Постанова

від 20.03.2013 по справі 6/5014/2796/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.03.2013 р. справа №6/5014/2796/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А., суддівКолядко Т.М., Принцевської Н.М. за участю представників сторін: від позивача:Чубатюк І.В. - за дов., від відповідача:Нікішин Д.В. - за дов., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Аквапласт-Л" м. Луганськ на рішення господарського судуЛуганської області від 09.01.2013 року по справі№6/5014/2796/2012 (суддя Василенко Т.А.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Оушен Лінк" м. Одеса дотовариства з обмеженою відповідальністю "Аквапласт-Л" м. Луганськ простягнення 23 121 грн. 04 коп. Рішенням господарського суду Луганської області від 09.01.2013 року у справі №6/5014/2796/2012 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Оушен Лінк" м. Одеса (далі - ТОВ "Глобал Оушен Лінк") задоволено та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Аквапласт-Л" м. Луганськ (далі - ТОВ "Аквапласт-Л") основний борг в розмірі 21 032 грн. 71 коп., пеню в сумі 1 563 грн. 76 коп., 3% річних в розмірі 316 грн. 35 коп., інфляційні нарахування в сумі 208 грн. 22 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 609 грн. 50 коп.,

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те,що:

- позивачем не надано доказів належного виконання зобов'язань за укладеними договорами про надання брокерських послуг та декларування товарів від 24.01.2011 року №041/11 та на транспортно-експедиторське обслуговування №050/09 від 12.09.2009 року, зокрема позивачем в порушення п.6.4 договору своєчасно не направлено відповідачу вантажну митну декларацію;

- роботи та послуги, зазначені в рахунку №G-71846 від 26.03.2012 року на суму 20793,14грн., не були попередньо погоджені між клієнтом (відповідач) та експедитором (позивача), а позивачем будь-яких доказів щодо такого погодження суду не надано, як і не надано доказів в підтвердження здійснених витрат на вказану суму.

У відзиві на апеляційну скаргу №982 від 15.03.2013 року позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін висловилися на підтримку своїх доводів та заперечень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для її вирішення. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.01.2011 між сторонами у справі був укладений договір № 041/11 про надання брокерських послуг та декларування товарів, відповідно до п.1.1 якого митний брокер - позивач у справі, від імені, за дорученням та за рахунок замовника - відповідача у справі, керуючись законодавством України, надає послуги пов'язані із декларуванням товарів, які належать замовнику та переміщуються через митний кордон України або митною територією України, та надає митно-брокерські та консультаційні послуги у сфері митного законодавства.

Згідно п. 2.3 договору відповідач своєчасно сплачує виконані позивачем роботи (послуги) на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 6.1 договору вартість комплексу послуг по митному оформленню вантажу складає 240 грн. 00 коп. за кожну оформлену позивачем митну декларацію.

Згідно п. 6.4 договору послуга митного брокера вважається виконаною з моменту надання митної декларації та підписання замовником акту надання послуг. Замовник підписує акт наданих послуг протягом 3 робочих днів після отримання копії митної декларації.

Відповідно до п. 6.1 договору вартість комплексу послуг по митному оформленню вантажу складає 240 грн. 00 коп. за кожну оформлену вантажну митну декларацію.

На виконання умов договору позивач забезпечив декларування у Південній митниці відповідних товарів, що підтверджується оформленням 22.03.2012 вантажної митної декларації за формою МД-2 № 500040011/2012/007201. В той же час, рахунок позивача № G-71811 від 22.03.2012 на суму 239 грн. 57 коп. до цього часу не оплачений.

Також між сторонами у справі було укладено договір № 050/09 від 12.09.2009 на транспортно-експедиційне обслуговування.

Відповідно до цього договору позивач зобов'язувався за відповідну плату та за рахунок клієнта організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією і забезпеченням перевезення вантажів клієнта.

Згідно п. 2.1 договору планування перевезення вантажу здійснюється на підставі письмових заявок відповідача. Відповідно до п. 2.2 договору позивач має право отримати всі додаткові витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за договором.

Згідно п. 3.1 договору позивач на підставі довіреності відповідача організовує перевезення вантажу.

Відповідно до п. 5.12 договору клієнт оплачує рахунки протягом 3-х банківських днів з моменту їх виставлення.

Згідно п. 6.1 договору відповідач здійснює повну передоплату узгоджених з позивачем робіт і послуг шляхом безготівкового переводу грошових коштів згідно виставлених рахунків.

На виконання умов вказаного договору позивач надав відповідачу комплекс транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу, що надійшов за коносаментом SUNE1201148 від 18.01.2012 у контейнері FCIU377798, що, на думку позивача, підтверджується фінансово-господарськими документами, а також забезпеченням доставляння вантажу 23.03.2012 згідно CMR № 9047 від 15.03.2012, ТТН № 777БС від 23.03.2012.

З метою отримання оплати за надані послуги позивач направив відповідачу рахунок №G-71846 від 26.03.2012 на суму 20 793,14 грн., а також рахунок № G-71811 від 22.03.2012 на суму 239 грн. 57 коп., які відповідачем були отримані, але не оплачені.

Також, позивач направляв відповідачу претензію від 13.08.2012 щодо оплати заборгованості в сумі 21 032 грн. 71 коп., яка відповідачем залишена без реагування.

Виходячи з того, що відповідачем заборгованість оплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким просить стягнути борг в сумі 21 032 грн. 71 коп., пеню в сумі 1 563 грн. 76 коп., 3% річних в сумі 316 грн. 35 коп., інфляційні нарахування в сумі 208 грн. 22 коп. - разом 23 121 грн. 04 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із їх законності і обґрунтованості, зокрема з наступного.

Відповідно до ст.ст.509, 510, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

ТОВ "Глобал Оушен Лінк" свої зобов'язання по виконанню умов договору на надання брокерських послуг та декларування товарів від 24.01.2011р. виконало належним чином, а саме надало відповідачу комплекс транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу, а саме поліетилентерефталат у кількості 20 біг-бегів по 1 050 кг на 10 дерев'яних піддонах, що підтверджується вантажною митною декларацією форми МД-2 № 500040011/2012, відомістю про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, податковою накладною, рахунком G-71811 від 22.03.2012 на суму 239 грн. 57 коп.

ТОВ "Аквапласт-Л", в свою чергу, в порушення норм чинного законодавства та умов вказаного Договору, за отримані від позивача брокерські послуги не розрахувалось, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у розмірі 239 грн. 57 коп., доказів погашення якої відповідачем суду як першої, так і апеляційної інстанції не надано, а тому колегія суддів вважає правомірним стягнення судом першої інстанції вказаної заборгованості.

Вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості за договором № 050/09 ТЕО на транспортно-експедиційне обслуговування, суд першої інстанції керувався наступним.

Відповідно до ст.929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 930 ЦК України передбачено, що договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Відповідно до ст.932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Згідно статті 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Як свідчать матеріали справи, позивачем відповідачу видана довіреність № 8 від 03.03.2012 за підписом директора підприємства та головного бухгалтера, яка скріплена печаткою ТОВ "Аквапласт-Л", за якою останній доручає ТОВ "Глобал Оушен Лінк" отримання, експедирування і доставляння вантажу поліетилентерефталат за коносаментом SUNE1201148 від 18.01.2012 у контейнері FCIU377798 загальною вагою брутто 21 080 кг.

Матеріалами справи, в тому числі розпорядженням на видачу вантажу, ТТН 3 777БС від 23.03.2012 та іншими підтверджено, що вказаний вантаж був доставлений згідно призначення і цей факт відповідачем не оспорено. Згідно рахунку №G-71846 від 26.03.2012 вартість наданих транспортно-експедиційних послуг склала 20 793 грн. 14 коп.

Відповідний рахунок був направлений відповідачу разом із претензією від 13.08.2012 і отриманий відповідачем, про що свідчить відповідь на претензію від 30.08.2012.

Як було наведено вище, згідно п. 6.1 договору саме клієнт - відповідач у справі, зобов'язаний узгоджувати з експедитором - позивачем у справі, вартість робіт і послуг та оплачувати ці послуги в повному обсязі, при чому відповідно до п. 5.12 договору - протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідних рахунків.

Відповідачем доказів оплати рахунку не надано.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що позивачем на виконання умов відповідного договору надавалися послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів відповідача із залученням інших осіб, зокрема, позивачем в інтересах відповідача укладалися договори на транспортно-експедиційне обслуговування для експортно-імпортних морських контейнерів, страхування контейнерів, надання послуг з обробки вантажів в контейнерах та інші (т. 1 арк. справи 54-156).

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором №050/90 ТЕО від 12.09.2009 обґрунтованими.

Однак колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення заборгованості за договором № 050/90 ТЕО від 12.09.2009 передчасним, з врахуванням наступного.

Колегія суддів, приймаючи до уваги доводи апелянта, встановила, що умовами договору №050/90 ТЕО від 12.09.2009 (п.6.1) передбачено наступний порядок розрахунків: клієнт здійснює повну предоплату узгоджених з експедитором робіт та послуг шляхом безготівкових переводів грошових коштів згідно виставленим рахункам. Проте, матеріали справи не містять доказів узгодженості між сторонам договору обумовлених спірною угодою робіт та послуг на суму 20 793,14 грн. не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Посилання позивача на електронне листування як на доказ узгодженості вартості робіт та послуг (а.с.11,т.2) до уваги судовою колегією не приймається, оскільки його зміст не містить відповідну згоду відповідача.

Також з позовної заяви не вбачається конкретизації розміру витрат з організації транспортно-експедиторського обслуговування, сума яких в сукупності складає 20 793,14 грн. Крім того, вказана сума позивачем доказово не підтверджена в повній мірі.

В свою чергу, відповідач визнає позовні вимоги лише в частині стягнення боргу за надані транспортно-експедиційні послуги в розмірі 13 429,53 грн. як доказово спроможні. Вказану суму він розрахував в своїх додаткових поясненнях до відзиву на позовну заяву (а.с.43-44, т.2). Тому судова колегія вважає, що заборгованість за транспортно-експедиційне обслуговування складає 13 429,53 грн.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач розрахувався з позивачем за отримані транспортно-експедиційні послуги на вищевказану суму.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за отримані послуги і не надав документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов'язань, колегія суддів визнає доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за отримані транспортно-експедиційні послуги лише в сумі 13 429,53 грн., а в іншій частині відмовляє за недоведеністю.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Керуючись п.п.7.10 п. 7 договору, згідно якому за порушення клієнтом термінів оплати послуг, він сплачує експедитору штраф в розмірі 0,5% від суми неоплачених рахунків за кожний день прострочення платежу, позивач нарахував пені по рахунку № С-71846 від 26.03.2012 на суму боргу 20 793 грн. 14 коп. за договором № 050/09 від 12.09.2009 за період з 11.04.2012 по 11.10.2012 за 183 календарних дня прострочення в сумі 1 563 грн. 76 коп., яку суд першої інстанції задовольнив в повному обсязі.

З позовної заяви та уточнень до позову (а.с.9-10) вбачається, що позивач здійснював нарахування вищевказаної пені з урахуванням кількості днів у році - 365, в той час як в 2012 році - 366 днів, а також виходив з суми боргу, що становить 20793,14 грн., тоді як апеляційний суд визнає доведеним вказаний борг лише в розмірі 13 429,53 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів, здійснивши власний розрахунок вказаної штрафної санкції, приходить до висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 1007,21 грн., а в решті цих вимог відмовляє за недоведеністю.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні, нараховані наступним чином:

ѕ 3% річних на суму боргу 20 793 грн. 14 коп. (рахунок № С-71846 від 26.03.2012 ) за період з 11.04.2012 по 11.10.2012 становлять 312 грн. 75 коп. та інфляційні на вказану суму боргу за період квітень - жовтень 2012 року - 205 грн. 85 коп.

ѕ 3% річних на суму боргу 239 грн. 57 коп. (рахунок G-71811 від 22.03.2012 ) за вказаний період становлять 3 грн. 60 коп. та інфляційні - 5 грн. 97 коп.

Суд першої інстанції визнав позов в частині стягнення інфляційних та 3%річних обґрунтованим та стягнув з відповідача останні у заявлених позивачем розмірах, при цьому залишивши поза увагою невірність такого розрахунку в частині кількості днів в році.

За власним підрахунком колегія суддів встановила правомірність нарахування позивачем 3% річних на суму боргу 13 429,53 грн. (рахунок № С-71846 від 26.03.2012 ) за період з 11.04.2012 по 11.10.2012 в розмірі 201,44 грн. та на суму боргу 239 грн. 57 коп. (рахунок G-71811 від 22.03.2012 ) за вказаний період - 3,59 грн., що в сукупності становить 205,13 грн. 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача. В решті цих вимог колегія суддів відмовляє за безпідставністю.

Що стосується стягнення 208 грн. 22 коп. інфляційних втрат, які судом першої інстанції задоволено повністю, слід зазначити наступне.

У пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач не поніс втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів у заявлений ним період, оскільки під час прострочення заборгованості частково мала місце дефляція.

З урахуванням викладеного, Донецький апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія дійшла висновку про недотримання судом першої інстанції вимог господарсько-процесуального законодавства щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення господарського суду Луганської області від 09.01.2013 року у справі №6/5014/2796/2012 підлягає частковому скасуванню як таке, що не відповідає нормам як матеріального, так і процесуального права.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аквапласт-Л" м. Луганськ - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 09.01.2013 року у справі №6/5014/2796/2012 - частково скасувати.

Резолютивну частину рішення господарського суду Луганської області від 09.01.2013 року у справі №6/5014/2796/2012 викласти в наступній редакції.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Оушен Лінк" м. Одеса до товариства з обмеженою відповідальністю "Аквапласт-Л" м. Луганськ про стягнення заборгованості у розмірі 23 121,04 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аквапласт-Л" ( м. Луганськ, 7-й Лутугинський проїзд, 15, код 34280391) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Оушен Лінк" (м. Одеса, вул.Середня, 83а, код 36554180) основний борг в сумі 13669,10 грн., пеню в розмірі 1007,21 грн., 3% річних в сумі 205,13 грн., витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1035,93 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Оушен Лінк" (м. Одеса, вул.Середня, 83а, код 36554180) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аквапласт-Л" ( м.Луганськ, 7-й Лутугинський проїзд, 15, код 34280391) витрати зі судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 306,57 грн.

Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу; 2. відповідачу; 3. у справу; 4 ДАГС; 5.ГСЛО.