Рішення

від 18.03.2013 по справі 5009/5043/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/185/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.13 Справа № 5009/5043/12

за позовом: товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний ринок" (69050, м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36)

до відповідача: приватний підприємець ОСОБА_1 (69068, АДРЕСА_1)

про стягнення 19 897,42 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Зосенко Л.О. ( дов. № 15-03 від 15 березня 2013 р.).

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

29.12.2012р. до господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний ринок" з позовною заявою до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 19 897,42 грн. за основні та додаткові послуги автомобільного ринку з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 10.12.2009р. по 12.12.2012р. у розмірі 6 822,58 грн., 3% річних у розмірі 624,69 грн. та 12 450,12 грн. пені.

Ухвалою від 29.12.2012р. судом порушено провадження в справі № 5009/5043/12, у сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 18.02.2013р.

Ухвалою суду від 18.02.2013р. за клопотанням позивача, в порядку ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору продовжений, розгляд справи відкладено на 15.03.2013р.

Ухвалою від 13.03.2013р. судове засідання призначено на 18.03.2013р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 18.03.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Судом роз'яснено про час написання рішення у повному обсязі.

Позивач заявлені вимоги обґрунтовує ст. ст. 4, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231 Господарського кодексу України, пояснивши наступне. 24.07.2003р. між Запорізькою міською радою та позивачем на строк до 2013 року укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 12,7985 га., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36, для розташування та функціонування автомобільного ринку. 10.06.2004р. позивач уклав з ТОВ «Авто-Плюс» договір № 2 про довірче управління майном, за яким позивач передав ТОВ «Авто-Плюс» в управління цілісний майновий комплекс «Автомобільний ринок», що розташований за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36. На підставі цього договору ТОВ «Авто - Плюс» в інтересах Позивача уклало 01.11.2005р. з ПП ОСОБА_1 договір № 862 про надання основних та додаткових послуг автомобільним ринком, за умовами якого ТОВ «Авто -Плюс» за плату надає відповідачу послуги щодо користування торговим місцем № 109 загальною площею 12,5 кв.м., яке розміщене у торгівельному ряду №3, за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36. Термін дії договору до 01.06.2013р. Додатковою угодою від 23.05.2006р. договір довірчого управління № 2 від 01.11.2005р. розірваний. Отже, права та обов'язки за договором № 862 від 01.11.2005р. перейшли до ТОВ «Автомобільний ринок». Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.07.2012р. стягнуто з відповідача заборгованість за договором від 01.11.2005 року № 862 у період з 01.08.2007р. по 26.05.2009р. у розмірі 1 275,19 грн. з урахуванням збитків внаслідок інфляційних процесів, 3% річних та пені. Відповідач до теперішнього часу не прибрав з території ринку належну йому тимчасову металеву розбірну конструкцію, площа якої складає 12,5 кв. м., з приводу припинення дії договору про утримання торговельного місця від 01.11.2005р. № 862 до позивача не звертався. Внаслідок чого у відповідача існує заборгованість за договором від 01.11.2005р. № 862 з оплати основних та додаткових послуг автомобільного ринку щодо користування торговельним місцем № 107 в ряду № 4 загальною площею 12,5 кв. м., в період часу з 12.12.2009р. по 10.12.2012р., зокрема, у розмірі: 5 592,28 грн. - борг за послуги ринку за період з 12.12.2009р. по 10.12.2012р., інфляція в сумі 1 230,30 грн. за період з 12.12.2009р. по 30.11.2012р., 3% річних в сумі 624,69 грн. за період з 12.12.2009р. по 10.12.2012р. та 12 450,15 грн. пені за період з 11.12.2011р. по 12.12.2012р. На підставі викладеного, просить суд позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, документи, витребувані судом, не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи судом відповідач був попереджений належним чином, в порядку статті 64 ГПК України, ухвалами суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, направленими на адресу відповідача, яка зазначена у позові.

Відповідно до пунктів 3.9.1. та 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб -учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі та призначення судового засідання.

Неявка представника відповідача не перешкоджала вирішенню спору. Справа розглянута в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.2004р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний ринок» та товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Плюс» укладений договір № 2 про довірче управління майном, за умовами якого (п. 1.1.) ТОВ «Автомобільний ринок» передає, а ТОВ «Авто-Плюс» приймає в довірче управління цілісний майновий комплекс «Автомобільний ринок», що розташований за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36.

На підставі договору довірчого управління № 2 від 10.06.2004р. ТОВ «Авто - Плюс» в інтересах ТОВ «Автомобільний ринок» та приватний підприємець ОСОБА_1 01.11.2005р. уклали договір № 862 про надання основних та додаткових послуг автомобільним ринком, згідно якого ТОВ «Авто -Плюс» за плату надає ПП ОСОБА_1 послуги щодо користування торговим місцем № 109 загальною площею 12,5 кв. м., яке розміщене у торгівельному ряду № 3, за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36.

Відповідно до п. 7.1. договору від 01.11.2005р. № 862, договір вступає в силу з дня підписання і діє до 01.06.2013р.

Угодою від 23.05.2006р., за згодою сторін, договір довірчого управління № 2 від 01.11.2005 року розірваний.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.03.2008р. у справі № 14/232/07 (за участю тих же сторін) встановлено: "Зі змісту договору № 862 слідує, що цей договір за правовою природою є договором про надання торговельного місця на визначений термін та надання послуг ринку, в якому сторони договору узгодили певне торговельне місце, яке надано відповідачу (п.2.1), умови використання торгівельного місця, плату за послуги ринку у розмірі 12,45грн. та ставки і строки внесення ринкового збору, права і обов'язки сторін, відповідальність за порушення умов договору, строк дії договору до 01.06.2013р.

Вказаний договір не розірваний та не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Як зазначено у даному договорі, ТОВ "Авто -Плюс" уклав договір № 862 від 01.11.2005р. в інтересах ТОВ "Автомобільний ринок" на підставі договору довірчого управління № 2 від 10.06.04р.

До відносин з управління майном застосовуються норми глави 70 ЦК України.

З положень вказаних норм закону слідує, що передача майна в управління є формою реалізації власником права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Саме власник визначає мету договору управління майном, обсяг переданих повноважень. Тому управитель зобов'язавшись від імені установника управління перед третіми особами набуває для останнього цивільні права та обов'язки, що випливають з договорів з третіми особами.

Про те, ні договір довірчого управління № 2 від 10.06.2004р., ні договір № 862 від 01.11.2005р., укладений ТОВ "Авто -Плюс" як управителем майна, не містить положень про те, що договори на надання послуг ринку, укладені управителем з третіми особами, припиняють дію з припиненням дії договору довірчого управління.

Не передбачено такої підстави припинення договорів, укладених управителем з третіми особами і нормами глави 70 ЦК України, які регулюють правовідносини з управління, та нормами ЦК України і ГК України, які визначають загальні підстави припинення цивільних та господарських зобов'язань.

Оскільки договір довірчого управління з ТОВ "Авто - Плюс" розірвано і передача майна в управління є формою реалізації власником права володіння, користування та розпорядження своїм майном, то права та обов'язки за договором № 862, укладеним останнім з відповідачем, перейшли до ТОВ "Автомобільний ринок".

Таким чином, договір № 862 від 01.11.2004р. є чинним на момент розгляду спору судом і є правовою підставою для зайняття відповідачем торгівельного місця на автомобільному ринку наданому за цим договором.

За умовами договору № 862 від 01.11.2005 ТОВ "Авто - Плюс" за плату надає відповідачу послуги щодо користування торговим місцем загальною площею 12,5 кв. м., яке розміщене у торговельному ряду № 3, місце № 109, згідно з генеральним планом Автомобільного ринку, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36.

Відповідно до п. 4.1 даного договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі вносити плату за основні послуги ринку. Плата за договором становить 12 грн. 45 коп. (дванадцять грн. сорок п'ять коп.) за один м/кв. за 1 місяць, сплата справляється щомісячно до 20 числа поточного місяця.

Враховуючи те, що площа торговельного місця складала 12,5 кв. м. сума платежу, яку відповідач повинен був сплачувати становить 155,62 грн.

Позивач звернувся до суду з вимогою, зокрема, стягнути з відповідача 5 592,28 грн. основного боргу за період з 12.12.2009р. по 10.12.2012р.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що за період за період з 12.12.2009р. по 10.12.2012р. позивачем були надані послуги на загальну суму 5 592,28 грн. Однак, вартість послуг відповідачем не сплачена.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати ним заборгованості, суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення 5 592,28 грн. основного боргу доведена, обґрунтована, підтверджена доданими документами та підлягає задоволенню судом.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12 450,15 грн. пені за період з 11.12.2011р. по 12.12.2012р.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Згідно п. 5.1. договору № 862 від 01.11.2005р., з початком дії угоди, при відсутності поважних причин (відпустка, хвороба та інш.) у разі прострочення оплати передбачених цим договором платежів строна-1 повинна сплатити стороні-2 пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожен день прострочення.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведено, разом з тим, за розрахунком суду, розмір пені від суми простроченого платежу (5 592,28 грн.) за період з 11.12.2011р. по 12.12.2012р. (з урахуванням норм вищезазначеного законодавства) становить 849,06 грн.

За таких обставин, задоволенню підлягає пеня у розмірі 849,06 грн. за період з 11.12.2011р. по 12.12.2012р. В іншій частині вимоги про стягнення пені відхиляються у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати в сумі 1 230,30 грн. за період з грудень 2009р. по листопад 2012р. та 624,69 грн. - 3% річних за період з 12.12.2009р. по 10.12.2012р. При цьому, з розрахунку позивача вбачається, що 3% річних нараховано на суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції, що суперечить діючому законодавству.

Отже, за розрахунком суду 3% річних за період з 12.12.2009р. по 10.12.2012р. становить 502,41 грн., індекс інфляції - 818,43 грн. за період з 12.12.2009р. по 30.11.2012р. В іншій частині вимоги відхиляються.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 627,88 грн. відноситься на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (69068 АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний ринок" (69050, м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36, код ЄДРПОУ 32269203) - 5 592 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн. 28 коп. основного боргу, 849 (вісімсот сорок дев'ять) грн. 06 коп. пені, 502 (п'ятсот дві) грн. 41 коп. - 3% річних, 818 (вісімсот вісімнадцять) грн. 43 коп. інфляції та 627 (шістсот двадцять сім) грн. 88 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 21.03. 2013р.