Постанова

від 13.06.2013 по справі 6/5014/2796/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року Справа № 6/5014/2796/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівФролової Г.М. (доповідача), Швеця В.О. за участю представників: позивачаЧубатюк І.В., дов. від 27.09.12 відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Оушен Лінк" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 20.03.13 у справі№6/5014/2796/2012 Господарського суду Луганської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Оушен Лінк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аквапласт-Л" простягнення 23 121,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Оушен Лінк" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквапласт-Л" про стягнення 21032,71 грн. основного боргу, 1563,76 грн. пені, 316,35 грн. 3% річних та 208,22 грн. інфляційних нарахувань (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог). Позов мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання брокерських послуг і декларування товарів та договором на транспортно-експедиторське обслуговування щодо здійснення розрахунків за надані послуги та обґрунтовано приписами статей 525, 526, 625, 932 Цивільного кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Рішенням господарського суду Луганської області від 09.01.13 року у справі №6/5014/2796/2012 (суддя Василенко Т.А.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквапласт-Л" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Оушен Лінк" основний борг у сумі 21032,71 грн., пеню в сумі 1563,76 грн., 3% річних у сумі 316,35 грн., інфляційні нарахування у сумі 208,22 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1609,50 грн. Судове рішення мотивовано тим, що факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отримані послуги підтверджено матеріалами справи.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.13 (судді: Скакун О.А. - головуючий, Колядко Т.М., Принцевська Н.М.) рішення господарського суду Луганської області від 09.01.13 у справі №6/5014/2796/2012 скасовано частково. Резолютивну частину рішення викладено в іншій редакції. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквапласт-Л" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Оушен Лінк" основний борг у сумі 13669,10 грн., пеню у сумі 1007,21 грн., 3% річних у сумі 205,13 грн., витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1035,93 грн. Мотивуючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів узгодженості між сторонами послуг на суму 20793,14 грн.; підтверджений розмір заборгованості за договором від 12.09.09 складає 13429,53 грн.; з огляду на часткове задоволення позову про стягнення суми основного боргу, пеня та 3% річних також підлягають стягненню частково у відповідному розмірі; у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Оушен Лінк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі частково скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 9, 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність". Заявник зазначає, що формою узгодженості послуг, за умовами договору на транспортно-експедиторське обслуговування, є рахунки, в яких зазначається розмір узгоджених робіт та послуг; сума, зазначена у рахунку, є комплексною та включає вартість робіт та послуг, у тому числі плату експедитору та передбачені витрати.

В судовому засіданні 06.06.13 оголошувалась перерва до 13.06.13 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні 06.06.13 брали участь представники позивача Чубатюк Р.Ю., Чубатюк І.В., та представник відповідача Нікішин Д.В.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 24.01.2011 між сторонами у справі укладений договір № 041/11 про надання брокерських послуг та декларування товарів, за умовами якого митний брокер (позивач) від імені, за дорученням та за рахунок замовника (відповідача), керуючись законодавством України, надає послуги пов'язані із декларуванням товарів, які належать замовнику та переміщуються через митний кордон України або митною територією України, та надає митно-брокерські та консультаційні послуги у сфері митного законодавства. Пунктом 2.3 договору погоджено, що відповідач своєчасно сплачує виконані позивачем роботи (послуги) на умовах, визначених цим договором. Згідно з пунктом 6.1 договору вартість комплексу послуг по митному оформленню вантажу складає 240 грн. 00 коп. за кожну оформлену позивачем митну декларацію. Послуга митного брокера вважається виконаною з моменту надання митної декларації та підписання замовником акта надання послуг. Замовник підписує акт наданих послуг протягом 3 робочих днів після отримання копії митної декларації.

Установлено судами і те, що на виконання умов договору № 041/11 від 24.01.2011 позивач забезпечив декларування у Південній митниці відповідних товарів, що підтверджується оформленням 22.03.2012 вантажної митної декларації за формою МД-2 № 500040011/2012/007201. Однак, рахунок позивача № G-71811 від 22.03.2012 на суму 239,57 грн. відповідачем оплачено не було.

Також установлено, що між сторонами укладений договір №050/09 від 12.09.2009 на транспортно-експедиційне обслуговування, за умовами якого позивач зобов'язувався за відповідну плату та за рахунок клієнта організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією і забезпеченням перевезення вантажів клієнта. Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що планування перевезення вантажу здійснюється на підставі письмових заявок відповідача. Відповідно до пункту 2.2 договору позивач має право отримати всі додаткові витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за договором. Згідно з пунктом 3.1 договору позивач на підставі довіреності відповідача організовує перевезення вантажу. Відповідач здійснює повну передоплату узгоджених з позивачем робіт і послуг шляхом безготівкового переводу грошових коштів згідно виставлених рахунків (пункт 6.1 договору). Пунктом 7.10. договору погоджено, що за несвоєчасну оплату робіт клієнт сплачує експедитору штраф у розмірі 0,5% від суми несплачених рахунків за кожен день прострочки платежу. Якщо строк перевищує 90 днів, то розмір штрафу складає 2% на добу від суми заборгованості. У випадку затримки оплати більш ніж 20 днів, експедитор має право зупинити видачу наступного вантажу клієнту.

На виконання умов вказаного договору позивач надав відповідачу комплекс транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу, що надійшов за коносаментом SUNE1201148 від 18.01.2012 у контейнері FCIU377798, а також доставку вантажу згідно ТТН № 777БС від 23.03.2012. Однак, рахунок позивача №G-71846 від 26.03.2012 на суму 20 793,14 грн. відповідачем також не оплачено.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Згідно зі статтею 929 Кодексу за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

За приписами статті 931 Кодексу розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Оушен Лінк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквапласт-Л" заборгованості за надані послуги згідно рахунків № G-71811 від 22.03.2012 на суму 239,57 грн. та №G-71846 від 26.03.2012 на суму 20 793,14 грн., а також 1563,76 грн. пені, 316,35 грн. 3% річних та 208,22 грн. інфляційних нарахувань.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши усі обставини та оцінивши зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції установив, що доказів узгодженості між сторонами обумовлених договором на транспортно-експедиційне обслуговування робіт та послуг на суму 20793,14 грн. позивачем не надано, натомість, матеріалами справи підтверджена заборгованість відповідача за договором від 24.01.2011 у розмірі 239,57 грн. та за договором №050/09 від 12.09.2009 у розмірі 13429,53 грн.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 549 Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Кодексу).

Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги; постанова у справі підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Оушен Лінк" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.13 у справі №6/5014/2796/2012 господарського суду Луганської області залишити без змін.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Г.Фролова

В.Швець