Рішення

від 14.03.2013 по справі 911/48/18/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2013 р. Справа № 911/48/18/13-г

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень», м.Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УМК Рось», м.Богуслав

про стягнення 180020,00 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Дученко О.І.

Від відповідача: Білоус К.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УМК Рось» (далі - відповідач) про стягнення 180020,00 грн.

Провадження у справі №911/48/18/13-г порушено відповідно до ухвали суду від 04.01.2013 року та призначено справу до розгляду на 22.01.2013 року. У судовому засіданні 22.01.2013 року оголошено перерву до 29.01.2013 року на 11:00.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 29.01.2013 року не з'явився. Представник позивача у судовому засіданні 29.01.2013 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 12.02.2013 року.

У судовому засіданні 12.02.2013 року представник відповідача надав заперечення на позовну заяву, в яких проти позову заперечує. Крім того, у судовому засіданні 12.02.2013 року представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи, передбаченого ч. 1 ст. 69 ГПК України. Строк розгляду справи закінчується 02.03.2013 року.

Враховуючи складність справи та необхідність більш детального вивчення матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача та продовження строку розгляду спору до 17.03.2013 року. Розгляд справи відкладався до 14.03.2013 року.

В судовому засіданні 14.03.2013 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, судом встановлено наступне.

Згідно залізничної накладної № 39525084 зі станції Звиняче Львівської залізниці 28.07.2012 року були відправлені вагони №60171154 - нетто 30100 кг, тара 22000 кг; вагон № 60898749 - нетто 65000 кг, тара 23500 кг. Відправником даних вагонів зазначено ТОВ «УМК РОСЬ», Отримувач вантажу ВАТ «ММК им. Ильича», станція Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, вантаж «лом чорних металів».

У відповідності до ч.1 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч.5 ст.307 ГК України).

Згідно зі ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Стаття 5 Статуту залізниць України відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 №457 Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Статтею 37 Статуту залізниць України передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.

30.07.2012 року на станції Здолбунів ДТГО «Львівська залізниця» було затримано вагони №№ 60171154 та 60898749 для комісійного зважування на статичній вазі. При комісійному зважуванні маси вантажу шляхом переважування на 150-тонних вагонних вагах працівниками станції Здолбунів було виявлено, що вагон № 60171154 навантажено з лишком вантажу, а вагон № 60898749 навантажено з нестачею вантажу. Дані факти підтверджуються актами загальної форми № 2270 та 2271 від 30.07.2012 року, зокрема,

- у вагоні № 60171154 нетто 67700 кг, тара 22000 кг, брутто 89700 кг, тобто невідповідність маси вантажу більше в кількості 37600 кг відносно внесених даних у накладну;

- у вагоні № 60898749 нетто 31900 кг, тара 23500 кг, брутто 55400 кг, тобто невідповідність маси вантажу менше в кількості 33100 кг відносно внесених даних у накладну.

За правилами ст.24 Статуту залізниць України, залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а статтею 122 Статуту залізниць України установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Статуту залізниць України невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу даним, зазначеним у транспортних документах засвідчується комерційним актом.

Зазначені факти у відповідності до ст. 129 Статуту залізниць України та Правил складання актів (затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.2002 року № 334 та зареєстрованих у Мін'юсті України 08.07.2002 року за №567/6855) було зафіксовано в комерційному акті № АА 076787/36 від 31.07.2012 року.

Згідно із п.5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно із ст.122 Статуту залізниць України у 5-ти кратному розмірі провізної плати за кожен вагон згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе відповідальність перед залізницею за наслідки, які виникли.

Комерційний акт № АА 076787/36 від 31.07.2012 року повністю відповідає вимогам «Правил складання актів» та інших приписів окремих розділів Правил перевезення вантажів, тому визнається належним доказом факту неправильного зазначення маси вантажу у залізничній накладній, та може слугувати підставою для покладення відповідальності на відповідача.

Таким чином, відповідачу за неправильно визначену масу вантажу, що підтверджено відповідним комерційним актом, на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України правомірно нараховано штраф в 5-ти кратному розмірі провізної плати за кожен вагон у сумі 180020,00 грн. (17015,00 грн. х 5 + 18989,00 грн. х 5).

21.09.2012 року на адресу відповідача було направлено відповідну претензію, яка залишена без відповіді та задоволення.

В ході розгляду спору відповідач заперечував проти позову, зазначив, що за накладною №39525084 від 28.07.2012 року позивач фактично здійснив перевезення вантажу у спірних вагонах тільки до станції Здолбунів Львівської залізниці, а не до кінцевого пункту призначення, тому штрафні санкції за невірно зазначену масу перевезення вантажу ТОВ «УМК РОСЬ» за залізничною накладною №39525084 від 28.07.2012 року у вагонах №№ 60171154, 60898749 необхідно розраховувати від вартості провізних платежів з врахуванням фактичного перевезення від ст. Звиняче Львівської залізниці до ст. Здолбунів Львівської залізниці.

Крім того, після здійснення на ст. Здолбунів вивантаження/завантаження вантажу та приймання його до перевезення за новими перевізними документами №39568308 від 31.07.2012 у вагоні № 60171154 до ст. Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці та № 39568316 від 31.07.2012 у вагоні № 60898749 до ст.Запоріжжя-Ліве, позивачем додатково стягнено вартість нових перевізних платежів у сумі 17538грн. та 12597грн.

Дослідивши наведені заперечення відповідача та враховуючи пояснення позивача, судом встановлено, що ініціатива щодо переадресації спірних вагонів була виявлена 31.07.2012 року, тобто на наступний день після встановлення факту неправильного зазначення відомостей в перевізному документі (ще 30.07.2012 року).

Таким чином, в момент виявлення факту неправильного внесення відомостей в перевізний документ, станцією призначення вантажу була Маріуполь-Сортувальний, перевезення вантажу відбувалось за накладною за накладною № 39525084 від 28.07.2012 року з відповідним розміром провізної плати. Подальша переадресація вагонів не спростовує факту виявленого порушення та не скасовує передбаченої за таке порушення відповідальності.

Після переадресації вантажу, відповідачем на станції Здолбунів було оформлено відправлення вагону № 60898749 на станцію Запоріжжя-Ліве за накладною № 39568316 від 31.07.2012 року і вагон № 60171154 на станцію Маріуполь-Сортувальний за накладною № 39568308 від 31.07.2012 року, тобто сформовано нове зовсім інше перевезення, за яке стягнуто відповідну провізну плату.

Оскільки, станція призначення вантажу була змінена на прохання відповідача, тому різниця в провізній платі повертається вантажовідправнику за його письмовим зверненням у фінансову службу ДТГО «Львівська залізниця».

Крім того, відповідач у відзиві просить суд, прийняти до уваги, що порушення щодо помилково зазначених відомостей в накладній є винятковим (залізниця надає відповідачу послуги з перевезень вантажів систематично, проте таке порушення зі сторони відповідача мало місце вперше), а також з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, зменшити розмір штраф 0,5 вартості перевезення.

Позивач заперечував можливість зменшення штрафу, оскільки внесення невірних відомостей в перевізні документи щодо маси вантажу загрожує безпеці руху на залізничному транспорті, наслідки порушення яких можуть бути непередбачуваними. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що у нього скрутне фінансово-матеріальне становище, що могло б бути підставою для зменшення розміру штрафу. Також позивач наголосив, що систематичне надання залізницею послуги з перевезень не дає відповідачу підстав порушувати Правила перевезення вантажів в частині оформлення перевізних документів (внесення недостовірних даних).

Згідно роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» (Із змінами і доповненнями, внесеними рекомендацією президії Вищого господарського суду України від 18.11.2003 року № 04-5/1429, роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 року N 04-5/225) відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Невірне зазначення маси вантажу у залізничній накладній є порушенням в розумінні п.122 Статуту залізниць України та відповідних Правил. А надмірне перевантаження вагону викликає загрозу безпеці дорожнього руху.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)» №01-08/71 від 02.02.2010 року виходячи із того, що, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не наведено всіх обставин та доказів, які в сукупності можуть слугувати підставою для зменшення штрафу, необґрунтоване зменшення відповідальності порушить принцип попередження правопорушень на залізничному транспорті та забезпечення дисципліни залізничних перевезень, клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УМК РОСЬ» (09700, Київська обл., м. Богуслав, вул. Миколаївська, 121, код 36937047) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 17, код 25894955) штраф за неправильно зазначену в накладній масу вантажу в сумі 180020,00 грн. та 3600,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.

дата підписання 22.03.2013 р.