Постанова

від 06.12.2006 по справі 20-7/219

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-7/219

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

04 грудня 2006 року  

Справа № 20-7/219

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Прокопанич Г.К.,

суддів                                                                      Борисової Ю.В.,

                                                                                          Горошко Н.П.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Кравченко О. М., довіреність № 33-Н3/221 від 25.04.06;  

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" в особі Балаклавської філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Ілюхіна Г.П.) від 02.11.2006 у справі №20-7/219

за позовом           Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 12" (вул. Новікова, 4, м.Севастополь, 99042)

до           Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" (вул. Горького, 19, м.Феодосія, 98108)

в особі Балаклавської філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" (вул. Каліча, 2, м.Севастополь, 99042)

про стягнення заборгованості за Договором № 112 від 01.01.2005 в сумі 22064,93 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Г.П. Ілюхіна) від 02.11.2006 у справі № 20-7/219 задоволено позов Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 12" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" в особі Балаклавської філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" про стягнення заборгованості в сумі 22064,93 грн. З Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" в особі Балаклавської філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" на користь позивача стягнуто 22064,93 грн. заборгованості та судові витрати.

Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, у позові відмовити, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на апеляційну скаргу від позивача надійшли після оголошення вступної та резолютивної частини постанови, а саме 05.12.2006.

У судове засідання 04.12.2006 позивач не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

За клопотанням представника відповідача судочинство здійснювалось російською мовою.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

У жовтні 2006 року Державне комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 12" звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" в особі Балаклавської філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод", просило стягнути з відповідача борг в сумі 22064,93 грн.

Письмові заперечення проти позову в матеріалах справи відсутні.

Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні принципи виконання зобов'язань.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача,  обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія  вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та  вимог цього Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що  звичайно ставляться.

01.01.2005 між Державним комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 12" та Державним підприємством Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" в особі Балаклавської філії було укладено договір № 112, відповідно до умов якого Замовник поручає, а Підрядник зобов'язується  виконати роботи по вивозу твердих побутових відходів та рідких нечистот зі здачею на очисний колектор.    

Пунктом 2.1 договору передбачено, що Замовник зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг за вивіз сміття відповідно до тарифів , затверджених рішенням Державної адміністрації від 25.05.2000 № 843-р та нижче встановлених норм накопичення, на підставі виставленого рахунку Підрядником та в порядку, передбаченому пунктами 4.2, 4.6 договору.

Судом на вимогу позивача стягнута заборгованість за надані за договором послуги станом на 01.08.2006 у сумі 22064,93 грн., з чим погодитись не можна.

У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач явку представника у судове засідання суду першої інстанції не забезпечив, вимоги ухвали господарського суду міста Севастополя від 10.10.2006 не виконав, що призвело до прийняття хибного рішення у справі.

Згідно зі статтею 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази   приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду  першої інстанції  з причин, що не залежали від нього.

Оскільки рішення господарського суду міста Севастополя від  17.04.2006 у справі № 20-5/067 та копія платіжного доручення від 27.04.2006 додані відповідачем до апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе прийняти зазначені докази та оцінити їх за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

З розрахунку суми боргу, про стягнення якої просить позивач, вбачається, що станом на 01.01.2006 розмір заборгованості був визначений у сумі 12589,89 грн., станом на 01.05.2006 –15822,85 грн., станом на 01.08.2006 –22064,93 грн.

Однак рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.04.2006 у справі № 20-5/067 за позовом Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 12" до Балаклавської філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" про стягнення 12289,89 грн. встановлено, що розмір заборгованості відповідача перед Державним комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 12" за 2005 рік становить 40,54 грн. і саме ця сума була стягнута судом і в наступному сплачена відповідачем платіжним дорученням № 3 від 27.04.2006.

У відповідності зі статтею 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу,  який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не  доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача за договором № 112 від  01.01.2005 у сумі 12589,89 грн. станом на 01.01.2006.

Крім того, пунктом 7.1 договору передбачено, що підтвердженням вивозу Підрядником твердих побутових відходів є двосторонній акт виконаних робіт, підписаний особами, уповноваженими сторонами.

Однак, акти, надані позивачем у якості обґрунтованості заявлених вимог (а.с. 14, 16, 18) носять односторонній характер.

Будь-які інші належні докази виконання зобов'язань за договором відсутні.

Про відсутність між сторонами договірних відносин у 2006 році свідчить лист Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" в особі Балаклавської філії № 455 від 19.05.2006 (а.с. 27). Однак, як було зазначено вище, оскільки двосторонній акт про надані у травні 2006 року послуги відсутній, підстав для стягнення спірної суми за вищезгаданий період також не вбачається.

Належних доказів надсилання (передачі) відповідачу як актів на виконані роботи, так і рахунків на їх сплату позивачем не надано.

За таких обставин судова колегія вважає, що судом першої інстанції допущена невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Вищенаведене є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач просить стягнути з позивача витрати з державного мита в сумі 112,00 грн.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, у зв'язку з чим з позивача на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" в особі Балаклавської філії підлягає стягненню сума держмита, сплачена останнім при зверненні з апеляційною скаргою.

Однак сума державного мита, яка підлягала сплаті при зверненні з апеляційною скаргою 110,32 грн., тому саме ця сума підлягає стягненню з Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 12".

Керуючись статтями 101, 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                              ПОСТАНОВИВ:          

             1.Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" в особі Балаклавської філії задовольнити.

           2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 02.11.2006 у справі № 20-7/219 скасувати.

3. У позові Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 12"          до Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" в особі Балаклавської філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" відмовити.

Стягнути з Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 12"          (вул. Новікова, 4, м.Севастополь, 99042; ідентифікаційний код 20679318, п/р 2600330110105 в СФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 324195) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" в особі Балаклавської філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" (вул. Каліча, 2, м.Севастополь, 99042; ідентифікаційний код 26544654, п/р 26008002670001 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 384588) 110,32 грн. державного мита.

4. Доручити господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя                                                  Г.К. Прокопанич

Судді                                                                                Н.П. Горошко

                                                                                Ю.В. Борисова