Ухвала

від 14.03.2013 по справі 2а-15296/10/6/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2013 р. м. Київ К/9991/42966/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофкурорт" до Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпрофкурорт" (далі -ТОВ "Укрпрофкурорт") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим (далі -ДПІ у м. Євпаторії) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2011 року позов ТОВ "Укрпрофкурорт" задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Євпаторії залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2011 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у м. Євпаторії подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Укрпрофкурорт" у задоволені позову.

ТОВ "Укрпрофкурорт" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у м. Євпаторії.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ в м. Євпаторія 04.11.2010 року ДПІ в м. Євпаторія було проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "УКРПРОФКУРОРТ" за серпень 2010 року. За результатами перевірки складено акт №1919/15-2 від 04.11.2010 року.

В акті перевірки зазначено про порушення ТОВ "УКРПРОФКУРОРТ" п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 8408,34 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Євпаторія винесено податкове повідомлення-рішення №0002651502/0 від 16.11.2010 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8408,34 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.05.2010 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір перевезення пасажирів №51. На виконання умов укладеного договору сторонами складалися акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону , чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

За приписами п.п. 7.5.1. п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абз. 1 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.04.2010 року ДПІ в м. Сімферополі анульована реєстрація платника ПДВ фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, але Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.06.2010 року у справі №2а-6545/10/14/0170, залишеним без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 року, позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 задоволенні, визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в м. Сімферополі про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача оформлене актом №46/17-299 від 29.04.2010 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного визначили, що висновки ДПІ в м. Євпаторії щодо відсутності права ФО-П ОСОБА_1 на складання податкових накладних не відповідають обставинам справи та, як наслідок, висновок про завищення податкового кредиту позивача, сформованого на підставі податкових накладних, складених ФО-П ОСОБА_1, не ґрунтується на приписах законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Євпаторія №0002651502/0 від 16.11.2010 року яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8408,34 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров