Ухвала

від 19.03.2013 по справі 2а-13423/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 р. № 9104/79579/12 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Баран П.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сихів-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

24 листопада 2011 року позивач - ТзОВ «Сихів-Сервіс» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Сихівському районі м. Львова в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002882321, 0002892321, 0002872321, 0002862321 від 14.11.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач стверджує, що між ТзОВ «Сихів-Сервіс» та його контрагентами (ТзОВ «МБК-Груп», КП «Західтурбуд» та ПП «Будінвесткомфорт») існували господарські відносини. Зокрема, за домовленістю сторін, вказані особи здійснювали продаж ТзОВ«Сихів-Сервіс» (покупець) товарів (робіт, послуг). Придбання та використання у господарській діяльності позивачем таких товарів (робіт, послуг) підтверджується наявними на підприємстві та представленими до перевірки первинними документами, а саме: укладеними договорами, накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт (послуг), банківськими виписками про фактичний перерахунок коштів та іншими документами. У зв'язку із поставкою обумовлених договорами товарів (робіт, послуг), оплатою їх вартості, контрагентами було видано платнику податків податкові накладні, на підставі яких позивач правомірно сформував податковий кредит. Крім того, зазначає, що факт поставки товару позивачу контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам закону та були представлені у повному обсязі при проведенні перевірки відповідачем, а тому підтверджують факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей (робіт, (послуг) та правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Вказує, що виникнення у позивача права на податковий кредит не може ставитись у залежність від дотримання його контрагентами норм податкового законодавства (в т.ч. щодо повного декларування та оплати ними податкових зобов'язань), оскільки спеціальний закон не містить такої умови. За таких обставин висновки, викладені в акті перевірки є безпідставними, а тому прийняті за наслідками перевірки спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду із занесенням до журналу судового засідання від 22.03.2012 року допущено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова її правонаступником - Державною податковою інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення №№ 0002882321, 0002892321, 0002872321, 0002862321 від 14.11.2011 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Сихівському районі м Львова Львівської області ДПС оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що дана постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що взаємовідносини позивача з його контрагентами (ТзОВ «МБК-Груп», КП «Західтурбуд» та ПП «Будінвесткомфорт») мають ознаки нікчемності, оскільки перевіркою встановлено, що первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, для надання юридичної сили та доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, а саме відповідати затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 554 № 04.12.2009 року типовим формам первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в та № КБ-3. Оскільки первинні документи позивача не містили всіх необхідних реквізитів, то в останнього не було підстав для відображення у бухгалтерському та податковому обліку операцій, які б підтверджували використання матеріалів в господарській діяльності. Зважаючи на наведене, відповідачем встановлено протиправне неврахування приросту балансової вартості запасів, що призвело до заниження валового доходу за 2010 рік всього в сумі 782 634 грн, внаслідок чого порушено п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та занижено податок на прибуток за 2010 рік в сумі 195 658 грн. Окрім цього, апелянт вказує на встановлення в ході проведення перевірки порушення ТзОВ «Сихів-Сервіс» п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме неправомірне відображення операцій по списанню будівельних матеріальних цінностей по контрагенту ТзОВ «МБК-Груп» в сумі 724 383 грн та по КП «Західтурбуд» в сумі 58 251,13грн, та заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 144877 грн. Також апелянт вказує на те, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року встановлено допущені позивачем порушення податкового законодавства, що відображено в пп. 3.2.1, пп. 3.2.2, пп. 3.2.3 розділу 3 акту перевірки. Зокрема відповідачем встановлено заниження нарахування податку на додану вартість за вказаний всього у сумі 1 952 грн (в т.ч. за липень 2009 року в сумі 668 грн, серпень 2009 року в сумі 210 грн, вересень 2009 року в сумі 225 грн, жовтень 2009 року в сумі 208 грн, листопад 2009 року в сумі 433 грн, грудень 2009 року в сумі 208 грн), а також встановлено завищення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в сумі 2 328 419 грн, та завищення бюджетного відшкодування в сумі 376 719 грн.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі і з'явилися в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Сихів-Сервіс» зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа, з 22.04.2008 року перебуває на обліку у ДПІ у Сихівському районі м. Львова та має свідоцтво платника ПДВ.

В період з 14.10.2011 року по 20.10.2011 року відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Сихів-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, результати якої оформлені актом № 4000/23-209/35898276 від 27.10.2011 року.

Відповідно до висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток всього в сумі 195 658 грн, в т.ч. за 9 місяців 2010 року в сумі 195 658 грн; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 1 952 грн, в тому числі за липень 2009 року в сумі 668 грн, серпень 2009 року в сумі 210 грн, вересень 2009 року в сумі 225 грн, жовтень 2009 року в сумі 208 грн, листопад 2009 року в сумі 433 грн, грудень 2009 року в сумі 208 грн; завищення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в сумі 2 328 419 грн та завищення бюджетного відшкодування в сумі 376 719 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002862321 від 14.11.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій в розмірі 244 573 грн, в тому числі: за основним платежем 195 658 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 48 915 грн;

- № 0002882321 від 14.11.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 376 719 грн та застосовано штрафні (фінансові санкції) у розмірі 188 360 грн;

- № 0002892321 від 14.11.2011 року, яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в сумі 2 328 419 грн, в тому числі: 45 487 грн за червень 2009 року, 133 333 грн за січень 2010 року, 464 667 грн за лютий 2010 року, 150 000 грн за березень 2010 року, 167 650 грн за квітень 2010 року, 631 915 грн за червень 2010 року, 58 225 грн за липень 2010 року, 84 718 грн за серпень 2010 року, 408 938 грн за вересень 2010 року, 165 986 грн за жовтень 2010 року, 17 500 грн за грудень 2010 року;

- № 0002872321 від 14.11.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2 928 грн, в тому числі: за основним платежем 1 952 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 976 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що викладені в акті перевірки висновки відповідача, як органу державної податкової служби, щодо порушення позивачем положень податкового законодавства не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, в суду відсутні правові підстави вважати правомірними оскаржувані рішення, яким визначені податкові зобов'язання позивачу. Судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, що підтверджується усіма належним чином оформленими первинним документами, а тому позивачем правомірно на підставі цих господарських операцій сформовано валові витрати та податковий кредит.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - далі Закон N 334/94-ВР.

Так, пунктом 5.1 Закону N 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2 Закону N 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що визначальною ознакою віднесення платником податку витрат, до валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для визначення податкового кредиту. При цьому, обов'язковій перевірці підлягає реальність проведення господарських операцій.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що між ТзОВ «Сихів-Сервіс» та ТзОВ «МБК Груп» укладено договір про проведення поточного ремонту приміщень № 10/06/08-01 від 10.06.2008 року та договір про проведення поточного ремонту приміщень № 15/12/09-01 від 15.12.2009 року.

На виконання умов вказаних договорів ТзОВ «МБК-Груп» виконало поточний ремонт приміщень будівлі готелю «Сихів» загальною площею 3358,5 кв.м., що знаходиться у місті Львові по вул. Морозній, 14, та належить на праві приватної власності позивачу згідно договору купівлі-продажу будівлі від 21.05.2008 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.05.2008 року.

Факт виконання ТзОВ «МБК-Груп» робіт підтверджується, наступними документами: Договірна ціна до Договору № 10/06/08-01 складений в поточних цінах станом на 15.05.2008 року, Локальний кошторис № 2-1-1 складений в поточних цінах станом на 15.05.2008 року, Відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на загально-будівельні роботи, Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за червень 2008 року на суму 500 000 грн (в т.ч. ПДВ на суму 83 333 грн), Акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2008 року, Підсумкова відомість ресурсів за червень 2008 року, Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за серпень 2008 року на суму 172 000 грн (в т.ч. ПДВ на суму 28 667 грн), Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2008 року, Підсумкова відомість ресурсів за серпень 2008 року, Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за вересень 2008 року на суму 800 000,40 грн (в т.ч. ПДВ на суму 133 333,40 грн), Акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2008 року, Підсумкова відомість ресурсів за вересень 2008 року, Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за жовтень 2008 року на суму 570 000 грн (в т.ч. ПДВ на суму 95 000 грн), Акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2008 року, Підсумкова відомість ресурсів за жовтень 2008 року, Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за листопад 2008 року на суму 156 998,40 грн (в т.ч. ПДВ на суму 26 166,40 грн), Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2008 року, Підсумкова відомість ресурсів за листопад 2008 року, Договірна ціна складена в поточних цінах станом на 01.12.2009 року, Локальний кошторис № 2-1-1 складений в поточних цінах станом на 01.12.2009 року, Відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на загально-будівельні роботи, Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за лютий 2010 року на суму 845 665,08 грн (в т.ч. ПДВ на суму 140 944,18 грн), Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2010 року, Підсумкова відомість ресурсів за лютий 2010 року, Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в на поточний ремонт за березень 2010 року, Рух документа прих. накладної ПН-0000001 (25.02.10р.), Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за березень 2010 року на суму 2 788 346,47 грн (в т.ч. ПДВ на суму 464 724,41 грн), Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2010 року, Підсумкова відомість ресурсів за березень 2010 року, Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в на поточний ремонт за березень 2010 року, Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за квітень 2010 року на суму 1 032 296,20 грн (в т.ч. ПДВ на суму 172 049,37 грн), Акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2010 року, Підсумкова відомість ресурсів за квітень 2010 року, Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в на поточний ремонт за квітень 2010 року, Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за травень 2010 року на суму 1 984 929,47 грн (в т.ч. ПДВ на суму 330 821,58 грн), Акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2010 року, Підсумкова відомість ресурсів за травень 2010 року, Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в на поточний ремонт за травень 2010 року, Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за червень 2010 року на суму 2 272 725,05 грн (в т.ч. ПДВ на суму 378 787,51 грн), Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в на поточний ремонт за червень 2010 року, Акт № 5 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 року, Підсумкова відомість ресурсів за червень 2010 року, Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за серпень 2010 року на суму 2365305,89 грн (в т.ч. ПДВ на суму 394 217,65 грн), Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року, Підсумкова відомість ресурсів за липень 2010 року, Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за жовтень 2010 року на суму 995 913,19 грн (в т.ч. ПДВ на суму 165 985,53 грн), Акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року, Підсумкова відомість ресурсів за жовтень 2010 року, Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за листопад 2010 року на суму 974 257,70 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 162 376,28 грн), Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року, Підсумкова відомість ресурсів за листопад 2010 року, Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в на поточний ремонт за листопад 2010 року.

Як вбачається із вказаних документів, ремонтні роботи виконувались ТзОВ «МБК-Груп» із власних матеріалів підрядника. Одночасно, виконані згідно умов договору ремонтні роботи частково здійснені із матеріалів ТзОВ «Сихів-Сервіс». Зокрема згідно актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей № ПМ-0000004 від 05.07.2010 року, № ПМ-0000006 від 30.07.2010 року, № ПМ-0000008 від 26.08.2010 року, № ПМ-0000009 від 27.08.2010 року та № ПМ-0000011 від 03.09.2010 року позивач передав ТзОВ «МБК Груп» матеріали на загальну суму 724 382,86 грн.

Судом встановлено, що в подальшому такі матеріали були використані при виконанні ремонтних робіт, обумовлених договором на проведення ремонту приміщень укладеного 15.12.2009 року із ТзОВ «МБК Груп», що підтверджується Актом виконаних робіт за листопад 2010 року та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2010 року де у рядку вартість матеріалів замовника вказано вартість наданих ТзОВ «Сихів-Сервіс» матеріалів у сумі 724 382,86 грн.

При цьому суд визнає помилковим твердження відповідача (апелянта) про те, що Актом виконаних робіт від 25.11.2010р. за листопад 2010 року підтверджується використання будівельних матеріалів лише на суму 104 998,27 грн, оскільки в цьому Акті вказується «вартість матеріальних ресурсів поставки замовника крім ПДВ» у сумі 724 382,86 грн. Що стосується наявної в зазначеному Акті виконаних робіт суми 104 998,27 грн (рядок «до сплати»), з якою відповідач помилково ототожнює вартість використаних матеріалів замовника, то така сума визначена сторонами як різниця між загальною вартістю виконаних робіт за звітний період (в т.ч. вартість усіх робіт та матеріалів) 974 257,70 грн та вартістю матеріалів наданих замовником у сумі 724 382,86 грн (869 259,43 грн з ПДВ) і становить 104 998,27 грн. Вказана сума і є вартістю виконаних робіт за вказаний період, що підлягає оплаті підряднику за звітний період.

З огляду на викладене, будівельні матеріали, передані позивачем підряднику на загальну суму 724 382,86 грн, були використанні ТзОВ «МБК Груп» при виконанні ремонтних робіт обумовлених договором, а тому позивачем доведено їх використання у власній господарській діяльності.

По господарських операціях з виконання ремонтних робіт ТзОВ «МБК Груп» було виписано позивачу податкові накладні, зокрема № 1 від 17.06.2008 року на суму 500 000 грн (в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн), № 5 від 11.08.2008 року на суму 82 000 грн (в т.ч. ПДВ 13 666,67 грн), № 7 від 21.08.2008 року на суму 90 000 грн (в т.ч. ПДВ 15 000 грн), № 12 від 17.09.2008 року на суму 550 000 грн (в т.ч. ПДВ 91 666,67 грн), № 13 від 19.09.2008 року на суму 250 000 грн (в т.ч. ПДВ 41 666,67 грн), № 16 від 01.10.2008 року на суму 50 000 грн (в т.ч. ПДВ 8 333,33 грн), № 17 від 03.10.2008 року на суму 520 000 грн (в т.ч. ПДВ 86 666,67 грн), № 24 від 28.11.2008 року на суму 156 998,40 грн (в т.ч. ПДВ 26 166,40 грн), № 15/12-09 від 15.12.2009 року на суму 200 000 грн (в т.ч. ПДВ 33 333,33 грн), № 24/12-09 від 24.12.2009 року на суму 300 000 грн (в т.ч. ПДВ 50 000 грн), № 2 від 12.01.2010 року на суму 300 000 грн (в т.ч. ПДВ 50 000 грн), № 4 від 08.02.2010 року на суму 1 778 000 грн (в т.ч. ПДВ 296 333,33 грн), № 5 від 19.02.2010 року на суму 50 000 грн (в т.ч. ПДВ 8 333,33грн), № 6 від 25.02.2010 року на суму 960 000 грн (в т.ч. ПДВ 160 000 грн), № 7 від 05.03.2010 року на суму 400 000 грн (в т.ч. ПДВ 66 666,67 грн), № 8 від 23.03.2010 року на суму 200 000 грн (в т.ч. ПДВ 33 333,33 грн), № 9 від 29.03.2010 року на суму 300 000 грн (в т.ч. ПДВ 50 000 грн), № 10 від 07.04.2010 року на суму 200 000 грн (в т.ч. ПДВ 33 333,33 грн), № 11 від 19.04.2010 року на суму 220 000 грн (в т.ч. ПДВ 36 666,67 грн), № 12 від 22.04.2010 року на суму 150 000 грн (в т.ч. ПДВ 25 000 грн), № 13 від 28.04.2010 року на суму 435 900 грн (в т.ч. ПДВ 72 650 грн), № 17 від 11.05.2010 року на суму 300 000 грн (в т.ч. ПДВ 50 000 грн), № 18 від 13.05.2010 року на суму 600 000 грн (в т.ч. ПДВ 100 000 грн), № 19 від 25.05.2010 року на суму 500 000 грн (в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн), № 20 від 31.05.2010 року на суму 500 000 грн (в т.ч. ПДВ 83333,33 грн), № 21 від 16.06.2010 року на суму 500 000 грн (в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн), № 22 від 25.06.2010 року на суму 1 030 062,27 грн (в т.ч. ПДВ 171 677,04 грн), № 24 від 03.08.2010 року на суму 188 137,73 грн (в т.ч. ПДВ 31 356,29 грн), № 25 від 06.08.2010 року на суму 200 000 грн (в т.ч. ПДВ 33 333,33 грн), № 26 від 12.08.2010 року на суму 300 000 грн (в т.ч. ПДВ 50 000 грн), № 27 від 18.08.2010 року на суму 100 000 грн (в т.ч. ПДВ 16 666,67 грн), № 28 від 19.08.2010 року на суму 150 000 грн (в т.ч. ПДВ 25 000 грн), № 29 від 26.08.2010 року на суму 150 000 грн (в т.ч. ПДВ 25 000 грн), № 30 від 27.08.2010 року на суму 1 276 784,27 грн (в т.ч. ПДВ 212 797,38 грн), № 37 від 27.10.2010 року на суму 995 913,19 грн (в т.ч. ПДВ 165 985,53 грн), № 39 від 25.11.2010 року на суму 104 998,27 грн (в т.ч. ПДВ 17 499,71 грн).

Проведення розрахунків між позивачем та ТзОВ «МБК-Груп» за виконані роботи підтверджуються банківськими виписками з особового рахунку за 17.06.2008 року на суму 500 000 грн, 11.08.2008 року на суму 82 000 грн, 21.08.2008 року на суму 90 000 грн, 17.09.2008 року на суму 550 000 грн, 19.09.2008 року на суму 250 000 грн, 01.10.2008 року на суму 50 000 грн, 03.10.2008 року на суму 520 000 грн, 15.12.2009 року на суму 200 000 грн, 24.12.2009 року на суму 300 000 грн, 12.01.2010 року на суму 300 000 грн, 08.02.2010 року на суму 1 778 000 грн, 19.02.2010 року на суму 50 000 грн, 25.02.2010 року на суму 960 000 грн, 09.03.2010 року на суму 400 000 грн, 23.03.2010 року на суму 200 000 грн, 29.03.2010 року на суму 300 000 грн, 07.04.2010 року на суму 200 170 грн, 19.04.2010 року на суму 220 000 грн, 22.04.2010 року на суму 150 000 грн, 28.04.2010 року на суму 435 900 грн, 11.05.2010 року на суму 300 000 грн, 13.05.2010 року на суму 600 000 грн, 25.05.2010 року на суму 500 000 грн, 31.05.2010 року на суму 500 000 грн, 16.06.2010 року на суму 600 000 грн, 09.07.2010 року на суму 100 000 грн, 14.07.2010 року на суму 200 000 грн, 20.07.2010 року на суму 200 000 грн, 22.07.2010 року на суму 118 000 грн, 26.07.2010 року на суму 200 700 грн, 28.07.2010 року на суму 100 000 грн, 03.08.2010 року на суму 200 000 грн, 06.08.2010 року на суму 200 000 грн, 12.08.2010 року на суму 300 000 грн, 18.08.2010 року на суму 150 000 грн, 26.08.2010 року на суму 150 000 грн, 01.09.2010 року на суму 100 000 грн, 03.09.2010 року на суму 100 000 грн, 27.10.2010 року на суму 15 000 грн, 06.12.2010 року на суму 100 000 грн, 16.12.2010 року на суму 100 000 грн, 12.03.2011 року на суму 20 000 грн, 23.03.2011 року на суму 30 000 грн, 01.04.2011 року на суму 11 000 грн, 04.04.2011 року на суму 5 000 грн, 19.04.2011 року на суму 30 000 грн, 28.04.2011 року на суму 10 000 грн, 10.05.2011 року на суму 100 000 грн, 11.05.2011 року на суму 150 000 грн, 27.05.2011 року на суму 700 000 грн.

Також судом встановлено, що між ТзОВ «Сихів-Сервіс» та КП «Західтурбуд» виникли господарські зобов'язання щодо придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей та робіт. Зокрема 10.08.2010 року між ТзОВ «Сихів-Сервіс» та КП «Західтурбуд» було укладено договір поставки № 10/08-01. На виконання умов вказаного договору, додатку № 1 до нього та згідно виставлених КП «Західтурбуд» та оплачених ТзОВ«Сихів-Сервіс» рахунків на оплату № 11/08-01 від 11.08.2010 року на суму 9473,94 грн та № 30/08-01 від 30.08.2010 року, КП «Західтурбуд» поставило Товар в асортименті, а саме: грунтівку Thomsit R777 10 л., TOMSIT UK 400 14кг, ремонтну суміш THOMSIT RS 88 25 kg, фанеру 10 мм вологостійку 1,25х2,50 м., дюбелі з шурупом 8х60, клей до фанери LC/PR (Італія) 20 кг, термоізоляційну екоплиту (підкладку) 5,5 мм, ламінат 33 клас AF100PA, що підтверджується видатковими накладними № 30/08-02 від 30.08.2010 року на суму 64 927,42 грн та № 16/08-01 від 16.08.2010 року на суму 4 973,94 грн. Окрім цього, КП «Західтурбуд» виконано завершальні роботи по улаштуванню укладки підлоги 180 м.кв. та завершальні роботи по улаштуванню підлоги 180 м.кв., що підтверджується виставленим контрагентом рахунками та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 08/30-01 від 30.08.2010 року на суму 4 500 грн (в т.ч. ПДВ 750,00 грн) та № 08/30-02 від 30.08.2010 року на суму 2 700 грн (в т.ч. ПДВ 450 грн).

Придбані у КП«Західтурбуд» матеріали на суму 58 251,13 грн (без ПДВ) були передані вказаному контрагенту за Актом прийому-передачі № 0000002 від 20.08.2010 року та використані останнім при виконанні робіт, що вказані в актах виконаних робіт (надання послуг) від 30.08.2010 року.

При реалізації товарів (робіт) КП «Західтурбуд» виписано позивачу наступні податкові накладні: № 206 від 30.08.2010 року на суму 67 627,42 грн, в т.ч. ПДВ 11 271,24 грн; № 156 від 13.08.2010 року на суму 9 473,94 грн, в т.ч. ПДВ 1 578,99 грн.

Проведення розрахунків між позивачем та КП «Західтурбуд» за поставлені товари та виконані роботи підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача від 12.08.2010 року на суму 9 473,94 грн та від 30.08.2010 року на суму 65 000 грн.

Також, 08.09.2008 року між ТзОВ «Сихів-Сервіс» та ПП «Будінвесткомфорт» було укладено договір купівлі-продажу, на виконання якого позивачу поставлено 2 пальники газові Weishaupt 230 кВт вартістю 30 660 грн (в т.ч. ПДВ 5 110 грн) кожен. Факт передачі вищевказаних пальників підтверджується видатковою накладною № РН-250909 від 25.09.2008 року. При реалізації товару ПП «Будінвесткомфорт» виписано позивачу податкову накладну № НН-250909 від 25.09.2008 року на суму 61 320 грн (в т.ч. ПДВ 10 222 грн). Факт оплати підтверджується банківською випискою з особового рахунку від 15.09.2008 року на суму 61 320 грн.

Судом встановлено, що придбані товарно-матеріальні цінності та роботи були використані для проведення ремонту будівлі готелю, що належить позивачу. Зокрема, як вбачається із пояснень представників позивача та підтверджується матеріалами справи, придбані у ПП «Будінвесткомфорт» пальники були використані при монтажі та запуску дахової котельні, що облаштована в будівлі готелю позивача (підтверджується договорами про монтаж та обслуговування котельні, звітом по пусконалагоджувальних випробуваннях тощо), а придбані у КП «Західтурбуд» матеріали та роботи при облаштуванні підлоги будівлі готелю.

Щодо тверджень відповідача про порушення ТзОВ «Сихів-Сервіс» п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в наслідок чого позивачем занижено податок на прибуток всього в сумі 195 658 грн, в т.ч. за 9-ть місяців 2010 року в сумі 195 658 грн суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що за період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року позивач задекларував скорегований валовий дохід в сумі 1 245 950 грн. Проведеною відповідачем перевіркою повноти визначення валового доходу за вказаний період встановлено його заниження на 782 634 грн, в тому числі за дев'ять місяців 2010 року на суму 782 634 грн. Зокрема в ході перевірки відповідачем встановлено неправомірне списання товарно-матеріальних цінностей та відповідно заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.2. декларацій «приріст балансової вартості запасів» в сумі 782 634 грн, зокрема по ТзОВ «МБК-Груп» в сумі 724 383 грн та по КП«Західтурбуд» в сумі 58 251,13 грн. Проте, з такими висновками суд погодитись не може, зважаючи на наступне.

Як встановлено судом, позивачем придбавались товарно-матеріальні цінності, які в подальшому використовувались підрядними організаціями при виконанні ремонтних робіт у приміщеннях будівлі готелю ТзОВ«Сихів-Сервіс».

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що представлені позивачем до перевірки акти виконаних робіт із ТзОВ«МБК-Груп» та КП «Західтурбуд» не відповідають затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №554 від 04.12.2009 року типовим формам первинних облікових документів (форми № КБ-2в та № КБ-3), оскільки ні положеннями вказаного наказу, ні іншими нормативними документами не встановлено обов'язковість їх застосування при виконанні робіт не за бюджетні кошти та суб'єктами господарювання недержавної форми власності.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, у листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №2/12-20/4993 від 06.05.2010 року роз'яснено, що типові форми (№ КБ-2в та № КБ-3) підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва (підрядною організацією), що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності. Окрім цього до ремонтних робіт, що виконані ТзОВ «МБК-Груп» у 2008 році, положення наказу № 554 від 04.12.2009 року не можуть застосовуватися, оскільки такий наказ не має зворотної дії в часі.

Зважаючи на відображення в поданих актах виконаних робіт повної інформації про зміст господарської операції, обсяг виконаних робіт, їх склад та вартість, перелік використаних матеріалів тощо, суд погоджується із твердженнями позивача про те, що такі документи оформлені із дотриманням вимог закону та є достатньою підставою для відображення у податковому та бухгалтерському обліку товариства.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність в окремих первинних документах позивача певних реквізитів, як от прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій та правильність її оформлення тощо, оскільки відсутність у вказаних документах цих реквізитів, за умови наявності усіх інших необхідних реквізитів, не може ставити під сумнів факт здійснення самої господарської операції, яка підтверджена усіма первинними документами. Наведе узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в інформаційному листі №1936/11/13-11 від 01.11.2011р. За наведених обставин суд приходить до висновку, що такі документи є підставою для їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку позивача. Крім того, представником позивача зазначено, що такі документи підписувались особисто керівниками підприємств.

Щодо посилання апелянта на відсутність у ТзОВ «МБК-Груп» ліцензії та відомостей про субпідрядників, то суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно долученої до матеріалів справи копії акта перевірки ТзОВ «МБК-Груп» від 30.09.2009 року № 1808/250/23-118/35943641 видом діяльності ТзОВ «МБК-Груп» є проведення ремонтно-будівельних робіт через субпідрядні організації, у зв'язку з чим даним товариством було укладено договір підряду з ПП «Будмасервіс» від 19.06.2008 року № 19/06/08-01 на проведення поточного ремонту приміщень та фасаду на об'єкті, що знаходиться по вул. Морозній, 14 у м. Львові. Чинне законодавство не передбачає обов'язку суб'єктів господарювання перевіряти повноваження своїх контрагентів щодо здійснення ліцензованих видів діяльності. Тим більше не зобов'язані це робити замовники щодо субпідрядників, адже субпідрядник є контрагентом генпідрядника і не перебуває із замовником у договірних відносинах. Разом з цим, податковим органом не представлено суду доказів та не доведено відсутність у вказаного суб'єкта господарювання відповідної ліцензії.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що придбані будівельні матеріали на загальну суму 782 634 грн було правомірно відображено позивачем у бухгалтерському обліку товариства, а саме включено до вартості основних засобів товариства.

За таких обставин суд погоджується із доводами позивача щодо необґрунтованості висновку відповідача в акті перевірки про заниження ТзОВ«Сихів-Сервіс» валового доходу на загальну суму 782 634,00 грн.

Щодо тверджень відповідача про порушення ТзОВ «Сихів-Сервіс» п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 144 877 грн, в т.ч. за липень 2010 року в сумі 58 225 грн, за серпень 2010 року в сумі 71 868 грн, за вересень 2010 року в сумі14 784 грн суд зазначає наступне.

Як вбачається із акту перевірки від 27.10.2011 року, такі висновки відповідач обґрунтовує здійсненням позивачем у 2010 році операцій із списання будівельних матеріалів по контрагенту ТзОВ «МБК-Груп» на загальну суму 724 383 грн та відсутності доказів використання таких матеріалів у господарській діяльності ТзОВ «Сихів-Сервіс».

Разом з тим, судом в ході дослідження господарських операцій між ТзОВ «Сихів-Сервіс» і ТзОВ«МБК-Груп» за 2010 рік та аналізу вказаних відповідачем в акті перевірки порушень норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено правомірність списання будівельних матеріалів на загальну суму 724 383 грн та використання таких товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень відповідача про заниження позивачем у 2010 році податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 144 877 грн як і безпідставність посилання податкового органу на застосування до даних правовідносин п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо тверджень відповідача про порушення ТзОВ «Сихів-Сервіс» пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 2 137 869 грн за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року згідно отриманих податкових накладних від ТзОВ «МБК-Груп», КП «Західтурбуд» та ПП «Будінвесткомфорт», то перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість підприємств встановлено, що ТзОВ «Сихів-Сервіс» здійснювало операції з придбання робіт у ТзОВ «МБК-Груп», товарів та робіт (послуг) у КП «Західтурбуд» та товарів у ПП «Будінвесткомфорт».

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року позивач задекларував податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 2 914 980 грн.

Проведеною відповідачем перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період встановлено його завищення у сумі 2 137 869 грн, в тому числі: за серпень 2008 року в сумі 97 000 грн, за вересень 2008 року в сумі 25 220 грн, за жовтень 2008 року в сумі 228 333 грн, за листопад 2008 року в сумі 26 166 грн, за січень 2010 року в сумі 133 333 грн, за лютий 2010 року в сумі 464 667 грн, за березень 2010 року в сумі 150 000 грн, за квітень 2010 року в сумі 167 650 грн, за червень 2010 року в сумі 255 010 грн, за серпень 2010 року в сумі 12850 грн, за вересень 2010 року в сумі 394 154 грн, за жовтень 2010 року в сумі 165 986 грн, за грудень 2010 року в сумі 17 500 грн.

В ході дослідження господарських операцій між ТзОВ «Сихів-Сервіс» та ТзОВ «МБК-Груп», КП «Західтурбуд», ПП «Будінвесткомфорт» за 2008-2010 роки судом встановлено фактичне здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей та робіт для проведення ремонту будівлі готелю, що належить позивачу, а відтак, встановлено факт їх використання у господарській діяльності позивача.

Аналізуючи твердження відповідача про те, що контрагентами позивача податок на додану вартість несплачений до державного бюджету, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З наведених вище правових положень випливає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, на момент проведення з позивачем господарських операцій, відомості про ТзОВ «МБК Груп», КП «Західтурбуд»та ПП «Будінвесткомфорт» було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які також мали належним чином оформлені свідоцтва платників ПДВ, а тому вони мали право виписувати податкові накладні на підставі яких позивачем формувався податковий кредит.

Несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Даний висновок суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Бульвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Як вбачається із матеріалів справи, отримані від контрагентів товари та роботи (послуги) позивачем використано у своїй подальшій господарській діяльності, зокрема, для ремонту будівлі готелю та надання сучасних готельних послуг, що підтверджується матеріалами справи. Про дійсність правочинів свідчить також і те, що всі розрахунки між позивачем та його контрагентами мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами (банківськими виписками), а тому зроблені відповідачем висновки про безпідставне формування позивачем податкового кредиту, нікчемності укладених ним угод на підставі проведених перевірок контрагентів не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім цього, відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто обов'язковою умовою, для визнання договору нікчемник є наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача на порушення укладеним договором публічного порядку та на спрямовання його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Зважаючи не відсутність будь-яких доказів нікчемності господарських зобов'язань, не доведення наявності у сторін, в момент укладення договору, умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не визнання договорів недійсними (нікчемними) у судовому порядку, такі правочини є дійсними та обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що факт укладання правочинів між позивачем та вказаними контрагентами, а також реальне виконання їх умов підтверджується зібраними та дослідженими у справі належними та допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що в ході проведення перевірки позивач не представив податковому органу окремі первинні документи бухгалтерського обліку (податкові накладні), оскільки в запереченнях до акту перевірки від 20.09.2011 року позивач наводить перелік таких документів та вказує на їх подання ревізорам в ході проведення планової перевірки, повторно додає копії таких документів на 236 аркушах. Окрім цього, суд звертає увагу на те, що в силу положень закону в ході проведення перевірок податкові органи вправі отримувати від платників податків такі первинні документи, виготовляти з них копії тощо. У випадку ненадання позивачем будь-яких документів, відповідач вправі звернутися із письмовою вимогою про надання тих чи інших документів, скласти акт про їх надання чи ненадання, отримати пояснення від посадових осіб щодо причин ненадання на вимогу контролюючого органу певних документів, вживати інших необхідних заходів. Разом з тим суд констатує, що відповідач не представив жодних доказів звернення до позивача із вимогами про надання документів, не надав доказів вжиття будь-яких заходів по забезпеченню таких документів.

Щодо відсутності у позивача на момент проведення перевірки податкових накладних за жовтень 2010 року та грудень 2010 року, то апелянт сам зазначає, що вказані податкові накладні у позивача вилучені працівниками податкової міліції відповідно до протоколу виїмки від 24.06.2011 року на виконання постанови Сихівського районного суду м. Львова від 16.06.2011 року, а тому позивач був позбавлений можливості їх представити до перевірки.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та правомірність формування податкового кредиту, обґрунтованість задекларованих ТзОВ «Сихів-Сервіс» за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року сум податкового кредиту в розмірі 2 914 980 грн, а також про підставність формування позивачем залишку від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2011 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податного періоду, в сумі 2 625 172 грн.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому вони підлягають скасуванню.

З огляду викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року у справі № 2а-13423/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з дня складання її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 22.03.2013 року.