Постанова

від 10.07.2013 по справі 910/1377/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р. Справа№ 910/1377/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мациборко Т.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Копусь А.А. ( за довіреністю), Найденко І.О. ( за довіреністю)

від відповідача: Приходько О.В. ( за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВА І К"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2013р.

у справі № 910/1377/13 (суддя: Мандриченко О.В.)

за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Спільного Українсько-Казахського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ВАІК"

про стягнення 533 910, 54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 р. по справі № 910/1377/13 позов задоволено частково. Стягнуто зі Спільного українсько-казахського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ВАІК" на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" 394 317, 72 грн. пені, 137 902, 80 грн. штрафу, 10 644, 41 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, СП ТОВ "ВАІК" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва № 910/1377/13 від 19.03.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що прострочення поставки товару відбулося не з його вини, позивач знав про обставини, які склалися, а саме про невиконання свого обов'язку контрагентом відповідача і тому просить вважати випадок прострочки поставки товару винятковим.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу СП ТОВ "ВАІК" та призначено розгляд справи № 910/1377/13 на 05.06.2013 р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

04.06.2013р. Через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

05.06.2013р. Через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

05.06.2013р. представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Колегія суддів, заслухавши думку представників сторін, ухвалила клопотання представника відповідача задовольнити, розгляд справи відкласти на 10.07.2013р.

05.07.2013р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення по суті справи №910/11903/13, яка розглядається в господарському суді міста Києва.

10.07.2013р. у судовому засіданні, колегія суддів, заслухавши думку представника позивача стосовно клопотання, ухвалила клопотання залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.11.2011 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (покупець) та Спільним українсько-казахським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ВА І К" (постачальник) було укладено договір поставки №1116111427 (а.с.16).

За умовами частини 1 вищезазначеного договору, постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених в договорі, поставити високовольтні вводи, виробництва заводу "Ізолятор" ТОВ "МАСА", Росія, для ВП "Запорізька АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію. Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціни зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Обсяги закупівлі продукції можуть бути зменшені залежно від реально виділеного фінансування видатків.

Відповідно до п 3.1. договору, сума договору становить 3 847 704,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 641 284,00 грн.

Пунктами 4.1. та 4.2. договору передбачено, що покупець сплачує вартість продукції за цінами, зазначеними в специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника. Оплата поставленої партії продукції здійснюється покупцем протягом 30 робочих днів після підписання акту приймання-передачі поставленої партії продукції.

Згідно п.п. 5.1. та 5.2. договору, строки поставки продукції зазначені в специфікації. Поставка продукції згідно специфікації здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP - склад Запорізького відділення ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом" згідно ІНКОТЕРМС 2000. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється.

Датою поставки вважається дата в накладній на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача. (п. 5.4. договору)

У п. 6.3.1. договору зазначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 8.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Пунктом 10.1. договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених договором, - до закінчення терміну дії гарантії.

Статтями 626 та 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами частин 1 і 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як вже зазначалось, строки поставки продукції визначені в специфікації (п.5.1. договору). Специфікацією до договору передбачено, що постачальник зобов'язався поставити покупцеві ввод високовольтний на загальну суму 3 847 704,00 грн. разом з ПДВ протягом 90 днів з дати укладення договору (а.с.20).

За умовами п. 5.2. договору, поставка продукції згідно специфікації здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP - склад Запорізького відділення ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом" згідно ІНКОТЕРМС 2000. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що датою поставки вважається дата в накладній на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача. Отже, відповідно до умов договору останнім днем поставки було 06.02.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами договору поставка товару відбулася, а саме 27.02.2012р. позивачу поставлено продукцію на суму на суму 1 690 020,00 грн., відповідно до видаткової накладної №РН-0000011 від 27.02.2012 року (а.с.21), а продукцію на суму 1 970 040,00 грн. поставлено позивачеві 23.10.2012 року, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000076 від 23.10.2012 року.(а.с.22).

Відповідач не заперечував щодо несвоєчасного виконання умов поставки вказавши, що його вина в цьому відсутня.

Проте, доводи апелянта стосовно того, що прострочення поставки товару відбулося не з його вини, позивач знав про обставини, які склалися, а саме про невиконання свого обов'язку контрагентом відповідача і тому просив вважати випадок прострочки поставки товару винятковими, колегія суддів вважає необґрунтованим та не підтвердженими належними та допустимими доказами, та зазначає наступне.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки, відбулося прострочення поставки товару, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим апелянтом, а відповідно до п. 6.3.1. договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором, позивачем правомірно була нарахована пеня та штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Як вбачається з п. 7.2. договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що

невиконання заводом "Ізолятор" свого обов'язку щодо виготовлення продукції, яка була предметом договору №1116111427 від 08.11.2011 року не є підставою для звільнення відповідача від господарсько-правової відповідальності. Також відповідно до листів відповідача від 14.02.2012р. № 043 (а.с.137) відповідач вже після строку поставки за договором повідомляв позивача, що не може вчасно поставити ввод, аналогічна позиція викладена в листі № 287 від 14.06.2012р. (а.с.138), що направлений позивачу також після настання строків виконання договору поставки № 1116111427 від 08.11.2011 року.

Апелянт не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Отже нарахування штрафних санкцій за прострочення поставки товару є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції відповідач прострочив постачання товару на суму 1690 020,00 грн., яку повинен був здійснити поставку до 07.02.2012 року, а здійснив її 27.02.2012 року. Прострочення тривало 21 днів. Розмір пені за цей період прострочення - 33 800,40 грн. Також, відповідач прострочив поставку товару на суму 1970 040,00 грн., адже повинен був здійснити його поставку до 07.02.2012 року, а здійснив її 23.10.2012 року., прострочення становить (з 07.02.2012р. по 07.08.2012р.) 183 днів.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 року №01-06/908/2012 "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарський судів", за змістом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та статті 253 Цивільного кодексу України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Таким чином, умовами укладеного між сторонами договору поставки встановлена можливість стягнення пені за кожний день прострочення, однак, господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, а тому з відповідача правомірно було стягнуто пеню у розмірі 360 517,32 грн. за прострочення поставки товару на 183 дні. Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 31.01.2011 року у справі №41/103.

Загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 394 317,72 грн., також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про стягнення з відповідача 137 902,80 грн. штрафу, що становить 7% від вартості невчасно поставленої продукції.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було стягнуто надмірно велику неустойку в порівнянні з ціною поставленого товару та можливих збитків позивача, судова колегія зазначає на наступне.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного Кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пп. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Доводів щодо винятковості даного випадку, а також підтвердження тяжкого матеріального становища підприємства відповідач суду не надав, клопотання про зменшення суми неустойки в суді першої інстанції заявлено не було.

Окрім того, колегія суддів приймає до уваги, що в апеляційній скарзі відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції та в задоволенні позову про стягнення неустойки на загальну суму 533 910,54 грн. відмовити в повному обсязі.

Також, скаржник в судому засідання зазначив, що на момент пред'явлення позову про стягнення неустойки з відповідача за порушення зобов'язання за договором, позивач сам допустив прострочення свої грошових зобов'язання за Договором.

Колегія суддів вважає, посилання скаржника про порушення позивачем грошового зобов'язання, не обґрунтованим та таким що не підтверджується належними та допустимим доказами у справ, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача з позовними вимогами до позивача за захистом свого порушеного права, у зв'язку з несвоєчасним виконанням позивачем своїх зобов'язань за договором № 1116111427 від 08.11.2011 року.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року у справі № 910/1377/13, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВА І К" на рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року у справі № 910/1377/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року у справі № 910/1377/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/1377/13 повернути до місцевого господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Руденко М.А.

Судді Дідиченко М.А.

Пономаренко Є.Ю.