Постанова

від 06.03.2013 по справі 8/526

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

06 березня 2013 року № 8/526

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київської обласної Ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» треті особиОСОБА_2, ОСОБА_3 провизнання протиправним та скасування рішення

ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Комунального підприємства Київської обласної Ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» (далі по тексту - Відповідач), в якому заявлено наступні позовні вимоги (з урахуванням змін позовних вимог від 16 січня 2013 р.):

- визнати протиправним і скасувати рішення реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» від 24 липня 2008 року про відмову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в реєстрації права власності на нерухоме майно - будівлю інженерно-технічного корпусу загальною площею 506,1 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 (далі по тексту - рішення реєстратора від 24 липня 2008 р.),

- визнати протиправними дії Комунального підприємства Київської обласної Ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» щодо реєстрації права власності Відкритого акціонерного товариства ім. Васильєва на нерухоме майно - будівлю електроцеху загальною площею 939,9 кв.м. в частині площі 506,1 кв.метрів за адресою АДРЕСА_1, і скасувати запис в реєстровій книзі № 1 за реєстраційним № 27 про реєстрацію права власності Відкритого акціонерного товариства ім. Васильєва на нерухоме майно - будівлю електроцеху загальною площею 939,9 кв.м. в частині площі 506,1 кв. метрів за № 21212691 від 29.11.2007 за адресою АДРЕСА_1,

- визнати протиправними дії Комунального підприємства Київської обласної Ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» щодо реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно - будівлю електроцеху загальною площею 939,9 кв.м. в частині площі 506,1 кв. метрів за адресою АДРЕСА_1, і скасувати запис в реєстровій книзі № 1 за реєстраційним № 194 про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно - будівлю електроцеху загальною площею 939,9 кв.м. в частині площі 506,1 кв.метрів за № 21212691 від 22.01.2008р. за адресою АДРЕСА_1,

- визнати протиправними дії Комунального підприємства Київської обласної Ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - будівлю електроцеху загальною площею 939,9 кв.м. в частині площі 506,1 кв. метрів за адресою АДРЕСА_1, і скасувати запис в реєстровій книзі № 1 за реєстраційним № 194 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - будівлю електроцеху загальною площею 939,9 кв.м. в частині площі 506,1 кв. метрів за № 21212691 від 02.09.2008р. за адресою АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 27 листопада 2008 р. відкрито провадження у справі. На підставі повторного автоматичного розподілу 14 січня 2011 р. матеріали справи передано до провадження судді Маруліної Л.О.

Провадження у справі зупинялось ухвалами суду від 28 січня 2009 р . до набрання законної сили рішенням Господарського суду Київської області у справі № 3/229-07/13; від 16 березня 2011 р . до завершення касаційного провадження у справі № 2-2074/2010; від 23 січня 2012 р. до завершення касаційного провадження у справі № 6-47448 ск 11 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 червня 2010 року № 2-2074/10 та ухвалу апеляційного суду Київської області від 1 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, відкритого акціонерного товариства імені Васильєва про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та визнання права власності; від 26 вересня 2012 р. до отримання висновків будівельно-технічної експертизи Київським науковим інститутом судових експертиз, призначеної Постановою старшого слідчого СВ Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області Лавренюк О.П. від 14.05.2012 р. при розгляді матеріалів кримінальної справи № 78-1234.

Протокольними ухвалами залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

В судове засідання 13 лютого 2013 р. позивач та його представник, третя особа ОСОБА_2 та його представник прибули. Відповідач та третя особа ОСОБА_3, повідомлені належним чином про судове засідання, не з'явились.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення реєстратора від 24 липня 2008 р. не містить стислий опис майна, щодо якого воно прийнято, та правового обґрунтування в порушення вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. На думку Позивача, Комунальне підприємство Київської обласної Ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» 20 грудня 2007 р. безпідставно виготовило на будівлю електроцеху поверховий план загальною площею 939,9 кв. м., включивши площу будівлі «А-1», яка передана ОСОБА_1 згідно фінансово-лізингового договору від 25 лютого 2000 р.

Відповідач проти позову заперечує (письмові пояснення від 19.12.2008 р.), вважає, що права та інтереси Позивача не порушено та реєстраційні дії вчинялись відповідно до поданих документів та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Третя особа ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях від 07 лютого 2013 р.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом м. Києва встановлено, що 25 лютого 2000 р. між позивачем приватним підприємцем ОСОБА_1 та ВАТ імені Васильєва укладено фінансово лізинговий договір, предметом якого є нерухоме майно - будівля.

24 липня 2008 р. реєстратором Комунального підприємства Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» Юрченком І.Б. за наслідками розгляду заяви від 17 липня 2008 р. фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про реєстрацію прав власності на нерухоме майно будівлю (відповідно до рішення виконавчого комітету Демидівської сільської ради від 04 липня 2008 р. № 2-8-V про присвоєння поштової адреси будівлі інженерно-технічного корпусу присвоєно адресу: АДРЕСА_1) прийнято рішення про відмову в реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі відсутності (не подання для реєстрації) акту прийому-передачі нерухомості від ВАТ імені Васильєва до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 після сплати останнього платежу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться за наявності кадастрового плану земельної ділянки та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна, речові права стосовно яких підлягають державній реєстрації. Інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації речових прав орган державної реєстрації прав згідно із порядком ведення Державного реєстру прав зобов'язаний надати до відома заявників. (ч. 2, 3 ст. 17 Закону № 1952-IV).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб (ч. 1 ст. 18 Закону № 1952-IV).

Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. (далі - Тимчасове положення), в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням. Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна. Правовстановлювальні документи, які відповідно до закону підлягають обов'язковій державній реєстрації, приймаються за умови проведення їх державної реєстрації (п. 2.1.).

Для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник (власники) або належним чином уповноважена ним (ними) особа подає заяву встановленої форми (додаток 3) (п. 2.3. Тимчасового порядку).

Документи, що підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно і подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України (п. 2.7. Тимчасового порядку).

Згідно п. п. 3.1. - 3.6. Тимчасового порядку з моменту прийняття заяви розпочинається розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів.

Реєстратор:

установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав;

перевіряє угоди, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально посвідчені;

приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності;

видає витяги з Реєстру прав або відмовляє у наданні таких витягів.

У своїх діях реєстратор керується виключно чинним законодавством України.

Рішення реєстратора про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно потребує письмового оформлення та повинно містити:

дату й місце прийняття рішення;

стислий опис майна, щодо якого приймається рішення;

підстави винесення рішення та правове обґрунтування;

реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна (за наявності).

Рішення про відмову в реєстрації прав видається на бланку БТІ за формою, визначеною у додатку 6, посвідчується підписами реєстратора, начальника або уповноваженою ним особою та скріплюється печаткою БТІ.

У реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо:

заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення;

об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ;

із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення;

подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства;

заявлене право вже зареєстроване ;

не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно;

право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення арешту на відчуження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна;

право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло без дотримання встановленого порядку відчуження;

відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився;

при укладенні угод між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлювальний документ попереднього власника.

Розгляд заяви і прийняття рішення щодо реєстрації права або відмови в реєстрації проводиться у строк, який з дня отримання заяви БТІ не повинен перевищувати тридцяти календарних днів без урахування терміну проведення інвентаризаційних робіт, а також строку прийняття рішення органами, визначеними пунктом 6.1 цього Положення.

Про відмову в реєстрації реєстратор письмово повідомляє заявника.

Реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювальним документам.

Забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності.

Реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають реєстрації.

Згідно вимог Закону України 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР «Про лізинг» (чинного на час укладення позивачем договору від 25 лютого 2000 р.) лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу, і, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох видів - фінансовий чи оперативний (ст.. 1).

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду) (ст.. 2 Закону України «Про лізинг»).

Згідно ст.. 4 Закону України «Про лізинг» фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю

Істотними умовами договору лізингу відповідно до ст.. 7 Закону України «Про лізинг» є, крім іншого, умови повернення об'єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору.

Як вбачається зі змісту п. 8 договору від 25 лютого 2000 р. між позивачем приватним підприємцем ОСОБА_1 та ВАТ імені Васильєва, майно, що лізингується переходить у власність лізингоодержувача, якщо він вніс лізингодавцю всю належну йому лізингову плату з вартості зданого на повний амортизаційний термін майна. Після виплати лізингоодержувачем через лізингову плату вартості приміщення, землі та обладнання переданих йому лізингодавцем згідно з цим договором (в міру виплати вартості окремих з них) переходять у власність лізингоодержувача. Лізингоодержувач має право у будь - який час викупити лізинговане майно та землю. Порядок передачі та оформлення права власності на майно та землю, що лізингується, здійснюється сторонами за актом протягом одного місяця з моменту проплати останнього платежу.

Таким чином, сторонами було укладено домовленість про порядок передачі та оформлення права власності на майно, що лізингується, шляхом складення сторонами акту протягом одного місяця з моменту проплати останнього платежу.

Питання правомірності дій (бездіяльності) ВАТ імені Васильєва щодо не складення акту передачі та оформлення права власності на майно, що лізингується, судом не оцінюється в межах розгляду цієї адміністративної справи та, на думку суду, лежить в площині виконання господарських зобов'язань.

Договір від 25 лютого 2000 р. був чинним на час звернення Позивача до державного реєстратора та в судовому порядку не розривався.

На час розгляду цієї адміністративної справи договір від 25 лютого 2000 р. також є чинним. Так, згідно рішення Господарського суду м. Києва від 26 грудня 2006 р. №38/114-41/744 за позовом Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва до СПД - фізичної особи ОСОБА_1 про розірвання договору фінансового лізингу від 25 лютого 2000 р. відмовлено повністю.

Рішення Господарського суду м. Києва від 26 грудня 2006 р. №38/114-41/744 залишено без змін відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2007 р. та постанови Вищого господарського суду України від 07 червня 2007 р.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29 січня 2009 р. № 3/229-07/13-08 за позовом ВАТ імені Васильєва до ПП ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсним фінансово-лізингового договору від 25 лютого 2000 р. відмовлено повністю в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Рішення Господарського суду Київської області від 29 січня 2009 р. № 3/229-07/13-08 залишено без змін судом апеляційної інстанції.

Однак, суд не може погодитись із твердженнями Відповідача у письмових заперечення стосовно того, що при зверненні до БТІ були відсутні документи щодо місцезнаходження об'єкта. Так, в самому рішенні від 24 липня 2007 р. про відмову в реєстрації права власності на нерухоме майно йде мова про будівлю інженерно-технічного комплексу, якій відповідно до рішення виконавчого комітету Демидівської сільської ради від 04.07.2008 р. № 2-8-V за заявою ОСОБА_1 присвоєно поштову адресу : АДРЕСА_1. Згідно Технічного паспорту на виробничий будинок (інвентаризаційна справа № 1501144) станом на 04.04.2007 р. площа будівлі інженерно-технічного корпусу складає 506,1 кв. м., в тому числі, 314,2 кв. м. основних та 191,9 кв. м. допоміжних приміщень.

Крім того, в рішенні Господарського суду м. Києва від 26 грудня 2006 р. №38/114-41/744 зазначено, що акт передачі майна згідно фінансово лізингового договору від 25.02.2000 р. станом на 30.02.2000 р. підписаний членами двосторонньої комісії та відсутні підстави для сумніву в його достовірності.

Також, на час звернення Позивача до БТІ із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно Відповідачем вже було здійснено в реєстровій книзі № 1 за реєстраційним № 194 реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно - будівлю електроцеху загальною площею 939,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 за № 21212691 від 22.01.2008 р., до якого увійшла будівля площею 506,1 кв. метрів, з приводу якої подано даний адміністративний позов.

З огляду на зазначені обставини, суд вважає правомірною відмову Відповідача в реєстрації права власності на нерухоме майно у зв'язку із відсутністю акту прийому-передачі нерухомості від ВАТ імені Васильєва до ФОП ОСОБА_1 після проплати останнього платежу за договором лізингу та вже зареєстрованого права власності за ОСОБА_3

Відтак, не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправним і скасування рішення реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» від 24 липня 2008 року про відмову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в реєстрації права власності на нерухоме майно - будівлю інженерно-технічного корпусу загальною площею 506,1 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 (далі по тексту - рішення реєстратора від 24 липня 2008 р.).

Що стосується позовних вимог про:

- визнання протиправними дій Комунального підприємства Київської обласної Ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» щодо реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно - будівлю електроцеху загальною площею 939,9 кв.м. в частині площі 506,1 кв. метрів за адресою АДРЕСА_1, і скасувати запис в реєстровій книзі № 1 за реєстраційним № 194 про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно - будівлю електроцеху загальною площею 939,9 кв.м. в частині площі 506,1 кв.метрів за № 21212691 від 22.01.2008р. за адресою АДРЕСА_1,

- визнання протиправними дій Комунального підприємства Київської обласної Ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - будівлю електроцеху загальною площею 939,9 кв.м. в частині площі 506,1 кв. метрів за адресою АДРЕСА_1, і скасувати запис в реєстровій книзі № 1 за реєстраційним № 194 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - будівлю електроцеху загальною площею 939,9 кв.м. в частині площі 506,1 кв. метрів за № 21212691 від 02.09.2008р. за адресою АДРЕСА_1,

суд вважає слід відмовити у їх задоволенні з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 січня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ імені Васильєва укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ВАТ ім. Васильєва продало ОСОБА_3 належну йому на праві власності будівлю електроцеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 939,9.кв.м. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6

Відповідно до п. 1.2. даного договору нерухоме майно належить ВАТ ім. Васильєва на підставі наказу органу Фонду державного майна № 7/14-ВП від 11.04.1997 р. та зареєстроване в Комунальному підприємстві Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» в книзі №1; номер запису 27 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номер 21212691.

01 вересня 2008 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, згідно якого продав належну йому на праві власності будівлю електроцеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 939,9 кв.м. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6

Відповідно до п. 1.1. даного договору нерухоме майно належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 22.01.2008 р., зареєстрованого в реєстрі за № 321, зареєстрованого в Комунальному підприємстві Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» в книзі №1; номер запису 194 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номер 21212691.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 червня 2010 р. №2-2074/10, залишеного без змін відповідно до ухвал апеляційного суду Київської області від 01 грудня 2011 р. та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 р., відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ВАТ імені Васильєва про визнання недійсними зазначених вище договорів купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності.

Таким чином, на час розгляду адміністративного позову договори купівлі-продажу нерухомого майна дійсні та за Позивачем не зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості площею 506,1 кв. метрів (з приводу якого, власне і виникли спірні правовідносини), що виключає можливість задоволення позову в цій частині.

Щодо вимог про визнання протиправними дій Комунального підприємства Київської обласної Ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» щодо реєстрації права власності Відкритого акціонерного товариства ім. Васильєва на нерухоме майно - будівлю електроцеху загальною площею 939,9 кв.м. в частині площі 506,1 кв.метрів за адресою АДРЕСА_1, і скасування запису в реєстровій книзі № 1 за реєстраційним № 27 про реєстрацію права власності Відкритого акціонерного товариства ім. Васильєва на нерухоме майно - будівлю електроцеху загальною площею 939,9 кв.м. в частині площі 506,1 кв. метрів за № 21212691 від 29.11.2007 за адресою АДРЕСА_1, суд виходив з наступного.

З матеріалів інвентаризаційної справи № 1501169 на АДРЕСА_1 вбачається, що за реєстраційним номером № 21212691, номер запису 27 в книзі 1, 29 листопада 2007 р. зареєстровано будівлю за поштовою адресою: АДРЕСА_1, за власником ВАТ імені Васильєва на підставі Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області № 7/41-ВП від 11.04.1997 р. площею 433,8 кв. м. згідно переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ імені Васильєва.

20 грудня 2007 р. Відповідач на підставі заяви ВАТ імені Васильєва від 11 грудня 2007 р. про повторний обмір приміщень електроцеху виготовив поверховий план загальною площею 939,9 кв. м., тобто об'єкт нерухомості збільшився на 506,1 кв. м., а саме площу майна, переданого в лізинг Позивачу.

Досліджуючи питання правомірності реєстрації права власності Відкритого акціонерного товариства ім. Васильєва на нерухоме майно - будівлю електроцеху загальною площею 939,9 кв.м. в частині площі 506,1 кв. метрів за № 21212691, означає встановлення судом факту, що будівля інженерно-технічного корпусу по АДРЕСА_1 є виділеним ізольованим індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна. Однак, дане питання свідчить про спір ОСОБА_1 з іншими суб'єктами щодо будівлі інженерно-технічного корпусу та виходить за межі розгляду цієї адміністративної справи.

На час реєстрації за ВАТ ім. Васильєва нерухомого майна - будівлі електроцеху загальною площею 939,9 кв.м. будівля інженерно-технічного корпусу не мала окремої поштової адреси та не була зареєстрована як окремий об'єкт нерухомого майна. Отже, вимоги позову в цій частині також задоволенню не підлягають.

Крім того, суд звертає увагу, що з матеріалів інвентаризаційної справи та договору лізингу від 25 лютого 2000 р. не вбачається, яке саме майно (інвентаризаційний номер) згідно з Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Київській області від 11 квітня 1997 р. № 7/41-ВП та Переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ імені Васильєва, реєструвалось органами БТІ за номером № 21212691 та було передано відповідно до договору фінансового лізингу. Встановлення даних фактів виходить за межі компетенції адміністративного суду.

Відповідно до частини 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Відтак, на час проведення 20 грудня 2007 р. реєстраційної дії судом не встановлено наявності порушеного права Позивача у публічно-правових відносинах , що є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги №2.

На підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовної вимоги №2, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що Позивачем не доведено існування факту порушення законних прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київської обласної Ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації», треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про

визнання протиправним і скасування рішення реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» від 24 липня 2008 року про відмову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в реєстрації права власності на нерухоме майно - будівлю інженерно-технічного корпусу загальною площею 506,1 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1,

визнати протиправними дій Комунального підприємства Київської обласної Ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» щодо реєстрації права власності Відкритого акціонерного товариства ім. Васильєва на нерухоме майно - будівлю електроцеху загальною площею 939,9 кв.м. в частині площі 506,1 кв.метрів за адресою АДРЕСА_1, і скасування запису в реєстровій книзі № 1 за реєстраційним № 27 про реєстрацію права власності Відкритого акціонерного товариства ім. Васильєва на нерухоме майно - будівлю електроцеху загальною площею 939,9 кв.м. в частині площі 506,1 кв. метрів за № 21212691 від 29.11.2007 за адресою АДРЕСА_1,

визнання протиправними дій Комунального підприємства Київської обласної Ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» щодо реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно - будівлю електроцеху загальною площею 939,9 кв.м. в частині площі 506,1 кв. метрів за адресою АДРЕСА_1, і скасувати запис в реєстровій книзі № 1 за реєстраційним № 194 про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно - будівлю електроцеху загальною площею 939,9 кв.м. в частині площі 506,1 кв.метрів за № 21212691 від 22.01.2008р. за адресою АДРЕСА_1,

визнання протиправними дій Комунального підприємства Київської обласної Ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - будівлю електроцеху загальною площею 939,9 кв.м. в частині площі 506,1 кв. метрів за адресою АДРЕСА_1, і скасувати запис в реєстровій книзі № 1 за реєстраційним № 194 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - будівлю електроцеху загальною площею 939,9 кв.м. в частині площі 506,1 кв. метрів за № 21212691 від 02.09.2008р. за адресою АДРЕСА_1,

відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна