Постанова

від 08.12.2011 по справі 2а-6218/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2011 р. № 2а-6218/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючого -судді: Мричко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання: Якимець О.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентуре»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання дій протиправними, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вентуре» (далі -ТзОВ «Вентуре») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова (далі -ДПІ у Франківському р-ні м. Львова), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо складення акту перевірки від 30.03.2011 року №524/23-4/25239274 з питань правових відносин з ПП «Оператор»за грудень 2010 року.

Позивач надав уточнення позовних вимог та просив суд визнати протиправними дії ДПІ у Франківському р-ні м. Львова, які полягали у викладенні в акті перевірки від 30.03.2011 року №524/23-4/25239274 протиправних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ТзОВ «Вентуре»та його контрагентами -постачальниками та покупцями.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі. В обґрунтування позову зазначила, що ДПІ Франківському р-ні м. Львова було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Оператор»за грудень 2010 року. Стверджує, що висновки відповідача про порушення вимог п.1.7 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року, і як наслідок, завищення ТзОВ «Вентуре»податкових зобов'язань за грудень 2010 року на суму 40615,00 грн., в т.ч. по взаєморозрахунках з ПП фірма «ВМВ Транс»на суму 7420,00 грн., ТзОВ «Фалкон»на суму 33195,00 грн. та порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит. Проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про безтоварність та нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом ПП «Оператор»укладених правочинів та неправомірно встановив суму завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість. На підтвердження виконання дисциплін оподаткування та реальності (товарності) проведення господарських операцій за укладеними договорами ТзОВ «Вентуре»володіє наступними первинними бухгалтерськими документами: податковими деклараціями з податку на додану вартість з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, копії платіжних доручень (в тому числі ПДВ) про оплату дизпалива, копії договорів купівлі-продажу, копії податкових накладних, отриманих від контрагентів та копії податкових накладних, виписаних контрагентами, копії накладних на дизпаливо, копії видаткових накладних, копії товаро-транспортних накладних, копії акту здачі-приймання робіт. При цьому, ТзОВ «Вентуре»на час здійснення господарських операцій для забезпечення реальності господарської діяльності витребовувало у своїх постачальників копії свідоцтва про їх включення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідки 4-ОПП про взяття на облік, свідоцтва про реєстрації платника ПДВ. Крім того, ПП «Оператор», як контрагент ТзОВ «Вентуре»виконав усі свої зобов'язання по сплаті податку до бюджету, а тому у даному випадку відсутні підстави вважати, що ТзОВ «Вентуре»укладав угоди, які суперечать інтересам держави. Таким чином, на думку позивача, висновки акта перевірки є протиправними, необґрунтованими і такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача та не підтвердженні посиланням на будь-які первинні документи, а відтак, просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов, з урахуванням уточнень, не визнав, проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що позаплановою невиїзною документальною перевіркою ТзОВ «Вентуре»встановлено неправомірне відображення в податковому обліку господарських операцій щодо придбання нафтопродуктів в ПП «Оператор». Зокрема, з матеріалів перевірки вбачається, що між ТзОВ «Вентуре»та ПП «Оператор»було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів б/н від 10.05.2006 року, умовами якого було передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах самовивозу покупцем з нафтобаз, де зберігається товар продавця. Право власності на товар відбувається в момент зняття товару зі зберігання продавця на нафтобазі. Передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством.

Однак позивачем, окрім податкових накладних №8635 від 27.12.2010 року на поставку 6000 літрів дизпалива та №8641 від 30.12.2010 року на поставку 26556 літрів, а також товаро-транспортних накладних від 30.12.2010 року №243272, №243271, №243270, якими оформлена господарська операція по перевезенню нафтопродуктів на адресу позивача в кількості 26556 літрів за участю перевізника ТзОВ «ТОТ», не долучено жодного документу, який би підтверджував факт отримання нафтопродуктів від ПП «Оператор», а також документів, які свідчать про транспортування нафтопродуктів в кількості 6000 літрів на адресу позивача.

Тому господарські операції позивача з ПП «Оператор» , на підставі яких збільшено податковий кредит, мають характер фіктивності, оскільки не встановлено факту передачі товару від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, тощо та спрямовані на незаконне зменшення податкового зобов'язання, а укладений між вказаними суб'єктами господарювання правочин є нікчемним, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, а спрямований лише на формування платником податкового кредиту у зв'язку із відображенням його змісту у первинних документах.

У зв'язку з наведеним у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі виходячи з наступного.

ТзОВ «Вентуре»04.11.1997 року зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа за №14151200000004910 (код ЄДРПОУ 25239274), як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Франківському р-ні м. Львова з 04.11.1997 року, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 10.08.1999 року (свідоцтво № 17958807).

На підставі Наказу №229 від 24.03.2011 року, 30.03.2011 року посадовими особами ДПІ у Франківському р-ні м. Львова було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТзОВ «Вентуре»з питань правових відносин з ПП «Оператор»(код ЄДРПОУ 31527147) за грудень 2010 року (акт перевірки від 30.03.2011 року №524/23-4/25239274).

За результатами перевірки встановлено порушення ТзОВ «Вентуре»вимог: ст.203, ст.208, ст.215, ст.228, ст.216 Цивільного кодексу України, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями встановлення завищення позивачем податкових зобов'язань за грудень 2010 року на суму 40615 грн., в т.ч. по взаєморозрахунках з ПП «Фірма«ВМВ Транс»на суму 7420 грн., ТзОВ «Фалкон»на суму 33195 грн. та порушення вимог ст.203, ст.208, ст.215, ст.228, ст.216 Цивільного кодексу України, п.1.7 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями встановлення завищення ТзОВ «Вентуре»податкового кредиту за грудень 2010 року по взаєморозрахунках ПП «Оператор»всього на суму 40152,4 грн.

Як вбачається з акта перевірки, перелічені порушення пов'язуються з придбанням позивачем у ПП «Оператор» відповідно до укладеного договору купівлі-продажу від 10.05.2006 року нафтопродуктів. Згідно даного договору поставка товару здійснювалася на умовах самовивозу покупцем з нафтобаз, де зберігається товар продавця. Перехід права власності на товар відбувалося в момент зняття товару зі зберігання продавця на нафтобазі.

В ході перевірки було встановлено, що у грудні 2010 року позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Оператор» за дизпаливо на загальну суму 240914,40 грн., в т.ч. ПДВ 40152,40 грн. по податкових накладних:

- № 8635 від 27.12.2010 року на суму 44400,00 грн., в т.ч. ПДВ 7400,00 грн.;

- № 8641 від 30.12.2010 року на суму 196514,40 грн., в т.ч. ПДВ 32752,40 грн.

На думку посадових осіб відповідача, ПП «Оператор» не мало фактичної можливості здійснювати господарські операції з поставки товару, оскільки згідно з проведеної перевірки постачальника позивача - ПП «Оператор», відповідно до результатів якої складено акт від 18.03.2011 року №336/23-4/31527174, не підтверджено наявність поставок дизпалива отриманого ним від ТзОВ «Лек-Оіл», відповідна дана операція визнана, як безтоварна (нікчемна). Відповідно до листа Державної адміністрації залізничного транспорту України від 18.08.2011 року №2134-12/1385 в інформаційних базах Головного інформаційно-обчислювального центру Укрзалізниці відсутні дані про перевезення нафтопродуктів на адресу ПП «Оператор»у вересні-листопаді 2010 року.

У зв'язку із зазначеним посадовими особами податкового органу зроблено висновок про те, що господарські операції з поставки дизпалива від ПП «Оператор»на користь ТзОВ «Вентуре»мають ознаки «безтоварних», оскільки в ході проведення перевірки не надано жодних документів, які б підтверджували фактичне отримання та використання у господарській діяльності вказаних товарів (робіт, послуг).

Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів тощо.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Крім того, порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом регламентований п.5.4 спільного наказу Міністерства палива та енергетики, Міністерство економіки України, Міністерство транспорту та зв'язку, Державний комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 (далі -Наказ № 281/171/578/155), яким затверджено Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів положення якого є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Підпунктом 5.4.1 Наказу № 281/171/578/155 передбачено, що факт прийняття нафтопродуктів фіксується актом, який складає матеріально відповідальна особа, за своїм підписом, підписом водія та представника одержувача чи відправника. Таким чином, складений акт фіксує факт отримання нафтопродуктів і є підставою для відображення господарської операції щодо придбання нафтопродуктів як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Однак позивачем, окрім податкових накладних №8635 від 27.12.2010 року на поставку 6000 літрів дизпалива та №8641 від 30.12.2010 року на поставку 26556 літрів, а також товаро-транспортних накладних від 30.12.2010 року №243272, №243271, №243270, якими оформлена господарська операція по перевезенню нафтопродуктів на адресу позивача в кількості 26556 літрів за участю перевізника ТзОВ «ТОТ», не долучено жодного документу, який би підтверджував факт отримання нафтопродуктів від ПП «Оператор», а також документів, які б свідчили про транспортування нафтопродуктів в кількості 6000 літрів на адресу позивача.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновок відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на доводах про нікчемність господарських договорів, укладених між ТзОВ «Вентуре»та його контрагентом ПП «Оператор».

Таким чином, суд акцентує увагу на тому, що в спірних правовідносинах дослідженню підлягає факт реальності господарських операцій за договорами, укладеними безпосередньо між ТзОВ «Вентуре» та його контрагентом ПП «Оператор», аналіз реальності яких повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до пункту 7.4.1 вищезазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до вимог чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) .

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Враховуючи вищенаведене, суд звертає увагу на те, що доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару (нафтопродукти) за договором купівлі-продажу від 10.05.2006 року, укладений між позивачем та ПП «Оператор», має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт транспортування та передачі нафтопродуктів, оформлення відповідних актів приймання передачі, документів, які підтверджують оплату поставленого товару (відповідні банківські виписки), докази зберігання товару на відповідному складі, а також будь-які інші документальні дані, які свідчать про те, що поставку відповідного товару було реально здійснено.

Однак, ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи позивач не надав суду товарно-транспортних накладних, наявність яких є обов'язковою для підтвердження факту доставки товару, що є предметом даного договору.

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку .

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору між позивачем та ПП «Оператор»саме по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеними суб'єктами, а укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи те, що в процесі проведення перевірки податковими органами встановлено факт нездійснення ПП «Оператор»операцій щодо придбання нафтопродуктів у ТзОВ «Лек-Оіл», про що констатовано у акті перевірки №336/23-4/31527174 від 18.03.2011 року, дане підприємство не могло поставити товар на адресу покупців, зокрема, позивача.

Відтак, проаналізувавши надані представником позивача документи, дослідивши обставини справи, з урахуванням висновків Ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 серпня 2011 року № К/9991/26154/11, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено реальності господарських операцій з питань правових відносин з ПП «Оператор» за грудень 2010 року, тобто не доведено, що відповідні поставки товарів дійсно мали місце.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 12 грудня 2011 року

Суддя Мричко Н.І.