Рішення

від 19.03.2013 по справі 910/1377/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1377/13 19.03.13 За позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП НАЕК «Енергоатом»;

до Спільного українсько-казахського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ВА І К»;

про стягнення 533 910,54 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Мітічкін А. С., представник, довіреність № 1385 від 26.09.2012 р.;

Від відповідача: Кампо С. В., представник, довіреність № б/н від 20.02.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2013 р. порушено провадження у справі №910/1377/13, розгляд справи призначено на 18.02.2013 р.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 05.02.2013 року № 04-1/55 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ», справу №910/1377/13 передано для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року призначено розгляд справи на 26.02.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2013 року відкладено розгляд справи до 19.03.2013 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 396 007,74 грн., 137 902,80 грн. штрафу, а також 10 678,21 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - Спільне українсько-казахське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ВАІК», у своєму відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

- прострочення зобов'язання за договором виникло не з вини відповідача;

- враховуючи те, що завод «Ізолятор» є єдиним підприємством, яке могло виготовити ввод, відповідач прострочив своє зобов'язання за договором в зв'язку з надзвичайними та незалежними від волі відповідача обставинами;

- відповідач знаючи, що не виконає свої зобов'язання по договору у визначений строк, повідомив про це позивача, а дії останнього свідчили про розумінні надзвичайних та незалежних від волі відповідача обставин, що склалися;

- на дату подачі позову про стягнення з відповідача неустойки за порушення зобов'язання за договором, позивач сам порушив зобов'язання за договором, при цьому просить стягнути неустойку в розмірі 533 910,54 грн. при ціні самого вводу в розмірі 1 970 040,00 грн.;

- цей випадок прострочки поставки товару за договором є винятковим і мав би бути врахованим судом при визначення розміру неустойки, що підлягає стягненню;

- позивач у своїй позовній заяві не вказує жодних збитків, які були спричинені внаслідок прострочення поставки вводу відповідачем, однак поряд з цим просить суд стягнути з відповідача надмірно велику суму неустойки в порівнянні з ціною самого вводу та можливих збитків позивача.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

08.11.2011 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» (покупець) та Спільним українсько-казахським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ВА І К» (постачальник) було укладено договір поставки №1116111427, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених в договорі, поставити високовольтні вводи, виробництва заводу «Ізолятор» ТОВ «МАСА», Росія, для ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціни зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.3. договору, обсяги закупівлі продукції можуть бути зменшені залежно від реально виділеного фінансування видатків.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що сума договору становить 3 847 704,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 641 284,00 грн.

У п. 4.1. договору зазначено, що покупець сплачує вартість продукції за цінами, зазначеними в специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.

Оплата поставленої партії продукції здійснюється покупцем протягом 30 робочих днів після підписання акту приймання-передачі поставленої партії продукції (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, строки поставки продукції зазначені в специфікації.

Згідно з п. 5.2. договору, поставка продукції згідно специфікації здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP - склад Запорізького відділення ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом» згідно ІНКОТЕРМС 2000. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що датою поставки вважається дата в накладній на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

У п. 6.3.1. договору зазначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.

За порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції (п. 7.2. договору).

Відповідно до п. 8.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Згідно з п. 10.1. договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених договором, - до закінчення терміну дії гарантії.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 5.1. договору, строки поставки продукції зазначені в специфікації.

Специфікацією до договору передбачено, що постачальник зобов'язався поставити покупцеві ввод високовольтний на загальну суму 3 847 704,00 грн. разом з ПДВ протягом 90 днів з дати укладення договору .

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що сума договору становить 3 847 704,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 641 284,00 грн.

У п. 6.3.1. договору зазначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.

Згідно з п. 5.2. договору, поставка продукції згідно специфікації здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP - склад Запорізького відділення ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом» згідно ІНКОТЕРМС 2000. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється.

Таким чином, останнім днем поставки відповідно до умов договору було 06.02.2012 року.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що датою поставки вважається дата в накладній на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Фактично ж продукцію на суму 1 690 020,00 грн. поставлено позивачеві 27.02.2012 року, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000011 від 27.02.2012 року, а продукцію на суму 1 970 040,00 грн. поставлено позивачеві 23.10.2012 року, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000076 від 23.10.2012 року.

Отже, відбулося прострочення поставки товару згідно з умовами договору №1116111427 від 08.11.2011 року.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що прострочення поставки товару відбулося не з його вини, позивач знав про обставини, які склалися, а саме про невиконання свого обов'язку контрагентом відповідача і тому просить суд вважати випадок прострочки поставки товару винятковим. На підставі вищевикладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Однак, господарський суд не може погодитися з доводами відповідача у зв'язку з наступним.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У п. 6.3.1. договору зазначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.

Так як відбулося прострочення поставки товару, що підтверджується наявними у справі доказами та не заперечується самим відповідачем, то у позивача були підстави для нарахування пені та штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Крім того, частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто невиконання заводом «Ізолятор» свого обов'язку щодо виготовлення продукції, яка була предметом договору №1116111427 від 08.11.2011 року не є підставою для звільнення відповідача від господарсько-правової відповідальності.

Відповідач не надав суду інших доказів, які б підтверджували, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, господарський суд вважає правомірним нарахування штрафних санкцій за прострочення поставки товару.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до положень частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції (п. 7.2. договору).

Отже, позивач просить стягнути з відповідача 396 007,74 грн. пені та 137 902,80 грн. штрафу.

Відповідач прострочив постачання товару на суму 1 690 020,00 грн., адже повинен був здійснити його поставку до 06.02.2012 року, а здійснив її 27.02.2012 року. Прострочення тривало 20 днів. Розмір пені за цей період прострочення - 33 800,40 грн.

Відповідач прострочив поставку товару на суму 1 970 040,00 грн., адже повинен був здійснити його поставку до 06.02.2012 року, а здійснив її 23.10.2012 року.

Позивач, посилаючись на частину 6 статті 232 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача пеню за шість місяців, хоча фактично прострочення тривало більше часу.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 6 частини 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 року №01-06/908/2012 «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарський судів», за змістом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та статті 253 Цивільного кодексу України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Як вже зазначалося, за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Отже, умовами укладеного між сторонами договору оренди встановлена можливість стягнення пені за кожний день прострочення. Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 31.01.2011 року у справі №41/103. Однак, господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, а тому стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 360 517,32 грн. за прострочення поставки товару на 183 дні.

Загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 394 317,72 грн.

Так як прострочення поставки товару на суму 1 970 040,00 грн. тривало більше, ніж 30 днів, господарський суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 137 902,80 грн. штрафу, що становить 7% від вартості невчасно поставленої продукції.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного українсько-казахського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ВА І К» (інд. 03143, м. Київ, вул. Заболотного, 128а, код ЄДРПОУ 23169606) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (інд. 01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» (інд. 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108, літ. А, код ЄДРПОУ 26251923) 394 317 (триста дев'яносто чотири тисячі триста сімнадцять) грн. 72 коп. пені, 137 902 (сто тридцять сім тисяч дев'ятсот дві) грн. 80 коп. штрафу, 10 644 (десять тисяч шістсот сорок чотири) грн. 41 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О. В. Мандриченко Дата складання рішення 27.03.2013 р.