Постанова

від 01.03.2013 по справі 2а/1270/9733/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2013 року Справа № 2а/1270/9733/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Яковлева Д.О.

при секретарі Житній Ю.С.,

в присутності сторін: від позивача - Циганок Г.А., Попов С.П.;

від відповідача - Гарбуз К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Луганський холодокомбінат» Відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2012 № 0014922300, -

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства «Луганський холодокомбінат» Відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» (далі - ДП «Луганський холодокомбінат», позивач) до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби (далі - ДПІ в Артемівському р-ні, відповідач) в якому позивач просив:

- визнати протиправними дій Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби щодо складення висновку документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Луганський хладокомбинат» ВАТ «Луганськхолод» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП Компанія «Віал» за період з 01.08.2012 по 31.08.2012;

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 20.11.2012 №0014922300;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ в Артемівському р-ні м.Луганську 26.10.2012 було складено акт №713/22-309/24846227 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Луганський холодокомбінат» з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 та податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2011 по 01.12.2011 по взаємовідносинам з ПП Компанія «Віал». На підставі висновків акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 20 листопада 2012 року за № 0014922300, згідно якому ДП «Луганський холодокомбінат» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 6375,0 грн. - за основним платежем та 1593,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач вважає, що дії відповідача щодо складання висновку акту документальної невиїзної перевірки та винесене податкове повідомлення-рішення є протиправними та такими, що порушують його права і охоронювані законом інтереси, оскільки відповідачу було надано повний комплект документів, які підтверджують фактичне придбання аміаку рідкого для компресорів у ПП Компанія «Віал» та передачу його у виробництво.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові.

Державна податкова інспекція в Артемівському р-ні позов не визнала, про що подала суду письмові заперечення проти адміністративного позову в яких зазначила, що документи до перевірки позивачем були надані не в повному обсязі, а саме не надано журнал обліку виданих довіреностей, сертифікати якості або інші документи, що засвідчують безпеку придбаної продукції. Також ДП «Луганський холодокомбінат» не надало до перевірки своєчасно документальне підтвердження щодо узгодження маршруту перевезення небезпечного вантажу (аміаку зрідженого), який було придбано безпосередньо у серпні 2011 року у ПП Компанія «Віал». Крім того на адресу ДПІ надійшла податкова інформація, а саме матеріали перевірки від Рубіжанської ОДПІ відносно контрагента позивача ПП Компанія «Віал», які оформлені актом перевірки від 06.12.2011 №994/2301/37000006, що слугувало підставою для проведення перевірки відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу. У зв'язку з чим ДПІ в Артемівському р-ні вважає, що адміністративний позов ДП «Луганський холодокомбінат» про визнання протиправними дій відповідача щодо складання висновків акту та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2012 № 0014922300 є безпідставним та не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство «Луганський холодокомбінат» Відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» зареєстроване Виконавчим комітетом Луганської міської ради Луганської області 29.07.1997 № 13821200000004003 (а.с.10-14), перебуває на податковому обліку у позивача як платник податків з 08.08.1997 за № 24846227 що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 24.06.2008 № 1166 (а.с.15) та відповідно до свідоцтва №17041724 є платником податку на додану вартість (а.с.16).

Відповідно до п.п.78.1.1, п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПКУ, наказу від 05.10.2012 №616, головним державним податковим ревізором - інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» (код за ЄДРПОУ 24846227) з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість з 01.08.2011 по 31.08.2011 та податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 по взаємовідносинам із ПП Компанія «Віал» (код за ЄДРПОУ 37000006), за результатами якої складено акт від 26.10.2012 №713/22-309/24846227 (а.с.17-33).

Згідно висновків акта перевірки встановлено порушення ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» пунктів 198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 6375 грн., в т.ч. серпень 2011 - 6375 грн.

На підставі акта перевірки від 26.10.2012 №713/22-309/24846227 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2012 року № 0014922300 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 7968,75 грн., з яких: за основним платежем - 6375,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1593,75 грн. (а.с.34).

Вказані обставини сторонами не заперечувались.

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПКУ).

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно зі ст.201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів ( послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до пунктів 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»: податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п.2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що між ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» та ПП Компанія «Віал» було укладено договір постачання товару від 21.03.2011 № 2103/1 (а.с.36).

Відповідно до умов договору постачальник приймає на себе зобов'язання здійснити постачання товару (аміаку зрідженого, ГОСТ 6221-90), а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за товар. Умови постачання товару: СРТ м.Луганськ (Інкотермс-2000). Якість постачає мого товару нормується відповідними ГОСТ та технічними умовами, підтвердженими сертифікатами якості виробника та гарантується постачальником. Загальна кількість товару (аміаку зрідженого, ГОСТ 6221-90), згідно умов договору становить 6 тонн.

Відповідно до умов додаткових угод від 21.06.2011 №1 та від 02.08.2011 №2 до договору постачання товару від 21.03.2011 № 2103/1 загальна кількість товару (аміаку зрідженого, ГОСТ 6221-90) була збільшена на 6 тонн та 6 тонн відповідно, що станом на дату спірної поставки, з урахуванням первісної редакції договору становить 18 тонн аміаку зрідженого, ГОСТ 6221-90.

На підтвердження виконання умов вище зазначеного договору та реальності здійснення спірної господарської операції, позивачем були надані суду видаткова накладна від 19.08.2011 №4405 (а.с.41), податкова накладна від 19.08.2011 №24 (а.с.40), виписка по рахунку за 18.08.2011 (а.с.43) платіжне доручення від 17.08.2011 №996 (а.с.119), товарно-транспортна накладна від 19.08.2011 (а.с.42) та копію сертифікату якості 18.08.2011 №3571 (а.с.210).

Зазначена податкова накладна відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2011 року Розділ ІІ, № з/п 87, від 19.08.2011 №24, сума ПДВ 6375,00 грн. Сума ПДВ у розмірі 6375,00 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту, що відображено у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 року, розділ ІІ Податковий кредит, № з/п 3, постачальник 370000012126 (а.с.185-196).

Однак вказані первинні документи, надані позивачем, не спростовують висновків відповідача зроблених за результатами перевірки господарської операції з постачання аміаку зрідженого, ГОСТ 6221-90 у серпні 2011 року з ПП Компанія «Віал», з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України від 06.04.2000 № 1644-ІІІ «Про перевезення небезпечних вантажів» аміак відносяться до IV класу небезпечних речовин - легкозаймисті тверди речовини, самозапальні речовини та речовини, які виділяють запальні гази при взаємодії з водою.

Статтею 19 зазначеного Закону визначені вимоги до транспортних засобів, якими перевозяться небезпечні вантажі:

«Транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідні свідоцтва, згідно з законодавством, видаються Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України».

Згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.07.2004 №822 «Правила перевезення небезпечних вантажів» (надалі - Наказ МВС України) до нормативної документації перевезення аміаку висуваються наступні вимоги:

- п.9.2 ст.9 Наказу МВС України: «Товаро-транспортний(ні) документ(ти) на небезпечні вантажі повинен (повинні) містити таку інформацію щодо кожної небезпечної речовини, матеріалу чи виробу, що пред'являється до перевезення:

а) номер ООН, перед яким проставляються літери UN*;

б) відповідне відвантажувальне найменування, визначене відповідно до розділу 3.1.2 додатка А до ДОПНВ (994_217) і в разі необхідності доповнено технічною, хімічною або біологічною назвою;

в) для речовин і виробів 1-го класу небезпеки: номер підкласу і буква групи сумісності...»;

- п.10.1 ст.10 Наказу МВС України: «Для узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу перевізник подає до відповідного підрозділу Державтоінспекції МВС України такі документи:

а) заявку на узгодження маршруту перевезення небезпечних вантажів, у якій вказується маршрут руху, адреси і телефони відправника, перевізника та одержувача небезпечного вантажу, кількість, термін перевезення та прізвище уповноваженого (відповідальної за перевезення особи).

Як вбачається з копії листа від 09.10.2012р №11/5-6155, управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області узгоджувало маршрути перевезення небезпечного вантажу аміаку зрідженого ПП фірма «Віал» протягом 2011 року до м.Луганська (а.с.98).

Листом від 28 січня 2013 року за № 11/5-580 управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, на запит суду, повідомило, що УДАІ ГУМВС України в Луганської області, узгоджувало маршрути перевезення небезпечного вантажу аміаку зрідженого ПП фірма «ВІАЛ» (ін. код 30421755) протягом 2011 року до м.Луганська. За ПП фірма «ВІАЛ» (ін. код 30421755) зареєстровано транспорт який перевозить небезпечний вантаж аміак зріджений (а.с.106).

Доказів узгодження ПП Компанія «Віал» (код ЄДРПОУ 37000006) маршрутів перевезення небезпечного вантажу аміаку зрідженого протягом 2011 року до м.Луганська позивачем суду не надано.

Транспортування товару згідно умов договору від 01.03.2011 №2103/1 здійснюється на умовах - СРТ м.Луганськ (Інкотермс-2000).

Згідно товарно-транспортної накладної від 19.08.2011 №Р4405 транспортування аміаку здійснювалось вантажним транспортом: автомобіль НОМЕР_2, причеп ЦТА-10 НОМЕР_4. Пункт навантаження - м. Рубіжне, пункт розвантаження - м.Луганськ (а.с.42).

Згідно Інкотермс-2000 СРТ - це фрахт/перевезення оплачені до (назва місця призначення), означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару.

Відповідно акту перевірки ПП Компанія «Віал» від 06.12.2011 №994/2301/37000006 (а.с.63-70) ПП Компанія «Віал» (Замовник) уклав угоду з ТОВ НВП «Ніке РАВ» від 15.04.2011 №К-Д/ТР-1504111/01 на надання експедиторських послуг, організації перевезень товару по заявці вантажовідправника (замовника - ПП Компанія «Віал»).

В ході огляду товарно-транспортної накладної від 19.08.2011 №Р4405 судом встановлено, що вантажовідправником є ПП Компанія «Віал» (код ЄДРПОУ 37000006), автопідприємством виступає ПП Фірма «Віал» (ін. код 30421755) , вантажоодержувачем -ДП «Лугансь холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод»; замовник - ТОВ «НВП Ніке РАВ» (код 3224187925). що відповідає вимогам Наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статист України від 29.12.1995 № 488/346, в частині заповнення графи: «автопідприємство». Таким чином, висновок податкового органу щодо порушення вимог Наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статист України від 29.12.1995 № 488/346, в частині заповнення графи: «автопідприємство», зроблено безпідставно.

Що стосується інших відомостей товарно-транспортної накладної від 19.08.2011 №Р4405, суд зазначає наступне.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені спільним, наказом Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.1995 №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку вантажного автомобіля» із змінами та доповненнями. Згідно із п.2 вказаного наказу застосування вказаних форм первинного обліку усіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від власності є обов'язковим.

Відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, схову, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 №488/346 - єдиним первинним документом для списання товарно-матеріальних цінностей вантажовідправника та оприбуткування у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.

Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок, що товарно-транспортна накладна від 19.08.2011 №Р4405 складена з порушенням вимог наказу від 29.12.1995 №488/346, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, Наказу МВС України від 26.07.2004 №822, оскільки не має обов'язкових реквізитів, а саме: відсутній підпис водія, який прийняв вантаж; для транспортування, відсутні ПІБ особи, яка одержала вантаж, не зазначено код та клас вантажу (аміак відноситься до складу вогненебезпечних вантажів - IV клас небезпечних речовин).

Під час судового засідання, представником позивача на підтвердження реальності постачання аміаку у серпні 2011 року, суду було надано копію сертифіката якості від 18.08.2011 №3571 (а.с.210) на аміак зріджений, маса 7500 кг., виданий ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» ПП Компанія «Віал» (транспортний засіб 07210АР/ВВ1454ХТ), який не приймається судом до уваги оскільки зазначені в ньому відомості, щодо транспортного засобу зазначеного у товарно-транспортної накладної від 19.08.2011 №Р4405 не співпадають. Крім того наданий сертифікат якості взагалі не містить відомостей щодо перевізника ПП Фірма «Віал» який згідно відповіді управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області має зареєстрований транспорт який перевозить небезпечний вантаж аміак зріджений та узгоджував маршрути перевезення небезпечного вантажу у 2011 році.

Стосовно акту Рубіжанської ОДПІ від 06.12.2011 №994/2301/37000006. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП Компанія «ВІАЛ» з питань дотримання податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.08.2011 по 31.08.2011», за результатами якого встановлено порушення вимог:

- п.п.187.1 ст.187, п.198.3 ст.198 «Податкового кодексу України», частини 1.5 ст.203, п.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 96365 грн., за серпень 2011 року.

Перевіркою встановлено, що ПП Компанія «ВІАЛ» включено до складу податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011р. податкові накладні отримані від постачальника ТОВ «Строймаркет» на загальну суму ПДВ - 88237,00 грн.

В ході перевірки ПП Компанія «Віал» встановлено, що в наданих для перевірки товарно-транспортних накладних на транспортування хімічної продукції, зрідженого газу, нафтопродуктів відсутня відмітка заводу виробника звідки навантажувалась відповідна продукція, не підтверджена відповідними паспортами (сертифікатами) якості на дану продукцію.

ТОВ «Строймаркет» зареєстроване платником ПДВ, Свідоцтво про реєстрацію податку на додану вартість від 09.10.2003 №16630268 видане ДПІ у м. Сєвєродонецьку, індивідуальний податковий номер - 300925312142.

Свідоцтво платника ПДВ від 09.10.2003 №16630268 анульовано 15.08.2011 на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 15.08.2011 по причині внесення до ЄДР запису про відсутність за місцем знаходженням.

Основний вид діяльності ТОВ «Строймаркет» відповідно до АІС «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі котрагентів на рівні України» - оптова торгівля одягом (51.42.1).

Основні засоби у ТОВ «Строймаркет» відсутні. В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Додатково Рубіжанська ОДПІ супровідним листом надіслано на адресу ДПІ в Артемівському районі м. Луганська довідку щодо невстановлення місцезнаходження ПП Компанія «Віал» за адресою м. Рубіжне, вул. Заводська, буд.30.

Таким чином, податковим органом під час дослідження спірної господарської операції щодо придбання ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» у ПП Компанія «Віал» аміаку зрідженого встановлено, що в ланцюгу постачання товару задіяні конрагенти, які мають ризикове ведення фінансово-господарської діяльності (СГ не перебуває за місцезнаходженням, мають нехарактерний від діяльності - основний вид діяльності ТОВ «Строймаркет» оптова торгівля одягом, недостатність трудових ресурсів та виробничих потужностей для здійснення відповідної діяльності). Крім того, придбаний аміак не підтверджується сертифікатами відповідності та іншою технічною документацією, яка засвідчує якість та безпеку придбаного товару.

Суд зазначає, що під час судового розгляду представниками позивача суду не було надано належних доказів, які спростовують висновки податкового органу щодо порушення ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» пунктів 198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 6375 грн., в т.ч. серпень 2011 - 6375 грн.

Крім того, з наданих позивачем документів на підтвердження господарських відносин, з ПП Компанія «Віал» встановлено що за період з квітня по серпень 2011 року позивачем було здійснено оплату за аміак зріджений на загальну суму 89060 грн. що згідно ціни (4250 грн./тонна) договору постачання товару від 21.03.2011 № 2103/1 та додаткових угод до нього становить - 20,95 тонн., в той час як загальний обсяг постачання узгоджений сторонами на час спірної поставки становить 18 тонн.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та дій, довів суду правомірність своїх дій та прийнятого рішення у відповідності до вимог діючого законодавства, що є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову.

Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки рішення ухвалено не на користь позивача.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06 березня 2013 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Луганський холодокомбінат» Відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2012 № 0014922300 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 06 березня 2013 року.

Суддя Д.О. Яковлев