Ухвала

від 11.03.2013 по справі 2а-211/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-211/12 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко В.О Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Кузьменка В.В., Федотова І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області на постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2012 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -

В С Т А Н О В И В:

29 жовтня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області про визнання неправомірною бездіяльності в частині виконання Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з вимогою зобов'язати донарахувати та виплатити недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну пенсію за останні шість місяців.

Постановою Драбівського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2012 р. позов задоволено частково, а саме: визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області - неправомірними; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 29.04.2011 року по 22.07.2011 року, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегією суддів апеляційного суду, як і райсудом, встановлено, що позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, що підтверджується його паспортними даними, пенсійним посвідченням (містить відмітку «Дитина війни») та узгоджується з положенням ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яке відносить осіб, яким на момент закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) не виповнилося 18 років до «дітей війни».

Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлює, що дітям війни щомісячно виплачується соціальна допомога саме в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, розмір якої встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та рівняється встановленому для втративших працездатність осіб прожитковому мінімуму, який, в свою чергу, щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на поточний рік.

Виходячи із загальних засад пріоритету закону над підзаконними актами, слід визнати, що при призначені позивачу надбавки до пенсії, як дитині війни слід виходити з положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою визначено розмір надбавки до пенсії, оскільки постанови Кабінету Міністрів України, за своєю юридичною природою, є підзаконними нормативними актами, мають меншу юридичну силу і не можуть змінювати положення визначені Законом.

Окрім того, аналіз ст.ст. 17, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» вказує на те, що мінімальний розмір пенсії за віком належить до числа основних державних соціальних гарантій, котрі встановлюються виключно законами, а самі державні соціальні гарантії дітям війни встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не можуть бути обмежені іншими нормативно - правовими актами ( ч. 2 ст. 3 цього Закону).

14.06.2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» №3491-VI, відповідно до якого п. 7 ч. 1 Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Згідно наведеної норми, визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

На реалізацію наведеного положення Закону України «Про внесення змін до «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 прийнята постанова «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745 (набрала законну силу з 23.07.2011), п. 6 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 грн.

Тобто, з 23.07.2011 року при нарахуванні належних позивачу виплат застосуванню підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 № 745, яка прийнята на реалізацію вказаного Закону.

Таким чином, саме 22.07.2011 року є кінцевим строком, по який позивачу належить здійснювати виплати в розмірах встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не враховано позивачем.

За таких обставин, як вважає колегія суддів, районним судом зроблений правильний висновок про обов'язок відповідача донарахувати позивачу різницю між виплаченою та підлягаючої виплаті (з урахуванням встановленої мінімальної пенсії за віком) сумами соціальної допомоги за заявлений позивачем та визначений рішенням райсуду період та провести виплату цієї заборгованості.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Отже, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді:

.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Федотов І.В.

Кузьменко В. В.