ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 березня 2013 р.Справа № 2а-9830/11/1470
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бойка А.В.,
суддів: Танасогло Т.М.,
Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євростиль-М» до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
23.12.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Євростиль-М» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000552360 від 21.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 34 794,66 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 8698,67 грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 року поданий адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби № 0000352301 від 10.03.2012 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ ВКФ «Майстер-Електро» з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 18 628,75 грн. Відшкодовано ТОВ «Євростиль-М» понесені судові витрати у сумі 434,94 грн. з Державного бюджету України.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року внесено виправлення в другий абзац резолютивної частини постанови по адміністративній справі № 2-а-9830/11/1470 та викладено його у такій редакції: «Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби № 0000552360 від 21.12.2011 року».
Не погоджуючись з постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 року, 04.05.2012 року державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.
Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби посилалась на те, що в ході проведення перевірки ТОВ
«Євростиль-М» було встановлено факт завищення позивачем розміру податкового кредиту у зв'язку з віднесенням до його складу сум ПДВ по операціям з контрагентом, які не мали на меті реального настання правових наслідків.
Так, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби зазначила, що у позивача відсутні підтвердження транспортування товарів від продавця до покупця, та фактичне отримання такого товару, у зв'язку з чим, на думку апелянта, податковим органом було правомірно та обґрунтовано збільшено позивачеві податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 року, та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Євростиль-М».
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:
Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про податок на додану вартість».
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 21.11.2011 року по 25.11.2011 року державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Євростиль-М» щодо правомірності формування податкового кредиту за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Де-Лонга».
За результатами вказаної перевірки складено акт № 3751/23-100-36433846 від 02.12.2011 року, на підставі якого державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва винесено податкове повідомлення-рішення № 0000552360 від 21.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 34 794,66 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 8698,67 грн.
В ході зазначеної перевірки органом податкової служби встановлено порушення ТОВ «Євростиль-М» вимог Закону України «Про податок на додану вартість».
В акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки податковим органом зазначено, що ТОВ «Євростиль-М» здійснювало господарські операції з контрагентом - ТОВ «Де-Лонга» та формувало податковий кредит по вказаним операціям за відсутності підтвердження фактів відвантаження товарів від продавців до покупця, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Євростиль-М» та ТОВ «Де-Лонга» здійснені без мети настання реальних наслідків.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000552360 від 21.12.2011 року прийнято необґрунтовано та підлягає скасуванню, зважаючи на наступне:
Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом.
Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з
подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки ТОВ «Євростиль-М» у перевіряємому періоді було задекларовано податковий кредит по операціям з ТОВ «Де-Лонга»
За результатами проведеної перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва було зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з вказаним контрагентом, оскільки товарність таких не підтверджена належними первинними документами, а правочини не направлені на настання реальних правових наслідків.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком податкового органу та зазначає наступне:
Юридичним фактом, який породжує право платника на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є реальність господарської операції.
За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.
Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Євростиль-М» було укладено з ТОВ «Де-Лонга» договір поставки № 01/02-10 від 01.02.2010 року, за умовами якого контрагент позивача зобов'язувався поставити та передати покупцю (ТОВ «Євростиль-М») у власність текстильну продукцію, фурнітуру, засоби індивідуального захисту (а.с. 73-74).
Крім того, між вказаними контрагентами було укладено договір підряду № 01/02 від 01.02.2010 року, згідно якого підрядник (ТОВ «Де-Лонга») зобов'язувався виконати за дорученням замовника (ТОВ «Євростиль-М») та у відповідності до умов вказаного договору роботу, а саме: пошиття робочого одягу з давальницької сировини (а.с. 75-76).
В підтвердження виконання умов вказаних договорів та правомірності віднесення сум ПДВ по операціям з вказаним контрагентом до складу сум податкового кредиту позивач надав податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт, акти приймання-передачі, рахунки-фактури, платіжні доручення та інші первинні документи, які на його думку підтверджують здійснення господарських операцій.
Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію необхідну для цілей оподаткування щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій, встановити факт поставки товару, його ціну та кількість та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.
Крім того, що стосується посилань податкового органу на нікчемність правочинів укладених між ТОВ «Євростиль» та ТОВ «Де-Лонга», слід зазначити наступне:
Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.
Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.
В свою чергу, посилання ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва на те, що у СП ПМ ДПА України у Миколаївській області знаходиться кримінальна справа порушена відносно голови правління ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко» ОСОБА_2 за фактом незаконного створення фіктивного підприємства ТОВ «Де-Лонга», не може бути підставою для позбавлення ТОВ «Євростиль-М» права на податковий кредит.
Так, як вже зазначалось вище доказом вини у здійсненні господарських операцій, які мають ознаки фіктивності та не направлені на настання правових наслідків, зокрема, у вигляді отримання доходів може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі. В свою чергу, в даному випадку такий вирок суду відсутній.
Слід також зазначити, що допущені постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та відповідного бюджетного відшкодування.
В свою чергу, підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей товарно-транспортними накладними, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість, а тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не здійснювалися.
Зважаючи на зазначене, та враховуючи те, що позивачем було належним чином підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентом, зазначеним в акті перевірки, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку позивачем було дотримано всі вимоги
Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим у ТОВ «Євростиль-М» на законних підставах виникло право на податковий кредит.
Таким чином, у зв'язку з тим, що позивачем не було завищено податковий кредит по податку на додану вартість, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000552360 від 21.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 34 794,66 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 8698,67 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: А.В. Бойко
Суддя: Т.М. Танасогло
Суддя: О.В. Яковлєв
Суд | Одеський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.03.2013 |
Оприлюднено | 28.03.2013 |
Номер документу | 30224689 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Одеський апеляційний адміністративний суд
Бойко А.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні