Постанова

від 01.12.2008 по справі 2-а-1214/08

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 2-а-1214

2008 р.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

«01» грудня 2008 р. Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі головуючого по справі судді –

Селіщевої Л.І

.,

при секретарі –

Олейникові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Миколаєві, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Управління Пенсійного Фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії ,-

в с т а н о в и в :

26.09.2008 р. позивач –

ОСОБА_1

звернулася до суду із даним адміністративним позовом до відповідача, в обґрунтування якого вказала, що вона народилась

ІНФОРМАЦІЯ_1

р., та має згідно закону України № 2195-ІУ від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» статус дитини війни. Згідно ст. 6 даного Закону відповідач зобов'язаний з 01.01.2006 року виплачувати позивачеві щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте протягом 2006-2007 років відповідач такий обов'язок не виконує, через що позивач змушена була звернутись до суду із даним позовом.

Про порушення своїх прав позивач дізналася лише після прийняття Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року та висвітлення цього питання у засобах масової інформації.

Посилаючись на викладене позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006-2007 роки в сумі – 2 733,30 грн.

В судове засідання позивач не з'явилась, подала заяву із проханням розглядати справу у її відсутність, свої вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву із проханням розглядати справу у його відсутність та свої письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 від 18.11.2004 р., - дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати підвищення ні цим Законом, ні іншими нормативними актами не визначено, а в кошторисі Пенсійного Фонду України такі виплати не передбачені. Також вказав, що дія ст. 6 Закону України № 2195-ІУ від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» на 2006-2007 роки була призупинена на підставі Закону «Про державний бюджет України на 2006 рік», та Закону «Про державний бюджет України на 2007 рік». Крім цього, представник відповідача вказав, що позивач необґрунтовано поширює дію норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 щодо мінімального розміру пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які мають право на підвищення пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».

Суд, дослідивши надані сторонами письмові докази, прийшов до наступного.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Позивач народилась

ІНФОРМАЦІЯ_1

року, отримала статус дитини війни в 2006 р. Тому на неї поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ від 18.11.2004 року. Відповідно до ст.6 цього ж Закону, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (Закон № 3367-ІУ від 19.01.2006 р.), - стаття 110 викладена в такій редакції: «установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.2006 р., а статтею шостою - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради з питань бюджету».

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (Закон України № 489-У від 19.12.2006 р.) дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено з урахуванням ст. 111 цього ж Закону, яким фактично було обмежено коло суб'єктів підвищення пенсії, а також встановлено інші його розміри. Зокрема, стаття 111 Закону встановлювала «установити, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачуються особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни».

Конституційний Суд України в Рішенні № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29,36, ч.2 ст.56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п. п. 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46, 71,98,101,103,111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнав неконституційними п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та /або за колом осіб і має здійснюватися відповідно до вимог Конституції України. Отже, в такому випадку Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» фактично припиняється на певний строк правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму реалізації конституційних, соціально-економічних прав громадян, що призводить до обмеження права громадян на соціальний захист. Внаслідок зупинення на певний час дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим, аніж встановлений законом прожитковий мінімум (ч.3 ст. 46 Конституції України), а також порушується право кожного громадянина на достатній життєвий рівень (ст. 48 Конституції України).

Таким чином, закони України про Державний бюджет України мають особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України і він стосується виключно встановлення доходів і видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема, і видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення, тому цими законами не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в ч. 3 ст. 27 Бюджетного Кодексу України.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка була ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 року, передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Частина 2 статті 152 Конституції України визначає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином при розгляді даної справи суд не може застосовувати ст. 110 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», п. 12 ст. 71 Закону України «про Державний бюджет України на 2007 рік», а керується

Конституцією України – як актом прямої дії.

Через викладене суд вважає необхідним задовольнити позов частково та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним судом – з 09.07.2007 року.

Доводи відповідача про те, що діючим законодавством не визначено розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати підвищення до пенсії, яке передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суд знаходить необґрунтованими через наступне. Відповідно до даного Закону розмір підвищення становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Визначення «мінімальної пенсії» дано у ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 р., відповідно до якого мінімальна пенсія - це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Відповідно до ст. 28 цього ж Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Законом «Про прожитковий мінімум» №966-ХІУ від 15.07.1999 року в ч. 4 ст. 1 дано визначення осіб, що втратили працездатність. А статтею четвертою цього ж Закону встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Керуючись ст.ст. 10,11,69-71,122,138,143,158-159,161-163 КАС України суд,-

Постановив

:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва нарахувати та виплатити

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

року народження підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року в редакції дійсній до 31.12.2007 року, починаючи з 09 липня 2007 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя: Л.І.Селіщева