Рішення

від 18.03.2013 по справі 907/128/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.03.2013 Справа № 907/128/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатська продовольча група", м. Мукачево

до відповідача приватного підприємства „Проектпродсервіс", м. Ужгород

про стягнення суми 184826,06 грн.

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

від позивача - Рибар В.І. - юрисконсульт (дов. №12/2012 від 26.12.12)

від відповідача - Навроцький В.В. (дов. №1 від 12.02.13)

СУТЬ СПОРУ: про стягнення суми 184826,06 грн., у т.ч. 174919,53 грн. основної заборгованості, 9668,07 грн. пені, згідно договору №с/у 7 від 07.06.12, та 238,46 грн. інфляційних втрат, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач не виконав умови договору по оплаті за отриманий товар, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість, що у свою чергу стало підставою для нарахування відповідачу пені, згідно умов договору та інфляційних втрат, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач щодо факту отримання товару не заперечує, однак спираючись на тексти договору №с/у від 07.06.12 та позовної заяви, навів доводи, щодо сумнівності повноважень у особи, яка підписала позовну заяву, у зв'язку з чим просить перевірити ці обставини та у випадку їх підтвердження залишити позов без розгляду. Крім того, представник відповідача у судовому засіданні усно заперечив наявність прострочки, з огляду на те, що фактичними діями сторони договору змінили його умови, щодо строків оплати. Оскільки строки оплати в договорі відсутні та за умови, що позивач не звертався до відповідача у порядку ст.530 Цивільного кодексу України, зобов'язання зі сплати по договору не може вважатися простроченим.

У судових засіданнях 05.03.13, 14.03.13, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оголошувалася перерва.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між позивачем (продавець по договору) та відповідачем (покупець по договору) укладено договір №с/у 7 від 07.06.12 (далі - договір), згідно якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти і оплатити на умовах EXW (франкосклад продавця) Правил Інкотермсу-2000 товари, продукцію в кількості і асортименті згідно заявки (замовлення) відповідача. Загальна кількість товару по цьому договору визначається кількістю отриманого відповідачем товару, згідно товаро-транспортних накладних (п. 1 договору).

На виконання умов договору позивач на підставі накладних: №№9070, 9067 від 27.06.2012 на загальну суму 3196, 38 грн.; №9073 від 28.06.2012 на суму 4389,10 грн., №9084 від 29.06.2012 на суму 9567,43 грн.; №№9085, 9094 від 02.07.2012 на загальну суму 4778,59; №9114 від 03.07.2012 на суму 2596,97 грн.; №9133 від 04.07.2012 на суму 3908,38 грн.;№9151 від 05.07.2012 на суму 2795,39 грн.; №№9165, 9180 від 06.07.2012 на загальну суму 8006,94 грн.; №9195 від 09.07.2012 на суму 2505,07 грн.; №№9207, 9216 від 10.07.2012 на загальну суму 4755,56 грн.; №№9217, 9229 від 11.07.2012 на загальну суму 2117,56 грн.; №9250 від 12.07.2012 на суму 4725,97 грн.; №9266 від 13.06.2012 на суму 8996,44 грн.; №929 від 16.07.2012 на суму 3805,90 грн.; №№9310, 9313 від 17.07.2012 на загальну суму 4614,50 грн.; 9326 від 18.07.2012 на суму 3629,98 грн.; №9341 від 19.07.2012 на суму 3886,67 грн.; №№9367, 9365 від 20.07.2012 на загальну суму 6860,27 грн.; №9420 від 25.07.2012 на суму 8137,55 грн.; №9439 від 26.07.2012 на суму 12549,65 грн.; №9453 від 27.07.2012 на суму 15992,12 грн.; №9486 від 30.07.2012 на суму 1665,61 грн.; №9489 від 31.07.2012 на суму 2108,72 грн.; №9505 від 01.08.2012 на суму 1302,73 грн.; №9520 від 02.08.2012 на суму 8854,15 грн.; №9562 від 03.08.2012 на суму 12006,42 грн.; №9563 від 04.08.2012 на суму 5979,47 грн.; №№9661, 9675 від 10.08.2012 на загальну суму 18196,82 грн.; №№9697, 9698 від 13.08.2012 на загальну суму 6188,86 грн.; №9717, 9726 від 14.08.2012 на загальну суму 2076,80 грн.; №9737 від 15.08.2012 на суму 12906,58 грн.; №№9748, 9752 від 16.08.2012 на загальну суму 11071,67 грн.; №9767 від 17.08.2012 на суму 16341,34 грн.; №9786 від 20.08.2012 на суму 11679,90 грн.; № 9803 від 21.08.2012 на суму 5724,94 грн., всього на загальну суму 237919,53 грн.

У п. 7 договору встановлено, що розрахунки за товар, що є предметом цього договору, проводяться у формі попередньої оплати. Якщо з яких-небудь причин у покупця виникає заборгованість з оплати за товар, вона повинна бути перерахована продавцю на протязі 30 банківських днів з дня виникнення такої заборгованості.

У якості попередньої оплати відповідач перерахував позивачу платіжним дорученням №59 від 30.07.2012 року 20 000,00 грн. та платіжним дорученням №276 від 09.08.2012 року 43000,00 грн. Поставка продукції здійснювалася протягом періоду з 10.08.2012 року (дата першої накладної №9073 на суму 4389,10 грн.) по 04.10.2012 року (дата останньої накладної №9803 на суму 5724,9 грн.). Фактично договірні відносини складалися таким чином, що відпуск більшої частини поставленої продукції, позивач здійснював відповідачу не очікуючи попередньої оплати. Внаслідок таких дій та у зв'язку з неоплатою товару у повному обсязі у формі та у встановлений договором строк у відповідача виникла та рахується прострочена заборгованість на суму 174919,53 грн.

При цьому, усні доводи відповідача, про те, що прострочка вказаної заборгованості не наступила, спростовуються умовами вищенаведеного пункту 7 договору, де сторони з будь-яких причин виникнення заборгованості передбачили строк для її оплати - 30 банківських днів. Моментом виникнення прострочки на кожну частину переданої продукції, слід вважати наступний день після отримання відповідачем продукції. Такий висновок ґрунтується на положеннях частини 1 статті 692 ЦК України, де встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 9 договору сторони несуть встановлену Законом відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань і, крім того, відшкодовують завдані одна одній збитки. У випадку виникнення прострочки в оплаті за отриманий товар покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочки за кожний день прострочення. Прострочена заборгованість підлягає сплаті покупцем з урахуванням індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Керуючись вказаним пунктом договору, позивач на суму простроченої заборгованості нарахував відповідачу пеню, сума якої в цілому по кожній передачі продукції підтвердженій накладними, згідно розрахунку становить 9668,07 грн. Початок періоду нарахування пені, по кожній простроченій сумі визначений позивачем самостійно і не суперечить моменту виникнення прострочки, обчисленої за правилами, що регулюють ці правовідносини. Завершується період нарахування пені 31.01.2013 року - днем закінчення дії договору (пункт 13 договору). Тривалість періоду нарахування пені відповідає вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті за отриману продукцію позивач, за період прострочки з 01.09.2012 року по 31.12.12 року нарахував відповідачу втрати від інфляції, які становлять суму 238,46 грн. (від суми боргу 63892,58 грн., який виник станом на 14.09.2012 інфляційні нарахування за вересень 2012 р.= 63892,58 х 100,10 % - 63892,58 = 63,89 грн.; від суми боргу 175094,10 грн., який виник станом на 04.10.2012 року інфляційні нарахування за жовтень-грудень 2012 року = 175094,10 грн. х 100,00% х 99,90 % х 100,20% - 175094,10 грн. = 174,57 грн.)

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 184826,06 грн., у т.ч. 174919,53 грн. основної заборгованості, 9668,07 грн. пені та 238,46 грн. інфляційних втрат, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позовні вимоги позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 3696,52 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити повністю.

Стягнути з приватного підприємства „Проектпродсервіс" (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Українська, 16, код 36943380) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатська продовольча група" (Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пряшівська-бічна, 4, код 31326993):

- суму 184826,06 грн., у т.ч. 174919,53 грн. основної заборгованості, 9668,07 грн. пені та 238,46 грн. інфляційних втрат;

- суму 3696,52 грн . у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.03.13.

Суддя О.В. Васьковський