Ухвала

від 20.03.2013 по справі 2а-5094/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5094/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М., При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Регіонавто» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Регіонавто» (далі - позивач) пред'явило позов до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2012 № 0001082204 і від 03.10.2012 № 0001092204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 01.09.2010 по 30.04.2012 позивач мав господарські відносини з ПП «Риф -К», ПП «ТК «Юнітекс-Трейд», ПП «Фактура», ТОВ «Лоранік», предметом яких була поставка запасних частин.

Посадовою особою Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Регіонавто» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Фактура» (код ЄДРПОУ 30537065), ПП «ТК Юнітекс -Трейд» (код ЄДРПОУ 37177657), ТОВ «Лоранік» (код ЄДРПОУ 37729096), ПП «Риф -К»(код ЄДРПОУ 36348592) з 01.09.2010 по 30.04.2012, за результатам якої складено Акт від 14.09.2012 № 1000/22-04/36900719 (далі - Акт перевірки).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог: - підпункту 5.3.9, 7.4.5 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України - підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 500632,00 грн.; підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - позивачем по відносинам з ПП «Риф -К»занижено сум податку на додану вартість у розмірі 38065,00 грн.; пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме -позивачем по взаємовідносинам з ППФ «Фактура», ПП «ТК Юнітекс -Трейд», ТОВ «Лоранік», ПП «Риф -К»занижено суму податку на додану вартість у сумі 398955,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012 № 0001082204, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 517543,00 грн., з них 437020,00 грн. за основним платежем і 80523,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення - рішення від 03.10.2012 № 0001092204, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 539729,00 грн.. з них 500632,00 грн. -за основним платежем і 39097,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Непогоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Так, згідно договорів поставки Приватним підприємством «Регіонавто» закуплені запасні частини до сільськогосподарської техніки, у підприємств ПП «Риф-К»на суму 254220,00 грн., в т.ч. ПДВ - 42370,00 грн., ПП «Фактура»на суму 1274316,00 грн., в т.ч. ПДВ - 212386,00 грн., ПП «ТК Юнітекс - Трейд» на суму 47100,00 грн., в т.ч. ПДВ -78650,00 грн., ТОВ «Лоранік» на суму 621684,00 грн., в т.ч. ПДВ - 103614,00 грн. На виконання укладених правочинів підприємствами виписано податкові та видаткові накладні.

Суми здійснених позивачем витрат у зв'язку з виконанням укладених правочинів і суми сплаченого податку на додану вартість включені підприємством до складу валових витрат і податкового кредиту відповідних періодів.

Згідно з даними довідки серія АБ № 149994 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 28, том І) основними видами діяльності підприємства за КВЕД є: роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, оптова торгівля сільськогосподарською технікою, купівля та продаж власного нерухомого майна, оренда інших наземних транспортних засобів та устаткування.

Таким чином, укладаючи угоди з іншими контрагентами щодо закупівлі запасних частин позивач здійснював безпосередньо господарську діяльність.

Підставами для визнання укладених між позивачем і ППФ «Фактура», ПП «ТК Юнітекс-Трейд», ТОВ «Лоранік», ПП «Риф-К» угод відповідач визнав дані Акта Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 07.10.2011 № 5142/23-2/30537065/203 «Про результати проведення документальної позапланової перевірки ППФ «Фактура»код за ЄДРПОУ 30537065 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Техно-грін-ЛВО» (код за ЄДРПОУ 36107662) за період з 01.06.2011 по 30.06.2011»і листа ДПІ в Обухівському районі Київської області від 14.08.2012 № 2837/7/07-10.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ППФ «Фактура», ПП «ТК Юнітекс-Трейд», ТОВ «Лоранік», ПП «Риф-К»нікчемних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень (вироків у кримінальних справах), які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПАТ «Регіонавто» і ППФ «Фактура», ПП «ТК Юнітекс-Трейд», ТОВ «Лоранік», ПП «Риф-К».

Таким чином, твердження податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на висновках, які викладені в Актах перевірок інших податкових інспекцій, без належного аналізу первинних бухгалтерських документів та безпосередньо самих правочинів, які укладені між сторонами, адже при дослідженні господарської операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку мають аналізуватись відносини безпосередньо між учасниками господарської операції. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі ВАСУ від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Відносно тверджень податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і додану вартість у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат і податкового кредиту сплачених коштів у зв'язку з виконанням правочинів і сплачених сум сплаченого податку на додану вартість у складі придбаних товарів, суд зазначає наступне.

Питання реальності здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентами досліджувалось судом першої інстанції і встановлено, що факти поставки позивачу товару і оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача і у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем контрагентам - ППФ «Фактура», ПП «ТК Юнітекс-Трейд», ТОВ «Лоранік», ПП «Риф-К» в оплату за поставлені запчастини, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає, що до 01.01.2010 спірні правовідносини регулювались положеннями Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а з 1 січня 2011 року - Податковим кодексом України, які встановлюють аналогічне за змістом правове регулювання.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З 1 січня 2011 року платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються положеннями розділу V Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Аналізуючи норми податкового законодавства суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема, належним чином засвідчені копії видаткових і податкових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок (а.с. 22-245, том ІІ; а.с. 1 -215, том ІІІ).

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки запчастин ППФ «Фактура», ПП «ТК Юнітекс-Трейд», ТОВ «Лоранік», ПП «Риф-К».

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Актах перевірок, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Крім того, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагенти позивача неправомірно виписали податкові накладні за отриманий товар.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство України не надає право суб'єктам господарювання з метою дослідження питання дійсності установчих документів юридичних осіб - контрагентів перевіряти їх засновників на предмет природи їх намірів створення таких юридичних осіб, наявності в них мети займатися підприємницькою діяльністю, а також усвідомлення ними дій, пов'язаних зі створенням суб'єктів підприємницької діяльності, та їх наслідків.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що реальність товарності угод укладених між позивачем та контрагентами підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.