Постанова

від 25.03.2013 по справі 33/105

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2013 року                                                                                   Справа № 33/105 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів: головуючого суддіКота О.В. суддівПопікової О.В.Саранюка В.І. – доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на ухвалувід та на постанову господарського суду міста Києва 27.11.2012Київського апеляційного господарського суду від за скаргою на дії ДВСза заявою про 23.01.2013Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"видачу судового наказу на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків № 1419/09 від 03.12.2009 у справігосподарського суду№ 33/105міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" доВідкритого акціонерного товариства "Сумихімпром" простягнення боргу за договором кредиту за овердрафтом за участю представників: від стягувача –                  не з'явились    від боржника –                  не з'явились     від ВДВС –                         не з'явились ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків №1419/09 від 03.12.2009. Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2011, що залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2011, заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про видачу виконавчого документу задоволено; видано наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 03.12.2009 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Сумихімпром" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"  1         987         711,         93         грн. заборгованості та 20 277, 12 грн. витрат, пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом. Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця, у якій просить суд визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області щодо повернення наказу, виданого на виконання судового рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 03.12.2009 по третейській справі №1419/09 та ухвали господарського суду міста Києва від 19.04.2011; визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документа ВП № 27286540 від 10.09.2012; зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області прийняти до виконання наказ господарського суду міста Києва на виконання судового рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 03.12.2009 по третейській справі №1419/09 та ухвали господарського суду міста Києва від 19.04.2011. Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.11.2012 (суддя            Мудрий         С.М.) у справі №33/105 в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на дії державного виконавця по справі за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про видачу судового наказу на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 03.12.2009 по третейській справі №1419/09 відмовлено.   Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гаврилюк О.М., Куксов В.В., Коротун О.М.), за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", ухвалу господарського суду міста Києва від 27.12.2012 залишено без змін, апеляційну скаргу – без задоволення. У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 27.11.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 у даній справі та прийняти нове рішення, яким скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами обставин справи, їх юридичну оцінку, а також правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого. Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою № 27286540 про відкриття виконавчого провадження від 25.06.2011 відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва № 33/105 від 19.04.2011. 01.11.2011 головним державним виконавцем винесено постанову про зупинення провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва № 33/105 від 19.04.2011 у зв'язку з винесенням ухвали господарського суду Сумської області від 24.10.2011 по справі                                    № 5021/2509/2011, якою порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром". Відповідно до п. 5 даної ухвали з моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство ухвалено ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.08.2012 року по справі №5021/2509/2011 визнано вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та включено їх до реєстру вимог кредиторів у сумі                            38 188 132, 50 грн., у тому числі 31 724 753, 82 грн. – перша черга (забезпечені заставою), 6 462 265, 68 грн. – шоста черга, 1 113, 00 грн.  – перша черга. 10.09.2012 відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Сумській області, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Посилаючись на те, що постанова про повернення виконавчого документа ВП № 27286540 від 10.09.2012 винесена з порушенням норм ст.ст. 37, 39,            п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до суду зі скаргою про визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Сумській області щодо повернення наказу, визнання недійсною постанови про повернення вказаного виконавчого документа та про зобов'язання зазначеного відділу прийняти наказ господарського суду міста Києва від 19.04.2011 до виконання. Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані посиланням на ст.ст.115, 1212 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 11, 47, 48 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому суди попередніх інстанцій виходили з того, що вимоги скаржника на суму 38 188 132,50 грн. визнані ухвалою господарського суду Сумської області від 07.08.2012 по справі № 5021/2509/2011, а державний виконавець діяв в межах вимог Закону України "Про виконавче провадження". В обґрунтування касаційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. 39, п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" та порушення ними ст.ст. 42, 43, 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник зазначає про те, що в оскаржуваній постанові не наведено жодної підстави, яка свідчить про наявність встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також заборони щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Заявник касаційної скарги також зазначає, що порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві. Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно;                 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Наведений перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачеві є вичерпним. Згідно з ч. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Як вбачається з матеріалів справи, постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області від 10.09.2012 виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 та ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з наявністю встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також щодо проведення інших дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Судами встановлено, що ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 по справі № 5021/2509/2011 про порушення провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.08.2012 у вказаній справі визнано вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та включено їх до реєстру вимог кредиторів у сумі 38 188 132, 50 грн. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах. З наведеного вбачається, що порушення провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, винесення ухвали суду про визнання вимог боржника та включення їх до реєстру вимог кредиторів не є підставами, передбаченими ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" для повернення виконавчого документу стягувачеві. Водночас вказані обставини є обов'язковими для зупинення виконавчого провадження відповідно до ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Колегія суддів зазначає, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, у якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. З огляду на те, що підстави, з яких державним виконавцем винесено постанову від 10.09.2012 ВП № 27286540 про повернення виконавчого документа стягувачеві не передбачені нормами ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в частині визнання вказаної постанови недійсною. Щодо вимог скарги стягувача в частині визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, то вона задоволенню не підлягає, оскільки є підставою для скасування прийнятої 10.09.2012 постанови. Стосовно вимог скарги стягувача про зобов'язання відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області прийняти наказ господарського суду міста Києва № 33/105 від 19.04.2011 до виконання, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 01.11.2011 головним державним виконавцем винесено постанову про зупинення провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва № 33/105 від 19.04.2011. Відтак, вимоги скаржника щодо зобов'язання державного виконавця прийняти наказ до виконання задоволенню не підлягають у зв'язку із  неможливістю вчиняти виконавчі дії у період зупиненого виконавчого провадження. За таких обставин  ухвала господарського суду міста Києва від 27.11.2012 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 у даній справі підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні скарги про визнання недійсної постанови про повернення виконавчого документа від 10.09.2012 ВП №27286540, а скарга Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" у цій частині – задоволенню. Керуючись ст.ст. 106, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 та ухвалу господарського суду міста Києва від 27.11.2012 у справі № 33/105  в частині відмови у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсною постанови про повернення виконавчого документа від 10.09.2012 ВП № 27286540 скасувати. Визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документу     ВП №27286540 від 10.09.2012. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 та ухвалу господарського суду міста Києва від 27.11.2012 у справі №33/105 залишити без змін. Головуючий суддя                                                            Кот О.В. Судді                                                                                          Попікова О.В.                                                                                                     Саранюк В.І.