Постанова

від 21.03.2013 по справі 2а-8013/11/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2013 р. (о 11:05) Справа №2а-8013/11/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є, представників сторін:

від позивача - Василенко М.А., Сулеманова Н.А.;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс"

до Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Дайвіс» (далі позивач) до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим (далі відповідач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001132301/0 від 21.12.2010 р., №0001132301/1 від 18.01.2011 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач зазначає, що висновки податкового органу щодо відсутності господарської операції між позивачем та його контрагентом та порушення платником (ТОВ «Дайвіс») п.п. 7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону №168 при формуванні податкового кредиту з ПДВ по операціях з ТОВ «Благодійний союз» на загальну суму 234999,99 грн., у т.ч. за липень 2010 р. в сумі 133333,33 грн. та за вересень 2010 р. в сумі 101666,66 грн. суперечать нормам податкового законодавства та документам бухгалтерського та податкового обліку та звітності позивача. Позивач підкреслює, що реальність господарських операцій, рух товару від проадвця до покупця підтверджується первинними бухгалтерськими документами та наступним використанням отриманого товару в господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку, тому спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.09.2011 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.10.2011 у справі призначено судово-економічну експертизу, зупинено провадження у справі до одержання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.03.2013 провадження у справі поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.03.2013 здійснена заміна відповідача на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби.

Представники позивача у судових засіданнях наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, день, час слухання справи повідомлений належним чином, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Дайвіс» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Алушта ДПС, є платником податків та зборів, в тому числі податку на додану вартість.

Основними видами економічної діяльності ТОВ «Дайвіс» згідно довідки з ЄДРПОУ серії АА №231414 від 03.12.2009 р. є у т.ч.:

- діяльність санаторно-курортних закладів (КВЕД 85.11.3);

- медична практика (КВЕД 85.12.0);

- послуги з організації подорожувань (КВЕД 63.30.0);

- діяльність готелів (КВЕД 55.10.0);

- інше.

Таким чином, ТОВ «Дайвіс» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Дайвіс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Благодійний Союз», ТОВ «Мелон ЛТД» за період з 01.07.2010 по 31.08.2010.

За результатами перевірки був складений акт від 21.12.2010 №1763/23/30999380 (далі Акт), за висновками якого встановлено порушення пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, в результаті чого позивачем завищений податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Благодійний Союз» за липень 2010 р. в сумі 133333,33 грн. та за вересень 2010 р. в сумі 101666,66 грн.

На підставі висновків Акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001132301/0 від 21.12.2010 р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 234999,99 грн. - за основним платежем та 107333,32 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатом розгляду первинної скарги позивача податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001132301/1 від 18.01.2011 р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 234999,99 грн. за основним платежем та 107333,32 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зважає на наступне.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у квітні 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон №168).

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Вимоги до порядку оформлення податкової накладної перелічені у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи

або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на

додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної

особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли у дослідженому періоді, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

За висновками Акту ДПІ встановлено завищення ТОВ «Дайвіс» податкового кредиту з ПДВ по операціях з ТОВ «Благодійний союз» на загальну суму 234999,99 грн., у т.ч. за липень 2010 р. в сумі 133333,33 грн. та за вересень 2010 р. в сумі 101666,66 грн.

Завищення податкового кредиту на 234999,99 грн. за липень-вересень 2010 р. обґрунтовано ДПІ тим, що вказаний податковий кредит, нарахований ТОВ «Дайвіс» в порушення п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону №168 по операціях придбання товарів, які не пов'язані із господарською діяльністю.

Неможливість встановити зв'язок із господарською діяльністю ДПІ обґрунтовує тим, що до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, а відтак визначити використання вказаних товарів у господарській діяльності платника, за думкою ДПІ, неможливо.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, а також висновком судво-економічного експерта, проведеного на їх підставі, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту.

Судом встановлено, що в описовій частині акту на стор.5-6 ДПІ вказує, що досліджувало податкові накладні №5 від 13.08.2010 р., №4 від 03.08.2010 р. та №3 від 14.07.2010 р., виписані ТОВ «Благодійний союз» по операціях поставки товарів на користь ТОВ «Дайвіс».

На стор. 7 акту ДПІ встановило, що податковий кредит на підставі вказаних податкових накладних був нарахований ТОВ «Дайвіс» в липні-серпні 2010 р.

Дані податкового обліку та звітності ТОВ «Дайвіс» також свідчать про те, що податковий кредит за вказаними податковими накладними був нарахований ТОВ «Дайвіс» в липні-серпні 2010 р., у т.ч.: 133333,33 грн. в липні 2010 р.; 101666,66 грн. в серпні 2010 р.

Таким чином, висновки ДПІ щодо завищення досліджуваного податкового кредиту за вересень 2010 р. на 101666,66 грн. суперечать даним описової частини акту перевірки та даним податкового обліку ТОВ «Дайвіс», оскільки вказаний податковий кредит в сумі 101666,66 грн. був нарахований ТОВ «Дайвіс» не в вересні, а в серпні 2010 р.

Судом встановлено, що 12 травня 2010 р. ТОВ «Дайвіс» (Покупець) уклало з ТОВ «Благодійний союз» договір поставки товару №27, предметом якого є: передача Постачальником товару у власність Покупця та оплата Покупцем вказаного товару (п.1.1. Договору).

Найменування товару - продукти харчування, загальна кількість та ціна яких визначаються за видатковими накладними (п.1.2. Договору).

Поставка товару здійснюється Постачальником на умовах доставки транспортом і за рахунок Постачальника на склад, вказаний Покупцем у заявці (п.3.1. Договору).

Право власності на товар переходить до Покупця з моменту передачі товару Постачальником, що підтверджується належними накладними (п.3.4. Договору).

10 та 31 липня 2010 р. та 09 серпня 2010 р. ТОВ «Дайвіс» здійснило письмові заявки на поставку товару за договором №27 відповідно до п.3 вказаного договору.

Вказані заявки містять номенклатуру та кількість товару (продукти харчування), а також місце поставки: м. Алушта, вул. 15 квітня, 4.

На підставі вказаних заявок Постачальник (ТОВ «Благодійний союз») в липні-серпні 2010 р. здійснив поставку товарів (продуктів харчування) вартістю 1410000,00 грн., у т.ч. ПДВ 234999,99 грн., на користь ТОВ «Дайвіс» за адресою: м. Алушта, вул. 15 квітня, 4 (Пансіонат «Северная Двина»), що підтверджується наступними видатковими накладними: № б/н від 14.07.2010р. на суму 800000,00 грн., у тому числі ПДВ 133333,33 грн., № 1/03/08/10 від 03.08.2010р. на суму 510000,00 грн., у тому числі ПДВ 85000,00 грн., № 2/13/08/10 від 13.08.2010р., на суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,66 грн. Загалом було поставлено товару на загальну суму 1410000,00 грн., у т.ч. ПДВ 234999,99 грн.

Вказані видаткові накладні містять номенклатуру, кількість та вартісні показники товару, дату та номер накладної, а також інформацію про постачальника та покупця, місце поставки: м. Алушта, вул. 15 квітня, 4 (Пансіонат «Северная Двина»).

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та висновком №223/11судово-економічного експерта по адміністративній справі №2а-8013/11/0170/15 від 26.02.2013.

За вказаною адресою (м. Алушта, вул. 15 квітня, 4, Пансіонат «Северная Двина») ТОВ «Дайвіс» орендувало цілісний майновий комплекс ДП «Пансіонат з лікуванням «Северная Двина», що підтверджується договором оренди від 24.02.2001 р. з Фондом майна АР Крим (орендодавець).

Продукти харчування за вказаними видатковими накладними були оприбутковані ТОВ «Дайвіс», що підтверджується прибутковими ордерами № 1 від 14.07.2010р., № 2 від 03.08.2010р. та № 3 від 13.08.2010р.

В бухгалтерському обліку господарська операція з придбання товарів вартістю 1 410 000,00 грн. з ПДВ у ТОВ «Благодійний союз» відображена в регістрах бухгалтерського обліку ТОВ «Дайвіс» за липень-серпень 2010 р. за кредитом субрахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» в кореспонденції з дебетом субрахунків:

№202 «Купівельні напівфабрикати» в сумі 1175000,01 грн.;

№641 «Розрахунки за податками й платежами» в сумі 234999,99 грн.

За період з 14.07.10 р. по 13.08.10 р. ТОВ «Дайвіс» у повному обсязі сплатило вартість придбаних товарів шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі 1410000,00 грн. з ПДВ на користь ТОВ «Благодійний союз», що підтверджується платіжними дорученнями № 627 від 13.08.2010р., на суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн., № 555 від 03.08.2010р. на суму 510000,00 грн., у тому числі ПДВ 85000,00 грн., № 452 від 14.07.2010р. на суму 200000,00 грн., у тому числі ПДВ 33333,33 грн., № 453 від 14.07.2010р. на суму 200000,00 грн., у тому числі ПДВ 33333,33 грн., № 450 від 14.07.2010р. на суму 200000,00 грн., у тому числі ПДВ 33333,33 грн., № 451 від 14.07.2010р. на суму 200000,00 грн., у тому числі ПДВ 33333,33 грн.

В бухгалтерському обліку господарська операція з оплати товарів вартістю 1410000,00 грн. з ПДВ на користь ТОВ «Благодійний союз» відображена в регістрах бухгалтерського обліку ТОВ «Дайвіс» за липень-серпень 2010 р. за дебетом субрахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» в кореспонденції з кредитом субрахунку №311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та висновком №223/11судово-економічного експерта по адміністративній справі №2а-8013/11/0170/15 від 26.02.2013.

Суд вказує, що поставка продуктів харчування в цілях оподаткування ПДВ є «поставкою товарів» відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону №168.

Операції платника податку з поставки товарів, місце поставки яких знаходиться на митній території України, є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №168.

ТОВ «Благодійний союз» (постачальник) був платником ПДВ на момент здійснення поставки (липень-серпень 2010 р.) - свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100130308 від 24.07.2008 р. дійсне станом на 26.02.2013 р. (дані офіційного сайту ДПС України www.sts.gov.ua - п. 2.8 Положення №1394).

Таким чином, операції з поставки ТОВ «Благодійний союз» продуктів харчування вартістю 1410000,00 грн., в т.ч. ПДВ 234999,99 грн., на користь ТОВ «Дайвіс» у липні-серпні 2010 р. є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №168.

У липні-серпні 2010 р. за датою відвантаження товарів вартістю 1410000,00 грн., в т.ч. ПДВ 234999,99 грн., у продавця (ТОВ «Благодійний союз») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 234999,99 грн.

У липні-серпні 2010 р. за датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 234999,99 грн., продавець (ТОВ «Благодійний союз»), відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 склав податкові накладні: № 3 від 14.07.2010р. на суму 800000,00 грн., у тому числі ПДВ 133333,33 грн., № 4 від 03.08.2010р. на суму 510000,00 грн., у тому числі ПДВ 85000,00 грн., № 5 від 13.08.2010р., на суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,66 грн. на загальну суму 1410000,00 грн., в т.ч. ПДВ 234999,99 грн., а покупець (ТОВ «Дайвіс») отримав та відповідно до пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 відобразив їх у розділі І «Отримані податкові накладні» Реєстру податкових накладних, який затверджений Наказом №244.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та висновком №223/11судово-економічного експерта по адміністративній справі №2а-8013/11/0170/15 від 26.02.2013.

Постачальник ТОВ «Благодійний союз» (ІПН 358931526590) мав право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних у липні-серпні 2010 р. відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168, так як був зареєстрованим платником ПДВ на дату їх складання (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100130308 від 24.07.2008 р. дійсне станом на 26.02.2013 р. - дані офіційного сайту ДПС України www.sts.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Податкові накладні на суму ПДВ 234999,99 грн. складені за формою, що була затверджена Наказом ДПАУ «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 р. №165, та містять обов'язкові реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168.

У липні-серпні 2010 р. за датою отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання товарів, у ТОВ «Дайвіс» відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168 виникло право на податковий кредит з ПДВ у сумі 234999,99 грн.

На підставі отриманих від ТОВ «Благодійний союз» податкових накладних ТОВ «Дайвіс» у липні-серпні 2010 р. відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 нарахувало податковий кредит у сумі 234999,99 грн., та відповідно до пп. 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 відобразило його у податкових деклараціях з ПДВ за липень-серпень 2010 р.

ПДВ в сумі 234999,99 грн., включений ТОВ «Дайвіс» в податковий кредит у липні-серпні 2010 р., відповідає вимогам пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 та нарахований (сплачений) у зв'язку із придбанням у ТОВ «Благодійний союз» продуктів харчування, які були використані у господарській діяльності ТОВ «Дайвіс».

Отже, податковий кредит у сумі 234999,99 грн., що нарахований ТОВ «Дайвіс» у липні-серпні 2010 р. по операціях з придбання продуктів харчування у ТОВ «Благодійний союз», у повному обсязі сформований на підставі належних документів податкового та бухгалтерського обліку та відповідає вимогам Закону №168.

Щодо використання отриманих товарів у господарської діяльності позивача, суд вказує на наступне.

Поняттю «господарської діяльності» не надано визначення в Законі №168, а тому відповідно до п.1.15 ст.1 Закону №168 його слід розуміти у значенні, визначеному в інших Законах про оподаткування, а саме в п.1.32. ст.1 Закону №334:

«Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».

Судом встановлено, що предметом діяльності ТОВ «Дайвіс» згідно п.3.2. Статуту є у т.ч. надання:

- лікувально-діагностичних послуг;

- санаторно-курортних послуг;

- туристичних послуг;

- оздоровчо-профілактичних послуг;

- косметологічних послуг.

Основними видами економічної діяльності ТОВ «Дайвіс» згідно довідки з ЄДРПОУ серії АА №231414 від 03.12.2009 р. є у т.ч.:

- діяльність санаторно-курортних закладів (КВЕД 85.11.3);

- медична практика (КВЕД 85.12.0);

- послуги з організації подорожувань (КВЕД 63.30.0);

- діяльність готелів (КВЕД 55.10.0);

- інше.

Судом встановлено, що на підставі договору оренди землі від 26.12.07 р. ТОВ «Дайвіс» орендує земельну ділянку за адресою: м. Алушта, вул. 15 Квітня, №4 площею 3,0774 га.

На вказаній земельній ділянці за адресою: м. Алушта, вул. 15 Квітня, №4 розташований цілісний майновий комплекс державного підприємства «Пансіонат з лікуванням «Северная Двина», який орендується ТОВ «Дайвіс» на підставі договору оренди від 24.02.2001 р.

«Пансіонат з лікуванням «Северная Двина» ТОВ «Дайвіс» акредитований Міністерством охорони здоров'я України за першою категорією закладу охорони здоров'я, що підтверджується акредитаційним сертифікатом №4345 строком дії з 30.01.08 р. по 30.01.11 р.

В липні-серпні 2010 р. в «Пансіонаті з лікуванням «Северная Двина» отримало санаторно-курортні послуги 6 566 осіб (47 797 койко-днів), що підтверджується випискою із журналу реєстрації відпочиваючих за сезон 2010 р.:

- в липні 2010 р. 3 046 осіб (22 659 койко-днів);

- в серпні 2010 р. 3 520 осіб (25 138 койко-днів).

За липень-серпень 2010 р. ТОВ «Дайвіс» нарахувало дохід від надання санаторно-курортних послуг у сумі 8 852 633,68 грн. з ПДВ, що підтверджується кредитовими оборотами за субрахунком 70312 «Дохід від надання санаторно-курортних послуг».

Зазначені обставини встановлені висновком експертного дослідження.

Організація обслуговування на курортах здійснюється санаторно-курортними закладами різних форм власності, створеними в установленому законодавством України порядку, і спрямовується на забезпечення умов для повноцінного лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань шляхом прийняття громадянами лікувальних процедур, а також забезпечення належних умов їх проживання, харчування, одержання культурно-побутових послуг (ст.21. 9. Закону України від 05.10.2000 р. №2026-III "Про курорти").

До вартості санаторно-курортних послуг, що надавались ТОВ «Дайвіс» з використанням майнового комплексу «Пансіонат з лікуванням «Северная Двина», включається 3-разове годування, що підтверджується калькуляціями вартості путівок до вказаного пансіонату за 2010 р.

З метою забезпечення харчування відпочиваючих «Пансіонату з лікуванням «Северная Двина» в липні-серпні 2010 р. ТОВ «Дайвіс» придбало у ТОВ «Благодійний союз» продукти харчування на суму 1 410 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними.

Отримання ТОВ «Дайвіс» продуктів харчування за вказаними видатковими накладними відбулося за адресою: м. Алушта, вул. 15 квітня, 4 (Пансіонат «Северная Двина»), про що вказано у видаткових накладних.

Продукти харчування оприбутковані на складі ТОВ «Дайвіс», що підтверджується прибутковими ордерами.

В липні-серпні 2010 р. вказані продукти харчування були переміщені зі складу ТОВ «Дайвіс» до харчоблоку для приготування їжі, що підтверджується накладними-вимогами.

Зазначені накладні-вимоги містять дані щодо номенклатури продуктів, норми витрат продуктів на одну людину в кг., кількості людей, які потребують годування, часу годування (сніданок, обід, вечеря), загальної кількості продуктів в кг. .

В харчоблоці продукти харчування, отримані за накладними-вимогами, були списані на приготування їжі для відпочиваючих за період липень-серпень 2010 р., що підтверджується актами на списання продуктів.

Зазначені акти на списання продуктів містять дані щодо номенклатури продуктів, норми витрат продуктів на одну людину в кг., кількості людей, які були нагодовані, часу годування (сніданок, обід, вечеря), загальної кількості продуктів в кг.

Ці обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні первинними документами бухгалтерського обліку позивача та висновком №223/11судово-економічного експерта по адміністративній справі №2А-8013/11/0170/15 від 26.02.2013.

Таким чином, продукти харчування вартістю 1 410 000,00 грн. з ПДВ, придбані ТОВ «Дайвіс» в липні-серпні 2010 р. у ТОВ «Благодійний союз», були у повному обсязі використані в господарській діяльності ТОВ «Дайвіс» в липні-серпні 2010 р. для забезпечення харчування відпочиваючих «Пансіонату з лікуванням «Северная Двина» з метою отримання доходу від реалізації санаторно-курортних послуг, що підтверджується первинними документами (видатковими накладними, прибутковими ордерами, накладними-вимогами, актами на списання продуктів), регістрами бухгалтерського обліку та додатковими документами (калькуляціями вартості путівок, договорами оренди, випискою із журналу реєстрації відпочиваючих, акредитаційним сертифікатом).

Інших постачальників аналогічних продуктів харчування позивачу у перевіряємому періоді судом не встановлено.

Суд зауважує, що придбання позивачем товарів від ТОВ «Благодійний союз», вказаних в податкових накладних, відповідає діяльності ТОВ "Дайвіс" відповідно до КВЕД.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; податковий статус контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочину з контрагентом позивача.

Таким чином, отриманні товари, за операціями з придбання яких ТОВ «Дайвіс» в липні-серпні 2010 р. нарахувало податковий кредит у сумі 234 999,99 грн. (133333,33 грн. в липні 2010 р.; 101666,66 грн. в серпні 2010 р.), використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товарів та його використання в господарської діяльності позивача від контрагента ТОВ «Благодійний союз».

Суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, що вказаний податковий кредит, нарахований ТОВ «Дайвіс» в порушення п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону №168 по операціях з придбання товарів, які не пов'язані із господарською діяльністю, оскільки до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, а відтак визначити використання вказаних товарів у господарській діяльності платника, за думкою ДПІ, неможливо.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Судом встановлено, що ТОВ «Дайвіс» не придбавало послуги з транспортування товару та не понесло пов'язані з цим витрати тому, що відповідно до п.3.1. Договору поставки №27 поставка товару здійснюється Постачальником на умовах доставки транспортом і за рахунок Постачальника на склад, вказаний Покупцем у заявці.

Отже господарська операція з транспортування товару була здійснена за рахунок Постачальника та не відображується в бухгалтерському обліку ТОВ «Дайвіс», оскільки не викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі Покупця (ТОВ «Дайвіс»).

ТОВ «Дайвіс» придбало товари і саме у зв'язку цим нарахувало податковий кредит з ПДВ. Факт здійснення господарської операції фіксує первинний документ (п.1 ст.9 Закону №996).

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону №996);

Факт здійснення ТОВ «Дайвіс» господарських операцій з придбання продуктів харчування у ТОВ «Благодійний союз» у липні-серпні 2010 р. на складі ТОВ «Дайвіс» за адресою: м. Алушта, вул. 15 квітня, 4 (Пансіонат «Северная Двина») зафіксований та підтверджений первинними документами - видатковими накладними. Оприбуткування вказаних товарів на складі ТОВ «Дайвіс» підтверджено прибутковими ордерами.

Крім того, господарська операція із придбання вказаних товарів відображена в регістрах бухгалтерського обліку ТОВ «Дайвіс» на підставі видаткових накладних відповідно до п.3-5 ст.9 Закону №996.

Суд зауважує, що порушення п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону №168 не може бути встановлено за фактом відсутності товарно-транспортних накладних.

Товарно-транспортна накладна (далі ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для (п.1 14. Наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі Наказ №363)):

- списання товарно-матеріальних цінностей (здійснюється під час відвантаження товарів на складі вантажовідправника);

- обліку на шляху їх переміщення (здійснюється перевізником під час транспортування);

- оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку (здійснюється у вантажоодержувача під час отримання товару);

- для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (здійснюється між автопідприємством та замовником перевезення).

Отже ТТН не призначена для обліку використання транспортованих товарів у господарській діяльності вантажоодержувача (покупця), а відтак наявність (відсутність) ТТН не може бути підставою для висновку про відсутність зв'язку придбаних товарів із господарською діяльністю покупця.

Більш того, складання ТТН не є обов'язковим у разі здійснення перевезень власними силами без залучення перевізника.

Вимоги щодо обов'язкового складання ТТН під час перевезень автомобільним транспортом встановлені Наказом №363, але вказаний Наказ №363 розповсюджується лише на взаємовідносини, що виникають між перевізниками та замовниками перевезень (преамбула Наказу №363).

Отже на перевезення, які здійснюються власними силами підприємства без залучення перевізника, вимоги вказаного Наказу №363 не розповсюджуються.

Відповідно до п.3.1. Договору поставки №27 поставка товару здійснюється Постачальником на умовах доставки транспортом і за рахунок Постачальника на склад, вказаний Покупцем у заявці.

Таким чином, доставка товару могла бути здійснена Постачальником (ТОВ «Благодійний союз») власними силами без залучення перевізника, а відтак складання ТТН за таких обставин не є обов'язковим.

Суд звертає увагу податковий орган, що товари вартістю 1 410 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 234999,99 грн., придбані ТОВ «Дайвіс» у ТОВ «Благодійний союз» в липні-серпні 2010 р. були у повному обсязі використані в господарській діяльності ТОВ «Дайвіс» за період липень-серпень 2010 р. з метою годування відпочиваючих Пансіонату «Северная Двина», що орендується ТОВ «Дайвіс».

Зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальником були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Більш того, суд зауважує, що самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно врахувати, що договір поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними.

Таким чином, посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних як на підтвердження відсутності реального виконання умов договору та права на формування податкового кредиту є необґрунтованими, оскільки відсутність самої товарно-транспортної накладної, за умови наявності інших первинних документів, та відсутності у даному випадку підстав для оформлення товарно-транспортних накладних, не може бути беззаперечним доказом обґрунтованості викладених висновків відповідача.

Суд погоджується з позицією представника позивача, що доводи податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування товару не спростовують отримання товару та подальше його використання в господарської діяльності позивача, оскільки за умовами договору поставки, за яким здійснювалися спірні операції, перевезення товару здійснює контрагент позивача, а тому усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо цього контрагента та його перевізника (якщо такий був), а не щодо покупця товару (позивача у справі). Отже, відсутність у підприємства згаданих накладних не може бути доказом фіктивності спірних господарських операцій з отримання продуктів харчування.

Зазначена позиція викладена в Ухвалах ВАСУ від 18.04.2012 р. у справі К/9991/74763/11, від 02.02.2012 р. у справі К-20170/09.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання товару від ТОВ «Благодійний союз», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Податковим органом не надано докази, що вказані товари отримані не від ТОВ «Благодійний союз», а від іншого постачальника. Крім того факт отримання товару саме від ТОВ «Благодійний союз» підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Слід зазначити, що господарська операція призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

Податковий орган також не подав жодних доказів, що самостійною діловою метою здійснення названих операцій з отримання товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Відтак, приймаючи до уваги відсутність з боку позивача порушень Закону №168 в частині формування податкового кредиту за липень-вересень 2010 р. на 234 999,99 грн., у т.ч. за липень 2010 р. на 133 333,33 грн. та за вересень 2010 р. на 101 666,66 грн. по операціях з ТОВ «Благодійний союз», необґрунтованим є донарахування останньому суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі сумі 234 999,99 грн.

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 107 333,32 грн.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби №0001132301/0 від 21.12.2010 р., №0001132301/1 від 18.01.2011 р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 234 999,99 грн. за основним платежем та 107 333,32 грн. штрафних (фінансових) санкцій є такими, що прийняті податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

А відтак, приймаючи до уваги встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.03.2013, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 26.03.2013.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби №0001132301/0 від 21.12.2010 р., №0001132301/1 від 18.01.2011 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайвіс» (ЄДРПО 30999380) 3,40 грн. судових витрат, шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна