справи у відсутність представника Державної податкової інспекції у місті Ялті за наявними у справі матеріалами. Також у клопотанні зазначено, що Державна податкова інспекція у місті Ялті позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проте в якому обсязі - у заявленому чи збільшеному - не зазначено.

В якості додатків до клопотання були вказані копія довідки від 06 березня 2013 року та копія довіреності на представника, однак фактично вказані документи до суду не надходили.

Відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок доказування поширюється не лише на сторони, а й на всіх осіб, які беруть участь у справі: третіх осіб, прокурора. Але слід мати на увазі, що треті особи без самостійних вимог на предмет спору не мають самостійного матеріально-правового інтересу щодо предмета спору. Тому їхній обов'язок доказування поширюється лише на ті обставини, які стосуються впливу рішення суду на їхні права чи обов'язки щодо однієї зі сторін. Отже, такі треті особи не повинні доводити обставини, які покладені в основу вимог позивача чи заперечень відповідача.

Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через статтю 33 Господарського процесуального кодексу України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Як вже зазначалось, у матеріалах справи міститься акт приймання-передачі земельної ділянки від 24 вересня 2012 року (а.с. 16), підписаний обома сторонами, яким встановлено, що заборгованість з орендної плати за дану земельну ділянку станом на 24 вересня 2012 року складає 566 401,43 грн.

Так, суд першої інстанції правомірно підставлено під сумнів правомірність та обґрунтованість нарахування позивачем суми боргу у розмірі 57 956,81 грн., оскільки вищезазначеним актом підтверджується існування заборгованості станом на 24 вересня 2012 року у розмірі 56 6401,43 грн., а позивачем не доведено суду наявність підстав для нарахування орендної плати Орендарю після повернення ним земельної ділянки.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 57 956,81 грн. з тих підстав, що позивачем не надано суду певних доказів, що підтверджують вказану суму боргу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2013 року у справі №901/111/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді Ю.В. Борисова

В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Гурзуфська селищна рада (вул. Подвойського, 9,смт.Гурзуф,98640)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест-Ком Україна" (вул. Свердлова,85, кв.1,Ялта,98603)

3. Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16,Ялта,98600)

4. Господарський суд Автономної Республіки Крим