Постанова

від 19.03.2013 по справі 5002-7/3789-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року Справа № 5002-7/3789-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Голика В.С.,

Сотула В.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача Бойко Світлана Олександрівна, довіреність № б/н від 18.03.13, товариство з обмеженою відповідальністю "Зиро-плюс";

представник відповідача Ачкасова Світлана Борисівна, довіреність № 3329 від 11.12.12, фізична особа-підприємець Канаєв Борис Григорович;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Канаєва Б.Г. на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 25 жовтня 2011 року у справі № 5002-7/3789-2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Зиро - плюс" (вул. Більшовицька, буд. 24 кв. 56, м. Сімферополь, 95001)

до фізичної особи - підприємця Канаєва Б.Г. (вул. Дзюбанова, 24 кв. 3, м. Сімферополь, 95051)

про стягнення 16 650,82 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зиро-плюс" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Канаєва Бориса Григоровича, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №б/н від 04.01.2010 у розмірі 16 650,82 грн., з яких 15 328,56 грн. - сума основного боргу, 808,03 грн. - збитків інфляції, 1 021,28 грн. - пені за прострочення виконання зобов'язань, за вирахуванням 507,05 грн. вартості поверненого відповідачем товару.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2011 року у справі № 5002-7/3789-2011 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Зиро-плюс" задоволені частково.

Не погодившись з рішенням суду, фізична особа-підприємець Канаєв Борис Григорович звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Зиро-плюс" відмовити.

Підставою для скасування рішення суду заявник апеляційної скарги вважає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на їх задоволенні, посилаючись на те, що товар від позивача він не отримував.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги.

У судовому засіданні з 05.03.2013 р. по 19.03.2013 р. оголошувалась перерва.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

04.01.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Зиро-плюс" та фізичною особою-підприємцем Канаєвим Борисом Григоровичем був укладений договір поставки №б/н (т.1 а.с.11 - 13).

Відповідно до пункту 1.1 договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов'язується продати (передати у власність) відповідачу, а відповідач зобов'язується купити (прийняти та оплатити) Хумана, Лазана, Авент (надалі - товар).

Згідно з п. 1.2 асортимент і кількість товару визначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору. Товар поставляється окремими партіями по кількості і за ціною, попередньо погоджених письмових або переданих за допомогою факсу заявок з відповідачем, і видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору

Ціни на товари вказуються в підписаній позивачем рахунку - фактурі, в ціну товару включена вартість упаковки і доставки (розділ 2 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору зобов'язання постачальника з поставки вважаються виконаними в момент передачі товару покупцю та оформлення всіх необхідних документів. Товар вважається поставленим за умови надання в розпорядження покупця як безпосередньо самого товару, так і всього супутнього пакету документів, необхідного покупцеві для приймання товару.

Приймання - передача товару по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів (рахунок і накладна), за якістю - відповідних документів, що засвідчують якість товару (п. 3.3 договору).

Позивач зобов'язується поставити відповідачу товар у строки, зазначені в додатках до договору, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 3.4 договору).

Згідно з п. 3.5 договору позивачеві надається, за погодженням з відповідачем, право дострокової поставки товарів, причому відповідач зобов'язаний прийняти товар і своєчасно оплатити його вартість на умовах цього договору.

У випадку прострочення поставки товару у строки, встановлені цим договором, позивач сплачує відповідачу штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми недопоставленого товару (п. 3.6 договору).

Згідно з пунктом 5.1 Договору оплата товару, поставленого відповідно до цього договору, здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 14 календарних днів з дати його фактичної поставки.

Позивач стверджує, що на виконання умов укладеного договору ним був поставлений товар з 25.11.2010 р. по 27.04.2011 р. на загальну суму 15 904,50 грн., згідно видаткових накладних:

- №РН-0000798 від 25.11.2010 р. на суму 1007,04 грн. (т. 1 а.с. 15);

- №РН-0000080 від 28.01.2011 р. на суму 1161,72 грн. (т. 1 а.с. 25);

- №РН-0000091 від 01.02.2011 р. на суму 1086,42 грн. (т. 1 а.с. 24);

- №РН-0000108 від 07.02.2011 р. на суму 1016,16 грн. (т. 1 а.с. 23);

- №РН-0000161 від 21.02.2011 р. на суму 1254,72 грн. (т. 1 а.с. 22);

- №РН-0000211 від 11.03.2011 р. на суму 1567,98 грн. (т. 1 а.с. 21);

- №РН-0000238 від 22.03.2011 р. на суму 1748,22 грн. (т.1 а.с. 20);

- №РН-0000259 від 24.03.2011 р. на суму 830,10 грн. (т. 1 а.с. 19);

- №РН-0000286 від 05.04.2011 р. на суму 2178,72 грн. (т. 1 а.с. 18);

- №РН-0000335 від 19.04.2011 р. на суму 1620,42 грн. (т. 1 а.с. 17);

- №РН-0000371 від 27.04.2011 р. на суму 2433,00 грн. (т. 1 а.с. 16).

Частина товару на суму 575,94 грн. була повернута відповідачем, що підтверджується накладними:

- № 23 від 30.12.2010 р. на суму 129,00 грн. (т. 1 а.с. 29);

- № б/н від 21.02.2011 р. на суму 101,46 грн. (т. 1 а.с. 28);

- № б/н від 05.04.2011 р. на суму 182,88 грн. (т. 1 а.с. 27);

- № б/н від 13.05.2011 р. на суму 162,60 грн. (т. 1 а.с. 26).

Отже, наявність заборгованості за товар стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Зиро-плюс" з позовом до фізичної особи-підприємця Канаєва Бориса Григоровича про стягнення заборгованості у сумі 16 650,82 грн., з яких 15 328,56 грн. - сума основного боргу, 808,03 грн. - збитків інфляції, 1 021,28 грн. - пені за прострочення виконання зобов'язань, за вирахуванням 507,05 грн. вартості поверненого відповідачем товару.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підпунктом 3 пункту 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав договір, видаткові накладні (т.1 а.с.11 - 13, а.с. 15-25) та накладні (т. 1 а.с. 26-29):

- №РН-0000798 від 25.11.2010 р. на суму 1007,04 грн. (т. 1 а.с. 15);

- №РН-0000080 від 28.01.2011 р. на суму 1161,72 грн. (т. 1 а.с. 25);

- №РН-0000091 від 01.02.2011 р. на суму 1086,42 грн. (т. 1 а.с. 24);

- №РН-0000108 від 07.02.2011 р. на суму 1016,16 грн. (т. 1 а.с. 23);

- №РН-0000161 від 21.02.2011 р. на суму 1254,72 грн. (т. 1 а.с. 22);

- №РН-0000211 від 11.03.2011 р. на суму 1567,98 грн. (т. 1 а.с. 21);

- №РН-0000238 від 22.03.2011 р. на суму 1748,22 грн. (т.1 а.с. 20);

- №РН-0000259 від 24.03.2011 р. на суму 830,10 грн. (т. 1 а.с. 19);

- №РН-0000286 від 05.04.2011 р. на суму 2178,72 грн. (т. 1 а.с. 18);

- №РН-0000335 від 19.04.2011 р. на суму 1620,42 грн. (т. 1 а.с. 17);

- №РН-0000371 від 27.04.2011 р. на суму 2433,00 грн. (т. 1 а.с. 16).

Товар на суму 575,94 грн. був повернутий відповідачем позивачу, що підтверджується накладними:

- № 23 від 30.12.2010 р. на суму 129,00 грн. (т. 1 а.с. 29);

- № б/н від 21.02.2011 р. на суму 101,46 грн. (т. 1 а.с. 28);

- № б/н від 05.04.2011 р. на суму 182,88 грн. (т. 1 а.с. 27);

- № б/н від 13.05.2011 р. на суму 162,60 грн. (т. 1 а.с. 26).

Але судовою колегією враховується той факт, що повернені товари за накладними № 23 від 30.12.2010 р., № б/н від 21.02.2011 р., № б/н від 05.04.2011 р., № б/н від 13.05.2011 р. (т. 1 а.с. 26 - 29) були отримані відповідачем не за спірними накладними, а за накладними №РН- 0000094 від 22.03.2010 р., №РН - 0000274 від 14.06.2010 р., №РН- 0000422 від 29.07.2010р., № РН - 0000518 від 27.08.2010 р. (т. 2 а.с. 50 - 53).

Згідно з пунктом 5.1 Договору оплата товару, поставленого відповідно до цього договору, здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 14 календарних днів з дати його фактичної поставки.

Але позовні вимоги в частині стягнення 15 328,56 грн. боргу не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

На наданих позивачем видаткових накладних у графі „Отримав" відображені підписи та прізвища осіб - Корнейчук і Прудиус, втім, в порушення вимог чинного законодавства, посади осіб, які отримали товар, не вказані, дані про довіреності на отримання товарів відсутні.

Але наявність підпису іншої особи, ніж відповідача, про отримання товару на видаткових накладних без зазначення в останніх відомостей про довіреність, не підтверджує факт отримання товару саме відповідачем або уповноваженими ним особами.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Дія Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99 (далі - Інструкція), поширюється на підприємства та інші юридичні особи, їхні відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності. Інструкцією забороняється відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям без довіреності, крім випадків відпуску за готівковим розрахунком.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Тобто факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань відповідно до договорів або правочинів укладених цим суб'єктом з іншими суб'єктами господарювання повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами. Такими документами, зокрема, є накладні, податкові накладні, інші відповідні документи.

Роз'яснення щодо особливостей застосування Інструкції при відпуску товарно-матеріальних цінностей фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) та/або за її дорученням іншій особі оприлюднені листами Міністерства фінансів України від 31 жовтня 2000 року №053-291516 та від 6 листопада 2000 року №053-4154.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 06.11.2000 р. №053-4154 у зв'язку з наявністю виробничо-господарських зв'язків між підприємствами і суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами (далі - фізичні особи) вказана Інструкція застосовується з урахуванням такого.

Відпуск цінностей фізичній особі не вимагає подання довіреності у разі, якщо вона особисто одержує цінності від підприємства за наявності у особи паспорта або іншого документа, що її засвідчує, та Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, дані яких (номер, орган і дата видачі) вказуються у первинних документах, якими підприємство оформлює відпуск цінностей (видаткових накладних).

У наданих позивачем видаткових накладних відсутні дані паспорта або іншого документа, що засвідчує особу, та Свідоцтва про державну реєстрацію (номер, орган і дата видачі).

На підставі викладеного слід зробити висновок про те, що відповідач особисто не отримував зазначені в видаткових накладних товари.

Якщо ж фізична особа доручає одержати цінності іншій особі, наприклад працівникові, який перебуває з нею у трудових відносинах, то разом із вказаними документами така особа повинна подати довіреність, яка оформлюється відповідно до Цивільного кодексу України із зазначенням в ній даних щодо Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, або довіреність типової форми № М-2 або № М-26 з підписом і печаткою фізичної особи.

Матеріали справи не містять відповідних довіреностей на отримання вказаних матеріальних цінностей.

Враховуючи вищезазначене, в порушення вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України позивачем не було доведено належними доказами отримання товару саме відповідачем за договором від 04.01.2010 р., за видатковими накладними №РН-0000798 від 25.11.2010 р., №РН-0000080 від 28.01.2011 р., №РН-0000091 від 01.02.2011 р., №РН-0000108 від 07.02.2011 р., №РН-0000161 від 21.02.2011 р., №РН-0000211 від 11.03.2011 р., №РН-0000238 від 22.03.2011 р., №РН-0000259 від 24.03.2011 р., №РН-0000286 від 05.04.2011 р., №РН-0000335 від 19.04.2011 р., №РН-0000371 від 27.04.2011 р. (т. 1 а.с. 15 - 25) на суму 15904,50 грн.

Також в порушення вимог п. 1.2. договору позивачем не було надано до суду відповідної заявки відповідача або дозволу на поставку товару та матеріалів відповідного замовлення, в тому числі і погодженого позивачем, оскільки вказаним пунктом передбачено, що товар поставляється окремими партіями по кількості і за ціною, попередньо погоджених письмових або переданих за допомогою факсу заявок з відповідачем, і видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

З урахуванням того, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів -довіреностей, на підставі яких виписується видаткові накладні, у разі отримання товару не підприємцем, а уповноваженою ним особою, при цьому відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому апеляційний господарський суд дійшов висновку, що видаткові накладні, на підставі яких позивач просить стягнути заборгованість, не доводять факту поставки товариством з обмеженою відповідальністю „Зиро - плюс" та відповідно отримання фізичної особою - підприємцем Канаєвим Б.Г. товару по договору поставки від 04.01.2010 на суму заборгованості - 15 904,50 грн.

На підставі викладеного позовні вимоги у частині стягнення суми боргу 15 328, 56 грн. задоволенню не підлягають.

В зв'язку з відмовою у задоволенні основного боргу, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення збитків інфляції у розмірі - 808,03 грн. та пені за прострочення виконання зобов'язань у сумі 1 021,28 грн.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції не враховано приписи ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. п. 2,15 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.1996 № 99, а також ст. ст. 33, 34 ГПК України, у зв'язку з чим суд дійшов неправомірного висновку, та не врахував, що довіреність на одержання цінностей є первинним документом, на підставі якої може бути створено інший первинний документ - видаткову накладну, і які можуть свідчити про здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

При цьому судом першої інстанції не враховано, що відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреностями цінностей покладається на посадових осіб підприємства - постачальника. Відповідно господарським судом помилково взято до уваги в якості належних доказів поставки товару відповідачу зазначені вище накладні.

Цієї позиції підтримується і Вищий господарський суд України у постановах від 01.08.2008 р. у справі № 2/570-07, від 05.06.2012 р. №2-12/10851-2008.

Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Це привело до прийняття судом першої інстанції неправильного рішення, тому воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись статтями 49, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 3,4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Канаєва Бориса Григоровича задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2011 року у справі №5002-7/3789-2011 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. У позові відмовити.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Зиро-плюс" (95001, м.Сімферополь, вул. Більшовицька, б. 24, к. 56, ідентифікаційний код 34459159) на користь фізичної особи-підприємця Канаєва Бориса Григоровича (95000, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 24, кв. 3, ідентифікаційний номер 2868118157) судовий збір у розмірі 860,25 грн.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Зиро-плюс" (95001, м.Сімферополь, вул. Більшовицька, б. 24, к. 56, ідентифікаційний код 34459159) в доход державного бюджету України судовий збір в сумі 64,51 грн.

7. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддя І.В. Черткова

Судді В.С. Голик

В.В.Сотула

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Зиро-плюс" (вул. Більшовицька, б. 24, к. 56, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)

2. Фізична особа-підприємець Канаєв Борис Григорович (вул. Дзюбанова, 24, кв. 3, м.Сімферополь, 95000)

3. Господарський суд Автономної Республіки Крим