Рішення

від 19.03.2013 по справі 907/172/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.2013 Справа № 907/172/13-г

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „Телесвіт", м. Суми

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Монблан Нетворк", м. Хуст

ПРО стягнення 12388,08грн. передоплати за непоставлений товар

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Сніцаренко А.А. - представник за довіреністю №34 від 28.02.2013р.

від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „Телесвіт", м. Суми звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Монблан Нетворк", м. Хуст про стягнення 12388,08грн. передоплати за непоставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.02.2013р. в порядку вимог ст.15-17 ГПК України матеріали справи передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Закарпатської області.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.02.2013р. прийнято до провадження справу, які у відповідності до автоматизованої системи діловодства присвоєно номер №907/172/13-г та призначено справу до розгляду на 04.03.2013р.

Позивач просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Разом з тим, просить розгляд справи відкласти з мотивів, викладених у поданому суду поясненні.

Відповідач вимог ухвали суду від 19.02.2013р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника в судове засідання не направив.

Оскільки, нез'явлення повноважних представників відповідача, а також необхідність витребувати додаткові докази перешкоджало вирішенню спору по суті, розгляд справи було відкладено на 04.03.2013р.

У зв'язку з повторною неявкою відповідача, розгляд справи було відкладено на 19.03.2013р.

Відповідач у судове засідання, яке відбулося 19.03.2013 року, повноважного представника не направив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду позовної заяви належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 19.02.2013 року, що відповідає вимогам Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду Закарпатської області надсилались на адресу відповідача, вказану у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 23.01.2013р.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2011 року між товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „Телесвіт" (надалі за текстом «Позивач») та товариства з обмеженою відповідальністю „Монблан Нетворк" (надалі за текстом - «Відповідач») було укладено Договір поставки № Г/11-177 (надалі за текстом - «Договір"). Згідно умов Додаткової угоди № 1 від 26.11.2011р. строк дії Договору було продовжено до 31.03.2012р.

Згідно розділу 1 зазначеного Договору, Відповідач зобов'язувався поставити товар згідно замовлення покупця (Позивача), а Позивач зобов'язувався в порядку та на умовах даного Договору прийняти та своєчасно оплатити його. Кількість, найменування (номенклатура), ціна, умови та строки поставок, а також порядок оплати яких визначаються згідно з окремими Специфікаціями, які оформлювались у вигляді додатків до даного Договору, які підписувались, скріплювались печатками та є його невід'ємною частиною.

Позивач, у відповідності до умов Договору замовив 17.01.2012р. товар на загальну суду 15106,08грн., зокрема: пігтейл SC/APC 0.9мм, 1,5м-840шт.; пігтейл SC/APC 3мм, 3м-528шт.; пігтейл SC/APC 3мм, 2м-320шт. На відповідну суму замовлення 17.01.2012р. Відповідачем виставлено Позивачу рахунок передоплату. У відповідності до умов Договору 24.01.2012р. Позивачем перераховано на рахунок Відповідача всю суму вартості замовлення, що підтверджується Рахунком № 00016 від 17.01.2012р. та Податковою накладною № 15 від 24.01.2012р.

10.08.2012р. Відповідачем було здійснено часткову поставку товару на загальну суму 2718грн., зокрема: пігтейл SC/APC 0.9мм, 1,5м-100; пігтейл SC/APC 3мм, 3м-100шт.; пігтейл SC/APC 3мм, 2м-100шт.

В подальшому, а саме до часу подання позову, Відповідачем не виконано вимог Позивача, незважаючи на письмову претензію № 19/10-01 від 19.10.2012р.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача суму 12388,08 грн. передоплати за непоставлений товар.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.670 ЦК України випливає, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, то вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

З поданих позивачем документів вбачається факт передоплати відповідачу позивачем товару на суму 15106,08грн., а отримано товар на суму 2718грн.

Позивачем та наявними у справі матеріалами доведено, а відповідачем не спростовано того, що оплачена продукція не отримана в повному обсязі замовником, а відтак розмір грошової суми, яку просить повернути позивач, становить 12388,08грн.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Наявними у справі матеріалами підтверджується, а відповідачем не заперечується факт передачі товару та спливу строку виконання зобов'язання по його оплаті, а відтак, вимоги позивача про її стягнення в примусовому порядку підлягають задоволенню.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають задоволенню вимоги про стягнення суми 12388, 08грн. передоплати за недопоставлений товар.

Судові витрати за розгляд справи судом за змістом ст. 49 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Монблан Нетворк" (90400, м. Хуст Закарпатської області, вул. Лемка, 23, код 32564326), на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „Телесвіт" (40024, м. Суми, вул. Харківська, 9, код 34451893) суму 12388,08грн., а також суму 1609,50грн. витрат по оплаті судового збору.

3. Після набрання законної сили рішення видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.Ф. Ремецькі