Ухвала

від 05.11.2008 по справі 22-а-12979/08

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

нГоловуючий у 1 інстанції - Кульбаков І

нГоловуючий у 1 інстанції - Кульбаков І.В.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

05

листопада 2008 року                                                                                                             справа

№ 22-а-12979/08

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі

колегії суддів:

 головуючого судді

 Геращенка І.В.

суддів при секретарі

Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.

Літвіновій Л.О.

розглянувши у відкритому  апеляційну скаргу

судовому засіданні Управління праці та соціального захисту населення

Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької

області 

 на постанову             

 Гірницького районного суду м. Макіївки

Донецької області

від

01 жовтня 2008 року

 у адміністративній  справі

 №2-а-76/08

за позовом

ОСОБА_1 

до

Управління праці та соціального

захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради

Донецької області    

про

стягнення недоотриманих сум на

оздоровлення за 2005 - 2007 роки, -

В С Т А Н О В И В :

                В липні 2008 року

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту

населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької

області про стягнення недоплачених сум на оздоровлення за 2005 - 2007 роки,

виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день фактичної

виплати. 

                Постановою Донецького окружного

адміністративного суду від 01 жовтня 2008 року позов ОСОБА_1. було задоволено

частково, з відповідача на користь позивача стягнуто зазначений вид

заборгованості за 2005, 2007 роки у загальній сумі 3620 грн. В решті позову у

задоволенні відмовлено.  

                Не погодившись з таким судовим

рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду

скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в

повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм

матеріального права, а саме: без урахування розміру цього виду допомоги,

встановленого постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні

виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та

постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Всі виплати, передбачені

Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на

оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати,

виплачується у розмірах, встановлених вказаними постановами КМУ.

                Суд першої інстанції

при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні

праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації

Макіївської міської ради Донецької області як особа, яка є учасником ліквідації

наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі  ЧАЕС), категорія 1, має 2 групу інвалідності,

у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України

«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи», яким передбачена щорічна допомога на оздоровлення

інвалідам другої групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, при цьому

розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: з 1 січня 2003

році - 185 грн., з 1 грудня 2003 року - 237 грн., з 1 січня 2004 року - 205

грн., з 1 вересня 2004 року - 237 грн., з 1 січня 2005 року - 262 грн., з 1

квітня 2005 року - 290 грн., з 1 липня 2005 року - 310 грн., з 1 вересня 2005

року - 332 грн., з 1 січня 2006 року - 350 грн., з 1 липня 2006 року - 375

грн., з 1 грудня 2006 року - 400 грн., з 1 квітня 2007 року - 420 грн., з 1

липня 2007 року - 440 грн. та з 1 жовтня 2007 року - 460 грн.

                В порушення зазначених

норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не

нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено: у жовтні 2005 року

за 2005 рік - 120 грн., у травні 2006 року за 2006 рік - 120 грн., у серпні

2007 року за 2007 рік - 120 грн.  

                Таким чином, суд

першої інстанції вирішив, що фактично за 2005, 2007 роки відповідачем було

недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі 3620 грн. 

                Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи

та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну

скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. 

                Суд апеляційної

інстанції при розгляді справи встановив, що

ОСОБА_1. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,

(категорія 1), що підтверджується копією посвідчення серіїНОМЕР_1 від

26.01.1999 року, наявною у матеріалах справи.

                У 2005 - 2007 роках

позивач мав 2 групу інвалідності за захворінням, яке пов'язане з участю у

ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.     

Відповідно до ст. 48 Закону України

"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон №

796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, які є інвалідами

2 групи - п'ять мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати

визначається на момент виплати.

При виплаті щорічної допомоги на

оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від

26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 836), якою розмір

такої допомоги встановлений для інвалідів 2 групи в 26,70 грн., а з 2005 року -

постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну

допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи» (далі - постанова № 562), якою розмір зазначеної допомоги інвалідам

2 групи встановлений в 120 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19

Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,

їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

                Зазначеними

постановами №№ 836, 562 всупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір

щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної

заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні

розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів 2

групи - 26,70 грн. та з 2005 року - 120 грн.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими

нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48

Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної

заробітної плати на 2005, 2007 роки, а не постанови №№  836, 562, згідно частини 4 статті 9 КАС

України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України,

суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до

пункту 2 Указу Президента України «Про Єдиний державний реєстр нормативних

актів» від 27.06.1996 року (зі змінами) стосовно преюдиції нормативних актів.

            Конституція - Основний Закон

України і має найвищу юридичну силу, а тому колегія суддів приходить до

висновку, що у зазначеній ситуації, суд першої інстанції вірно застосував

конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає

громадянам.

                Таким чином, дії

відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у

розмірі 120 грн. за 2005, 2007 роки, суд першої інстанції обґрунтовано визнав

неправомірними.

            Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року

№ 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на

здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення

за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів

місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм

соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь,

відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих

держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання

праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за

рахунок субвенцій з державного бюджету. 

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону та приписів п.п. 1-3  Порядку використання коштів Державного

бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою

Кабінету Міністрів України  № 936 від

20.09.2005 року у управління праці та соціального захисту  населення з'явився обов'язок щодо реалізації

механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на

здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення

щодо, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи.

             Тому, звернення з

позовними вимогами до Управління праці та соціального захисту населення щодо

стягнення щорічної допомоги є обґрунтованим.                

Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову щодо

зобов'язання відповідача провести перерахунок щорічної одноразової допомоги на

оздоровлення за 2006 рік, оскільки дія абзацу другого

та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати

компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на

2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005р. “Про Державний бюджет України

на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України.

                Враховуючи зазначене,

колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини

справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і

процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки суду не спростовуються,

а тому постанова підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205,

206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гірницької

районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької

області на постанову Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області

від 01 жовтня 2008 року у справі №2-а-76/08 залишити без задоволення.

Постанову Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 01

жовтня 2008 року у справі №2-а-76/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та

соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманих сум

на оздоровлення за 2005 - 2007 роки - залишити без змін. 

                Ухвала набирає законної сили з

моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України

протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання і

проголошення вступної та резолютивної частин, з дня складення в повному

обсязі. 

                Головуючий:                                                                                  

І.В. Геращенко

                Судді:                                                                                              Т.Г.

Арабей

                                                                                                                                   С.А. Малашкевич