Постанова

від 26.03.2013 по справі 5011-27/14473-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р. Справа№ 5011-27/14473-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Буравльова С.І.

за участю представників:

від позивача - Мельников Д.О., довіреність № б/н від 10.08.2012;

від першого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фудз" - представник не прибув;

від другого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний фонд "Укртранснафта" - представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фудз" на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 у справі № 5011-27/14473-2012 (суддя Босий В.П.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" до товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фудз" та товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний фонд "Укртранснафта" про стягнення 233 419 грн. 47 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фудз" та товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний фонд "Укртранснафта" про стягнення 233 419 грн. 47 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2012 у справі № 5011-27/14473-2012 позовні вимоги задоволені частково: вирішено стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фудз" та товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний фонд "Укртранснафта" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" штраф у розмірі 48 560 грн. 00 коп., пеню у розмірі 17 247 грн. 95 коп., 3% річних у розмірі 3 448 грн. 85 коп. та судовий збір у розмірі 3 841 грн. 14 коп.; в частині стягнення основного боргу у розмірі 122 800 грн. 00 коп. - провадження у справі припинити; в іншій частині в задоволенні позову відмовити.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що відповідачі не виконали своє грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за договором поставки № З-14/09/1 від 14.09.2011 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Арт Фудз" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 у справі № 5011-27/14473-2012 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що направлення позивачем разом з позовною заявою першому відповідачу тільки частини документів, унеможливило надати обґрунтовані заперечення на позов, що в свою чергу призвело до прийняття судом невірного рішення.

Апелянт, в апеляційній скарзі також посилається на ненадання місцевим господарським судом сторонам можливості врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фудз" у справі № 5011-27/14473-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 було сформовано для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фудз" колегію суддів у складі головуючого судді Пономаренка Є.Ю., суддів: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 у справі №5011-27/14473-2012 апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фудз" повернута скаржнику без розгляду.

Апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фудз" 14.02.2013 надійшла повторно до Київського апеляційного господарського суду.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фудз" передано для розгляду головуючому судді Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 було сформовано для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фудз" колегію суддів у складі: головуючого судді Пономаренка Є.Ю., суддів: Руденко М.А., Буравльова С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 у справі №5011-27/14473-2012 апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фудз" прийнята до провадження та її розгляд призначено на 13.03.2013.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 розгляд справи № 5011-27/14473-2012 відкладено на 26.03.2013.

Представник позивача в судовому засіданні 26.03.2013 заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Апелянт - перший відповідач у справі не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні 26.03.2013, проте надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Дане клопотання колегією суддів відхиляється з наступних підстав.

Так, представником першого відповідача клопотання про відкладення розгляду справи подається вже вдруге.

Перше клопотання, яке було мотивовано неможливістю прибуття в судове засідання представника через його відрядження, судом задоволено та розгляд справи було відкладено на 26.03.2013.

Від представника першого відповідача знову надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням на лікарняному.

Слід зазначити, що неможливість участі в судовому засіданні певних представників підприємства не перешкоджає уповноваженню на участь в засіданні інших осіб.

Також, слід зазначити, що саме першим відповідачем подана апеляційна скарга. Отже, його позиція викладена та зрозуміла.

Також, апелянт не позбавлений був права на надання додаткових пояснень, як і на реалізацію своїх правомочностей на уповноваження певної особи на участь в судовому засіданні.

Враховується судом і те, що справа розглядається в апеляційному порядку з 18.02.2013 року, а відтак, з огляду на встановлений процесуальним законом двомісячний строк розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку щодо відхилення клопотання про відкладення розгляду справи з метою недопущення зловживання стороною процесуальними правами та затягування судового процесу з урахуванням наведених вище підстав.

Другий відповідач не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля", як постачальником та товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Фудз", яке діяло від імені та в інтересах спільної діяльності відповідно до договору про спільну діяльність між ТОВ "Арт Фудз" та закритим акціонерним товариством "Корпоративний фонд "Укртранснафта" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Корпоративний фонд "Укртранснафта"), як покупцем, 14.09.2011 року укладено договір поставки № З-14/09/1.

Згідно предмету даного договору постачальник зобов'язався поставити в обумовлений термін і передати у власність покупця, а покупець - прийняти й оплатити цукор білий кристалічний буряковий ІІІ і IV категорії в мішках по 50 кг, кольоровість якого не повинна перевищувати 0,80 умовних одиниць, який поставляється йому в рамках даного договору. Ціна та кількість визначаються у видаткових накладних та/або специфікаціях до даного договору, а строки відвантаження й поставки товару визначаються специфікаціями до даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору ціна товару встановлюється за згодою сторін і відображається в специфікаціях та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що розрахунки за поставлений товар за цим договором здійснюються протягом 21 календарного дня з дати поставки товару. Оплата поставленого товару проводиться в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 6.2 договору у випадку невиконання покупцем грошових зобов'язань, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення зобов'язань, від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання відповідно до умов даного договору, а у випадку постачання товару з відтермінуванням платежу, у разі затримки платежу більше ніж на 10 банківських днів, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми невиконаного зобов'язання.

Специфікаціями №1 від 20.10.2011 р., №2 від 15.02.2012 р. та №3 від 28.02.2012 р. до Договору поставки № З-14/09/1 від 14.09.2011 сторони погодили кількість, ціну, строки поставки та оплати товару.

Постачальник виконав прийняті на себе зобов'язання за договором, а саме, Покупцю було поставлено продукцію на загальну суму 628 820 грн. 00 коп.

Факт поставки товару відповідачам на зазначену суму підтверджується оформленими належним чином наступними видатковими накладними: №РН00-145-00267 від 20.10.2011 р. на суму 143 220 грн. 00 коп., №РН00-145-00181 від 16.02.2012 р. на суму 242 800 грн. 00 коп. та №РН00-145-00224 від 29.02.2012 р. на суму 242 800 грн. 00 коп. (а.с. 17-19).

Відповідачі свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару виконали частково, сплативши на рахунок позивача 506 020 грн. 00 коп., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 949 від 10.11.2011 р. на суму 143 220 грн. 00 коп., № 1486 від 23.03.2012 р. на суму 50 000 грн. 00 коп., № 1487 від 23.03.2012 на суму 50 000 грн. 00 коп., № 1546 від 02.04.2012 на суму 92 800 грн. 00 коп., № 1622 від 08.05.2012 на суму 20 000 грн. 00 коп., № 1679 від 22.05.2012 на суму 30 000 грн. 00 коп., № 1690 від 24.05.2012 на суму 20 000 грн. 00 коп., № 1719 від 30.05.2012 на суму 30 000 грн. 00 коп., № 1750 від 05.06.2012 на суму 30 000 грн. 00 коп., № 1870 від 25.07.2012 на суму 40 000 грн. 00 коп. (а.с.23-32).

Оскільки, відповідачами оплата за поставлену продукцію була здійснена не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, сума боргу відповідачів перед позивачем на момент звернення останнього до суду становила 122 800 грн. 00 коп.

Після порушення провадження у даній справі відповідачами було здійснено оплату боргу за поставлений товар на суму 122 800 грн. 00 коп., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №99 від 17.10.2012 р. на суму 20 000 грн. 00 коп., №99 від 18.10.2012 р. на суму 20 000 грн. 00 коп., №103 від 19.10.2012 р. на суму 20 000 грн. 00 коп., №166 від 08.11.2012 р. на суму 20 000 грн. 00 коп., №188 від 16.11.2012 р. на суму 12 800 грн. 00 коп., №195 від 21.11.2012 р. на суму 10 000 грн. 00 коп., №194 від 22.11.2012 р. на суму 10 000 грн. 00 коп., та №199 від 23.11.2012 р. на суму 10 000 грн. 00 коп. (а.с.92-99).

Враховуючи погашення боргу відповідачами вже після подачі позову до суду, відповідно до пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України судом першої інстанції було припинено провадження по справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 122 800 грн. 00 коп.

Заборгованість з пені в сумі 43 382 грн. 92 коп., штрафу в сумі 48 560 грн. 00 коп. та 3% річних в сумі 8 676 грн. 55 коп., які були заявлені позивачем до стягнення у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачами сплачена не була.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачами зобов'язання з оплати вартості поставленої продукції настав, проте зобов'язання в повному обсязі виконано не було.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи погашення боргу відповідачами вже після подачі позову до суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинення провадження по справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 122 800 грн. 00 коп. на підставі пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення штраф в сумі 48 560 грн. 00 коп., пеню в сумі 43 382 грн. 92 коп., та 3% річних в сумі 8 676 грн. 55 коп.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в постанові від 27.04.2012 р. по справі №06/5026/1052/2011.

Так, згідно з п. 6.2 договору у випадку невиконання покупцем грошових зобов'язань, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення зобов'язань, від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання відповідно до умов даного договору, а у випадку постачання товару з відтермінуванням платежу, у разі затримки платежу більше ніж на 10 банківських днів, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми невиконаного зобов'язання.

Таким чином, договором № З-14/09/1 від 14.09.2011 передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

З огляду на те, що відповідачі прострочили виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором поставки № З-14/09/1 від 14.09.2011 колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача штрафу в сумі 48 560 грн. 00 коп., пені в сумі 17 247 грн. 95 коп. та 3% річних в сумі 3 448 грн. 85 коп., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Доводи апелянта про те, що направлення йому позивачем разом з позовною заявою тільки частини документів, унеможливило надати обґрунтовані заперечення на позов, що в свою чергу спричинило прийняття судом невірного рішення, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Так, в матеріалах справи (а.с.42) міститься опис вкладення у цінний лист, який підтверджує направлення першому відповідачу позовної заяви з додатками.

Крім цього, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право сторін на ознайомлення з матеріалами справи.

Враховуючи майже двомісячний строк розгляду справи судом першої інстанції у першого відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами даної справи та надання заперечень по суті заявлених вимог.

Апелянт, в апеляційній скарзі також посилається на ненадання місцевим господарським судом сторонам можливості врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди.

При цьому, перший відповідач зазначає про те, що текст мирової угоди ним було направлено позивачу.

Дані доводи також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право звернутись до суду з заявою про укладення мирової угоди.

Так, мирова угода оформлена належними чином, на затвердження суду сторонами не надавалась.

Крім цього, відповідно до протоколу судового засідання від 10.12.2012 по справі № 5011-27/14473-2012 позивачем надані пояснення щодо недосягнення згоди між сторонами при укладенні мирової угоди.

В судовому засіданні 12.12.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів штрафу в сумі 48 560 грн. 00 коп., пені в сумі 43 382 грн. 92 коп., та 3% річних в сумі 8 676 грн. 55 коп.

Наведене свідчить про відсутність з боку позивача згоди на укладення мирової угоди.

За наведених обставин, доводи першого відповідача викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на першого відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фудз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 у справі № 5011-27/14473-2012 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - першого відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 5011-27/14473-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Руденко М.А.

Буравльов С.І.