Рішення

від 20.03.2013 по справі 7/86/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 березня 2013 р. Справа № 7/86/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Банасько О.О. , суддів: Говор Н.Д. , Маслія І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", м.Київ

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Козятинська швейна фабрика", м.Козятин Вінницька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - громадянки Савенко Олени Іванівни

про стягнення 8207,00 грн. страхового відшкодування

при секретарі судового засідання Ольховій Т.О.

за участю представників:

позивача: не з'явився.

відповідача: не з'явився.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - громадянка Савенко Олена Іванівна: не з'явилася.

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулося до суду із позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Козятинська швейна фабрика" страхового відшкодування у розмірі 8 207 грн..

За вказаним позовом, ухвалою суду від 04.12.2012 року порушено провадження у справі № 7/86/2012/5003 з призначенням судового засідання на 13.12.2012 року.

Одночасно до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - громадянку Савенко Олену Іванівну.

Ухвалою суду від 13.12.2012 року в зв'язку з неявкою представників сторін та третьої особи розгляд справи відкладено до 24.01.2013 року.

17.12.2012 року до суду від представника позивача надійшло клопотання в якому останній просить суд проводити розгляд справи за його відсутності та на підставі поданих документів (а.с.87, т.1).

24.12.2012 року до суду від Вінницького міського суду Вінницької області супровідним листом надіслано постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 08.09.2008 року (а.с.98-99, т.1).

10.01.2013 року на адресу суд від начальника УДАІ УМВС України у Вінницькій області ВРЕР м. Козятин Драмарецького І.К. надійшов лист в якому останній повідомляє, що станом на 08.08.2008 року власником автомобіля Daewoo Lanos TF 69Y, д/н АВ 2766 АР було ВАТ "Козятинська швейна фабрика" (а.с.106, т.1).

23.01.2013 року до суду від представника позивача надійшло клопотання в якому останній в зв'язку з відсутністю можливості бути присутнім в судовому засіданні просить суд проводити розгляд справи за його відсутності та на підставі поданих документів (а.с.109, т.1). Також в клопотанні останній зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.01.2013 року в зв'язку з неявкою позивача та третьої особи, а також з метою витребування додаткових документів розгляд справи відкладено до 04.02.2013 року.

04.02.2013 року розгляд справи відкладено до 14.02.2013 року в зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів та продовжено строк вирішення спору на 15 днів на підставі поданого відповідачем клопотання.

04.02.2013 року до суду надійшов лист Вінницької обласної дирекції НАСК "Оранта" (від 04.02.2013 року № 57) в якому повідомлено про відсутність інформації про страхування цивільно-правової відповідальності автомобіля Daewoo Lanos TF 69Y, д/н АВ 2766 АР належного відповідачу.

14.02.2013 року сторони та третя особа в судове засідання не з'явились, хоча про його час та місце повідомлялись належним чином - ухвалою від 04.02.2013 року, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

При цьому в матеріалах справи наявне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке підтверджує факт отримання ухвали від 04.02.2013 року позивачем.

13.02.2013 року до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи без участі представника за наявними у справі доказами.

Під час судового засідання 14.02.2013 року суд дійшов висновку, що справа № 7/86/2012/5003 відноситься до категорії справ значної складності враховуючи значний обсяг доказової бази поданої учасниками судового процесу, суб'єктний склад даного спору в зв'язку з чим суддя звернувся до керівництва суду з заявою про створення колегії у складі трьох суддів для розгляду вказаної справи.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 14.02.2013 року для розгляду справи № 7/86/2012/5003 створено колегію у складі головуючого судді Банасько О.О., суддів Говор Н.Д., Маслій І.В..

Ухвалою від 18.02.2013 року справу № 7/86/2012/5003 прийнято колегією суддів до провадження з призначенням судового засідання на 06.03.2013 року.

04.03.2013 року до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, а також про заміну неналежного відповідача ВАТ "Козятинська швейна фабрика" його правонаступником - ТОВ "Козятинська швейна фабрика" в зв'язку із припиненням державної реєстрації відповідача - ВАТ "Козятинська швейна фабрика".

Ухвалою суду від 06.03.2013 року в зв'язку з неявкою представників сторін та третьої особи розгляд справи відкладено до 20.03.2013 року.

При цьому судом здійснено заміну відповідача - ВАТ "Козятинська швейна фабрика" його правонаступником - ТОВ "Козятинська швейна фабрика".

Сторони та третя особа в судове засідання 20.03.2013 року повторно не з'явилися та не повідомили про причини своєї неявки, при тому, що про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином ухвалою від 06.03.2013 року, яка надсилалась рекомендованим листом.

Факт отримання ухвали від 06.03.2013 року сторонами підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення наявними в матеріалах справи.

Згідно довідки з ЄДРПОУ № 645094 станом на 20.02.2013 року місцезнаходженням відповідача значиться вул. Матросова, буд. 80, м. Козятин, Вінницька область, 22100, яка є аналогічною адресі вказаній в позовній заяві і по якій надсилались копії ухвал у даній справі.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

При неявці сторін в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що сторонами не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні своїх представників.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Дійшовши такого висновку суд врахував, що позивач повідомлений про час та місце судового засідання під розпис в розписці від 06.03.2013 року, яка наявна в матеріалах справи.

Проте, сторони своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористалися, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

21.03.2008 року між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" (Страхувальник), який є вигодонабувачем (Лізингоотримувач - СП "Скандик-Юг") укладено договір страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів який оформлено у вигляді полісу № 2505551505 предметом якого сторони визначили майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом: марка, модель - Dacia Logan; рік випуску - 2007; шасі № UU1LSD4GH36955384; реєстраційний номер - АА7648СК; страхова сума - 50 127,53 грн.; франшиза - 505,00 грн.; дійсна вартість 6 436,00 EUR; франшиза по ризику "Угон" - 2 525,00 грн.; ліміт відшкодування - по кожному страховому випадку; дія страхового полісу з 00.00 год. 23.03.2008 року до 24.00 год. 22.03.2009 року тощо (а.с.9, т.1).

08.08.2008 року о 17 год. 30 хв. по автодорозі Житомир-Могилів-Подільський відбулась дорожньо-транспортна пригода учасниками якої стали автомобіль Daewoo Lanos TF 69Y, д/н АВ 2766 АР, який належить ВАТ "Козятинська швейна фабрика" та яким керувала громадянка Савенко Олена Іванівна та автомобіль Dacia Logan, д/н АА 7648 СК, який належить ТОВ "Перша лізингова компанія" під керуванням Любарського А.В..

У результаті дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль Dacia Logan, д/н АА 7648 СК.

Відповідно до постанови Ленінського районного суду м.Вінниці від 08.09.2008 року наявної в матеріалах справи дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху України водієм Савенко О.І., яка була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 6 місяців (а.с.11, 99, т.1).

Доказів оскарження постанови Ленінського районного суду м.Вінниці від 08.09.2008 року та її скасування матеріали справи не містять.

Обставини дорожньо-транспортної пригоди також підтверджуються долученими до позовної заяви письмовими доказами, а саме: згадуваною постановою Ленінського районного суду м.Вінниці у справі № 3-22576 від 08.09.2008 року; довідкою УДАІ ГУМВС України у Вінницькій області від 09.11.2009 року № 15122 тощо (а.с.11, 33-34, т.1).

Відповідно звіту № 315 від 17.06.2009 року матеріальний збиток, завданий власникові Dacia Logan, д/н АА 7648 СК складає 8 688,08 грн. (а.с.12-23, т.1).

18.11.2009 року працівниками ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" було складено страховий акт № 48145 на підставі якого, а також на підставі полісу № 250555150 від 21.03.2008 року ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" сплатила потерпілій особі (ТОВ "Перша лізингова компанія") страхове відшкодування в розмірі 8 207,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.12.2009 року № 7863 (а.с.24, 26, т.1).

12.10.2011 року на адресу відповідача позивачем направлено претензію № 115 з вимогою здійснення відшкодування виплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 8 207,00 грн..

За твердженням позивача відповіді на претензію відповідачем надано не було, страхову суму не відшкодовано.

Факт непроведення розрахунків відповідачем не заперечується останнім.

Непроведення відповідачем погашення згідно заявленої претензії спонукало позивача звернутись до суду з регресним позовом до страхувальника на підставі ст.ст. 9, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.27 Закону України "Про страхування", ст.ст.1166, 1187, 1191, 1194 ЦК України.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги , яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток .

Аналогічне положення міститься в ст.993 ЦК України, яка вказує, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Такий перехід права вимоги до страховика в науці та практиці цивільного права отримав назву суброгація (лат. cubrogatio - заміщення) - перехід до страховика права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це право поширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого ним страхового відшкодування .

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті буде мати регресний характер. Таку вимогу страховик може пред'явити до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто така особа (фізична або юридична) повинна бути саме суб'єктом відповідальності . Це означає по-перше, що така особа за своїм правовим статусом повинна мати можливість нести відповідальність за завдані нею збитки. А по-друге, мають бути в наявності необхідні умови притягнення такої особи до відповідальності (протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок, вина (крім випадків, коли відповідальність настає незалежно від вини)).

Згідно ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною 2 ст.1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки , відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом , механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже необхідною умовою для відшкодування шкоди, згідно ст.1187 ЦК України, з поміж іншого (неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вина) є встановлення суб'єкта відповідальності, яким є володілець об'єкта, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, під яким слід розуміти особу, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

При прийнятті рішення колегією суддів враховано, що доводи відповідача щодо наявності договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо автомобіля Daewoo Lanos TF 69Y, д/н АВ 2766 АР на момент скоєння ДТП є необгрунтованими. оскільки в підтвердження наведеного останнім не надано належних та допустимих доказів.

Слід зауважити, що з метою встановлення наявності такого договору судом задовольнялись клопотання відповідача та вчинювались відповідні процесуальні, а саме витребовувались відповідні докази від Вінницької обласної дирекції НАСК "Оранта", ЗАТ "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ", Моторного (транспортного) страхового бюро України, ПАТ КБ "Приватбанк" тощо.

Зміст листів Вінницької обласної дирекції НАСК "Оранта", Моторного (транспортного) страхового бюро України (від 04.02.2013 року № 57, від 01.03.2013 року № 5541) свідчить про відсутність інформації про страхування цивільно-правової відповідальності автомобіля Daewoo Lanos TF 69Y, д/н АВ 2766 АР належного відповідачу.

Документи надані ПАТ КБ "Приватбанк" підтверджують наявність договору страхування наземного транспорту № VIH0UA60638 від 01.11.2007 року укладеного між ЗАТ "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" та ВАТ "Козятинська швейна фабрика" в якому об'єктом страхування визначено майнові інтереси пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем Daewoo Lanos TF 69Y, д/н АВ 2766 АР (п.5.1 Договору).

Згідно п.7.1 Договору до страхових випадків сторони віднесли: пошкодження застрахованого ТЗ внаслідок ДТП з його участю; незаконне заволодіння ТЗ (угон); пошкодження ТЗ внаслідок протиправних дій третіх осіб; пошкодження ТЗ внаслідок стихійних явищ, падіння предметів, нападів тварин; пошкодження ТЗ внаслідок пожежі, вибуху, самозаймання тощо.

Як вбачається умови вказаного договору не містять положення щодо майнової відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди забезпеченим транспортним засобом.

Із врахуванням наведеного вище вимога позивача являється правомірною та обгрунтованою з огляду на що задовольняється судом в повному обсязі.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

20.03.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 49, 82, 84, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козятинська швейна фабрика", вул.Матросова, 80, м.Козятин Вінницька область, 22100 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 00308595) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", вул.Воровського, 33, м.Київ, 01054 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 16285602) - 8 207 грн. 00 коп. - виплаченого страхового відшкодування, 1 609 грн. 50 коп. - відшкодування витрат на судовий збір.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам та третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 25 березня 2013 р.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Судді Говор Н.Д.

Маслій В.В.

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул.Воровського, 33, м.Київ, 01054.

3 - відповідачу - вул.Матросова, 80, м.Козятин, Вінницька область, 22100.

4 - третій особі - вул.Медведєва, 6, кв.7, м.Вінниця, 21100.

5 - третій особі - вул.Покришкіна, 74, с.Вінницькі Хутори Вінницький район Вінницька область.