Постанова

від 20.03.2013 по справі 812/2037/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2013 року Справа № 812/2037/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Прудника С.В.

при секретарі: Якимчук В.В.

за участю сторін:

представника позивача Грак Н.В. (довіреність № 1/1-30 від 30.01.2013)

представника відповідача Протасенко Н.О. (довіреність № 3/10 від 03.01.2013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганське регіональне управління автобусних станцій» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2013 № 0000042270, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2013 № 0000042270.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

У період з 04.02.2013 по 08.02.2013 Ленінською МДПІ у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби було проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «НВФ «Інселт» за період з 01.07.2011 по 31.07. 2011.

За результатами перевірки було складено акт № 96/22-700/10/33009052 від 11.02.2013.

Ознайомившись з актом перевірки позивачем 14.02.2013 було подано до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби заперечення до акту перевірки від 11.02.2013.

15.02.2013 відповідачем була надана відповідь на заперечення на акт перевірки № 96/22-700/10/33009052 від 11.02.2013, в якому було зазначено, що висновок акта перевірки є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013 № 0000042270 позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 548, 75 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем 1 239,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 309, 75 грн.

Позивач не згоден з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 15.02.2013 № 0000042270 та вважає, що воно суперечить вимогам чинного законодавства України з наступних підстав.

У червні 2011 року позивач відремонтував автомобілі OPEL ASTRA гос. № НОМЕР_4 та ИЖ ОДА гос. № НОМЕР_3, які знаходяться у нього на балансі в ПП «НВФ «Інселт», про що свідчать документи, які були надані на запит Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби № 1322/22-70/17 від 17.03.2013 року.

В момент укладання угоди між Публічного акціонерного товариства «Луганське регіональне управління автобусних станцій» та Приватним підприємством «НВФ «Інселт» були витримані усі правила укладання угод.

Позивач також зазначив, що перед співпрацею з Приватним підприємством «НВФ «Інселт» позивачем було перевірено легальність і правоздатність існування даного підприємства на сайті Державного підприємства Інформаційно-ресурсного центру. Після підтвердження легальної роботи ПП «НВФ «Інселт», дане підприємство виконало роботи по ремонту OPEL ASTRA гос. № НОМЕР_4 та ИЖ ОДА гос. № НОМЕР_3, які знаходяться на балансі Публічного акціонерного товариства «Луганське регіональне управління автобусних станцій».

Крім того позивач зазначив, що факт зазначений в акті позапланової невиїзної перевірки № 96/22-700/10/33009052 від 11.02.2013, що Приватне підприємство «НВФ «Інселт» є фіктивним підприємством, не є підставою для визнання усіх угод недійсними.

Припинення контрагентом діяльності не є підставою для того щоб вважати не дійсними угоди укладені ним до моменту виключення з державного реєстру. Недійсними на цій підставі можуть бути визнані лише угоди, укладені контрагентом після дати його виключення з державного реєстру ( ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст.. 207 Господарського кодексу України).

Позивач у повному обсязі розрахувався за надані послуги, оприбуткував на своєму підприємстві та використовує в своїх потребах.

Усі надані первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції, та відповідають ст. ст. 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У зв'язку із чим позивач просив скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.02.2013 № 0000042270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 548, 75 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача під час судового засідання проти адміністративного позову заперечував, пояснив, що висновки акту зроблені відповідно до норм діючого законодавства, а спірне повідомлення-рішення винесене правомірно.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Луганське регіональне управління автобусних станцій», ід. код 33009052, зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 23.06.2009 за № 1 382 145 0000 016352 (а. с. 95) та є платником податку на додану вартість.

21.01.2013 на адресу Публічного акціонерного товариства «Луганське регіональне управління автобусних станцій» від Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби надійшов запит № 1322/22-700/17 від 17.01.2013 про надання пояснень та документів по використанню послуг з ремонту автомобілів позивача у ПП «НВФ «ІНСЕЛТ» (а. с. 13).

29.01.2013 Публічне акціонерне товариство «Луганське регіональне управління автобусних станцій» надало відповідачу документи по використанню послуг з ремонту автомобілів позивача у ПП «НВФ «ІНСЕЛТ», а саме:

- копію податкової накладної від 13.07.2011 порядковий номер 28;

- копію накладної від 13.07.2011 порядковий номер 29;

- копію платіжного доручення № 2240 від 12.07.2011;

- копію платіжного доручення № 2241 від 12.07.2011;

- копію рахунку № 2306/02 від 23.06.2011;

- копію акту прийому-здачі виконаних робіт № 68;

- копія рахунку № 2306/01 від 23.06.2011;

- копію акту прийому-здачі виконаних робіт № 69.

У період з 04.02.2013 по 08.02.2013 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна перевірка ПАТ «ЛРУАС» (код за ЄДРПОУ 33009052) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «НВФ «Інселт» код за ЄДРПОУ 32742919) за період з 01.07.2011 по 31.07.2011, за результатами якої було складено акт від 11.02.2013 № 96/22-700/10/33009052 (а. с. 65-79).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями), завищено податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 1239 грн., у тому числі:

- липень 2011 року у сумі 1239, 00 грн.

в результаті чого на порушення п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI зі змінами та доповненнями) ПАТ «ЛРУАС» занижено податок на додану вартість на загальну суму 1239 грн., у тому числі:

- липень 2011 року у сумі 1239, 00 грн.

На підставі акту перевірки позивача від 11.02.2013 № 96/22-700/10/33009052 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.02.2013 № 0000042270 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість всього на загальну суму 1548, 75 грн. (а. с. 93).

14.02.2013 позивачем до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби було подано заперечення до акту перевірки від 11.02.2013 (а. с. 82-87).

15.02.2013 позивачем було отримано відповідь від 15.02.2013 на заперечення до акту перевірки, згідно із якою акт перевірки залишено без змін (а. с.88-92).

Під час розгляду справи судом встановлено, що спірне податкове повідомлення -

рішення прийняте за наслідками надання податковим органом оцінки господарським відносинам між позивачем та його контрагентом ПП «НВФ «Інселт», що мали місце у липні 2011 року.

Так, судом встановлено, що між ПАТ «ЛРУАС» та ПП «НВФ «Інселт» було укладено угоду про ремонт автомобілів OPEL ASTRA гос. № НОМЕР_4 та ИЖ ОДА гос. № НОМЕР_3, які знаходяться на балансі Публічного акціонерного товариства «Луганське регіональне управління автобусних станцій».

Згідно рахунку від 23.06.2011 № 2306/02 підлягає до сплати позивачем сума у розмірі 300, 00 грн., у тому числі ПДВ 50,00 грн. - за запасні частини та ремонт автомобіля OPEL ASTRA гос. № НОМЕР_4 (а. с. 19).

Відповідно до платіжного доручення від 12.07.2011 № 2240 позивачем сплачено на розрахунковий рахунок ПП «НВФ «Інселт» суму у розмірі 300, 00 грн., за підшипник та його заміну згідно рахунку від 23.06.2011№ 2306/02 (а. с. 17).

13.07.2011 року ПП «НВФ «Інселт» видано позивачу податкову накладну № 28 , в якій зазначено, що ПП «НВФ «Інселт» реалізувало на адресу ПАТ «ЛРУАС» товар на загальну суму - 300,00 грн., у т.ч. ПДВ 50,00 грн.(а. с.15).

На підтвердження виконання ремонту автомобіля OPEL ASTRA гос. № НОМЕР_4 між позивачем та ПП «НВФ «Інселт» в особі директора ОСОБА_3 було підписано акт прийому-здачі виконаних робіт № 68 про те, що ПП «НВФ «Інселт» за дорученням ПАТ «ЛРУАС» придбав запасні частини на автомобіль марки OPEL ASTRA гос. № НОМЕР_4 та здійснив роботи по ремонту зазначеного автомобіля на загальну суму 300, 00 грн., у тому числі ПДВ 50,00 грн. (а. с. 20).

Також, згідно рахунку від 23.06.2011 № 2306/01, виданого ПП «НВФ «Інселт», підлягає до сплати 7134, 00 грн., у тому числі ПДВ 1 189,00 грн. (а. с. 63).

Відповідно до платіжного доручення від 12.07.2011 № 2241 позивачем сплачено на розрахунковий рахунок ПП «НВФ «Інселт» суму у розмірі 7 134,00 грн., за виконані роботи згідно рахунку від 23.06.2011№ 2306/01 (а. с. 18).

На підтвердження виконання ремонту автомобіля ИЖ ОДА гос. № НОМЕР_3 між позивачем та ПП «НВФ «Інселт» в особі директора ОСОБА_3 було підписано акт прийому-здачі виконаних робіт від 23.06.2011 № 68 про те, що ПП «НВФ «Інселт» за дорученням ПАТ «ЛРУАС» придбав запасні частини на автомобіль марки OPEL ASTRA гос. № НОМЕР_4 та здійснив роботи по ремонту зазначеного автомобіля на загальну суму 7 134, 00 грн., у т.ч. ПДВ 1189,00 грн. (а. с. 64).

З копії податкової накладної від 13.07.2011 року № 29 вбачається, що ПП «НВФ «Інселт» надав позивачу запасні частини для ремонту та здійснив ремонт автомобіля ИЖ ОДА гос. № НОМЕР_3 на загальну суму - 7 134, 00 грн., у т.ч. ПДВ 1189,00 грн.(а. с. 16).

Рахунки, податкові накладні та акти прийому-здачі виконаних робіт були підписані директором ПП «НВФ «Інселт» ОСОБА_3.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198 ПКУ).

Відповідно до п.198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно зі ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів ( послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»: податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Відповідачем не спростовується факт того, що ПП «НВФ «Інселт» на момент складення податкових накладних був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На момент укладення договору, що викликає сумнів у відповідача щодо реальності його виконання, ПАТ «ЛРУАС» та ПП «НВФ «Інселт» мали статус платників податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених ПП «НВФ «Інселт», є правомірним.

Надані позивачем до суду первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції, їх невідповідність ст.ст. 3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не встановлено. Як вбачається за матеріалами справи, спірні господарські відносини з контрагентом спричинили зміну майнового стану позивача, тобто є реальними, спірні суми податкового кредиту сформовані на підставі достовірних для позивача первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача, у договорах наявна господарська мета.

Відповідно до даних ЄДРПОУ з 19.04.2011 року директором ПП «НВФ «Інселт» була ОСОБА_3.

Згідно вироку Жовтневого районного суду м. Луганська від 12.03.2012 визнано винним ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 305, ч. 4 ст. 358 КК України.

ОСОБА_4 в здійсненні посягання на встановлений законодавством України порядок здійснення підприємницької діяльності, порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, порядок оподаткування підприємств, та прав власності, усвідомлюючи соціально-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи настання соціально-небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди охоронюваним законом, інтересам держави та допускаючи їх настання, здійснив ряд умисних злочинів. З метою реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_4, який діяв за попереднім зговором з ОСОБА_3 , зареєстрував на прізвище останньої ПП «НВФ «Інселт». Після реєстрації підприємства, ОСОБА_3 передала ОСОБА_4 всі уставні документи, а також електронні ключі, необхідні для надання звітності в податкові органи в електронному вигляді. Після чого, ОСОБА_4, протягом 2011 року використовував ПП «НВФ "Інселт», без наміру виконання уставної діяльності по виготовленню продукції, виконанню робіт, наданню послуг, з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної навмисним ухиленням від сплати податків.

Кримінальна справа відносно ОСОБА_3 була закрита у зв'язку з амністією.

Наявність постанови суду про звільнення директора ПП «НВФ «Інселт» ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності внаслідок амністії, яка притягувалась до кримінальної відповідальності в межах створення фіктивного підприємництва, та як наслідок відсутність у виданих податкових накладних, ознак належного первинного документу податкового обліку, не може бути беззаперечною умовою для відсутності підстав для позивача на право формування податкового кредиту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що постанова суду, як саме і вирок в межах кримінальної справи, підтверджують лише факт скоєного кримінально-караного діяння ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та створюють правові наслідки лише для ПП «НВФ «Інселт». Кримінальна справа у сфері порушення податкового законодавства щодо посадових осіб ПАТ «ЛРУАС» не розглядалась, не було предметом судового розгляду та судові рішення в межах кримінальної справи відносно позивача не приймалось.

Ні в межах кримінальної справи, ні в межах цієї адміністративної справи. Відповідачем не доведено перед судом та не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували, що позивач діяв без належної обачності й обережності, і йому могло бути відомо про порушення, які можливо допущенні його контрагентами щодо його фіктивності.

Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

У зв'язку з чим в судовому засіданні достовірно встановлено відсутність у відповідача передбачених чинним законодавством обставин для винесення оскаржуваного податкового повідомлення -рішення. Зазначені обставини, встановлені в ході судового засідання, вказують на обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Луганське регіональне управління автобусних станцій» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042270 від 15.02.2013, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 114,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганське регіональне управління автобусних станцій» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042270 від 15.02.2013 задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.02.2013№ 0000042270, згідно якого Публічному акціонерному товариству «Луганське регіональне управління автобусних станцій» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 548, 75 гривень, з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем 1239,00 гривень, за штрафними санкціями 309, 75 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганське регіональне управління автобусних станцій» судові витрати у розмірі 114,70 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 26 березня 2013 року.

Суддя С.В. Прудник