Постанова

від 14.03.2013 по справі 826/1319/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2013 року 15:56 № 826/1319/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., при секретарі судового засідання Голод А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОРЕТО ГРУП» доДержавної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002832340 від 02.10.2012 року, за участю:

представника позивача: Катеринчука А.І.

представника відповідача: Фатьянова Р.О.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14.03.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОРЕТО ГРУП» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002832340 від 02.10.2012 року.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних, а отже висновки викладені у акті про порушення позивачем п. 201.4 та п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення винесене за результатами акту перевірки є протиправним.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог, посилаючись на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму з податку на додану вартість в розмірі 5 399 626 гривень на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Ріел Істейт Проект», оскільки контрагент не задекларував та не сплатив податок на додану вартість за результатами здійснення господарських операцій з позивачем.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов до наступних висновків.

Суд встановив, що на підставі наказу ДПІ у Ворошиловському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби № 623 від 19.09.2012 та керуючись положеннями пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України посадові особи відповідача провели документальну позапланову перевірку позивача.

За результатами перевірки складено акт від 20.08.2012 № 373/22-2/36381535 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лорето Груп», ЄДРПОУ 36381535 з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні правовідносин з ТОВ «Ріел Істейт Проект», ЄДРПОУ 34789975 за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 (далі - Акт перевірки).

В ході перевірки відповідачем встановлено наявність розбіжностей між сумою податкового кредиту позивача та сумою податкових зобов'язань ТОВ «Ріел Істейт Проект» у розмірі 5 399 626 грн.

Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 5 399 626 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 02.10.2012 № 0002832340, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5 399 626 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення від 02.10.2012 № 0002832340 до Державної податкової служби у Донецькій області.

Рішенням про результати розгляду скарги від 24.12.2012 року № 19857/10/10.5-12-5 Державна податкова служба у Донецькій області оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишила без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Суд встановив, що у перевіряємому періоді позивач задекларував податковий кредит по податковим накладним, виписаним ТОВ «Ріел Істейт Проект».

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту із зазначеним контрагентом позивач надав суду копію Договору купівлі-продажу нерухомого майна б/н від 07.03.2012, про придбання позивачем у ТОВ «Ріел Істейт Проект» нерухомого майна, а саме: Інв № 001, 002, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна, будинок 158. Вартість нерухомого майна відповідно до даного договору складає 32 000 000 грн.

Згідно витягу з Державного реєстру правочинів вказаний договір було посвідчено 07.03.2012 за номером у реєстрі нотаріальних дій 649 та надруковано на бланках ВРР 289846, ВРР 289848, ВРР 289851, ВРР 289852. Однак, Договір купівлі-продажу нерухомого майна б/н від 07.03.2012, наданий позивачем, містить лише бланки ВРР 289852 та ВРР 289848 при цьому текст розміщено з обох боків зазначених бланків. Пояснень з приводу відсутності бланків ВРР 289846, ВРР 289851 позивач не надав.

Суд встановив, що на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна б/н від 07.03.2012 ТОВ «Ріел Істейт Проект» виписало на адресу позивача податкову накладну від 07.03.2012 № 26 на загальну суму 32 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 333 333,33 грн., на підставі якої позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 5 333 333 грн.

На підтвердження здійснення розрахунків за наведеним договором позивач надав платіжне доручення від 07.03.2012 № 44 про перерахування на рахунок ТОВ «Ріел Істейт Проект», відкритий у ПАТ «ПУМБ» м. Донецьк, грошових коштів у розмірі 32 000 000,00 гривень.

Однак, вимогу суду про надання банківської виписки про рух коштів із відображенням зазначеної операції позивач не виконав та відповідну виписку не надав, про причини ненадання не повідомив. Позивачем також не надано витяг з Державного реєстру нерухомого майна та витяг на підтвердження права власності на нежитлову будівлю.

Окрім зазначеного договору між ТОВ «Лорето Груп» (Покупець) та ТОВ «Ріел Істейт Проект» (Продавець), в особі ліквідатора Войтановича Олександра Йосиповича, було укладено Договір купівлі-продажу б/н від 07.03.2012 про придбання позивачем майна, що належало до основних засобів продавця (двері вхідні, кондиціонер, монітор, стіл, ворота тощо). Вартість майна за домовленістю сторін склала 397 755,12 грн.

ТОВ «Ріел Істейт Проект» на виконання Договору купівлі-продажу б/н від 07.03.2012 виписало на адресу позивача податкову накладну від 07.03.2012 № 27 на загальну суму 397 755,12 грн., в т.ч. ПДВ 66 292,52 грн., на підставі якої позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 66 293 грн.

На підтвердження здійснення розрахунків за наведеним договором позивач надав платіжне доручення від 07.03.2012 № 27 про перерахування на рахунок ТОВ «Ріел Істейт Проект», відкритий у ПАТ «ПУМБ» м. Донецьк, грошових коштів у розмірі 397 755,12 грн., в т.ч. ПДВ 66 292,52 грн. Банківські виписки про рух коштів, на виконання вимог суду, позивач не надав.

Всього, на підставі податкових накладних від 07.03.2012 № 26 та від 07.03.2012 № 27 ТОВ «Лоретто Груп» включив до податкового кредиту у квітні 2012 суму податку на додану вартість у розмірі 5 399 626 грн.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.198.1. ст.198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» № 1379 від 01.11.2011, (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Підпунктом 6.3 пункту 6 Порядку встановлено, що не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Суд не може взяти до уваги посилання позивача на те, що наявність податкових накладних, виданих ТОВ «Ріел Істейт Проект» є підставою для формування податкового кредиту з огляду на наступне.

ТОВ «Ріел Істейт Проект» зареєстровано Виконавчим комітетом Запорізької міської ради Запорізької області 12.12.2006 та взято на облік у ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя 13.12.2006.

Суд встановив, що постановою Господарського суду Запорізької області від 26.01.2011 ТОВ «Ріел Істейт Проект» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором підприємства-банкрута призначено арбітражного керуючого Войтановича О.Й.

Тобто, на момент укладання Договору купівлі-продажу нерухомого майна б/н від 07.03.2012 та Договору купівлі-продажу б/н від 07.03.2012 контрагент позивача - ТОВ «Ріел Істейт Проект» був банкрутом, а майно реалізувалось за ліквідаційною процедурою ліквідатором - Войтановичем О.Й.

Згідно зі ст. 23 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у зв'язку з визнанням боржника банкрутом в такої особи виникає особливий статус, відмінний від статусу боржника.

Відповідно до положень ст. ст. 23, 25, 30, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Такими випадками є зобов'язання з оплати комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Нормами, що визначають витрати, пов'язані зі здійсненням ліквідаційної процедури не визначено виникнення обов'язку у підприємства-банкрута зі сплати податку на додану вартість на підставі реалізації майна боржника.

З аналізу норм, що регулюють порядок здійснення ліквідаційної процедури вбачається, що на цій стадії у банкрута не з'являється ніяких додаткових податкових зобов'язань, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до статей 14, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, у ТОВ «Ріел Істейт Проект» при продажу майна за ліквідаційною процедурою не виникло зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Крім того, зобов'язання зі сплати податку на додану вартість не було задекларовано ТОВ «Ріел Істейт Проект» та сплачено до державного бюджету.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає обґрунтованими висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту за березень 2013 року у розмірі 5 399 626 грн., що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість, задекларованого у податковій декларації за квітень 2012 року.

Таким чином, винесене на підставі акту перевірки від 20.08.2012 № 373/22-2/36381535 податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0002832340 від 02.10.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5 399 626 грн. є правомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись положеннями статей 2, 6, 7, 17, 69, 70, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОРЕТО ГРУП» відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський

Повний текст постанови складено 20.03.2013 року.