Ухвала

від 15.05.2013 по справі 801/474/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/474/13-а

15.05.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 28.02.13 у справі № 801/474/13-а

за позовом Дочірнього підприємства "Санаторій "Лівадія" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (пров. Батуріна, 6,Лівадія,Ялта, місто, Автономна Республіка Крим,98655)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.13 позовні вимоги Дочірнього підприємства "Санаторій "Лівадія" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта ДПС від 27.12.2012 №№0006472301, 0006482301, 0006502301, 0006492301.

Стягнуто на користь Дочірнього підприємства "Санаторія "Лівадія" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (ЄДРПОУ 02650788) судовий збір у розмірі 971,60 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 10.02.1992 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Дочірнього підприємства "Санаторія "Лівадія" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (ЄДРПОУ 02650788), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 14.03.2003.

У відповідності зі статтею 20, підпункту 75.1.2., статті 75, підпункту 78.1.1, пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та на підставі направлення та наказу ДПІ у м. Ялті від 29.11.2012 №995, у зв'язку з отриманням податкової інформації, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Дочірнього підприємства "Санаторія "Лівадія" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (ЄДРПОУ 02650788) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із фірмою "Капітель плюс", ПП "Грандпродукт", ПП "Кримспецтехнолоджі" за період з 01.10.2009 по 31.03.2012.

За результатами перевірки складено акт від 12.12.2012 №2703/23-1/02650788/235, яким встановлені порушення позивачем:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1. статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого в періоді, що перевірявся занижено податок на прибуток у сумі 665,00 грн., у тому числі по періодах: за 2009 року у сумі 375,00 грн.; за 2010 року у сумі 290,00 грн.; та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за 1 квартал 2009 р. у сумі 16185,00 грн.

- підпункту 7.4.1, 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 3669,00 грн., у тому числі: за листопад 2009 року в сумі 100,00 грн.; за грудень 2009 року в сумі 100,00 грн.; за березень 2010 року в сумі 3237,00 грн.; за листопад 2010 року в сумі 232,00 грн.; та завищення від'ємного значення з ПДВ за січень 2010 року у розмірі 3237,00 грн.

На підставі даних акту перевірки позивачем 27.12.2012 прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0006472301 про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2010 року у розмірі 16185,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0006482301 про зменшення залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3237,00 грн. за січень 2010 року;

- податкове повідомлення-рішення №0006492301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4586,00 грн., у тому числі основного платежу 3669,00 грн., за штрафними санкціями 917,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0006502301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 831,00 грн., у тому числі 665,00 грн. основного платежу, 166,00 грн. за штрафними санкціями.

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкових повідомлень - рішень, судова колегія зазначає наступне.

На спірні правовідносини розповсюджувались норми законів, а саме: Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту -Закон № 168), Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року N 333/94 (далі по тексту -Закон № 333/94), які були чинні на момент прийняття відповідачем податкових повідомлень - рішень.

Згідно з підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Законом №168 передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до пункту 1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачені статтею 7 Закону №168.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (далі по тексту -Порядок № 165).

Всі складені примірники податкової накладної, відповідно до п. 18 Наказу № 165, підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону( п.п.7.2.4. пунктом 7.2 статті 7 Закону №168).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено п.п.7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Порядок, підстави та строки сплати податку на прибуток, надання податкової звітності до набрання чинності Податковим кодексом України було встановлено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року N 333/94 (далі по тексту -Закон), підпункту 11.1 якого передбачені такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Згідно з підпунктом 16.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону (п.п. 16.4 зазначеного Закону).

Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства, згідно з підпунктом 20.1. статті 20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: - організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; - придбання лотерей, участь в азартних іграх; - фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку, передбаченому пунктом 16.3 цього Закону.

В акті перевірки від 14.11.2012 зазначено, що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлені ознаки фіктивності, передбачені статтею 55-1 Господарського кодексу України, що свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, наявні в платника податків документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом доказування по даній справі є обставини встановлення позивачем досягнення фінансово-господарського результату, в іншому випадку визначення податкового зобов'язання можна визнати обґрунтованим, незважаючи на наявність у платника податку - позивача у справі, доказів сплати продавцю ПДВ у вартості товару та належно оформлених податкових накладних.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Судом встановлено, що ДП "Санаторій "Лівадія" є юридичною особою, що здійснює наступні види господарської діяльності: 85.11.3 - діяльність санаторно-курортних закладів; 85.12.0 - медична практика; 52.11.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом, виносна торгівля.

19.03.2009 між позивачем та фірмою "Капітель плюс" був укладений договір №109 про організацію концертних заходів.

Надання послуг з організації концерту вокального ансамблю "Народна пісня" підтверджується актами виконаних робіт від 19.11.2009 на загальну суму 600,00 грн., у тому числі ПДВ 100,00 грн., від 26.12.2009 на загальну суму 600,00 грн., у тому числі ПДВ 100,00 грн.,

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search), свідоцтво платника ПДВ, а саме фірми "Капітель плюс" анульоване 11.04.2012 (причина анулювання - в єдиному державному реєстрі зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Отже, на момент здійснення відповідних операцій останній мав повноваження виписувати податкові накладні.

На підтвердження правомірності включення суми ПДВ до складу податкового кредиту позивачем долучені податкові накладні від 19.11.2009 №1970 на суму ПДВ 100,00 грн., від 26.12.2009 №1971 на суму ПДВ 100,00 грн. та відображені у податкових деклараціях з ПДВ за листопад 2009 від 21.12.2009 №109615 у сумі 100,00 грн., за грудень 2010 року від 20.01.2010 №122111 у сумі 100,00 грн.

В бухгалтерському обліку ДП "Санаторій "Лівадія" вказані операції відображені у журналі-ордері по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками". Сальдо відсутнє.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку у позивача.

Згідно розрахунків вартості ліжко-дня на 2009 рік, до статей витрат включені прямі матеріальні витрати на культурно-масові заходи у сумі 39,60 грн для пацієнтів з профілем "Відновлювальне лікування хворих після перенесеного гострого інфаркту міокарда" з терміном путівки 24 доби та у сумі 34,65 грн. для пацієнтів з профілем "Санаторно-курортне лікування захворювань органів кровообігу" з терміном путівки 21 доба.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується безпосередній зв'язок послуг з організації концертних заходів з основною господарською діяльністю позивача.

Згідно Журнал розподілу путівок на 2009 рік, Графіку заїзду відпочиваючих в санаторії "Лівадія" за 4 квартал 2009 року, у вказаному періоді в санаторії на лікуванні перебувало 143 чоловіка.

З матеріалів справи вбачається, що у власності позивача перебуває приміщення клубу-столової загальною площею 3 957,6 кв. м., згідно свідоцтва про право власності від 04.12.2001 №996. Наявність відповідного приміщення для проведення розважального заходу свідчить про наявність реальних умов для організації та проведення розважального заходу.

Розрахунки за договором проводилися позивачем безготівковим шляхом: 14.10.2009 на суму 600,00 грн. 11.11.2009 на суму 600,00 грн., 14.12.2009 на суму 600,00 грн., 30.03.2010 на суму 600,00 грн.

Аналіз наведених обставин, дає судовій колегії право на висновок про правомірність включення зазначених сум до складу валових витрат під час визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартал 2009 року в розмірі 1500,00 грн. та за 1 квартал 2010 року у розмірі 500,00 грн.

Зокрема, у листопаді 2010 року між ДП "Санаторій "Лівадія" та ПП "Кримспецтехнолоджі" був укладений усний договір на виконання ремонтних робіт електродвигуна.

23.11.2010 на адресу позивача був спрямований рахунок №1813 на загальну суму 1392,00 грн. у тому числі ПДВ 232,00 грн. вартості ремонтних робіт.

30.11.2010 сторонами був підписаний акт приймання виконаних робіт.

В бухгалтерському обліку позивача вказана операція проведена по рахунках 3711 "Розрахунки по авансам за послуги" та 6311 "Розрахунки за послуги". Сальдо відсутнє.

Колегія суддів дослідивши документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, приходить до висновку про їх належне оформлення, відповідно до вимог діючого законодавства.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search), свідоцтво платника ПДВ, а саме ПП "Кримспецтехнолоджі" анульоване 11.04.2012 (причина анулювання - в єдиному державному реєстрі зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням).

23.11.2010 позивачу була виписана податкова накладна №1725 на загальну суму 1392,00 грн., у тому числі ПДВ 232,00 грн., яка була включена до податкового кредиту листопаду 2010 року від 16.12.2010.

З урахуванням викладеного, на підставі належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку у позивача, підтверджується правомірність формування податкового кредиту листопада 2010 року у сумі 232,00 грн. за операціями з ПП "Кримспецтехнолоджі".

Судом встановлено, що за доповідною запискою провідного інженера ДП "Санаторій "Лівадія" від 23.11.2010 був зафіксований факт виходу зі строю електродвигуна насосу гарячого водопостачання в центрально-тепловому пункті, у зв'язку із зносом підшипників і створенням накипу в насосі, в результаті чого виникло замикання ротора електродвигуна і вихід обмотки статора зі строю, у зв'язку з чим виникла потреба в його перемотки.

Відремонтований двигун був встановлений, про що свідчить акт встановлення електродвигуна від 03.12.2010.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-ІV встановлено, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. До обов'язків виробника комунальних послуг належить виробити житлово-комунальні послуги відповідно до умов договору, стандартів, нормативів, норм і правил.

Згідно положень статуту ДП "Санаторій "Лівадія" та довідки зі статистики, основним видом діяльності позивача є діяльність лікарняних закладів (86.10). Згідно наказу Держкомстату від 23.12.2011 №396, цей клас включає короткострокове та тривале перебування пацієнтів у лікарнях широкого профілю, які здійснюють медичну, діагностичну та лікувальну діяльність (наприклад, громадські та обласні лікарні, лікарні некомерційних організацій, університетські лікарні, військові шпиталі та в'язничні лікарні), та лікарняні установи спеціального призначення (наприклад, наркологічні та психіатричні клініки, інфекційні лікарні, пологові будинки, санаторно-курортні заклади).

Діяльність переважно спрямована на лікування стаціонарних хворих, здійснюється під безпосереднім спостереженням лікарів.

Судом встановлено, що оплата за надані послуги була проведена безготівковим шляхом 25.11.2010 на загальну суму 1392,00 грн., у зв'язку з чим суд визнає правомірним включення до валових витрат підприємства за четвертий квартал 2010 року 1160,00 грн. витрат, понесених у зв'язку з ремонтом електродвигуна.

У січні 2010 року між ДП "Санаторій "Лівадія" та ПП "Грандпродукт" був укладений усний договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей:

Документальне оформлення договірних відносин було проведено за допомогою рахунка-фактури від 21.01.2010 №СФ-000018, від 12.01.2010 №СФ-000011, видатковими накладними від 22.01.2010 №35, від 14.01.2010 №30.

Зазначені операції були оформлені в Журналі-ордері по рахунку 37113 "Розрахунки по авансам за матеріали" та по рахунку 6313 "Розрахунки за матеріали". Сальдо відсутнє.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ПДВ, а саме ПП "Грандпродукт" анульоване 11.04.2012 (причина анулювання - в єдиному державному реєстрі зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням).Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

22.01.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №35 на суму 2880,50 грн., у тому числі ПДВ 480,08 грн., 13.01.2010 - податкова накладна №30 на суму 16540,90 грн. у тому числі ПДВ 2756,81 грн., суми ПДВ по яких включені до складу податкового кредиту січня 2010 року у розмірі 3236,90 грн. згідно декларації від 19.02.2010 №9778.

Таким чином підтверджується правомірність формування податкового кредиту січня 2010 року у сумі 3236,90 грн. за операціями з ПП "Грандпродукт".

На виконання зазначеного вище договору, позивачем до матеріалів справи долучені: копія журналу про реєстрацію довіреностей, де за 14.01.2010 наявний запис про видання довіреності №344058 на отримання товару від ПП "Грандпродукт", свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії КРС №127694 від 23.09.1997 транспортним засобом марки УАЗ моделі 33036-0001 1997 року випуску, накладні від 14.01.2010 №44, від 22.01.2010 №43, свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення складу літ. А " 4-1 площею 137,4 кв. м та №7-1 площею 138,4 кв. м. від 11.12.2007 серії № 667511, яким підтверджується можливість зберігання відповідній кількості товарів одночасно.

Вищезазначене свідчить про реальність проведених господарських операцій та їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про правомірність включення 16185,00 грн. до складу валових витрат ДП "Санаторій "Лівадія" у січні 2010 року.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

В декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом ДПА України від 29.03.2003 N 143, від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього року відображається у рядку 08.

У деклараціях за звітні періоди поточного року від'ємне значення об'єкта оподаткування попередніх років платники податку зазначають у складі валових витрат відповідно у рядку 04.9 Декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, за декларацією з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року від 22.01.2010 ДП "Санаторій "Лівадія" задекларовано 2889125,00 грн. валових доходів за рядком 01, та 2686051,00 грн. валових витрат за рядком 04.

В показниках рядка 04.9. "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року" платником податку поставлено прочерк "-".

З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку про формування позивачем валових витрат 1 кварталу 2010 року за рахунок сплачених коштів саме вказаного податкового періоду, з яких, згідно показників рядка 04.1. 1328352,00 грн. складає витрати на придбання товарів (робіт, послуг).

Але, в рядку 08 "Об'єкт оподаткування" платником податку поставлено прочерк "-", що свідчить про відсутність задекларованого позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, та відповідне безпідставне його зменшення.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2008 N 159 "Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість", було змінено форму податкової декларації з податку на додану вартість, затверджену наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 N 166 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.99 за N 250/2054) (далі - наказ N 166), та затверджено Додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість "Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" (далі - Довідка).

З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2010 ДП "Санаторій "Лівадія" було спрямовано на адресу ДПІ у м. Ялта податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року з наступними показниками: рядок 9 "Усього податкових зобов'язань" - 39019,00 грн., рядок 17 "Усього податкового кредиту" - 55077,00 грн. (з операцій придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% - 55077,00 грн. рядок 10.1).

Різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту має від'ємне значення за рядком 18.2. - 16058,00 грн.

Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду декларується платником податку у рядку 24 декларації. Проте, в рядку 24 платником податку поставлено прочерк "-".

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про формування від'ємного значення за рахунок оподатковуваних операцій січня 2010 року.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції здійснив вірний аналіз діючого законодавства та дійшов вірного висновку щодо правомірності формування податкового кредиту січня 2010 року за рахунок операції з ПП "Грандпродукт", у зв'язку з чим зменшення розміру від'ємного значення ПДВ у сумі 3237,00 грн. ДПІ у м.Ялта є неправомірним.

Посилання відповідача на неможливість проведенні зустрічних звірок з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупціями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, актів від 11.04.2012 фірма "Капітель плюс", від 06.04.2012 ПП "Кримспецтехнолоджі", від 06.04.2012 ПП "Грандпродукт", судова колегія вважає необґрунтованими з огляду на таке.

З метою отримання податкової інформації, відповідно до п. 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів.

У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Колегія суддів звертає увагу, що в порушення вказаного порядку, замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

Отже, висновок про фіктивність діяльності контрагентів позивача може бути зроблений тільки при з'ясуванні всіх обставин діяльності ДП "Санаторій "Лівадія", які мають досліджуватися з дотриманням вимог та за наявності підстав, визначених статті 78 Податкового кодексу України, за правилами проведення позапланових виїзних перевірок, з вивченням та оцінкою всіх первинних документів підприємства, а сама перевірка повинна проводитись у тому числі на підставі наказу керівника ДПІ та направлення на перевірку.

Судова колегія погоджується з вірним висновком суду першої інстанції, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з фірмою "Капітель плюс", ПП "Кримспецтехнолоджі", ПП «Грандпродукт».

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 12.12.2012 №2703/23-1/02650788/235 про порушення платником податків вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 27.12.2012 №0006472301, №0006482301, №0006502301, №0006492301.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.13 у справі № 801/474/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва