Постанова

від 20.03.2013 по справі 5010/1374/2012-15/65

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2013 р. Справа № 5010/1374/2012-15/65

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» Вих. № 30-3/122 .2013 р. (вхідний № 119 від 14.02.2013 р.),

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2013 року

у справі № 5010/1374/2012-15/65 (суддя Б.В.Деделюк),

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Шпон», м. Галич, Івано-Франківської обл.,

До відповідача: Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків,

Про: визнання недійсним договору поруки № 11325238000/2-П від 04 квітня 2008 року та стягнення судового збору.

За участю представників:

Від апелянта/відповідача: Ребрик А.М. - п/к за довіреністю № 155-156 від 18.01.2013 р.,

Від позивача: Слободяник І.І. - п/к за довіреністю б/н від 05.03.2013 р.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представникам сторін, які прибули в судове засідання роз'яснено, що проводиться фіксація судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 14.02.2013р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 5010/1374/2012-15/65 господарського суду Івано-Франківської області введено суддів - Давид Л.Л. та Юрченко Я.О. (а.с. 94).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року скаржнику відновлено строк для подання апеляційної скарги (а.с. 95). Ухвалою від 18.02.2013 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» Вих. № 30-3/122 .2013 р. (вх. № 119 від 14.02.2013 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 06.03.2013 року (а.с. 96), про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи)( а.с. 97, 98).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2013 р. розгляд справи було відкладено на 20.03.2013 р. (а.с. 126), про що сторони були повідомлені відповідно до приписів чинного законодавства.

Представник апелянта/відповідача прибув, подав через канцелярію суду заперечення на відзив позивача Вих. № 30-3 від 19.03.2013р. (вх. № 05-04/746/13 від 20.03.2013 р.), у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у апеляційній скарзі та запереченні на відзив позивача, просить рішення місцевого суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача прибув, проти апеляційної скарги заперечив, у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 01.03.2013 р. (вх. № 05-04/234/13 від 05.03.2013 р.)(а.с. 114-120), просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги по суті та не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5010/1374/2012-15/65.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позов було заявлено позивачем: ТзОВ «Захід Шпон» до відповідача: ПАТ «УкрСиббанк», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізична особа-підприємець Дурисвіт Ярослав Богданович про визнання недійсним Договору поруки (а.с. 2-4).

Як вбачається з ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2012р. у справі № 5010/1374/2012-15/65 (а.с. 61) та Протоколу судового засідання від 29.11.12р. у цій же справі (а.с. 60), судом задоволено клопотання представника позивача про відкликання заяви щодо залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця Дурисвіт Я.Б.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2013 року у справі № 5010/1374/2012-15/65 (суддя Б.В.Деделюк) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Шпон» до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору поруки № 11325238000/2-П від 04 квітня 2008 року та стягнення судового збору задоволено (абзац перший резолютивної частини рішення ). Визнано недійсним Договір поруки № 11325238000/2-П від 04.04.2008 року укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрcиббанк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Шпон» (абзац другий резолютивної частини рішення ) та стягнуто з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (пр. Московський, 60, Червонозаводський район, м. Харків, Харківської обл., 61001, ідентифікаційний код 09807750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Шпон» (вул. Вітовського, 32 Б, м. Галич, Галицького району, Івано-Франківської обл., 77100, ідентифікаційний код 33162610) 1073,00 грн. витрат по сплаті судового збору (абзац третій резолютивної частини рішення )(а.с. 80-81).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду Апелянт/відповідач (Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 99-102), просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2013р. у справі № 5010/1374/2012-15/65 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, вважає, що договір поруки, який підписаний одним із співзасновників ТзОВ «Захід Шпон» п. Ер Шенер, відповідно до протоколу № 01/02 учасників зборів товариства від 21.02.2008 р. є правомірним правочином, оскільки вищевказаним протоколом було визначено повноваження учасників товариства та уповноважено Ер Шенера на підписання такого правочину та наділено певним обсягом правоздатності та дієздатності. Крім того, Статутом ТзОВ «Захід Шпон» пункт 7.13 передбачено, що повноваження директора можуть бути доповнені або обмежені за пропозицією голови Товариства, рішенням Зборів учасників з оформленням відповідного протоколу, що і передбачено протоколом № 01/02 від 21.02.2008 р. Відтак, твердження позивача, що учасник товариства Ер Шенер не мав права на підписання спірного договору поруки є безпідставними, а посилання місцевого суду на норми ч. 3, ст. 145 ЦК України, що громадянин Туреччини Ер Шенер в той час працював на посаді менеджера з питань зовнішньоекономічної діяльності на ТзОВ «Захід Шпон», а відтак не уповноважений був підписувати договір поруки, оскільки таке право має лише директор Товариства, вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Шпон» є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи № 33162610, місцезнаходження: п. і. 77100, Івано-Франківська обл., Галицький район, м. Галич, вул. Вітовського, буд. 32Б, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 266628 (а. с. 21), Довідкою з ЄДРПОУ № 1725 (а. с. 22), Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АД № 921993 (а. с. 23) та Статутом ТзОВ «Захід Шпон» (нова редакція), затверджено Зборами учасників товариства 01.11.2006 р. (Протокол № 01/07), дата державної реєстрації змін до установчих документів Статуту Товариства (нова редакція) проведено: 28.02.2007р. № запису 11191050003000437 (а. с. 12-20).

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи № 09807750, місцезнаходження: п. і. 61001, Харківська обл., м. Харків, Червонозаводський район, проспект Московський, буд. 60, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АБ № 335399, виданий станом на 14.11.2012 р. (а. с. 56).

Як встановлено місцевим судом, 04 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Кредитор - за Договором) в особі начальника відділення № 865 АКІБ «УкрСиббанк» Чопика Володимира Васильовича, який діяв на підставі доручення, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Н.І. за реєстровим № 450 від 22.02.2008 р. з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Шпон» (Поручитель - за Договором), що діє на підставі Статуту, в особі одного із співзасновників - громадянина Туреччини Ер Шенера, номер за ДРФО 2655620850, Тимчасова посвідка на проживання на території України Серія ІФ № 008786 видана (ким, коли) ВГІРФО УМВС в Івано-Франківській області від 29.02.2008 р, з другої сторони (Сторони - за Договором) було укладено Договір поруки № 11325238000/2-П (далі за текстом - Договір поруки)(а.с. 10-11).

Відповідно до статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Виходячи із положень статей 553, 554, 626 ЦК України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обв'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не змінюються.

За Договором поруки № 11325238000/2П від 04.04.2008р. поручителем є ТзОВ «Захід Шпон».

Колегією суддів встановлено, що Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства» та приведенням діяльності акціонерних товариств у відповідність до вимог цього Закону, змінив своє найменування з Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», є правонаступником перейменованого Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк».

Як випливає із матеріалів справи, підставою укладення спірного Договору поруки було укладення 04.04.2008 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббак» та суб'єктом підприємницької діяльності - підприємцем Дурисвітом Ярославом Богдановичем Кредитного договору за № 11325238000, що Сторонами у справі не заперечується.

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки, Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за невиконання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Дурисвітом Ярославом Богдановичем (далі - Боржник), усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з Кредитного договору № 11325238000 від 04.04.2008 р. (далі - Основний договір), укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть настати в майбутньому.

Згідно п. 1.2. Договору поруки, Поручителю добре відомі усі умови Основного договору, зокрема: сума основного договору - 2171500,00 грн.; термін виконання основного зобов'язання - 03.04.2015 року, якщо згідно умов Основного договору не буде застосовано інші терміни виконання зобов'язання; інші умови Основного договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбаченого умовами Основним договором.

Як вбачається з даної справи, Позивач (ТзОВ «Захід Шпон») звернувся до суду з позовною заявою про визнання Договору поруки № 11325238000/2-П від 04.04.2008 р. недійсним, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вищевказаний Договір поруки підписаний Ер Шенером, одним із співзасновників ТзОВ «Захід Шпон», який не наділений відповідним обсягом цивільної дієздатності і не мав права підписувати спірний Договір поруки, з чим погодився місцевий суд.

Однак з таким висновком місцевого суду колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою ст. 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Частиною 1 ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ч. 1 ст. 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

За своєю організаційно-правовою формою позивач відноситься до товариств.

Згідно ч. 2 ст. 87 ЦК України установчим документом товариства є затверджений учасниками Статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 88 ЦК України у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Статтею 97 ЦК України визначено, що управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства юридична особа здійснює діяльність через свої органи, компетенція, порядок створення, функціонування яких визначається установчими документами юридичної особи, тобто, в даному випадку, компетенція органів управління позивача визначається Статутом.

Як вбачається з матеріалів справи, з боку позивача спірний Договір підписано одним із учасників Товариства - Ер Шенером.

Статутом позивача (а.с.12-20), а саме: п. 1.4. встановлено, що учасниками Товариства є :

- громадянин Республіки Туреччина - ЕР Накі, місце народження: м. Стамбул (Республіка Туреччина) паспорт TR-М № 717086, виданий адміністрацією м. Стамбул; внески якого у статутному капіталі Товариства згідно п. 8.1. Статуту складають 147200,00 грн. (23%);

- громадянин Республіки Туреччина - ЕР Шенер, місце народження: м. Стамбул (Республіка Туреччина) паспорт TR-О № 944848, виданий адміністрацією м. Стамбул; внески якого у статутному капіталі Товариства згідно п. 8.1. Статуту складають 230400,00 грн. (36%);

- громадянин України - Дурисвіт Ярослав Богданович, паспорт МС № 581348 виданий Бережанським РОУМВСУ 01.10.1999р.; внески якого у статутному капіталі Товариства згідно п. 8.1. Статуту складають 262400,00 грн. (41%;

Розділом 3 Статуту визначено права та обов'язки Товариства.

Так, пунктом 3.1. розділу 3 Статуту передбачено, що учасники Товариства мають право , серед інших, мають право, передавати свої повноваження іншому учасникові або його представникові (абзац п'ятий п. 3.1. розділу 3 Статуту); а п. 3.2. розділу 3 учасники Товариства зобов'язані додержуватися вимог установчих документів Товариства, виконувати рішення його органів управління; та нести інші обов'язки, передбачені законодавством України та установчими документами Товариства (абзац перший та третій п. 3.2. розділу 3 Статуту).

Розділом 7 Статуту передбачено управління Товариством.

Так, в п. 7.1. розділу 7 Статуту визначено, що вищим органом управління Товариства є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників Товариства або призначених ними представників (абзац перший п.7.1 Статуту). В абзаці третьому п. 7.1. розділу 7 Статуту визначено, що учасник Товариства вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника Товариства . Відповідно до абзацу четвертого п. 7.1. Статуту, учасники товариства мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Пунктом 7.2. Статуту передбачено виключну компетенцію загальних зборів учасників Товариства. З питань вказаних у п.п. «а» (визначення основних напрямків діяльності Товариства), «б» (внесення змін та доповнень до Статуту), «ж» (прийняття до складу учасників товариства та виключення з нього) рішення приймається, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників Товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Збори учасників вважаються правомірними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), які володіють у сукупності більш як 60% голосів.

Абзацом першим п. 7.13 Статуту передбачено, що у Товаристві створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також ж особи, які не є учасниками Товариства.

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників Товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників і організовує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників Товариства. Дирекція (директор) діє від імені Товариства в межах, встановлених законодавством України та цим Статутом. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом (абзаци другий - шостий п. 7.13 Статуту).

Повноваження дирекції (директора) можуть бути доповнені або обмежені за пропозицією голови Товариства, рішенням Зборів учасників з оформленням відповідного протоколу (абзац 8 п. 7.13 Статуту).

Відповідно до п. 10.2. Статуту, товариство має право: - самостійно укладати угоди позики, купівлі-продажу машин, обладнання, споруд, будівель, товарів народного споживання, а також вступати в інші відносини; - здійснювати спільну діяльність із зацікавленими підприємствами та організаціями, іноземними інвесторами, громадянами; - здійснювати операції у формі бартерних угод.

З матеріалів справи вбачається, а саме: з Протоколу № 01/02 зборів учасників ТзОВ «Захід Шпон» від 21.02.2008 р. (а. с. 58), якому місцевим господарським судом не надано правової оцінки, вирішено: (абзац перший вирішальної частини Протоколу ): Виступити поручителем по у всіх зобов'язаннях Дурисвіта Ярослава Богдановича, що виникнуть по кредитному договору на суму 2525000,00 грн. перед ІФУ АКІБ «УкрСиббанк».

Надати Ер Шенеру право оформлення та підписання договору поруки та документів, пов'язаних із зазначеним договором (абзац другий вирішальної частини Протоколу від 21.02.2008р. ).

З аналізу розділів та пунктів Статуту Товариства та приписів чинного законодавства вбачається, що Ер Шенер мав право та повноваження на укладення (підписання) спірного Договору поруки, оскільки такими повноваженнями він був наділений вищим органом Товариства - загальними зборами (п. 7.13 Статуту), на яких були присутні 3 (три) учасники Товариства (п. 1.4. Статуту), та які, як вбачається із умов Статуту, володіли 23% + 41% + 36% статутного капіталу Товариства (п. 8.1. Статуту).

Щодо Оздеміра Музаффера, який зазначений учасником у Протоколі № 01/02 загальних зборах учасників Товариства 21.02.2008р., то він відповідно до Статуту Товариства (нова редакція) дата державної реєстрації якого проведена 28.02.2007р. (номер запису: 11191050003) не є учасником цього Товариства (п. 1.4. та п. 8.1. Статуту), відтак посилання представника ТзОВ «Захід Шпон» у судовому засіданні на те, що зазначений Протокол зборів учасників Товариства від 21.02.2008р. не є належним доказом у справі оскільки не підписаний Оздеміром Музаффер, так як останній не перебував на території України, колегією суддів до уваги не береться.

Колегією суддів встановлено, що вищим органом Товариства (Зборами учасників Товариства) було уповноважено Ер Шенера, тобто одного з учасників Товариства (п. 1.4. Статуту) на підписання правочину, в нашому випадку - Договору поруки № 11325238000/2П від 04.04.2008 р. від імені ТзОВ «Захід Шпон» та наділила певним обсягом правоздатності та дієздатності, що відповідає умовам Статуту Товариства (нова редакція) в редакції від 28.02.2007р. (номер запису державної реєстрації 11191050003). Будь-яких інших доказів в цій частині, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, сторонами не подано, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України всі правочини, що укладаються між юридичними особами повинні вчинятись у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріпляється печатками.

Як вбачається з Протоколу № 01/02 зборів учасників ТзОВ «Захід Шпон» від 21.02.2008 року присутніми були учасники: Ер Накі, Ер Шенер, Дурисвіт Ярослав Богданович, тобто всі учасники товариства, що свідчить про те, що збори учасників були правомочними, а рішення, яким учасники надали згоду Ер Шенеру виступити поручителем Дурисвіта Ярослава Богдановича, що виникнуть за кредитним договором на суму 2525000,00 грн. перед АТ «УкрСиббанк» було видане з дотриманням норм законодавства та Статуту ТзОВ «Захід Шпон».

Крім цього у Договорі поруки, який оспорюється, Поручитель у п. 5.2. підтвердив, що має здатність виконувати умови Договору та має всі необхідні повноваження від засновників та інших органів управління Поручителя.

Тому згідно вищенаведеного слід вважати, що Ер Шенер, відповідно до п.2 ст.203 ЦК України був наділений необхідним обсягом цивільної дієздатності і мав право вчиняти даний правочин.

В огляду на вищенаведене, висновок місцевого господарського суду, що громадянин Туреччини Ер Шенер працював в ТзОВ «Захід Шпон» на посаді менеджера з питань зовнішньоекономічної діяльності, таким чином не уповноважений був підписувати Договір поруки, так як таке право має лише директор товариства, колегія суддів вважає помилковим.

Крім того, що як зазначено вище у цій постанові, Ер Шенер, не залежно від посади, яку він займав в ТзОВ «Захід Шпон», він є учасником Товариства (п. 1.4. Статуту), Статутом передбачено право учасника (учасників) Товариства на передачу своїх повноважень іншим учасникам Товариства (п. 3.1. та п. 7.1. Статуту).

Слід зазначити, що умовами Статуту Товариства (нова редакція) (дата державної реєстрації: 28.02.2007р., номер запису 11191050003) не визначено повноважень виконавчого органу - дирекції (директора) та/або генерального директора на право підписувати (укладати) господарські (цивільно-правові) договори (п. 7.13 Статуту) з іншими юридичними особами (крім трудових договорів, контрактів про прийняття на роботу та звільнення з роботи/посади) «лише директором Товариства».

А оскільки, загальними зборами учасників Товариства від 21.02.2008 р. (Протокол № 01/02) таке право надано одному із учасників Товариства, Ер Шенеру, висновок суду, що договір поруки мав бути підписаний «лише директором товариства» є необгрунтованим.

З огляду на вказане, посилання Позивача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що Ер Шенер мав діяти на підставі довіреності, яка йому не видавалась, є безпідставним.

Відповідно до ч. 3 ст. 145 ЦК України компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Пунктом 7.13. Статуту ТзОВ «Захід Шпон» передбачено, що повноваження директора можуть бути доповненні або обмежені за пропозицією голови Товариства, рішенням Зборів учасників з оформленням відповідного протоколу.

Як вбачається з Закону України «Про господарські товариства», норм цивільного кодексу України, норм господарського кодексу України, а також матеріалів справи збори учасників ТзОВ «Захід Шпон» є вищим органом товариства, який наділений найвищими повноваженнями, в тому числі й щодо уповноваження певних осіб на укладення та підписання договорів від імені товариства, що місцевим господарським судом не було взято до уваги, а посилання суду першої інстанції на норми законодавства при визнанні Договору поруки недійсним не відповідають чинному законодавству.

Відповідно до п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що, Договір поруки з боку позивача, як юридичної особи, підписаний уповноваженою особою в межах наданих їй Статутом позивача повноважень, тому підстави для визнання Договору недійсним з підстав підписання його з боку позивача не уповноваженою особою відсутні.

Разом з тим, укладення Договору поруки ТзОВ «Захід Шпон» на меншу суму зобов'язання Дурисвіта Я.Б. (Боржника - за кредитним договором) перед банком не є підставою визнання Договору поруки недійсним, оскільки в Протоколі зборів учасників ТзОВ «Захід Шпон» № 01/02 від 21.02.2008 р. підприємство погодилось поручитись на суму 2525000,00 грн.

Ще однією із підстав для визнання Договору поруки недійсним, Позивач вважає, з чим погодився місцевий суд, що в матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява Ер Шенера від 26 листопада 2012 року (реєстраційний № 2438) (а.с. 52), якою він стверджує, що підпис на Договорі поруки виконано не ним, а іншою особою, а тому це є підставою для визнання Договору поруки недійсним.

Як стверджує Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 114-120), на його думку, підпис Ер Шенера «при візуальному порівнянні даного розпису із вільними взірцями підпису учасника товариства громадянина Туреччини Ер Шенера (на установчих документах, наказах про прийом і звільнення з роботи, нотаріально посвідченій заяві, експериментальних взірцях підпису) є видимі суттєві відмінності між тим, що стоїть на Договорі поруки».

Однак, як вбачається з матеріалів даної справи, місцевим судом судова почеркознавча експертиза підпису Ер Шенера не проводилася, такі клопотання Позивачем в порядку ст. 41 ГПК України в суді першої інстанції не заявлялися (не подавалися), в матеріалах справи відсутні будь-які докази про проведення у встановленому законом порядку відповідної судової почеркознавчої експертизи підпису Ер Шенера.

Позивач, в даному випадку, не є експертом, не володіє спеціальними знаннями для встановлення обставин, на які він посилається, як на підставу своїх тверджень, щодо відповідності підпису Ер Шенера на Договорі поруки у порівнянні з іншими взірцями його підпису, відтак таке твердження не обгрунтованим.

Наявність нотаріально посвідченої заяви Ер Шенера від 26.11.2012р. не є належним доказом, на підставі якого можна зробити висновок про несправжність підпису цієї особи на Договорі поруки № 11325238000/2П від 04.04.2008 р., а тому висновки суду в цій частині є помилковими.

Відповідно до ч. 2 ст. 92 ЦК України у випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Згідно із частиною 3 ст. 92 ЦК України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 09 березня 1968 р.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас, якщо припустити наявність такого порушення, що колегією суддів в даному випадку не встановлено, воно не є підставою для визнання недійсним правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має, крім випадків встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем, юридичною особою, у господарському суді не доведено тієї обставини, що її контрагент був або мав бути обізнаний з наявними обмеженнями повноважень представника цієї юридичної особи, але не зважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Слід зазначити, що про обмеження учасника Товариства Ер Шенера, на які посилається Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, як на підставу своїх тверджень, не було вміщено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується матеріалами справи, а самі повноваження Ер Шенера було вирішено загальними зборами Товариства, що підтверджується Протоколом № 01/02 зборів учасників від 21.02.2008 р., тобто відповідно до частини 1 та 2 ст. 98 ЦК України.

Твердження Позивача, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 114-120), щодо походження Протоколу № 01/02 від 21.02.2008р., відсутністю вказаного Протоколу та Договору поруки № 11325238000/2П від 04.04.2008р. у Позивача, що підтверджує Актом вибіркової документальної перевірки на ТзОВ «Захід Шпон» від 27.11.2012 р. (а.с. 41) колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки зазначена документальна перевірка по-перше, є вибірковою, по-друге, проведена працівниками самого ж Товариства та затверджена Директором ТзОВ «Захід Шпон», Акт вибіркової документальної перевірки від 27.11.2012 р. складено в односторонньому порядку, зацікавленою особою: ТзОВ «Захід Шпон», є неналежним та недопустимим доказом у справі в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.

Цивільна правоздатність юридичної особи, за загальним правилом, є універсальною, тобто відповідна особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю правовою природою можуть належати лише людині (частина 1 ст. 91 ЦК України), а відтак вправі вчиняти будь-які не заборонені законом правочини.

Відтак, посилання представника Позивача у судовому засіданні на те, що ТзОВ «Захід Шпон» не могло виступати поручителем СПД-ФО Дурисвіта Ярослава Богдановича, який «недавно почав працювати і взяв у банку такі гроші», є неправомірним, оскільки до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 51 ЦК України).

Не є належними доказами у справі твердження Позивача про те, що Статутом Товариства визначено перелік питань, які відносяться до виключної компетенції зборів учасників товариства і серед цих питань, немає таких як підписання договорів, укладення право чинів чи інших питань поточної діяльності товариства, оскільки зазначене суперечить приписам частин 1 та 2 статті 98 ЦК України та розділу 10 Статуту, оцінку якому надано вище у цій постанові.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача (ПАТ «УкрСиббанк») задовольнити, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2013р. у справі № 5010/1374/2012-15/65 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Шпон» - відмовити повністю.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2013 року у справі № 5010/1374/2012-15/65 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Шпон» до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк про визнання недійсним Договору поруки № 11325238000/2П від 04 квітня 2008 року та покладенні судових витрат на відповідача - відмовити повністю.

4. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на позивача.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути господарському суду Івано-Франківської області.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.