Рішення

від 21.03.2013 по справі 908/844/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 2/23/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.13 Справа № 908/844/13-г

Суддя Мойсеєнко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕЛВО-Україна"",

м. Київ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя,

про стягнення 1 230 678,00 грн. основного боргу, 93 040,33 грн. пені, 23 684,68 грн. - 3 % річних,

за участю представників сторін:

від позивача: Якусик Д.В. (довіреність № 0015-1-15/01/13 від 10.01.2013 р.);

від відповідача: Кріпак Д.В. (довіреність № 1/05к від 26.12.2012 р., ведучий юрисконсульт);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕЛВО-Україна"" з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" 1 230 678,00 грн. основного боргу, 93 040,33 грн. пені, 23 684,68 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 19.03.2012 р. № К003543 відповідач не оплатив 80% залишкової вартості електротехнічної продукції в розмірі 1 230 678,00 грн., поставленої в період з 06.06.2012 р. по 12.07.2012 р. На суму заборгованості позивач нарахував пеню в розмірі 93040,33 грн. за період з 21.06.2012 р. по 27.01.2013 р., а також 3% річних в розмірі 23684,68 грн. за період з 21.06.2012 р. по 20.02.2013 р.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 1, 525, 526, 530, 611, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 05.03.2013 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/23/13 та призначено розгляд справи на 21.03.2013 р.

Відповідач надав відзив на позов, в якому не погодився з позовними вимогами та просить відмовити позивачу в позові. Вказує, що товар поставлений позивачем з порушенням строку, погодженого у специфікації № 1 від 19.03.2012 р. (після 01.06.2012 р.). Також в порушення п.2.3 договору позивач не надав технічні паспорти на поставлені ізолятори фарфорові на напругу 110 кВ ИОС-110-1250МУХЛ1, про що свідчить акт приймання-передачі електрообладнання № 109-02/07/12 від 03.07.2012 р. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що до позивача підлягає застосуванню оперативно-господарська санкція, передбачена пунктом п. 6.4.1 договору, відповідно до якої у разі невиконання постачальником умов договору покупець має право зупинити повністю або частково, за своїм вибором, виконання будь-яких своїх зобов'язань перед постачальником. При цьому покупець звільняється від відповідальності за прострочення виконання зупиненого зобов'язання.

В судовому засіданні 21.03.2013р. були присутні представники обох сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Також надав письмові пояснення від 18.03.2013 р. про те, що умовами договору поставки сторони не передбачили документального оформлення факту передачі документів, що визначаються у п. 2.3 договору. Жодних зауважень щодо комплектності, якості, кількості товару від позивача не надходило. У зв'язку з цим, позивач зазначає, що товар був переданий відповідачу разом із документами, визначеними в п. 2.3 договору.

Представник відповідача проти позову заперечив.

В судовому засіданні 21.03.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

19.03.2012 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕЛВО-Україна"" (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Запоріжтрансформатор" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № К003543, за яким постачальник зобов'язується поставити в обумовлені строки покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього грошову суму.

У пунктах 2.1, 2.2 договору визначено, що поставці за даним договором підлягає електротехнічна продукція. Загальні кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення за типами, визначається специфікаціями, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.3 договору постачальник одночасно з передачею товару передає покупцю його приналежності та документи, що стосуються товару: оригінал рахунку, оригінал накладної, оригінал податкової накладної, паспорт, технічний опис, сертифікат якості.

Відповідно до умов пунктів 3.1-3.4 договору товар поставляється у строк, передбачений у відповідних специфікаціях. Товар поставляється покупцю на умові DDP - м. Запоріжжя, склад покупця, Дніпропетровське шосе, згідно Інкотермс в редакції 2000 року, якщо інше не передбачено в специфікаціях до даного договору. Право власності на товар та ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходять до покупця з моменту його поставки у відповідності з п. 3.2 даного договору, приймання товару за кількістю здійснюється по транспортним та супровідним документам, які надані постачальником.

У пунктах 5.1, 5.2 договору сторони погодили, що ціна товару визначається специфікаціями, що є невід'ємною частиною даного договору. Ціна договору на момент його укладення (специфікація №1 до даного договору) складає 1538347,20 грн., в тому числі ПДВ. Ціна договору корегується сторонами шляхом зазначення про це в наступних специфікаціях.

Умови оплати вставлено у п. 5.4 договору: 20% - передоплата протягом 15 банківських з моменту підписання специфікації, 80% - протягом 10 банківських днів з моменту поставки на склад покупця.

Згідно з п. 7.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених даним договором, - до спливу строку дії гарантії.

Таким чином, умови договору є чинними на час розгляду справи судом.

Відповідно до умов специфікації № 1 від 19.03.2012 р. до договору позивач зобов'язався поставити відповідачу товар (роз'єднувачі однополюсні РГН-110/3150УХЛ1 з приводом ПД-14-00УХЛ1, РГН-110/2000УХЛ1 з приводом ПД-14-00УХЛ1, РГ-35/2000УХЛ1 з приводом ПД-14-02УХЛ1, ізолятор опорно-стрижневий ИОС-110-1250 М УХЛ1) на загальну суму 1538347,20 грн. з ПДВ. Строк поставки встановлено у 45 днів з моменту 20% передоплати.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рахунку-фактури позивача від 10.04.2012 р. № СФ-0000095 відповідачем було внесено передоплату в розмірі 20% вартості товару (307669,44 грн.) платіжним дорученням від 17.04.2012 р. № 190.

Таким чином, товар мав бути поставлений позивачем до 31.05.2012 р.

Позивач поставив товар з простроченням за наступними видатковими накладними:

№ РН-40172 від 05.06.2012 р. - на суму 964684,80 грн. з ПДВ,

№ РН-40200 від 21.06.2012 р. - на суму 396601,20 грн. з ПДВ,

№ РН-40211 від 02.07.2012 р. - на суму 61908,00 грн. з ПДВ,

№ РН-40236 від 11.07.2012 р. - на суму 115153,20 грн. з ПДВ.

Всього поставлено товару на суму 1538347,20 грн. з ПДВ.

На склад покупця товар передано на наступний день після поставки за актами приймання-передачі електрообладнання: № 094-06/06/12 від 06.06.2012 р., № 105-21/06/12 від 22.06.2012р., № 109-02/07/12 від 03.07.2012 р., № 119-11/07/12 від 12.07.2012 р.

Відповідно до умов пунктів 3.3, 5.4 договору право власності на товар виникло у відповідача з моменту поставки товару на склад, і решта 80% вартості товару мала бути оплачена відповідачем протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару на склад.

Таким чином, по кожному акту приймання-передачі відповідач мав оплатити 80% вартості товару у наступні строки:

по акту від 06.06.2012 р. сплатити суму 771747,84 грн. до 20.06.2012 р.;

по акту від 22.06.2012р. сплатити суму 317280,96 грн. до 09.07.2012 р.;

по акту від 03.07.2012 р. сплатити суму 49526,40 грн. до 17.07.2012 р.;

по акту від 12.07.2012 р. сплатити суму 92122,56 грн. до 26.07.2012 р.

Всього залишкова вартість товару складає 1 230 677,76 грн., а не 1 230 678,00 грн., як вказує позивач. Дана розбіжність у сумах боргу виникла у зв'язку з тим, що позивачем помилково вказано у позові про сплату відповідачем передоплати в розмірі 307669,20 грн., у той час я к фактично відповідачем оплачено 307669,44 грн. (на 0,24 грн. більше).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не заперечує, що сума боргу за поставлений товар ним не сплачена, однак заперечує проти позову з тих підстав, що відповідач правомірно зупинив виконання своїх грошових зобов'язань.

Відповідач вказує, що позивач в порушення п.2.3 договору не надав технічні паспорти на поставлені ізолятори фарфорові на напругу 110 кВ ИОС-110-1250МУХЛ1, про що свідчить акт приймання-передачі електрообладнання № 109-02/07/12 від 03.07.2012 р.

Тому відповідно до п. 6.4.1 договору відповідач застосував до позивача оперативно-господарську санкцію у вигляді зупинення виконання своїх зобов'язань з оплати товару і вважає, що на цей час відповідач має бути звільнений від відповідальності за прострочення виконання зупиненого зобов'язання.

Суд зазначає, що правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, встановлені статтею 666 Цивільного кодексу України. Відповідно до норм даної статті, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач, прийнявши товар без зауважень, не надсилав позивачу повідомлень про те, що технічні паспорти на ізолятори фарфорові на напругу 110 кВ ИОС-110-1250МУХЛ1 не передавались, не встановлював позивачу строк для надання цих документів.

Навпаки, у листуванні з приводу оплати суми боргу відповідач визнавав суму заборгованості в розмірі 1230677,76 грн. з ПДВ, обґрунтовував затримку платежу фінансовими складнощами та зобов'язувався здійснити оплату (листи ПАТ «Запоріжтрансформатор» від 31.10.2012 р. № 1/17-1163, від 25.12.2012 р. № 1/17-1467, від 13.02.2013 р. № 1/17-242). Будь-яких претензій щодо непередання позивачем технічних паспортів на товар відповідач позивачу не висував.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що на ізолятори фарфорові на напругу 110 кВ ИОС-110-1250МУХЛ1 взагалі передбачена видача технічних паспортів.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що ізолятори фарфорові на напругу 110 кВ ИОС-110-1250МУХЛ1 не є обладнанням (пристроєм), а лише окремою запчастиною, на яку технічний паспорт не видається.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що всі необхідні документи на поставлений товар відповідачу передані.

Відповідач не надав доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 230 677,76 грн. основного боргу за поставлений товар суд визнав законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У стягненні 0,24 грн. основного боргу суд відмовляє.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Підпунктами 6.3.1.1 та 6.3.1.2 пункту 6.3.1 договору встановлено, що за прострочення виконання зобов'язань за даним договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1% від ціни невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення. Пеня за порушення грошового зобов'язання за даним договором обмежується розміром та в порядку, передбаченому законами.

На суму заборгованості позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 21.06.2012 р. по 27.01.2013 р. в сумі 93040,33 грн.

Вказаний розрахунок пені є невірним у зв'язку з тим, що позивач невірно визначив суми прострочення по кожній поставці, а саме: зменшив на суму передоплати вартість першої поставки, а решти суми поставок обчислені, виходячи із 100% їх вартості. У той же час, відповідно до умов п. 5.4 договору оплата 80% товару здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту поставки. Оскільки поставки були здійснені позивачем в різний час, то 80% вартості товару слід обчислювати від суми кожної поставки.

За розрахунком суду пеню слід розраховувати наступним чином:

- по акту від 06.06.2012 р. від суми боргу 771747,84 грн. пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 21.06.2012 р. по 21.12.2012 р. (184 дні) складає 58197,38 грн.;

- по акту від 22.06.2012р. від суми боргу 317280,96 грн. пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 10.07.2012 р. по 10.01.2013 р. (185 днів) складає 24059,70 грн.;

- по акту від 03.07.2012 р. від суми боргу 49526,40 грн. пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 18.07.2012 р. по 18.01.2013 р. (185) складає 3756,08 грн.;

- по акту від 12.07.2012 р. від суми боргу 92122,56 грн. пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 27.07.2012 р. по 27.01.2013 р. (185 днів) складає 6987,50 грн.

Всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 93000,66 грн. пені. У стягненні 39,67 грн. пені суд відмовляє.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У підпункті 6.1.1 пункту 6.1 договору сторони закріпили, що за прострочення виконання грошового зобов'язання винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні проценти в розмірі 3% річних від несплаченої суми.

На суму заборгованості позивач нарахував 3% річних за період з 21.06.2012 р. по 20.02.2013 р. в сумі 23684,68 грн.

Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що сума річних відсотків за обраний позивачем період є більшою, ніж нараховано позивачем. Проте суд не може виходити за межі заявлених вимог і тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 23684,68 грн. підлягають задоволенню.

Таким чином, позов задоволено судом частково.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (вул. Дніпропетровське шосе, буд. 3, м. Запоріжжя, 69600, ідентифікаційний код 00213428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕЛВО-Україна"" (вул. Багговутівська, буд. 17-21, м. Київ, 04107, ідентифікаційний код 32385941, р/р 26003301017927 у відділенні «Кредитний центр «Поділ» ПАТ «ВТБ Банк», м. Київ, МФО 321767) 1 230 677,76 грн. (один мільйон двісті тридцять тисяч шістсот сімдесят сім грн. 76 коп.) основного боргу, 93 000,66 грн. (дев'яносто три тисячі грн. 66 коп.) пені, 23 684,68 грн. (двадцять три тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 68 коп.) - 3% річних та 26947,26 грн. (двадцять шість тисяч дев'ятсот сорок сім грн. 26 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 26.03.2013 р.