Постанова

від 28.02.2013 по справі 801/474/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2013 р. Справа №801/474/13-а

Окружний адміністративний суд АР Крим в особі головуючого суддіОльшанська Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Ківа А.С., представника позивача Чернишевської Г.В., доверність від 01.01.2013, адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Санаторія "Лівадія" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Дочірнє підприємство "Санаторій "Лівадія" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2012 №0006472301, №0006482301, №0006502301, №0006492301.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю, де також просив у позові відмовити повністю.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є: органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби; митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначається цим Кодексом та Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок контролю митними органами за сплатою платниками податків податку на додану вартість, акцизного податку та екологічного податку встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 10.02.1992 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Дочірнього підприємства "Санаторія "Лівадія" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (ЄДРПОУ 02650788), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 14.03.2003. Підприємство взято на податковий облік 10.02.1992 в ДПІ у м.Ялті, є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 14.07.2004.

У відповідності зі статтею 20, підпункту 75.1.2., статті 75, підпункту 78.1.1, пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та на підставі направлення та наказу ДПІ у м. Ялті від 29.11.2012 №995, у зв'язку з отриманням податкової інформації проведена документальна позапланова виїзна перевірка Дочірнього підприємства "Санаторія "Лівадія" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (ЄДРПОУ 02650788) з питань дотримання вимог податкового законодаства по взаємовідносинах із фірмою «Капітель плюс», ПП «Грандпродукт», ПП «Кримспецтехнолоджі» за період з 01.10.2009 по 31.03.2012.

За результатами перевірки складено акт від 12.12.2012 №2703/23-1/02650788/235, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1. статті 8 Закону України "Про оподаткування підприємств", в результаті чого в періоді, що перевірявся занижено податок на прибуток у сумі 665,00 грн., у тому числі по періодах:

За 2009 року у сумі 375,00 грн.;

За 2010 року у сумі 290,00 грн.;

та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за 1 квартал 2009 р. у сумі 16185,00 грн..

- підпункту 7.4.1, 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 3669,00 грн., у тому числі:

За листопад 2009 року в сумі 100,00 грн.;

За грудень 2009 року в сумі 100,00 грн.;

За березень 2010 року в сумі 3237,00 грн.;

За листопад 2010 року в сумі 232,00 грн.;

Та завищення від'ємного значення з ПДВ за січень 2010 року у розмірі 3237,00 грн.

На підставі даних акту перевірки позивачем 27.12.2012 прийнято:

податкове повідомлення-рішення №0006472301 про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2010 року у розмірі 16185,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0006482301 про зменшення залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3237,00 грн. за січень 2010 року;

податкове повідомлення-рішення №0006492301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4586,00 грн., у тому числі основного платежу 3669,00 грн., за штрафними санкціями 917,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0006502301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 831,00 грн., у тому числі 665,00 грн. основного платежу, 166,00 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту -Закон № 168).

Згідно з підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Законом №168 передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до пункту 1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачені статтею 7 Закону №168.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону №168, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (далі по тексту -Порядок № 165).

Пунктом 18 Наказу № 165 передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Згідно з підпунктом 7.2.4. пунктом 7.2 статті 7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168)

Згідно з пунктом. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Порядок, підстави та строки сплати податку на прибуток, надання податкової звітності до набрання чинності Податковим кодексом України було встановлено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року N 333/94 (далі по тексту -Закон), підпункту 11.1 якого передбачені такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Згідно з підпунктом 16.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону (п.п. 16.4 зазначеного Закону).

Згідно з підпунктом 20.1. статті 20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку, передбаченому пунктом 16.3 цього Закону.

Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.

Таким чином підставою для формування обсягу валових витрат відповідного періоду є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків за виключенням випадків, безпосередньо передбачених у Законі.

Як зазначено в акті перевірки від 14.11.2012 проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлені ознаки фіктивності, передбачені статтею 55-1 Господарського кодексу України, що свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, наявні в платника податків документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином об'єктом доказування по даній справі є обставини встановлення позивачем досягнення фінансово-господарського результату, в іншому випадку визначення податкового зобов'язання можна визнати обґрунтованим, незважаючи на наявність у платника податку - позивача у справі, доказів сплати продавцю ПДВ у вартості товару та належно оформлених податкових накладних.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДП «Санаторій «Лівадія» є юридичною особою, що здійснює наступні види господарської діяльності:

85.11.3 - діяльність санаторно-курортних закладів;

85.12.0 - медична практика;

52.11.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом, виносна торгівля.

Згідно статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

19.03.2009 між позивачем та фірмою «Капітель плюс» був укладений договір №109 про організацію концертних заходів.

Як зазначено у статті 179 Господарського кодексу України господарсько-договірни зобов'язання виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (стаття 180 ГК України).

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На підставі зазначеного суд надходить висновку про укладення сторонами договору відповідно до їх реального змісту.

Надання послуг з організації концерту вокального ансамблю «Народна пісня» підтверджується актами виконаних робіт від 19.11.2009 на загальну суму 600,00 грн., у тому числі ПДВ 100,00 грн., від 26.12.2009 на загальну суму 600,00 грн., у тому числі ПДВ 100,00 грн.,

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ПДВ, а саме фірми «Капітель плюс» анульоване 11.04.2012 (причина анулювання - в єдиному державному реєстрі зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

На підтвердження правомірності включення суми ПДВ до складу податкового кредиту позивачем долучені податкові накладні від 19.11.2009 №1970 на суму ПДВ 100,00 грн., від 26.12.2009 №1971 на суму ПДВ 100,00 грн. та відображені у податкових деклараціях з ПДВ за листопад 2009 від 21.12.2009 №109615 у сумі 100,00 грн., за грудень 2010 року від 20.01.2010 №122111 у сумі 100,00 грн.

В бухгалтерському обліку ДП «Санаторій «Лівадія» вказані операції відображені у журналі-ордері по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Сальдо відсутнє.

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку в позивача.

Відповідно до пункту 2.4. Статуту ДП «Санаторій «Лівадія» підприємство надає комплексне санаторно-курортне лікування з максимальних використанням природних лікувальних ресурсів, фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування, при цьому предметом діяльності його є у тому числі, серед інших - організація та надання послуг із культурно-масової та фізкультурної роботи відповідно до сучасних вимог із урахуванням стану здоров'я відпочиваючих.

Згідно розрахунків вартості ліжко-дня на 2009 рік до статей витрат включені прямі матеріальні витрати на культурно-масові заходи у сумі 39,60 грн для пацієнтів з профілем «Відновлювальне лікування хворих після перенесеного гострого інфаркту міокарда» з терміном путівки 24 доби та у сумі 34,65 грн. для пацієнтів з профілем «Санаторно-курортне лікування захворювань органів кровообігу» з терміном путівки 21 доба.

Таким чином суд робить висновок про безпосередній зв'язок послуг з організації концертних заходів з основною господарською діяльністю позивача.

Згідно Журнал розподілу путівок на 2009 рік, Графіку заїзду відпочиваючих в санаторії «Лівадія» за 4 квартал 2009 року вбачається, що у вказаному періоді в санаторії на лікуванні перебувало 143 чоловіка.

Що є, на думку суду, підтвердженням можливості безпосереднього споживання позивачем наданої фірмою «Капітель плюс» послуги.

Судом встановлено, що у власності позивача перебуває приміщення клубу-столової загальною площею 3 957,6 кв. м., згідно свідоцтва про право власності від 04.12.2001 №996. Наявність відповідного приміщення для проведення розважального заходу свідчить про наявність реальних умов для організації та проведення розважального заходу.

Судом встановлено, що розрахунки за договором проводилися позивачем безготівковим шляхом: 14.10.2009 на суму 600,00 грн. 11.11.2009 на суму 600,00 грн., 14.12.2009 на суму 600,00 грн., 30.03.2010 на суму 600,00 грн.

На підставі встановлено, суд вважає правомірним включення зазначених сум до складу валових витрат під час визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартал 2009 року в розмірі 1500,00 грн. та за 1 квартал 2010 року у розмірі 500,00 грн.

Як зазначено у статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Судом встановлено, що у листопаді 2010 року між ДП «Санаторій «Лівадія» та ПП «Кримспецтехнолоджі» був укладений усний договір на виконання ремонтних робіт електродвигуна.

23.11.2010 на адресу позивача був спрямований рахунок №1813 на загальну суму 1392,00 грн. у тому числі ПДВ 232,00 грн. вартості ремонтних робіт.

30.11.2010 сторонами був підписаний акт приймання виконаних робіт.

В бухгалтерському обліку позивача вказана операція проведена по рахунках 3711 «Розрахунки по авансам за послуги» та 6311 «Розрахунки за послуги». Сальдо відсутнє.

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку в позивача.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ПДВ, а саме ПП «Кримспецтехнолоджі» анульоване 11.04.2012 (причина анулювання - в єдиному державному реєстрі зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

23.11.2010 позивачу була виписана податкова накладна №1725 на загальну суму 1392,00 грн., у тому числі ПДВ 232,00 грн., яка була включена до податкового кредиту листопаду 2010 року від 16.12.2010.

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку в позивача, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту листопада 2010 року у сумі 232,00 грн. за операціями з ПП «Кримспецтехнолоджі».

Судом встановлено, що за доповідною запискою провідного інженера ДП «Санаторій «Лівадія» від 23.11.2010 був зафіксований факт виходу зі строю електродвигуна насосу гарячого водопостачання в центрально-тепловому пункті, у зв'язку із зносом підшипників і створенням накипу в насосі, в результаті чого виникло замикання ротора електродвигуна і вихід обмотки статора зі строю, у зв'язку з чим виникла потреба в його перемотки.

Відремонтований двигун був встановлений, про що свідчить акт встановлення електродвигуна від 03.12.2010.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-ІУ комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. До обов'язків виробника комунальних послуг належить виробити житлово-комунальні послуги відповідно до умов договору, стандартів, нормативів, норм і правил.

Згідно положень статуту ДП «Санаторій «Лівадія» та довідки зі статистики основним видом діяльності позивача є діяльність лікарняних закладів (86.10). Згідно наказу Держкомстату від 23.12.2011 №396 цей клас включає:

- короткострокове та тривале перебування пацієнтів у лікарнях широкого профілю, які здійснюють медичну, діагностичну та лікувальну діяльність (наприклад, громадські та обласні лікарні, лікарні некомерційних організацій, університетські лікарні, військові шпиталі та в'язничні лікарні), та лікарняні установи спеціального призначення (наприклад, наркологічні та психіатричні клініки, інфекційні лікарні, пологові будинки, санаторно-курортні заклади).

Діяльність переважно спрямована на лікування стаціонарних хворих, здійснюється під безпосереднім спостереженням лікарів та включає:

• послуги медичного та парамедичного персоналу

• послуги лабораторій і технічних служб, у т. ч. радіологію і анестезіологію

• послуги невідкладної медичної допомоги

• забезпечення операційними послугами, готування лікарських засобів, їжі та інші послуги лікарень

• послуги центрів планування сім'ї, послуги стаціонару з переривання вагітності та стерилізації

Цей клас також включає:

- діяльність дитячих оздоровчих таборів санаторного типу, де дітям разом із оздоровчими надають комплекс медичних профілактичних послуг.

Зазначене свідчить про реальність проведених господарських операцій та їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Судом встановлено, що оплата за надані послуги була проведена безготівковим шляхом 25.11.2010 на загальну суму 1392,00 грн., у зв'язку з чим визнає правомірним включення до валових витрат підприємства за четвертий квартал 2010 року 1160,00 грн. витрат, понесених у зв'язку з ремонтом електродвигуна.

У січні 2010 року між ДП «Санаторій «Лівадія» та ПП «Грандпродукт» був укладений усний договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей:

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 656 Цивільного кодексу України, встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Інші договори купівлі-продажу, що не є предметом регулювання коментованої статті, можуть укладатися в усній ( стаття 206 ЦК та коментар до неї) чи письмовій формі (статті 207 - 208 ЦК). Однак слід зауважити, що на вимогу особи, яка виступає стороною в договорі купівлі-продажу, навіть і такі правочини можуть бути нотаріально посвідчені (частина 4 статті 209 ЦК).

Документальне оформлення договірних відносин було проведено за допомогою рахунка-фактури від 21.01.2010 №СФ-000018, від 12.01.2010 №СФ-000011, видатковими накладними від 22.01.2010 №35, від 14.01.2010 №30.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.

Зазначені операції була оформлені в Журналі-ордері по рахунку 37113 «Розрахунки по авансам за матеріали» та по рахунку 6313 «Розрахунки за матеріали». Сальдо відсутнє.

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку в позивача.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ПДВ, а саме ПП «Грандпродукт» анульоване 11.04.2012 (причина анулювання - в єдиному державному реєстрі зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

22.01.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №35 на суму 2880,50 грн., у тому числі ПДВ 480,08 грн., 13.01.2010 - податкова накладна №30 на суму 16540,90 грн. у тому числі ПДВ 2756,81 грн., суми ПДВ по яких включені до складу податкового кредиту січня 2010 року у розмірі 3236,90 грн. згідно декларації від 19.02.2010 №9778.

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку в позивача, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту січня 2010 року у сумі 3236,90 грн. за операціями з ПП «Грандпродукт».

Отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем підтверджується копією журналу про реєстрацію довіреностей, де за 14.01.2010 наявний запис про видання довіреності №344058 на отримання товару від ПП «Грандпродукт».

Перевезення товару відбувалося власним автотранспортом позивача, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії КРС №127694 від 23.09.1997 транспортним засобом марки УАЗ моделі 33036-0001 1997 року випуску, що підтверджує можливість перевезення товару.

В подальшому товарно-матеріальні цінності були прийняті на відповідальне зберігання на матеріальний склад ДП «Санаторій «Лівадія», що підтверджується накладними від 14.01.2010 №44, від 22.01.2010 №43.

Свідоцтвом про право власності на нежитлові приміщення складу літ. А «4-1 площею 137,4 кв. м та №7-1 площею 138,4 кв. м. від 11.12.2007 серії № 667511 підтверджується можливість зберігання відповідній кількості товарів одночасно.

В подальшому товарно-матеріальні цінності були використані під час проведення поточного та капітального ремонтів спального корпусу № 3, який був прийнятий до експлуатації після капітального ремонту актом №2 від 29 червня 2012 року

Зазначене свідчить про реальність проведених господарських операцій та їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача.

На підставі наведеного суд робить висновок про правомірність включення 16185,00 грн. до складу валових витрат ДП «Санаторій «Лівадія» у січні 2010 року.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

В декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом ДПА України від 29.03.2003 N 143, від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього року відображається у рядку 08.

У деклараціях за звітні періоди поточного року від'ємне значення об'єкта оподаткування попередніх років платники податку зазначають у складі валових витрат відповідно у рядку 04.9 Декларації.

Судом встановлено, що за декларацією з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року від 22.01.2010 ДП «Санаторій «Лівадія» задекларовано 2889125,00 грн. валових доходів за рядком 01, та 2686051,00 грн. валових витрат за рядком 04.

В показниках рядка 04.9. «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» платником податку поставлено прочерк «-».

З наведеного суд робить висновок про формування позивачем валових витрат 1 кварталу 2010 року за рахунок сплачених коштів саме вказаного податкового періоду, з яких, згідно показників рядка 04.1. 1328352,00 грн. складає витрати на придбання товарів (робіт, послуг).

Проте в рядку 08 «Об'єкт оподаткування» платником податку поставлено прочерк «-».

Таким чином суд робить висновок про відсутність задекларованого позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, та відповідне безпідставне його зменшення податковим органом.

Як було зазначено у підпункті 7.7.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2008 N 159 "Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість" було змінено форму податкової декларації з податку на додану вартість, затверджену наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 N 166 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.99 за N 250/2054) (далі - наказ N 166), та затверджено Додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість "Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" (далі - Довідка).

Як встановлено судом, 19.02.2010 ДП «Санаторій «Лівадія» було спрямовано на адресу ДПІ у м.Ялта податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року з наступними показниками: рядок 9 «Усього податкових зобов'язань» - 39019,00 грн., рядок 17 «Усього податкового кредиту» - 55077,00 грн. (з операцій придбання (виготовлення, будівництва, спорудження)з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% - 55077,00 грн. рядок 10.1).

Різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту має від'ємне значення за рядком 18.2. - 16058,00 грн.

Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду декларується платником податку у рядку 24 декларації.

Проте в рядку 24 платником податку поставлено прочерк «-».

На підставі встановлено суд робить висновок про формування від'ємного значення за рахунок оподатковуваних операцій січня 2010 року.

Оскільки судом встановлена правомірність формування податкового кредиту січня 2010 року за рахунок операції з ПП «Грандпродукт», то зменшення розміру від'ємного значення ПДВ у сумі 3237,00 грн. ДПІ у м.Ялта є неправомірним.

У якості доказу протиправності дій контрагентів позивача - фірма «Капітель плюс», ПП «Кримспецтехнолоджі», ПП «Грандпродукт» відповідач посилається на лист ДПІ у м.Сімферополі від 24.04.2012 про направлення актів про неможливість проведенні зустрічних звірок з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупціями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, актів від 11.04.2012 фірма «Капітель плюс», від 06.04.2012 ПП «Кримспецтехнолоджі», від 06.04.2012 ПП «Грандпродукт». Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Поряд з цим акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

Крім того, слід зазначити, що з характеру та змісту акту про неможливість проведення зустрічної звірки, вбачається, що орган державної податкової служби фактично робить висновки про обставини господарської діяльності фірми «Капітель плюс», ПП «Кримспецтехнолоджі», ПП «Грандпродукт», хоча суттю звірки є співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єктів господарювання з метою підтвердження господарських відносин.

Суд зазначає, що висновок про фіктивність діяльності контрагентів позивача може бути зроблений тільки при з'ясуванні всіх обставин діяльності ДП «Санаторій «Лівадія», які мають досліджуватися з дотриманням вимог та за наявності підстав, визначених статті 78 Податкового кодексу України, за правилами проведення позапланових виїзних перевірок, з вивченням та оцінкою всіх первинних документів підприємства, а сама перевірка повинна проводитись у тому числі на підставі наказу керівника ДПІ та направлення на перевірку.

На підставі наведеного суд вважає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з фірмою «Капітель плюс», ПП «Кримспецтехнолоджі», ПП «Грандпродукт», а за відсутністю інших доказів з боку відповідача, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відтак, податкові повідомлення-рішення від 27.12.2012 №0006472301, №0006482301, №0006502301, №0006492301 є такими, що прийнято ДПІ у м.Ялті АР Крим протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 28.02.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 05.03.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта ДПС від 27.12.2012 №№0006472301, 0006482301, 0006502301, 0006492301.

3. Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Санаторія "Лівадія" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (ЄДРПОУ 02650788) судовий збір у розмірі 971,60 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.С.Ольшанська