Постанова

від 11.11.2011 по справі 2а-9347/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2011 р. № 2а-9347/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Костів М.В.

при секретарі судового засідання Билень Н.С.

з участю представників:

від позивача : ОСОБА_1;

від відповідача : ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково виробниче підприємство В«Енергія НовояворівськВ» до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про визнання нечинним і скасування податкових повідомлень -рішень Державної податкової інспекції у Яворівському районі від 19.04.2010 р. №0000392320/0 та №0000402320/0,

встановив:

Адміністративний позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю В«Науково виробниче підприємство В«Енергія НовояворівськВ» , м. Новояворівськ, Львівська область, до Державної податкової інспекції у Яворівському районі, м. Яворів, Львівська область, про визнання нечинним і скасування податкових повідомлень -рішень державної податкової інспекції у Яворівському районі від 19.04.2010 р. №0000392320/0 на суму податку на прибуток 981563 грн., у т.ч. збільшення платежу - 785250 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 196313 грн.; та №0000402320/0 на суму податку на додану вартість 628200 грн. -завищення від'ємного значення податку на додану вартість.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 25.08.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 15.09.2011 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідач безпідставно провів перевірку та прийшов до незаконного висновку про нікчемність угод, укладених позивачем із ТзОВ В«Союз Плюс СервісВ» , мотивуючи свій висновок лише тим, що згідно із системою автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та акту від 22.09.2010 р. №2384/23-02/30444793 про проведення невиїзної документальної перевірки ТзОВ В«Союз Плюс СервісВ» були виявлені розбіжності. Посилається на повне виконання умов договорів із вказаним суб'єктом. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Посилається на те, що ТзОВ В«Союз Плюс СервісВ» було визнано банкрутом та знято з обліку 30.11.2010 р., при перевірці вказаної організації не підтверджено реальності поставок та констатовано вчинення правочинів без мети настання правових наслідків. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач провів перевірку позивача на підставі п. 78.1.1. ПК України. Згідно із п. 78.1.1. ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Позивач посилається на неотримання таких запитів.

Актом від 01.04.2011 р. №386/23-2/32789941 В«Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство В«Енергія НовояворівськВ» , код ЄДРПОУ 32789941 з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах із ТзОВ В«Союз Плюс СервісВ» , код за ЄДРПОУ 30444793 за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 рокуВ» , було встановлено укладення угод №09/09-3м від 09.09.2009 р., №07/10-3м від 07.10.2009 р., №16/09-3м від 16.09.2009 р. про виконання підрядних робіт без мети настання реальних наслідків. Ці договори констатовано як нікчемні та встановлено порушення п. п. 7.2.3., 7.5.1., 7.4.5., 7.7.1. Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , в результаті чого неправомірно включено до податкового кредиту 628200 грн.; та п. п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9. Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , в результаті чого внаслідок неправомірного включення валових витрат в сумі 3141000 грн. було занижено податок на прибуток на суму 785250 грн.

З цієї підстави були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.04.2010 р. №0000392320/0 на суму податку на прибуток 981563 грн., у т.ч. збільшення платежу - 785250 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 196313 грн.; та №0000402320/0 на суму податку на додану вартість 628200 грн. -завищення від'ємного значення податку на додану вартість.

З матеріалів справи, зокрема, акту, заперечень відповідача вбачається, що висновок про порушення був зроблений ним у зв'язку із тим, що згідно із системою автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та акту від 22.09.2010 р. №2384/23-02/30444793 про проведення невиїзної документальної перевірки ТзОВ В«Союз Плюс СервісВ» були виявлені розбіжності.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТзОВ В«Союз Плюс СервісВ» були укладені договори №09/09-3м від 09.09.2009 р., №07/10-3м від 07.10.2009 р., №16/09-3м від 16.09.2009 р. про виконання підрядних робіт. З матеріалів справи вбачається фактичне виконання цих угод сторонами, що підтверджується, зокрема, актами приймання виконаних підрядних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, податковими накладними.

Посилання відповідача на нікчемність таких договорів не знаходить підтвердження у матеріалах справи. Згідно із ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Однак, таких ознак нікчемності з матеріалів справи не вбачається. Порушення однією із сторін правочину вимог податкового законодавства не тягне за собою нікчемності правочину та спрямованість правочину на порушення публічного порядку. Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях при тому, що правочини були укладені та виконані до зняття з обліку ТзОВ В«Союз Плюс СервісВ» 30.11.2010 р.

Згідно із п. п. 5.1., 5.2.1. Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» в редакції, чинній на дату існування спірних відносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 4.1., 4.1.6. вказаного закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до вимог п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995р. первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно із п.2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Долучені до матеріалів справи документи, які підтверджують фактичне виконання господарських зобов'язань встановленим вимогам відповідають.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно із пп. 7.2.1., п. 7.2 ст. 7 вказаного закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити. З матеріалів справи вбачається відповідність податкових накладних зазначеним вимогам.

Згідно з п.п. 7.4.1. вказаного закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з :придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 7.4.4. закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведеного вбачається, що для виникнення права на бюджетне відшкодування необхідними є: 1) наявність у платника від'ємного значення суми податку; 2) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, податкові накладні, докази оплати є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкову накладну, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, у відповідача, у даному випадку, відсутні правові підстави для винесення оскаржуваних рішень, оскільки чинне на дату їх винесення законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню. На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати нечинними і скасувати податкові повідомлення -рішенняь державної податкової інспекції у Яворівському районі від 19.04.2010 р. №0000392320/0 та №0000402320/0.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково виробниче підприємство В«Енергія НовояворівськВ» (81053, Львівська обл., м. Новояворівськ, вул. Пасічника 1; ЄДРПОУ 32789941) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 16.11.2011 року.

Суддя Костів М.В.

З оригіналом згідно

Суддя Костів М.В.