Постанова

від 20.03.2013 по справі 5009/2944/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Справа № 5009/2944/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Яценко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерк-ЛТД" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012 р. у справі господарського суду№ 5009/2944/12 Запорізької області за позовом першого заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Джерк-ЛТД" прозміну п. 9 договору оренди землі зареєстрованого 20.12.2006 р. за № 040626101132 в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ, Сайтарли І.М., посв № 014716 від 21.01.2013 р.; позивача: не з'явились; відповідача:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 р. перший заступник прокурора м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради (далі - Рада) звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерк-ЛТД (далі -Товариство), у якій, просив змінити пункт 9 договору оренди земельної ділянки, загальною площею 0,2066 га, яка знаходиться по вул. Чумаченко, 7а, у м. Запоріжжя (кадастровий номер: 2310100000:03:031:0025), між Радою та Товариством, зареєстрованого 20.12.2006 р. у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 040626101132, виклавши його в наступній редакції: "Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 93 473,89 грн. (дев'яносто три тисячі чотириста сімдесят три грн. вісімдесят дев'ять коп.), що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2011 року".

Позовні вимоги перший заступник прокурора м. Запоріжжя, посилаючись на норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду землі", обґрунтовував тим, що договір оренди земельної ділянки, щодо якого виник спір, не відповідає вимогам законодавства України в частині розміру орендної плати, проте Товариство, не зважає на звернення Ради з пропозицією внести у зазначений договір відповідні зміни, у зв'язку з чим ці зміни мають бути внесені у судовому порядку.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.10.2012 р. (суддя Попова І.А.) у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що заявлені позовні вимоги є недоведеними, оскільки розмір орендної плати має бути розрахований виходячи з даних, які містить витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, а додане прокурором технічне завдання на розрахунок нормативної грошової оцінки суд не вважає належним доказом підтвердження розрахунку розміру орендної плати.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012 р. (колегія суддів: Склярук О.І., Богатир К.В., Дучал Н.М.) рішення господарського суду Запорізької області від 04.10.2012 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги першого заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Ради до Товариства про внесення змін до пункту 9 договору оренди землі (зареєстрований 20.12.2006 р. за № 040626101132) - задоволено, змінено пункт 9 договору оренди землі, укладеного відносно земельної ділянки, загальною площею 0,2066 га, яка знаходиться по вул. Чумаченко, 7а, у м. Запоріжжя (кадастровий номер: 2310100000:03:031:0025), між Радою та Товариством, зареєстрованого 20.12.2006 р. у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 040626101132, виклавши його в наступній редакції: "Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 93 473,89 грн., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2011 року".

Постанову прийнято з мотивів, наведених першим заступником прокурора м. Запоріжжя у позовній заяві.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено ст. 13 Конституції України, ст. 12 Земельного кодексу України, ст. ст. 26, 42, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 13, 15 Закону України "Про оцінку земель" та ст. ст. 4 2 - 4 3 Господарського процесуального кодексу України.

Рада скористалась правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та надіслала до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства, у якій просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012 р. без змін. У відзиві Рада вважає, що вимоги Товариства, викладені в касаційній скарзі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористалися правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 20.03.2013 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Мачульського Г.М. та Яценко О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- на підставі рішення Ради № 55/64 від 25.01.2006 р. та № 32/253 від 28.07.2006 р. між Радою (Орендодавцем) та Товариством (Орендарем) 20.12.2006 р. було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,2066 га для розташування торговельного комплексу, яка знаходиться в м. Запоріжжя по вул. Чумаченка, 7-а, строком на 10 років. Державну реєстрацію договору здійснено в Запорізькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 20.12.2006 р. за № 040626101132.;

- п. 5 договору оренди земельної ділянки встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 927 923,24 грн. (в цінах 2006 року);

- п. 9 договору оренди земельної ділянки визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 9 279,23 грн. за календарний рік в цінах 2006 року;

- згідно з п. 10 договору оренди земельної ділянки обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції;

- відповідно до п. 11 договору оренди земельної ділянки орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Комунарського району 33210812600005 в управлінні Держказначейства у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Держказначейства України в Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677119, код 13050200.

- пунктом 12 договору оренди земельної ділянки сторони передбачили, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати, в інших випадках, передбачених законом;

01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 якого встановлює, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до частини першої та абзацу першого частини другої ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, з дня набрання чинності Податковим кодексом України виникли підстави для перегляду розміру орендної плати за землю, який для земель сільськогосподарського призначення був меншим земельного податку, а для інших категорій земель - меншим трикратного розміру земельного податку, а враховуючи наведені вище положення ст. 651 Цивільного кодексу України - і підстави для внесення відповідних змін до договорів оренди землі.

Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною першою ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

П. "а" частини першої ст. 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Частиною першою ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

П. 34 частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельних ділянок) вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

З зазначених норм законодавства України випливає, що питання оренди земельних ділянок вирішуються сільською, селищною, міською радою на пленарних засіданнях шляхом прийняття відповідних рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ініціювання внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни розміру орендної плати належить до компетенції сільської, селищної, міської ради і має здійснюватись шляхом прийняття відповідних рішень.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що

- 03.03.2008р. Радою було прийнято рішення № 79 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя", яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Запоріжжя, виконану Українським ДНДІПМ "Дніпромісто", затверджено базову вартість 1 кв. м землі у розмірі 190,18 грн. із врахуванням індексації нормативної грошової оцінки станом на 01.01.2008 р., впроваджено оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.03.2008 р. (т.1, а. с. 71);

- рішенням позачергової сесії 6 скликання Ради від 27.07.2011 р. № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя" затверджено розміри орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя згідно з додатком, відповідно до якого для визначення розміру орендної плати земельних ділянок м. Запоріжжя (за виключенням певних пунктів) розповсюджується коефіцієнт "3", визнано такими, що втратили чинність, рішення міської ради № 14 від 27.12.2006 р., № 9 від 18.01.2008 р. "Про внесення змін до рішення Ради № 14 від 27.12.2006 р.";

- Рада листом № 01-32/3226 від 28.09.2011 р. звернулась до Товариства з пропозицією внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 20.12.2006 р., а саме до п. 9 договору оренди земельної ділянки щодо встановлення орендної плати в розмірі 93 473,89 грн., що складає трикратний розмір земельного податку, за календарний рік в цінах 2011 р., проте відповіді не одержала, в зв'язку з чим звернулась з позовом до суду.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, розбіжність між Витягом з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий на вимогу Донецького апеляційного господарського суду та Витягом з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, який було надано Товариством у суді першої інстанції, були підготовлені головним спеціалістом відділу Державного земельного кадастру Управління Держкомзему у м. Запоріжжя Лазунько М.В., виникла у зв'язку з розбіжністю сукупних локальних коефіцієнтів, а саме через те, що у технічному завданні, наданому Раді враховано всі фактори технічної інфраструктури (теплопостачання, газопостачання, водопостачання, каналізація на тверде покриття), сукупний локальний коефіцієнт 1,04 склався у зв'язку з наявністю фактора "Зона пішохідної дост. до парків зелених зон, пляжів", а у Витягу наданому Товариству не було враховано один із факторів технічної інфраструктури, а саме: централізоване теплопостачання, газопостачання, водопостачання, каналізація на тверде покриття, через, що сукупний локальний коефіцієнт склав 0,94, а розмір нормативної грошової оцінки землі вийшов меншим за розрахунок, проведений у технічному завданні, наданому Раді;

Отже апеляційним господарським судом встановлено, що нормативна грошова оцінка наданої Товариству в орендне користування для розташування торговельного комплексу на час звернення прокурора до суду, відповідно до даних технічного завдання Держкомзему та витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки від 11.12.2012 р. № 461/200/02-24 складала 3 115 796,58 грн.

Відповідно до частини першої ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною першої ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Окрім того, абзацом першим пункту 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" (в редакції від 16.01.2013 р.) визначено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог першого заступника прокурора м. Запоріжжя про внесення змін до п. 9 договору оренди землі зареєстрованого 20.12.2006 р. за № 040626101132, виходячи з положень пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та рішень Ради від 03.03.2008 р. № 79 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя" та від 27.07.2011 р. № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя".

Посилання Товариства у касаційній скарзі на те, що апеляційним господарським судом було дано невірну оцінку доказам у справі не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 111 5 та 111 7 Господарського процесуального кодексу України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерк-ЛТД" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012 р. у справі № 5009/2944/12 господарського суду Запорізької області без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя О.В. Яценко