Ухвала

від 17.12.2015 по справі 2а-13423/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року м. Київ К/800/19681/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року

у справі № 2а-13423/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сихів-Сервіс

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сихів-Сервіс (далі - ТОВ Сихів-Сервіс ; позивач) до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002882321 від 14 листопада 2011 року, № 0002892321 від 14 листопада 2011 року, № 0002872321 від 14 листопада 2011 року та № 0002862321 від 14 листопада 2011 року. Стягнуто на користь ТОВ Сихів-Сервіс 2 176,00 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ Сихів-Сервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, результати якої оформлено актом № 3448/23-209/35898276 від 20 вересня 2011 року.

Внаслідок подання товариством заперечення на вказаний акт перевірки контролюючим органом здійснено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, за наслідками якої складено акт № 4000/23-209/35898276 від 27 жовтня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0002862321 від 14 листопада 2011 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 244 573,00 грн. (195 658,00 грн. - основний платіж, 48 915,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0002882321 від 14 листопада 2011 року, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 376 719,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 188 360,00 грн.; № 0002892321 від 14 листопада 2011 року, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2 328 419,00 грн.; № 0002872321 від 14 листопада 2011 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 928,00 грн. (1 952,00 грн. - основний платіж, 976,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Сихів-Сервіс пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР Про податок на додану вартість (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на незаконне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю МКБ-Груп робіт з поточного ремонту приміщень належного позивачу готелю Сихів , у Колективного підприємства Західтурбуд будівельних матеріалів (грунтівки, фанери, дюбелів, ламінату тощо) та послуг, пов'язаних з улаштуванням підлоги, в Приватного підприємства Будінвесткомфорт обладнання пальникового газоустаткування Weishaupt, у зв'язку з непідтвердженням факту реального вчинення розглядуваних господарських операцій, а також протиправне вирахування приросту балансової вартості запасів та безпідставне невключення до бази оподаткування податком на додану вартість переданих ТОВ МКБ-Груп та КП Західтурбуд для виконання обумовлених договорами робіт матеріалів, використання яких у господарській діяльності ТОВ Сихів-Сервіс документально не підтверджено.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган наголошував на відсутності в позивача технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів, що, на його переконання, ставить під сумнів здійснення товариством відповідної господарської (економічної) діяльності.

Крім того, відповідач вказував на недоліки складених за результатами здійснених з ТОВ МКБ-Груп та КП Західтурбуд господарських операцій актів приймання виконаних робіт у частині незазначення прізвищ посадових осіб зі сторони контрагентів та зі сторони позивача, які здійснювали підписання відповідних документів, а також посилався на акти перевірок ТОВ МКБ-Груп та ПП Будінвесткомфорт , в яких викладено думки про здійснення ними операцій з підприємствами, які мають ознаки фіктивності (визнані банкрутами, відсутні за юридичною та фактичною адресами, не звітують до органів державної податкової служби за місцем реєстрації).

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону № 334/94-ВР та Закону № 168/97-ВР.

Тобто, правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на формування даних податкового обліку, є реальне здійснення операцій з придбання товарів, робіт, послуг.

В даній ситуації судами з'ясовано, що реальний характер господарських операцій з придбання позивачем робіт з поточного ремонту приміщень належного йому готелю Сихів у ТОВ МКБ-Груп підтверджується відповідними договірною ціною, локальним кошторисом та відомістю ресурсів до нього, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати типової форми № КБ-3, актами приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в та розрахунками загальновиробничих витрат до них, підсумковими відомостями ресурсів, податковими накладними, банківськими виписками.

При цьому, як встановлено судовими інстанціями, вказаним контрагентом ремонтні роботи частково виконувались з власних матеріалів, а частково з матеріалів ТОВ Сихів-Сервіс , які останнім передано ТОВ МКБ-Груп на підставі актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на загальну суму в розмірі 724 382,86 грн. № ПМ-0000004 від 05 липня 2010 року, № ПМ-0000006 від 30 липня 2010 року, № ПМ-0000008 від 26 серпня 2010 року, № ПМ-0000009 від 27 серпня 2010 року, № ПМ-0000011 від 03 вересня 2010 року. Передані позивачем контрагенту матеріали використано ним при виконанні ремонтних робіт у листопаді 2010 року, що засвідчується відповідним актом приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати типової форми № КБ-3, а також нівелює твердження контролюючого органу про невикористання позивачем зазначених матеріалів у власній господарській діяльності.

Надаючи оцінку правомірності формування товариством даних податкового обліку при придбанні будівельних матеріалів та послуг, пов'язаних з улаштуванням підлоги, в КП Західтурбуд , суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано врахували подані позивачем рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, банківські виписки. Матеріали справи містять і докази передачі ТОВ Сихів-Сервіс контрагенту попередньо придбаних у нього матеріалів для виконання робіт з улаштування підлоги, зокрема, акт прийому-передачі № 0000002 від 20 серпня 2010 року.

При цьому слід зазначити, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними та підтверджують право покупця на формування даних податкового обліку і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте при цьому дають змогу, як у наведеній ситуації, ідентифікувати постачальників, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в бухгалтерському та податковому обліку. Відтак відсутність у поданих позивачем актах виконаних робіт прізвищ посадових осіб зі сторони контрагентів та зі сторони позивача, які здійснювали підписання відповідних документів, за наявності їх підписів, автентичність яких податковим органом під сумнів не поставлена, та скріплення цих документів печатками підприємств, не може бути достатньою підставою для висновку про неналежність та недостовірність таких документів.

Що стосується придбання товариством у ПП Будінвесткомфорт обладнання пальникового газоустаткування Weishaupt, то, як з'ясовано судами попередніх інстанцій, реальний характер цієї операції засвідчується долученими позивачем до матеріалів справи видатковою та податковою накладними, банківською випискою, доказами використання придбаних у контрагента пальників у власній господарській діяльності, а саме - при монтажі та запуску дахової котельні, що облаштована в належному товаристві готелі Сихів .

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ Сихів-Сервіс технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів, як на підставу для висновку про правомірність оскаржуваних актів індивідуальної дії, цілком об'єктивно відхилено судовими інстанціями, позаяк саме ця обставина і обумовлює необхідність придбання товариством ремонтних робіт у підрядних організацій з огляду на неможливість їх виконання власними силами. Більш того, судами встановлено, що працевлаштування на підприємстві позивача трьох працівників є достатньою кількістю персоналу, який може забезпечувати нагляд та контроль замовника за вартістю, строками та якістю виконуваних контрагентами робіт, перевірку та підписання первинних документів тощо.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків-покупця на формування даних податкового обліку від інших осіб, в тому числі від правильності формування контрагентами показників податкової звітності, від дотримання ними податкової дисципліни або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого не покладено на органи державної податкової служби (отримання дозвільних документів, ліцензій тощо), висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.