Ухвала

від 19.03.2013 по справі 2а-9347/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 р. Справа № 152316/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Енергія Новояворівськ" до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про визнання нечинним і скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Яворівському районі від 19.04.2010 року №0000392320/0 та №0000402320/0,-

встановила:

У серпні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про визнання нечинним і скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Яворівському районі від 19.04.2010 року №0000392320/0 на суму податку на прибуток 981563 грн., у тому числі збільшення платежу - 785250 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 196313 грн.; та №0000402320/0 на суму податку на додану вартість 628200 грн. - завищення від'ємного значення податку на додану вартість.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідач безпідставно провів перевірку та прийшов незаконного висновку про нікчемність угод, укладених позивачем із ТзОВ "Сою Плюс Сервіс", мотивуючи свій висновок лише тим, що згідно із системою автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та акту від 22.09.2010 року №2384/23-02/30444793 про проведення невиїзної документальної перевірки ТзОВ "Союз Плюс Сервіс" були виявлені розбіжності. Посилається на повне виконання умов договорі із вказаним суб'єктом. Просив позов задоволити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2011 року позов задоволено повністю. Визнано нечинними і скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Яворівському районі від 19.04.2010 року №0000392320/0 та №0000402320/0.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Яворівському районі Львівської області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що актом від 01.04.2011 року №386/23-2/32789941 "Про результати позапланової перевірки товариства "Енергія Новояворівськ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах із ТзОВ "Союз Плюс Сервіс" за період з 01.10.2009 року, було встановлено укладення угод №09/09-3м від 09.09.2009 року, №07/10-3м від 07.10.2009 року, №16/09-3м від 16.09.2009 року про виконання підрядних робіт без мети настання реальних наслідків. Ці договори констатовано як нікчемні та встановлено порушення п.п. 7.2.3., 7.5.1, 7.4.5., 7.7.1 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого внаслідок неправомірного включення валових витрат в сумі 3141000 грн. було занижено податок на прибуток на суму 785250 грн.

З цієї підстави були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.04.2010 р. №0000392320/0 на суму податку на прибуток 981563 грн., у т.ч. збільшення платежу - 785250 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 196313 грн.; та №0000402320/0 на суму податку на додану вартість 628200 грн. - завищення від'ємного значення податку на додану вартість.

Колегією суддів встановлено, що між позивачем (замовник) та ТзОВ "Союз Плюс Сервіс" були укладені договори №09/09-Зм від 09.09.2009 р., №07/10-Зм від 07.10.2009 р., №16/09-Зм від 16.09.2009 р. про виконання підрядних робіт. З матеріалів справи вбачається фактичне виконання цих угод сторонами, що підтверджується, зокрема, актами приймання виконаних підрядних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, податковими накладними.

Щодо посилання апелянта на нікчемність угод укладених між контрагентами слід зазначити наступне.

У відповідності до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання вказаного договору недійсним з підстав його невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача.

Разом з тим, ознак нікчемності правочину з матеріалів справи не вбачається. Порушення однією із сторін правочину вимог податкового законодавства не тягне за собою нікчемності правочину та спрямованість правочину на порушення публічного порядку. Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях при тому, що правочини були укладені та виконані до зняття з обліку ТзОВ "Союз Плюс Сервіс" 30.11.2010р.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, податкові накладні, докази оплати є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкову накладну, відповідно до п, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається фактичне виконання угод сторонами, що підтверджується, зокрема, актами приймання виконаних підрядних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, податковими накладними.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. ч. 3 ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2011 року у справі №2а-9347/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22.03.2013 року