Рішення

від 12.02.2013 по справі 5009/3920/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 32/108/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.13 Справа № 5009/3920/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромонтаж" (69057, м. Запоріжжя, вул. Антенна, буд. 8)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромонтаж Плюс" (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 10)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автолідер-2010" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 87-Б, кв. 35)

про стягнення 114301,91 грн.

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя - Колодій Н.А., судді - Зінченко Н.Г., Шевченко Т.М.,

Представники:

Від позивача - Волнова Ю.М., на підставі довіреності б/н від 22.03.12 р.

Від відповідача - Лазаренко Г.І., на підставі довіреності б/н від 01.11.12 р.

Від третьої особи - Єсілевський С.С., довіреність № 3 від 11.02.2013 р.

СУТЬ СПОРУ

До господарського суду Запорізької області звернулось ТОВ "Укрелектромонтаж" до ТОВ "Укрелектромонтаж Плюс" про стягнення 114301,91 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.10.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/3920/12, присвоєно номер провадження справи 32/108/12, з призначенням судового засідання на 14.11.2012 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

В судовому засіданні 14.11.2012 р. для надання додаткових доказів було оголошено перерву до 05.12.2012 р.

Ухвалою суду від 05.12.2012 р., у зв'язку з витребуванням нових доказів в порядку ст. 38 ГПУ України, розгляд справи було відкладено на 19.12.2012 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.12.2012 р., на підставі розпорядження голови господарського суду Запорізької області від 19.12.2012 р. справа № 5009/3920/12 прийнята до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Колодій Н.А, судді - Шевченко Т.М., Зінченко Н.Г., судове засіданні призначено на 23.01.2013 р.

Ухвалою суду від 23.01.2013 р. на підставі ст. 27 ГПК України, до участі у справі № 5009/3920/12 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Автолідер-2010", у сторін і третьої особи були витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по-суті, розгляд справи було відкладено на 12.02.2013 р.

Позивачем заявлені вимоги на підставі ст., ст. 16, 625 ЦК України та ст., ст. 20, 193 ГК України і обґрунтовані тими обставинами, що у період з травня по грудень 2011 року позивач продав, а відповідач прийняв товар на суму 114301,91 грн. Відповідач оплату за отриманий товар не здійснив. У зв'язку з чим позивач просить суд стягнути заборгованість за поставлений товар.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що товар, який він прийняв від позивача на підставі видаткових накладних, було передано йому безоплатно. Вважає, що надані позивачем докази не підтверджують факт укладення сторонами угоди купівлі-продажу товару.

Представник третьої особи - ТОВ "Автолідер 2010" в судовому засіданні надав суду пояснення та документально підтвердив факт продажу автомобілів, які входять до складу спірного майна, переданого за видатковими накладними. Зокрема, представник третьої особи пояснив, що між позивачем та третьою особою були укладені договори комісії, на підставі яких ТОВ «Автолідер 2010» був уповноважений на продаж автомобілів, що належали позивачу на праві власності. Відповідно до зазначених договорів комісії третя особа уклала договори купівлі - продажу автомобілів з ТОВ "Укрелектромонтаж Плюс". Розрахунки за придбані автомобілі згідно досягнутих домовленостей повинні були здійснюватися безпосередньо між позивачем та відповідачем.

За клопотанням представників сторін судове засідання велось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Судовий процес завершено 12.02.2012 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що в період з травня по грудень 2011 року між ТОВ «Укрелектромонтаж» та ТОВ «Укрелектромонтаж Плюс» склалися правовідносини, за якими ТОВ «Укрелектромонтаж» передало товар, а ТОВ «Укрелектромонтаж Плюс» прийняло товар на умовах оплати за цінами, зазначеними в видаткових накладних.

В рамках цих правовідносин позивач передав відповідачу товар на загальну суму 114301,91 грн., що підтверджується видатковими накладними: № ЛНА-000004 від 06.05.2011 р. (на суму 11238,08 грн.), № ЛНА - 000007 від 24.06.2011 р. (на суму 7037,81 грн.), № ЛНА - 000009 від 29.07.2011 р. (на суму 14715,92 грн.), № ЛНА - 000010 від 22.08.2011 р. (на суму 5751,76 грн.), № ЛНА-000011 від 22.08.2011 р. (на суму 22868,46 грн.), № ЛНА - 000012 від 22.08.2011 р. (на суму 5600,78 грн.), № ЛНА - 000013 від 22.08.2011 р. (на суму 3049,98 грн.), № ЛНА-000014 від 22.08.2011 р. (на суму 18868,92 грн.), № ЛНА-000017 від 31.08.2011 р. (на суму 10823,80 грн.), № ЛНА-000022 від 12.12.2011 р. (на суму 14346,40 грн.), копії містяться в матеріалах справи.

Відповідач оплату за отриманий товар не здійснив.

Враховуючи, що в видаткових накладних порядок розрахунків не визначено, позивач 14.08.2012 р. направив на адресу відповідача вимогу (вих. № 14/08-01), якою просив сплатити заборгованість в сумі 114301,91 грн. за поставлений товар.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатив вартість поставленого товару, позивач передав на розгляд суду спір про стягнення з останнього боргу в сумі 114301,91 грн.

В ході судового розгляду спору відповідач не заперечував факт отримання ним товару. Однак при цьому він зазначає, що домовленостей про оплату зазначеного в накладних товару у сторін не було, а тому вважає, що товар був переданий у власність безоплатно.

Позивач наполягає на тому, що спірний товар було передано відповідачу на умовах купівлі-продажу, а відтак у останнього виник обов'язок оплатити придбаний товар.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, пояснення сторін, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, виходячи з наступного.

Загальними нормами чинного законодавства, зокрема, статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно ст.173,174, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасникам відносин в сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарське зобов'язання виникає, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, (ст. 180 ГК України).

Позивач обґрунтовує свою правову позицію тими обставинами, що між сторонам у спрощений спосіб було укладено угоду купівлі-продажу товару, що підтверджується певними діями сторін.

За умовами договору купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України встановлено також обов'язок покупця оплатити товар одразу після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

На думку позивача в видаткових накладних, на підставі яких передавався товар, містяться запропоновані продавцем всі істотні умови договору купівлі продажу: предмет договору, ціна, кількість, асортимент. Факт отримання товару відповідачем свідчить про прийняття пропозиції укласти договір на запропонованих позивачем умовах.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що вищезазначені видаткові накладні, складені відповідно до норм чинного законодавства, підписані представниками сторін та є доказами проведення сторонами господарської операції.

Крім того, в ході судового розгляду справи позивачем та третьою особою були надані інші докази, які свідчать про наміри сторін по справі передати спірний товар на умовах його купівлі-продажу.

Так зокрема до матеріалів справи позивачем залучено протокол № 01/08/06 від 01.08.2011 р. зборів засновників ТОВ "Укрелектромонтаж", яким було вирішено питання щодо реалізації основних засобів та ТМЦ, які знаходяться на балансі ТОВ "Укрелектромонтаж", по цінам не нижче балансової вартості. Таким чином позивач наполягае на тому, що у нього не було наміру безоплатно передавати відповідачу товарно-матеріальні цінності.

Посилання відповідача на переліки від 31 травня 2011 р. та від 1 серпня 2011 р., відповідно до яких ТОВ «Укрелектромонтаж» передало ТОВ «Укрелектромонтаж Плюс» товарно -матеріальні цінності, судом до уваги не приймаються, оскільки ці докази лише свідчать про факт передачі ТМЦ, і ніяким чином не спростовують доводи позивача про від платність такої передачі.

Відповідно до ч. 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 198 Господарського кодексу України передбачено, що платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.

За наслідками вчинення господарських операцій проведених на підставі зазначених видаткових накладних, позивачем було оформлено та видано відповідачу податкові накладні.

Відповідно до п. 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент укладення правочину), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним податковим органом України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Видані ТОВ "Укрелектромонтаж Плюс" податкові накладні свідчать, що підставою для відчуження товару є договір поставки, а формою проведення розрахунків є оплата з поточного рахунку.

Реєстр виданих та отриманих накладних за відповідний період, в якому проведено реалізацію товару, у т.ч. розділ 1 "Видані податкові накладні", мітить інформацію щодо факту оплатної реалізації товару, підтверджують право на податковий кредит.

Згідно до ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 153.2 ст. 135. зазначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (підпункт 135.5.4. ст.135 Податкового кодексу України).

Згідно наданих податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2, 3 квартали 2011 року ТОВ "Укрелектромонтаж Плюс" не мало "інших доходів", отже твердження відповідача про те, що в період з квітня по грудень 2011 р. були безоплатно отримані товари на суму 114301,91 грн. за вище переліченими накладними спростовуються наданими суду доказами.

Згідно ч. 6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів.

Пунктом 7 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Витребувані ухвалою суду у ТОВ "Укрелектромонтаж Плюс" податкові декларації з ПДВ та додатки, до яких складено Реєстр виданих та отримання накладних за період поставки товару, свідчать про те, що було проведено реалізацію основних засобів, а також підтверджують факт прийняття основних засобів та виникнення у відповідача обов'язку оплатити отриманий товар.

Відповідно до додатку № 5 до кожної декларації з ПДВ відповідач задекларував право на податковий кредит отриманого від позивача товару, про що свідчить зазначення індивідуального податкового номеру позивача в звіті та суми господарських операцій. Відображення сум ПДВ вартості отриманого від позивача товару у складі податкового кредиту свідчить про те, що операції з купівлі-продажу основних засобів не були безоплатними, оскільки відповідно до п. 1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Крім того, судом були витребувані і оцінені і інші докази, які мали суттєве значення для вирішення даного спору. Як свідчать матеріали справи на підставі видаткових накладних: № ЛНА - 000010 від 22.08.2011 р. (на суму 5751,76 грн.), № ЛНА-000011 від 22.08.2011 р. (на суму 22868,46 грн.), № ЛНА - 000012 від 22.08.2011 р. (на суму 5600,78 грн.), № ЛНА - 000013 від 22.08.2011 р. (на суму 3049,98 грн.), № ЛНА-000014 від 22.08.2011 р. (на суму 18868,92 грн.) ТОВ «Укрелектромонтаж» у складі зазначених товарно-матеріальних цінностей було передано ТОВ "Укрелектромонтаж Плюс" автомобілі.

Оскільки перехід права власності на транспортні засоби відповідно до положень чинного законодавства потребує певної юридичної форми, сторони по справі доручили третій особі ТОВ «Автолідер -2010» належним чином оформити їх правовідносини.

В матеріалах справи міститься протокол Загальних зборів учасників ТОВ "Укрелектромонтаж" № 01/08/05 від 01.08.2011 р., в якому було зазначено про прийняття позивачем рішення щодо зняття спірних автомобілів з обліку в органах ДАІ м. Запоріжжя з метою наступної їх реалізації , по цінам у відповідності з ринковою вартістю автомобілів . Цими ж зборами учасників ТОВ "Укрелектромонтаж" було вирішено питання про продаж транспортних засобів за встановленою ціною.

На виконання прийнятого рішення 22.08.2011 р. ТОВ "Укрелектромонтаж" видало представнику позивача Луценку М.Д. довіреність на право продажу автотранспортних засобів та оформлення довідки -рахунку для ТОВ "Укрелектромонтаж"

23.08.2011 р. між ТОВ "Автолідер-2010" (комісіонер) та ТОВ "Укрелектромонтаж" (комітента) в особі Луценко М.Д. було укладено договори комісії за № КІМ/848577 від 23.08.2011 р., № КІМ/848578 від 23.08.2011 р., № КІМ/848579 від 23.08.2011 р., № КІМ/848580 від 23.08.2011 р., № КІМ/848581 від 23.08.2011 р., відповідно до яких ТОВ "Автолідер-2010" (комісіонер) зобов'язався за дорученням ТОВ "Укрелектромонтаж" (комітента) за комісійну плату за рахунок комітента, але від свого імені, укласти договір продажу транспортних засобів, а саме: автомобілів зазначених у спірних накладних.

До матеріалів справи залучено довіреність ТОВ "Укрелектромонтаж Плюс", яка видана Семаку М.М. на право придбання автотранспортних засобів та оформлення довідок - рахунків для ТОВ "Укрелектромонтаж Плюс".

ТОВ "Автолідер-2010" виставило для сплати вартості придбаних ТОВ "Укрелектромонтаж Плюс" транспортних засобів довідки -рахунки: № 848577, 848579, 848578, 848586, №848581, копії яких залучені до матеріалів справи.

Продаж автомобілів (які були передані по вищезазначеним видатковим накладним) було оформлено договорами купівлі - продажу (№ КІМ № 848581 від 23.08.2011 р., № КІМ № 848579 від 23.08.2011 р., б/н від 23.08.2011 р., № КІМ № 848578 від 23.08.2011 р.), відповідно до яких ТОВ "Автолідер-2010" (продавець, який виступав за дорученням власника ТОВ «Укрелектромонтаж») зобов'язався передати у власність "Укрелектромонтаж Плюс" автомобілі, за цінами які були визначені в договорах.

З урахуванням встановлених обставин, заперечення відповідача про безоплатну передачу йому товарно-матеріальних цінностей від позивача, суд вважає такими, що спростовуються фактичними обставинами справи та наданими суду доказами

Згідно зі ст., ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Предметом позову є матеріально-правова вимога до відповідача - стягнення вартості за поставлений товар у розмірі 114301,91 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог -згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що вимогою (вих. № 14/08-01), позивач 14.08.2012 р. звертався до відповідача з вимогою здійснити оплату за поставлений товар.

Частиною другоїю статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що відповідач необґрунтовано залишив без задоволення вимогу позивача про оплату товару.

На підставі викладеного, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 114301,91 грн. заборгованості і обґрунтованими доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір доведений до суду з його вини

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромонтаж" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромонтаж Плюс" про стягнення 114301,91 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромонтаж Плюс" (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 10, код ЄДРПОУ 33009508) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромонтаж" (69057, м. Запоріжжя, вул. Антенна, буд. 8, код ЄДРПОУ 32889786) 114301 (сто чотирнадцять тисяч триста одна) грн. 91 коп. основного боргу, 2286 (дві тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 04 коп. судового збору. Видати наказ.

Головуючий суддя Н.А. Колодій

Судді Н.Г. Зінченко

Т.М. Шевченко

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "26" лютого 2013 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.