Постанова

від 25.03.2013 по справі 5009/290/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року Справа № 5009/290/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В. суддівПопікової О.В. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову відДонецького апеляційного господарського суду 05.12.2012 у справі господарського суду№ 5009/290/12 Запорізької області за позовом 1. фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК КАТРАН" про за участювизнання права власності та витребування майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за участю представників:

від позивача 1 - не з'явились

від позивача 2 - не з'явились

від відповідача - Логачов В.В.

від фізичної особи підприємця ОСОБА_3. - ОСОБА_4.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулись до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК КАТРАН" про визнання за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. права власності на 1/10 частку об'єкту нерухомого майна, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_1; визнання за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 права власності на 9/10 частку об'єкту нерухомого майна, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_1 та витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Катран" на користь позивачів зазначеного майна.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2012 у справі №5009/290/12 (суддя Азізбекян Т.А.) позов задоволено; визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 право власності на 1/10 частку об'єкту нерухомого майна, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_1; визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на 9/10 частку об'єкту нерухомого майна, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_1; витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Катран" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та фізичної особою-підприємця ОСОБА_1 об'єкт нерухомого майна, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2012 у даній справі (колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І., судді Радіонова О.О., Татенко В.М.), за наслідками розгляду апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.2012 скасовано; в задоволені позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі - 804,75 грн.; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі - 804,75 грн.

У касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 316, 317, 319, 328, 387, 388, 392 та неправильне застосування ст.ст. 331, 376 Цивільного кодексу України, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2012 та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.2012.

У письмових поясненнях Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Катран" просить касаційну скаргу відхилити, посилаючись на недопустимість з огляду на положення ст.ст. 331, 376 Цивільного кодексу України визнання права власності на незавершений об'єкт самочинного будівництва та на те, що законним власником спірного майна є відповідач.

У відзиві на касаційну скаргу фізична особа-підприємець ОСОБА_3. просить її відхилити, посилаючись на те, що єдиним законним власником спірного майна є відповідач.

Заслухавши пояснення представників відповідача та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3., обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.07.2008 між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_2, який діяв від імені ОСОБА_6 (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець продав та передав у власність 17/20 частин об'єкту незавершеного будівництва: адміністративно-побутовий корпус з актовим залом на 1700 чоловік, відсоток готовності об'єкта - 30%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а покупець купив та прийняв у власність вказаний об'єкт незавершеного будівництва: адміністративно-побутовий корпус.

Пунктом 1.4 вказаного договору передбачено, що нерухоме майно належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7., за р.№1791 від 30.08.2006, та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно Районного комунального підприємства "Василівське бюро технічної інвентаризації" Василівської районної ради.

Згідно з п. 1.5. зазначеного договору відсутність заборони відчуження об'єктів нерухомого майна перевірено за даними Єдиного реєстру заборони, що підтверджується довідкою від 25.07.2008.

25.09.2008 між ОСОБА_6 (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу будівельних матеріалів, за умовами якого продавець продав, а покупець купив будівельні конструкції: стінова панель 6 х 1,8 у кількості 26 штук на загальну суму 15 600,00 грн.; стінова панель 6 х 1,5 у кількості 96 штук на загальну суму 48 000,00 грн.; стінова панель 1,8 х 1,2 у кількості 200 штук на загальну суму 16 000,00 грн.; стінова панель 1,8 х 0,6 у кількості 28 штук на загальну суму 1 400,00 грн.; сходовий марш 5,6 х 1,5 у кількості 24 штук на загальну суму 48 000,00 грн.; несучі ригеля 5,4 м у кількості 110 штук на загальну суму 165 000,00 грн.; несучі ригеля 2,4 м у кількості 49 штук на загальну суму 44 100,00 грн.; плита перекриття 5,8 х 1,5 у кількості 360 штук на загальну суму 234 000,00 грн.; плита перекриття 3,5 х 1,5 у кількості 49 штук на загальну суму 9 800,00 грн.; несуча колона 12,0 х 0,4 х 0,4 у кількості 72 штук на загальну суму 244 800,00 грн.; діафрагма несуча 3 х 3 у кількості 144 штук на загальну суму 50 400,00 грн.; стакани фундаментні 2,5 х 2,5 х 0,5 у кількості 36 штук на загальну суму 108 000,00 грн. Всього на загальну суму 985 100,00 грн.

Пунктом 2 вказаного договору від 25.09.2008 передбачено, що будівельні конструкції знаходяться за адресою: АДРЕСА_2

Відповідно до п. 3 договору від 25.09.2008 продавець свідчить, що вказані будівельні конструкції належать йому на праві власності згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 25.07.2008 за реєстровим № 1975, та отримані внаслідок розбирання об'єкту нерухомого майна. Будівельні конструкції нікому іншому не продані, не заставлені, у спорі та під арештом не перебувають.

26.09.2008 був складений акт прийому-передачі будівельних матеріалів до договору купівлі-продажу, яким сторони підтвердили передачу покупцю будівельних конструкцій, зазначених у п.1 договору від 25.09.2008.

02.12.2008 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (інвестор 1) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (інвестор 2) був укладений інвестиційний договір, за умовами якого сторони зобов'язались у порядку та строки, визначені у цьому договорі, спільно інвестувати кошти та виконувати будівельні роботи з метою завершення будівництва допоміжної будівлі спортивного комплексу з басейном в районі ПС "Юність" у м. Запоріжжі на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 2 вказаного інвестиційного договору передбачено, що земельна ділянка, на якій розташована будівля, використовується інвестором 1 згідно з договором про спільне інвестування у будівництво спортивного комплексу від 18.11.2008, укладеного інвестором 1 з приватним підприємцем ОСОБА_3., який орендує цю земельну ділянку у Запорізької міської ради згідно з договором оренди землі від 25.01.2006.

Згідно з п. 6 зазначеного інвестиційного договору після завершення будівництва будівлі та за умови виконання цього договору кожна із сторін отримує у власність частку будівлі у наступному розмірі: інвестор 1 отримує у власність 10 часток будівлі; інвестор 2 отримує у власність 90 часток будівлі.

24.04.2009 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) і Приватним підприємством "Компанія Полюс-Буд" в особі директора ОСОБА_2 (підрядник) підписано договір підряду на капітальне будівництво, згідно з умовами якого підрядник бере на себе зобов'язання з виконання будівельних робіт (на підставі проекту) по будівництву семиповерхової допоміжної будівлі спортивного комплексу з басейном в районі палацу спорту "Юність" у м. Запоріжжі на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

24.04.2009 складено акт приймання будівельних матеріалів до договору підряду на капітальне будівництво, яким сторони підтвердили, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передала, а Приватне підприємство "Компанія Полюс-Буд" в особі директора ОСОБА_2 отримала будівельні конструкції, перелік яких зазначений у п.1 акту.

Як стверджують позивачі, з квітня 2009 року по листопад 2009 року ними в межах дії інвестиційного договору від 02.12.2008 була створена недобудована будівля спорткомплексу літ. В-7 за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.07.2010 у справі №26/246/10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приазов'є і компанія" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третя особа Орендне підприємство "ЗМБТІ", залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2010, недобудовану будівлю спорткомплексу літ. В-7 визнано окремим самостійним об'єктом нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано Орендне підприємство "Запорізьке МБТІ" присвоїти недобудованій будівлі спорткомплексу літ. В-7 окрему літеру Г-7 та визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Приазов'є і компанія" право власності на окремий самостійний об'єкт нерухомого майна - недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2011 у справі № 26/246/10 вказані вище постанова Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2010 та рішення господарського суду Запорізької області від 30.07.2010 скасовані, а справа №26/246/10 передана на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 23.05.2011 у справі № 26/246/10-15/5009/1739/11, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2011, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Приазов'є і компанія" відмовлено.

09.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приазов'є і компанія" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Катран" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п.1 якого продавець передає нерухоме майно у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти належне продавцю майно, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та сплатити за нього ціну, встановлену цим договором. Відчужуване нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,4911 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:05:003:0047, що підтверджується довідкою про правовий статус земельної ділянки, виданою Управлінням Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області Головного управління Держкомзему у Запорізькій області Державного комітету України із земельних ресурсів 15.07.2010 №154/05. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу ОСОБА_8. за реєстровим №3940.

09.09.2010 складено акт прийому-передачі нерухомого майна за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу ОСОБА_8. 09.09.2010 за реєстровим №3940, яким сторони підтвердили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Приазов'є і компанія" (продавець) передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Катран" (покупець) приймає наступне нерухоме майно: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, а також технічну документацію на це нерухоме майно та інші документи, пов'язані з ним.

Посилаючись на незаконність переходу до відповідача права власності на недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_1, позивачі звернулись до суду з позовом про визнання за позивачем 1 права власності на 1/10 частку та за позивачем 2 - на 9/10 частку вказаної недобудованої будівлі, а також про витребування від відповідача на користь позивачів зазначеного майна.

Рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2012 мотивоване посиланням на ст.ст. 316, 317, 319, 321, 328, 387, 388, 392 Цивільного кодексу України. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із доведеності позивачем обставин, на які він посилався як на підставу свої позовних вимог. При цьому суд першої інстанції зазначив, що право власності на спірний об'єкт до відповідача перейшло незаконно.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва у судовому порядку не передбачено, а визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва не допускається. Апеляційний господарський суд також зазначив, що на час прийняття оскаржуваного рішення право власності на спірний об'єкт зареєстровано за відповідачем на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2011.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на те, що заявника апеляційної скарги - фізичну особу-підприємця ОСОБА_3. не було залучено до участі у розгляді справи, хоча саме йому була передана в оренду земельна ділянка, на якій розташований спірний об'єкт. При цьому постанова апеляційного суду мотивована посиланням на ст.ст.316, 317, 319, 331, 376, 387, 392 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що норми ст.ст. 331, 376 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки даний спір виник з приводу необхідності захисту позивачами права власності з боку відповідача, а не у зв'язку з розглядом питань про об'єкти незавершеного будівництва чи самочинне будівництво.

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, окрім сторін у справі, прокурора та третіх осіб, мають право особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

У розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Проте, з'ясувавши наявність правового зв'язку між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3. і сторонами у справі, розглянувши по суті апеляційну скаргу та задовольнивши її, суд апеляційної інстанції не залучив вказану особу до участі у справі в установленому процесуальним законодавством порядку та прийняв постанову, що стосується її прав і обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі. Безумовною підставою для скасування судового рішення касаційною інстанцією є прийняття такого рішення з порушенням (порушеннями), зазначеним у частині другій статті 111 10 ГПК. При цьому питання про те, до якого саме господарського суду - місцевого або апеляційного - передати справу на повторний розгляд необхідно вирішувати з урахуванням того, ким із них допущено зазначене порушення.

Відповідно до вимог п. 3 ст. 111 9 та п. 3 ч. 2 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення або постанову, що стосуються прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Вищенаведені обставини свідчать про наявність підстав для застосування Вищим господарським судом України зазначених статей до спірних правовідносин, оскільки не залучення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. перешкоджає правильному об'єктивному та всебічному вирішенню даного спору.

Згідно з п. 3 ст.111 9 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що вищенаведені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, допущені судом першої інстанції та не усунуті судом апеляційної інстанції, колегія вбачає достатні правові підстави для часткового задоволення скарги шляхом скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.12 та рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.12 у справі №5009/290/12 та передачі справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з прийняттям законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.12 та рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.12 у справі №5009/290/12 скасувати.

Справу №5009/290/12 передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий суддя Кот О.В.

Судді Попікова О.В.

Саранюк В.І.