Постанова

від 19.03.2013 по справі 2а-6218/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року № 9104/25132/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Баран П.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вентуре» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вентуре» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними дій, -

встановив:

31 травня 2011 року позивач - ТзОВ «Вентуре» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Франківському районі м. Львова в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив визнати протиправними дії відповідача, які полягали у викладенні в акті перевірки від 30.03.2011 року № 524/23-4/25239274 протиправних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно в акті констатує про безтоварність господарських операцій, оскільки у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують їх реальність та правомірність формування податкового кредиту. Посилається на недоведеність та необґрунтованість таких висновків відповідача, їх ґрунтування лише на припущеннях без врахування первинних бухгалтерських документів, що свідчать про їх фактичне виконання.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що дана постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом усіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу № 229 від 24.03.2011 року посадовими особами відповідача 30.03.2011 року проведено докуметальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Вентуре» з питань правовідносин з ПП «Оператор» за грудень 2010 року, результати якої оформлені актом № 524/23-4/25239274 від 30.03.2011 року.

Відповідно до висновків даного акта перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог ст. 203, 218, 215, 216, 228 ЦК України, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого завищено податкові зобов'язання з податку на прибуток за грудень 2010 року на суму 40 615 грн. в тому числі по взаєморозрахунках з ТзОВ «Фірма «ВМВ Транс» на суму 7 420 грн, ТзОВ «Флакон» на суму 33 195 грн. та завищено податковий кредит за грудень 2010 року по взаєморозрахунках з ПП «Оператор» всього на суму 40 152,4 грн.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивачем не доведено реальність господарських операцій з питань правових відносин з ПП «Оператор» за грудень 2010 року, тобто не доведено, що відповідні поставки дійсно мали місце, а тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, однак під час вирішення даної справи суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права.

Порядок проведення перевірок визначений главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI.

У відповідності до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 78 ПК України визначено підстави для проведення документальної позапланової перевірки, однією з яких зокрема є - розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 р. № 984 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 розділу І Порядку передбачено, як складається висновок акта документальної перевірки, зокрема про те, що зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом (абзац четвертий п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому повинна використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Крім того, висновки акта перевірки не є остаточними, оскільки платник податків має право надати свої зауваження до відповідного акта, що можуть у подальшому бути враховані контролюючим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки. Натомість висновки посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків. При цьому відповідно до ст. 58 Податкового кодексу України питання щодо визначення грошового зобов'язання платникові податків за результатами перевірок вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали перевірку.

Відповідно до викладеного, діяльність зі складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Тому, акт перевірки і дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта та викладення в ньому висновків не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім права на надання зауважень до акта перевірки. Водночас таке право виникає у зв'язку із самим фактом складення акта безвідносно до його конкретного змісту.

Таким чином, акт перевірки і дії посадових осіб із включення до такого акта певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків.

Отже, висновки викладені працівниками відповідача в акті перевірки є лише думкою відповідних осіб, які не є обов'язковими і безумовними для позивача чи для контролюючого органу, а тому не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав позивача, крім права на надання зауважень до акта перевірки. При цьому, в процесі судового розгляду позивачем не доведено, а судом не встановлено факту вчинення відповідачем дій чи прийняття податкового повідомлення-рішення, які б змінювали стан суб'єктивних прав позивача чи створювали для нього якісь додаткові обов'язки. В силу змісту позовних вимог та відсутності рішення чи дій суб'єкта владних повноважень, які б створювали певні правові наслідки для позивача чи порушували його права, суд позбавлений можливості перевіряти первинні документи щодо тих чи інших господарських правовідносин позивача і його контрагентів та давати їм правову оцінку щодо їх реальності чи нікчемності. Дане питання може вирішуватися судом в подальшому, у разі прийняття контролюючим органом рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання та оскарження його в судовому порядку.

При цьому, як зазначив представник позивача в судовому засіданні даний адміністративний позов поданий з метою захисту ділової репутації, а тому якщо позивач вважає, що викладені у акті перевірки висновки не відповідають дійсності та/або зашкоджує його діловій репутації, він не позбавлений можливості здійснити захист своєї ділової репутації в порядку цивільного чи господарського судочинства.

Викладені вище норми матеріального права судом першої інстанції враховані не були, однак це не призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на те, що судом першої інстанції правильно вирішено справу, однак допущено порушення норм матеріального права, у відповідності до ст. 201 КАС України оскаржувану постанову слід змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вентуре» - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року у справі № 2а-6218/11/1370 - змінити в частині мотивів відмови у задоволенні адміністративного позову.

У решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року у справі № 2а-6218/11/1370 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів з дня складання її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі складена та підписана 22.03.2013 року.